Гениальные стишки Феликса Кривина

[hemipter]

Transferring topic from the old forum

[hemipter]

Пейзажу сельскому навстречу, забыв о шуме городском,
Течет дорога через речку и называется мостом.
Струится каменно и строго, в движенье обретя покой,
А под мостом течет дорога и называется рекой.

Бегут, бегут пути земные, спешат неведомо куда.
Стоят столбы, как часовые, и называются — года.
И каждый постоит немного и растворится без следа.
А мимо них бежит дорога и называется — судьба.

[hemipter]

Гвоздь работает, старается —
И его все время бьют.
А шурупам все прощается,
Хоть у них полегче труд.

И не те у них усилия,
И не та у них судьба...
Дело ж все в одной извилине —
Под названием резьба.

[hemipter]

Гулливеры не внушают веры, слишком в гору забирают круто.
И высокий титул Гулливера присуждают чаще лилипутам.
Человечки маленькие ловко лезут и карабкаются в гору,
И гора вскружает им головки, но не расширяет кругозора.

На земле не видимые глазу и невразумительные уху,
Лилипуты произносят фразы, высшего исполненные духа.
Лилипуты издают законы, лилипуты подают примеры...
И за ними следуют покорно рядовые люди — Гулливеры.

[hemipter]

Все неживое хочет жить

Все неживое хочет жить,
Мир согревать своим дыханьем,
Страдать, безумствовать, грешить...
Жизнь возникает из желанья.

У неживых желаний нет:
Лежишь ты камнем без движения.
И это — всё? На сотни лет?
Жизнь возникает из сомнения.

Хоть сомневаться не дано
Тому, кто прочно занял место, —
Что место! Пропади оно!
Жизнь возникает из протеста.

Но как себя преодолеть.
Где взять и силу, и дерзанье?
Тут нужно только захотеть:
Жизнь возникает из желанья.

[hemipter]

Ходики

Ходики помедлили и стали,
Показав без четверти четыре...
Общее собрание деталей
Обсуждает поведенье гири.

«Как случилось? Почему случилось?»
Тут и там вопросы раздаются.
Все твердят, что Гиря опустилась
И что Гире нужно подтянуться.

Очень строго и авторитетно
Все детали осуждают Гирю...
Три часа проходят незаметно.
На часах без четверти четыре.

[hemipter]

Трюмо терпеть не может лжи
И тем и знаменито,
Что зеркала его души
Для каждого открыты.

А в них — то кресло, то комод,
То рухлядь, то обновки...
Меняется душа трюмо
Со сменой обстановки.

[elanie]

[USER=1404]Hemipter[/USER] написал:
Дело ж все в одной извилине —
Под названием резьба.

[USER=1404]Hemipter[/USER] написал:Лилипуты издают законы, лилипуты подают примеры...
И за ними следуют покорно рядовые люди — Гулливеры.

[USER=1404]Hemipter[/USER] написал:
Три часа проходят незаметно.
На часах без четверти четыре.

Действительно, потрясающе! Не столько юмора, сколько мудрости.

[elanie]

Раз уже речь зашла о юморных стишках, хочу популяризовать стихи Павла Глазового. Если кто не знает украинский, можно догадаться или бросить в Гугл переводчик

КАЗОЧКА ПРО ЧИНА, 
ЩО СТРИБАВ З ТРАМПЛІНА 

Десь жив собі дивак один, не показний нічим. 
У спорті він п'ятнадцять літ був чином керівним. 
Весь час він лижників навчав, давав їм вказівки, 
Як їм на лижах слід ходить і як тримать палки. 
Хто б із трампліна не стрибав, він говорив: — Не те... 
Не так на лижах стоїте, не так ви летите.— 
І заявив один спортсмен: 
— Ви не бурчіть, як дід. 
На лижі станьте й покажіть, як нам стрибати слід.— 
І чин той виліз на трамплін, і полетів, як птах. 
...Знайшли його на третій день — гойдався на дротах. 
Півлижі, палку й черевик за містом бачив хтось, 
Але штанів його знайти ще й досі не вдалось.


