Гениальные стишки Феликса Кривина

Поиск  Пользователи  Правила 
Закрыть
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Войти
 
Страницы: 1 2 След.
RSS
Гениальные стишки Феликса Кривина
 
Пейзажу сельскому навстречу, забыв о шуме городском,
Течет дорога через речку и называется мостом.
Струится каменно и строго, в движенье обретя покой,
А под мостом течет дорога и называется рекой.

Бегут, бегут пути земные, спешат неведомо куда.
Стоят столбы, как часовые, и называются — года.
И каждый постоит немного и растворится без следа.
А мимо них бежит дорога и называется — судьба.
 
Гвоздь работает, старается —
И его все время бьют.
А шурупам все прощается,
Хоть у них полегче труд.

И не те у них усилия,
И не та у них судьба...
Дело ж все в одной извилине —
Под названием резьба.
 
Гулливеры не внушают веры, слишком в гору забирают круто.
И высокий титул Гулливера присуждают чаще лилипутам.
Человечки маленькие ловко лезут и карабкаются в гору,
И гора вскружает им головки, но не расширяет кругозора.

На земле не видимые глазу и невразумительные уху,
Лилипуты произносят фразы, высшего исполненные духа.
Лилипуты издают законы, лилипуты подают примеры...
И за ними следуют покорно рядовые люди — Гулливеры.
 
Все неживое хочет жить

Все неживое хочет жить,
Мир согревать своим дыханьем,
Страдать, безумствовать, грешить...
Жизнь возникает из желанья.

У неживых желаний нет:
Лежишь ты камнем без движения.
И это — всё? На сотни лет?
Жизнь возникает из сомнения.

Хоть сомневаться не дано
Тому, кто прочно занял место, —
Что место! Пропади оно!
Жизнь возникает из протеста.

Но как себя преодолеть.
Где взять и силу, и дерзанье?
Тут нужно только захотеть:
Жизнь возникает из желанья.
 
Ходики

Ходики помедлили и стали,
Показав без четверти четыре...
Общее собрание деталей
Обсуждает поведенье гири.

«Как случилось? Почему случилось?»
Тут и там вопросы раздаются.
Все твердят, что Гиря опустилась
И что Гире нужно подтянуться.

Очень строго и авторитетно
Все детали осуждают Гирю...
Три часа проходят незаметно.
На часах без четверти четыре.
 
Трюмо терпеть не может лжи
И тем и знаменито,
Что зеркала его души
Для каждого открыты.

А в них — то кресло, то комод,
То рухлядь, то обновки...
Меняется душа трюмо
Со сменой обстановки.
 
Цитата
Hemipter написал:
Дело ж все в одной извилине —
Под названием резьба.
Hemipter написал:Лилипуты издают законы, лилипуты подают примеры...
И за ними следуют покорно рядовые люди — Гулливеры.
Цитата
Hemipter написал:
Три часа проходят незаметно.
На часах без четверти четыре.

Действительно, потрясающе! Не столько юмора, сколько мудрости.
 
Раз уже речь зашла о юморных стишках, хочу популяризовать стихи Павла Глазового. Если кто не знает украинский, можно догадаться или бросить в Гугл переводчик

КАЗОЧКА ПРО ЧИНА,
ЩО СТРИБАВ З ТРАМПЛІНА

Десь жив собі дивак один, не показний нічим.
У спорті він п'ятнадцять літ був чином керівним.
Весь час він лижників навчав, давав їм вказівки,
Як їм на лижах слід ходить і як тримать палки.
Хто б із трампліна не стрибав, він говорив: — Не те...
Не так на лижах стоїте, не так ви летите.—
І заявив один спортсмен:
— Ви не бурчіть, як дід.
На лижі станьте й покажіть, як нам стрибати слід.—
І чин той виліз на трамплін, і полетів, як птах.
...Знайшли його на третій день — гойдався на дротах.
Півлижі, палку й черевик за містом бачив хтось,
Але штанів його знайти ще й досі не вдалось.


Соколик
Ішов п’яний серед ночі.
Добре десь напився.
Раптом бачить: повний місяць
В калюжі відбився.
А п’яному, як малому,
Усе вдивовижу.
Сів у воду. «На Місяці, —
Думає, — посиджу».
Уздрів сержант міліції
Опудало п’яне.
— Ви чого це у калюжі
Розсілися, пане?
— Не в калюжі я, — п’яниця
Крутнув головою. —
Я тут сиджу на Місяці.
Ось він, піді мною.
Сержант глянув у калюжу.
— Добре, — каже, — згода.
Зараз тобі, соколику,
Пришлем «лунохода».

НЕРВОВИЙ ПАСАЖИР
Пасажир лягає спати й каже провідниці:
— Збудіть мене на станції Глибокі Криниці.
В мене нерви не в порядку, так ви пам'ятайте.
Як вставати не захочу, за ноги стягайте.
Якщо буду відбиватись, навіть в зуби двину,
То візьміть ви на підмогу якогось мужчину,
Тягніть мене до виходу і випхніть у спину.
Я, як сильно розісплюся, — в мене не всі дома…
Не забудьте, що полиця моя — тридцять сьома.
Прокинувся пасажир той, як стало світати.
— Де, — гукає, — провідниця? Де, бісова мати?
Чому мене не збудила? Не зна свого діла?
Як почула провідниця — мало не зомліла.
— Це ж ми, — каже, — на станції Глибокі Криниці
Стягли гуртом чоловіка з іншої полиці.
Він пручався, відбивався, за східці чіплявся.
До самого семафора за поїздом гнався.
 
Добавлю и я в вашу копилку: "Поїхало дурне в турне, вернулося - таке ж дурне!", тоже, по-моему, П. Глазовый.
 
ДУРНЕ ПОЇХАЛО В ТУРНЕ
Було собі дурне, поїхало в турне...
Вернулося з турне - однаково дурне!

Як вернувся з-за кордону
Едуард Мурло,
Так його і розкрутило,
Так і повело.
Де не ходить, балабонить:
- Там не те, що в нас!
За три роки за кордоном
Був я вісім раз.
Там в крамницях не почуєш,
Що чогось нема.
Кличуть, просять, закликають,
Тягнуть обома.
Та коли ж усе в крамницях
Буде так і в нас?
І спитав його сердито
Слюсар Опанас:
- А ти знаєш, що потрібно,
Щоб усе було?
- Ні, не знаю! - огризнувся
Едуард Мурло.
- Тинятися менше треба
По всяких турне,
Особливо в тому разі,
Якщо ти - дурне…
Даже туристическая передача есть с таким названием  :)
Страницы: 1 2 След.
Читают тему