Народився Стебут Іван Олександрович (12.02.1833)

Народився Стебут Іван Олександрович (12.02.1833 - 20.12.1923) - заслужений професор, громадський діяч, письменник і практик по сільському господарству.

У 1854 році був залишений при Горигорецком землеробського інституту (нині Білоруська сільськогосподарська академія) викладачем і помічником керуючого фермою, а восени 1860 року отримав там же професорську кафедру.

У 1856 році Стебут був відряджений в Прибалтійські губернії для вивчення місцевих зразкових господарств, причому звіт про цю подорож був премійований міністерством державного майна.

За час перебування за кордоном особливо довго залишався в Єні, де займався вивченням природничих наук, головним чином, хімії, під керівництвом Лемана. Під час перебування І. А. Стебута за кордоном він ознайомився майже з усіма вищими сільськогосподарськими навчальними закладами Німеччини, Франції, Бельгії та Англії, прослухав там ряд систематичних курсів, оглянув багато видатних господарств, виконав кілька доручень від свого міністерства.

Повернувшись в Російську імперію в 1860 році, зайняв посаду молодшого професора інституту, вів зі студентами, крім того, заняття з політичної економії. Багато зробив також за час перебування в інституті і для поповнення і збагачення сільськогосподарського музею різними колекціями, обраними і набутими на Всесвітній виставці в Лондоні в 1862 році.

У 1868 році, по захисту в Санкт-Петербурзькому університеті магістерської дисертації «Вапно як засіб відновлення родючості», був переведений на короткий час в Санкт-Петербурзький сільськогосподарський інститут (нині Санкт-Петербурзький державний аграрний університет), але у вересні того ж року був уже призначений професором у знову засновану в Москві Петровську сільськогосподарську академію (нині Російський державний аграрний університет - МСХА ім. К. А. Тімірязєва), якій і належить подальша діяльність Стебута як професора землеробства.

Спільно з читанням лекцій він зайнявся організацією допоміжних установ при академії - сільськогосподарського музею, дослідного поля і агрономічної лабораторії, пристосованої їм для самостійних студентських досліджень. Влітку І. А. Стебут один і з своїми учнями відвідував різні місцевості Росії, вивчав стан сільського господарства в різних його аспектах, причому плодом таких досліджень стала книга «Статті про російськоюе сільське господарство, його недоліки та заходи до його вдосконалення» (1857-1882 ; СПб., 1883).

Він приходив на допомогу вітчизняному сільському господарству при обговоренні різних питань, розгляді різних статутів урядових і земських сільськогосподарських шкіл і, нарешті, при складанні загальнодоступних видань на допомогу господарям-практикам, вимушеним в корінь перевлаштувати свої господарства після селянської реформи 1861 року. Особливо тут слід зупинитися на «Настільній книзі», вельми цінному по масі обробленого матеріалу виданню, значна частина тексту якого належить його перу.

Незалежно від цього в якості організатора або експерта він брав діяльну участь у всіх значущих виставках, як російських, так і іноземних, на різних конкурсах сільськогосподарських машин і знарядь, причому особливо приділяв багато уваги конкурсам «плужним».

Стебут не залишав осторонь і практичну діяльність. Маєток «Лагідне» (Тульська губернія) за своїм технічним і економічним благоустрою представляє тому наочний приклад.

Висока повага суспільства до праць Стебута виразилося не тільки обранням його в члени різних вчених і сільськогосподарських товариств, а й в привітаннях в день святкування 35-річного ювілею сільськогосподарської практичної діяльності, причому ініціативу святкування взяла на себе академія.

Вийшовши після закриття академії, в якій він пробув тридцять років, у відставку, Стебут не переривав своєї практичної сільськогосподарської діяльності та літературних робіт. Він зайнявся пропагуванням спеціальної сільськогосподарської жіночої освіти і встиг побачити успіхи своїх турбот з цього предмету: влітку 1900 року було організовано при Московських сільськогосподарських навчальних закладах спеціальні жіночі сільськогосподарські курси, яким, мабуть, належить в Росії початок вищій жіночій освіті в області сільськогосподарських знань (пізніше вони стали називатися «Стебутовскими курсами»).