Зажинки

За одними джерелами він святкувався 21 липня в день Прокопія Жатвенніка (Прокопа Женця). Вважалося, що «Прокоп річний - жней і жатвеннік, жнива починає». За іншими - 29 липня в день пам'яті священномученика Афіногена, єпископа Підахвійского. У народі вважали, що на Афіногена (Феногена) пташки замислюються (замовкають). Літо переступило спекотний вік. «Якщо цей день з теплом та зі світлом - заберешся заздалегідь зі жнітвом, а коли буде дощовим - хліб в сніп проросте» (погода буде сирою).

Приблизно з цього періоду за народними прикметами закінчуються спекотні дні, ночі стають холоднішими. Традиційно, початок і кінець збирання врожаю урочисто відзначалися і сільською громадою, і в кожній родині. Вважалося, що "який буде зажин, такі і Зажинки". Жнива підводили підсумок всій багатоденній праці селянина.

До початку жнив готувалися як до великого свята. Господиня мила будинок, господар прибирав двір, тік. Стіл застеляли білою скатертиною. Перед початком жнив кожна господиня або господар ходили оглядати свої ниви: чи поспів колос, чи пора жати. У деяких місцях проводили обряд «пакриванія поля». На Зажинки відправлялися або вранці до сходу сонця, або в сутінках. Найпершу стислу жменю колосків жниця клала не в сніп, а окремо на поле разом з хлібом і сиром. Потім починали жати перший сніп - «гаспадарок». Він вважався іменинним. Зазвичай його "зажинала" старша в сім'ї жінка. Його прикрашали квітами, несли до хати з піснями і ставили на покуті під ікони. З нього ж починають восени молотьбу, а соломою годували хвору худобу. Зерна першого снопа вважалися цілющими для людей і птахів. Увечері кожна сім'я влаштовувала святкову вечерю, на якій обов'язково була їжа, принесена з поля. Співали спеціальні пісні.

У сучасній Білорусі точної дати Зажинки не мають і святкуються в день початку збиральної кампанії.