Соколик
Ішов п'яний серед ночі.
Добре десь напився.
Раптом бачить: повний місяць
В калюжі відбився.
А п'яному, як малому,
Усе вдивовижу.
Сів у воду. «На Місяці, —
Думає, — посиджу».
Уздрів сержант міліції
Опудало п'яне.
— Ви чого це у калюжі
Розсілися, пане?
— Не в калюжі я, — п'яниця
Крутнув головою. —
Я тут сиджу на Місяці.
Ось він, піді мною.
Сержант глянув у калюжу.
— Добре, — каже, — згода.
Зараз тобі, соколику,
Пришлем «лунохода».

НЕРВОВИЙ ПАСАЖИР
Пасажир лягає спати й каже провідниці: 
— Збудіть мене на станції Глибокі Криниці. 
В мене нерви не в порядку, так ви пам'ятайте. 
Як вставати не захочу, за ноги стягайте. 
Якщо буду відбиватись, навіть в зуби двину, 
То візьміть ви на підмогу якогось мужчину, 
Тягніть мене до виходу і випхніть у спину. 
Я, як сильно розісплюся, — в мене не всі дома... 
Не забудьте, що полиця моя — тридцять сьома. 
Прокинувся пасажир той, як стало світати. 
— Де, — гукає, — провідниця? Де, бісова мати? 
Чому мене не збудила? Не зна свого діла? 
Як почула провідниця — мало не зомліла. 
— Це ж ми, — каже, — на станції Глибокі Криниці 
Стягли гуртом чоловіка з іншої полиці. 
Він пручався, відбивався, за східці чіплявся. 
До самого семафора за поїздом гнався.

[vitaliyagrostory]

Добавлю и я в вашу копилку: "Поїхало дурне в турне, вернулося - таке ж дурне!", тоже, по-моему, П. Глазовый.

[elanie]

ДУРНЕ ПОЇХАЛО В ТУРНЕ

Було собі дурне, поїхало в турне... Вернулося з турне - однаково дурне! Як вернувся з-за кордону Едуард Мурло, Так його і розкрутило, Так і повело. Де не ходить, балабонить: - Там не те, що в нас! За три роки за кордоном Був я вісім раз. Там в крамницях не почуєш, Що чогось нема. Кличуть, просять, закликають, Тягнуть обома. Та коли ж усе в крамницях Буде так і в нас? І спитав його сердито Слюсар Опанас: - А ти знаєш, що потрібно, Щоб усе було? - Ні, не знаю! - огризнувся Едуард Мурло. - Тинятися менше треба По всяких турне, Особливо в тому разі, Якщо ти - дурне...

Даже туристическая передача есть с таким названием  :)

[elanie]

Посмешили)

[vitaliyagrostory]

Колись передача "Майстри гумору" на телебаченні збирала величезну аудиторію. Днями переслухав байки Глазового, Сови у виконанні Анатолія Литвинова. хотів сказати, що вони актуальні і зараз. Але, ні!  Тепер тексти здаються наївними і якимись трохи награними. Хоча перегляд записів, зроблених в кінці 80-х, чи на початку 90-х, навіяли забуті спогади і атмосферу того часу.

[vitaliyagrostory]

Хоча, деякі тексти з минулого, таки відображають сучасну дійсність. Ось хоха б цей:
БУНТАР
Оточили ситі свині
Велике корито,
Їдять, сопуть
та хрумкають
Смачно, працьовито.
І підсвинок до корита
Радий би пролізти,
Але свині не пускають,
Не дають поїсти... Поштовхався він позаду,
Відбіг до загати
І став свиней ненажерних
Гостро викривати:
– Дармоїди безсоромні!
Кендюхи! Барила!
Коли сором будуть знати
Чорні ваші рила?
І сказав своїм підлеглим
Головний кнуряка:
– Пустіть його до корита,
Нехай не патяка.
Розступились, пропустили
Крикуна малого.
Час минув –
і нині страшно
Глянути на нього:
Розжиріло, знахабніло –
Куди твоє діло!
Молоденьких поросяток
Десятьох заїло.
Так, буває, дехто правду
Чеше всім відкрито
Лиш для того, щоб пропхати
Рило у корито.