Народився Гершензон Сергій Михайлович (11.02.1906 - 07.04.1998)

11.02.2020


Народився Гершензон Сергій Михайлович (11.02.1906 - 07.04.1998) - генетик, мікробіолог, академік АН України.

Закінчив Московський університет (1927), учень С. С. Четверикова. У 1931-1935 рр. працював в біологічному інституті ім. К. А. Тімірязєва, в 1935-1937 - в Інституті генетики АН.

До Києва Сергій Михайлович прибув в 1937 році на письмове прохання легендарного вітчизняного еволюціоніста Івана Шмальгаузена. Останньому було доручено очолити щойно створений інститут, і, йдучи на службове підвищення, він вирішив передати свою лабораторію генетики молодому перспективному випускникові МГУ, кандидату біологічних наук Сергію Гершензону.

У 1937-1941 рр. і 1944-1948 рр. завідував кафедрою генетики і дарвінізму Київського університету.

У 1968-1973 рр. завідував Сектором молекулярної біології і генетики, а потім - відділом, в організованому на базі сектора, Інституті молекулярної біології і генетики АН. З 1986 року - співробітник Інституту фізіології рослин і генетики АН.

На підставі виконаної там серії дослідів з плодовою мушкою майже відразу ж після повернення з евакуації Сергій Гершензон (в співавторстві з М. Тарнавським і П. Сітько) публікує свою революційну статтю про мутагенну дію тимусної ДНК на дрозофілу. І тим не менше Нобелівську премію за це відкриття декількома роками пізніше вручають його більш досвідченому закордонному колезі Герману Меллеру (США). Крім хімічного мутагенезу, Сергій Гершензон виявив феномен «стрибаючих генів» і зворотню транскрипцію. Набагато раніше американця Хейнца Френкель-Конрат він зібрав з білків і нуклеїнових кислот живий вірус, хоча рівень технічного забезпечення української біології відставав на той момент від заокеанського на багато років. Однак Стокгольм не помічав досягнень радянських вчених, чому була причина - гоніння на генетику в СРСР в сорокові-п'ятдесяті роки. У 1975 році Нобелівською премією відзначається робота американців Говарда Темина і Девіда Балтімора, незалежно повторили відкриття Гершензона (синтез вірусної ДНК на матриці зараженої поліедроза РНК). Слід зазначити, що Девід Балтімор в листі Сергію Гершензону щиро вибачився перед ним, оскільки не був знайомий з його більш ранніми роботами.

Основні праці в області популяційної та молекулярної генетики. Досліджував механізми спадкової мінливості в природних популяціях.

Багато років викладав на кафедрах генетики МГУ і КДУ. Він переклав російською мовою класичний підручник з генетики Е. Сіннота і Л. Денна «Курс генетики», виданого в 1931 році. Автор монографії «Основи сучасної генетики», яка видавалася двічі в 1979 і 1983 роках, і яка була удостоєна Державної премії України. С. М. Гершензон був головним редактором журналу «Цитологія і генетика». Автор понад 300 наукових і науково-популярних праць, в тому числі монографій: «Мутації», «Різноманітний значення мейозу для проблем загальної біології» та ін., а також автобіографічної книги «Стежкою генетики».



Повернення до списку