Народився Карл Керле (03.08.1898 - 01.09.1996)

03.08.2020


Народився Карл Керле (Karl Kehrle), також відомий як «брат Адам» (03.08.1898 - 01.09.1996) - британський бджоляр, бенедиктинський чернець.

Його мати в 1910 р відрядила його в монастир Buckfast у віці всього лише 12 років. Там спочатку він сильно тужив за домом. До того ж він опинився на будівельних роботах, які в той час проводилися в монастирі, що було для нього непосильною втомлюючою працею. Тому в 1915р. його призначили монастирським бджолярем. У той час у Великобританії лютувало захворювання ісландського острова Уайт, приписуване в той час трахейному кліщу. Близько 90% бджолиних сімей загинули від цієї епізоотії. Також монастирська пасіка втратила більше половини сімей.

Так починав молодий чернець свій шлях в бджільництві під час перелому, коли бджолярі захопилися імпортом італійських бджіл, а з цим змінювалися також вулики і способи утримання бджіл. Якби не відсутність сильних обмежень в британському бджільництві, сьогодні, мабуть, не було б ніякої бджоли Buckfast. Під час загибелі бджолиних сімей брат Адам помітив, що в монастирському бджільництві сім'ї раніше були старі, помісі A. ligustica і A. mellifera. Навпаки, гинули сім'ї місцевої темної бджоли. Чернець до цього часу вже не був прихильником домашньої раси бджіл, оскільки відзначав її недоліки: агресивність і невеликі розміри сімей. В результаті він почав проводити схрещування виживших сімей; йому у великій пригоді стала книга «Розведення медоносних бджіл», видана в 1920 році німецьким зоологом, професором Людвігом Армбрустером.

Протягом декількох років брат Адам контролював властивості своїх сімей. Він зауважив, що господарський успіх починає прибувати з поколінням F2 і зі спадкоємцями, тобто з онучок. Маток сімей, які не відповідали його очікуванням, він строго вибраковував. Згодом для схрещування він став брати бджіл іншої породи.

Свою роботу він проводив у відокремленому місці - на височини Dartmoor, на висоті 400 м. Брат Адам вважав, що сильні бджоли добре розвиваються при жорстких умовах височини, завжди повинні бути успішними і в роботі. Крім того, з 1948 р відібраних маток він став запліднювати штучно. Таким чином, брат Адам зміг дуже добре контролювати схрещування, і виключив небезпеку близькоспорідненого схрещування, що суперечить природі.

У своїй діяльності він прийшов і до перегляду прийомів і способів виробництва. Для виведення великої кількості розплоду, невеликих рамок англійських вуликів було, звичайно, недостатньо. Таким чином, він перейшов на «Дада».

Зрозуміло, зміни в своєму бджільництві він проводив не наосліп. Спочатку він тестував всі нововведення. Так, наприклад, спочатку пересадив в «Дада» тільки половину сімей. Потім протягом декількох років він порівнював сім'ї в різних вуликах один з одним, і тільки коли остаточно переконувався в вигоді нововведення, перевів всю свою бджільництво в нові вулики.

Крім того, він скоро помітив, що при звичайній розстановці вуликів були дуже несприятливі блукання бджіл, що могло набагато легше привести до поширення захворювань, і заважало планованим обмінам бджолами між сім'ями і призводило до незадовільних результатів випробувань. А тому він проводить розстановку вуликів блоками з чотирьох вуликів, кожен вічком в різні сторони світу.

З цієї точки зору бджільництво в Німеччині перебувало ще в початковому стані. Для обміну своїм досвідом утримання та розведення бджіл в 1960 р був він зробив доповідь в Німеччині в м. Кассель, що має вирішальне значення. Там монах розповідав вперше на німецькій мові про свій метод і спосіб змісту бджіл. Хоча доповідь все ще в бджільницьких колах зустрічає неоднозначне тлумачення, однак його слухачі отримали переконливе опис способу виробництва. Для більшого розуміння суті його роботи деякі бджолярі відвідали брата Адама в монастирі і добровільно допомагали йому в роботі на пасіці. Вони сприйняли характерні способи його змісту бджіл і виробництва і сприяли поширенню бджіл Buckfast серед зацікавившихся бджолярів в Німеччині. В Альпах, крім того, виникла «копія Дартмура».

Свою доповідь, задуману як первинне знайомство бджолярів Німеччини з бджільництвом Buckfast, брат Адам переробив, і в 1969 році видав книгу «Meine Betriebweise» (Мої способи виробництва). Вона сьогодні вважається зразковою літературою для знайомства з бджільництвом Buckfast. При цьому примітно, що центральний стрижень першого видання цієї книги майже не змінився.


Люблячи подорожувати, монах побував не тільки на своїй старій батьківщині. Близько 200000 км наїздив він за час своїх подорожей, відвідуючи бджолярів, або в пошуках порід бджіл з цікавими характеристиками. Так в Південній Європі, Азії та Африці він збирав багатообіцяючих маток для збереження. Він відправляв бджіл в Англію, щоб у своїй роботі при певних умовах схрещувати їх. Свою останню подорож здійснив брат Адам в Танзанії в віці 89 років, де піднявся на Кіліманджаро. При цьому його не зупинили навіть рани, отримані при падінні, і провідник тягнув його на саморобних носилках під час пошуків сімей восточноафриканских бджіл (Apis mellifera monticola).

Сильне захоплення бджолами було відмінною рисою брата Адама. Так, підкреслював сучасник, для нього бджоли завжди стояли на першому місці. Під час Другої світової війни він змушений був навіть вибігати назустріч солдатам, що в тумані помилково обстріляли його пасіку. Після гарячої дискусії з комендантом монах навіть отримав відшкодування шкоди.

Коли в останні роки життя його здоров'я ослабло, і він не міг більше працювати на монастирській пасіці, і Buckfast-бджолярі почали бити на сполох, коли їм здавалося, що інші ченці не розбираються, він все-таки намагався брати участь у справі. Вони побоювалися, що триваюче багато десятиліть  виробництво може пропасти. Але, врешті-решт, Петеру Доновану, асистенту брата Адама, було доручено обслуговування бджіл. Він піклується про те, щоб виробництво в монастирі Buckfast тривало. Тим більше, у своїй роботі він вже не самотній, так як з'явилася велика кількість бджолярів - продовжувачів справи пішов брата Адама.

C 1964 року член правління Міжнародної бджілодослідницької асоціації.

Нагороди:

Орден Британської імперії (1973), орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1974).

Почесний доктор Шведського університету сільськогосподарських наук (1987) і Ексетерського університету (1989)

Повернення до списку