Раз уже речь зашла о юморных стишках, хочу популяризовать стихи Павла Глазового. Если кто не знает украинский, можно догадаться или бросить в Гугл переводчик
КАЗОЧКА ПРО ЧИНА,
ЩО СТРИБАВ З ТРАМПЛІНА
Десь жив собі дивак один, не показний нічим.
У спорті він п'ятнадцять літ був чином керівним.
Весь час він лижників навчав, давав їм вказівки,
Як їм на лижах слід ходить і як тримать палки.
Хто б із трампліна не стрибав, він говорив: — Не те...
Не так на лижах стоїте, не так ви летите.—
І заявив один спортсмен:
— Ви не бурчіть, як дід.
На лижі станьте й покажіть, як нам стрибати слід.—
І чин той виліз на трамплін, і полетів, як птах.
...Знайшли його на третій день — гойдався на дротах.
Півлижі, палку й черевик за містом бачив хтось,
Але штанів його знайти ще й досі не вдалось.
Соколик
Ішов п’яний серед ночі.
Добре десь напився.
Раптом бачить: повний місяць
В калюжі відбився.
А п’яному, як малому,
Усе вдивовижу.
Сів у воду. «На Місяці, —
Думає, — посиджу».
Уздрів сержант міліції
Опудало п’яне.
— Ви чого це у калюжі
Розсілися, пане?
— Не в калюжі я, — п’яниця
Крутнув головою. —
Я тут сиджу на Місяці.
Ось він, піді мною.
Сержант глянув у калюжу.
— Добре, — каже, — згода.
Зараз тобі, соколику,
Пришлем «лунохода».
НЕРВОВИЙ ПАСАЖИР
Пасажир лягає спати й каже провідниці:
— Збудіть мене на станції Глибокі Криниці.
В мене нерви не в порядку, так ви пам'ятайте.
Як вставати не захочу, за ноги стягайте.
Якщо буду відбиватись, навіть в зуби двину,
То візьміть ви на підмогу якогось мужчину,
Тягніть мене до виходу і випхніть у спину.
Я, як сильно розісплюся, — в мене не всі дома…
Не забудьте, що полиця моя — тридцять сьома.
Прокинувся пасажир той, як стало світати.
— Де, — гукає, — провідниця? Де, бісова мати?
Чому мене не збудила? Не зна свого діла?
Як почула провідниця — мало не зомліла.
— Це ж ми, — каже, — на станції Глибокі Криниці
Стягли гуртом чоловіка з іншої полиці.
Він пручався, відбивався, за східці чіплявся.
До самого семафора за поїздом гнався.
