Біоензимна технологія для пустелі й посух

Перегляди: 73
22.04.2022
Біоензимна технологія для пустелі й посух

В умовах швидких змін клімату й деградації грунтів все більше аграріїв замислюються над тим, як краще протистояти посухам і зберегти землю. Оригінальну технологію, яка допомагає впоратися з актуальними викликами сьогодення, розробили українські дослідники.


Біоензимна технологія поліпшення грунту – унікальна сучасна альтернативна система землеробства, яка дає змогу отримувати продукцію рослинництва навіть на пісках у пустелі, а на родючих землях підвищує врожайність сільськогосподарських культур. Разом з тим, вона не вимагає застосування мінеральних добрив і може слугувати основою для вирощування екологічно безпечної продукції.


Розробили технологію українські автори з ТОВ «Дніпровська асоціація-K» близько двох десятиліть тому. Попри таку «молодість» нової системи, випробування, проведені як на дослідних ділянках, так і в умовах реальних сільгосппідприємств, засвідчили її ефективність. Вона розрахована насамперед на використання у посушливих і пустельних зонах, але дає результат і в інших регіонах. Біоензимна технологія запускає і підтримує інтенсивні мікробіологічні процеси в грунті, сприяє розвитку симбіозу мікроорганізмів і кореневої системи рослин, а відповідно – утворенню й зміцненню природного грунтового біоценозу.


Люцерна, вирощена в пустелі за біоензимною технологією


На чому ж грунтується здатність технології перетворювати порожні піски на оази? Звісно, перш за все пісчані грунти треба наситити вологою, що неможливо в їх природньому стані. Тому до піску додають речовину, яка може затримувати воду. Автори біоензимної технології використовують бентоніт.


Бентоніт – природний глинистий мінерал, відомий як чудовий гідратант. Поглинаючи воду, він може набухати у 14–16 разів. В умовах пустелі бентоніт накопичує вологу, яка тут випадає з дощами, росою або надходить при поливі. Зазвичай вона швидко просочується крізь пісок і більшу частину року залишається недоступною для рослин. Гідратант її вловлює і поступово віддає рослинам та грунтовій біоті, допомагаючи пережити найпосушливіші періоди. До того ж, бентоніт містить чимало різних мікроелементів і є поживою для автотрофних бактерій. Важливо й те, що використання мінералу є досить економічним, адже його вносять лише раз на 7–10 років.


Але поживних речовин потребують і гетеротрофні організми. Тому до грунту додають органічні добрива. Готують їх з курячого посліду шляхом ферментації за допомогою ферментного препарату, виготовленого на основі меляси з цукрового буряка. Власне, це компост, в якому коефіцієнт доступності поживних речовин посліду збільшується з первісних 30% до практично 100% у підсумку. Співвідношення макроелементів (NPK) у ньому 5:3:3. Завдяки такій технології виробництва добрива, його потрібно лише 1 т/га проти 20 т/га необробленого посліду, а час приготування компосту становить лічені тижні.


Також у грунт вносять ще один ферментний препарат, який теж зроблений з меляси. Він стимулює розвиток грунтової мікрофлори, насичує грунт азотом і киснем, завдяки чому прискорюється прорастання насіння, рослини краще розвиваються, скорочується термін їх достигання й збільшується врожайність.


Бентоніт


Випробування технології проходили, починаючи з 2008 року, в посушливих умовах Об’єднаних Арабських Еміратів і Оману, а також на родючих грунтах України, Казахстану, Румунії, Молдови та інших країн. Вони засвідчили, що система працює, причому, на різних культурах.


Так, на піску в пустелях ОАЕ й Оману проводили досліди з люцерною. Виявилося, що використання нової технології скорочує час, необхідний для відростання надземної частини рослин між укосами, на 7–9 днів. В теплому кліматі цих країн традиційні для них методи вирощування люцерни дозволяють отримувати 8–10 укосів. Біоензимна технологія збільшила їх кількість до 14–16.


Також зросла урожайність культури. Якщо зазвичай один укіс дає в середньому 8–10 т/га зеленої маси, то з використанням нової системи – 15–20 т/га. Загальний врожай на рік збільшився з 60–80 т/га до 200–220 т/га. Тобто, відбулося зростання врожайності в 2–3 рази. Рентабельність такого виробництва кормової культури становить 300–600%.


На кукурудзі біоензимну технологію випробовували в Полтавській області. У хороші для цієї культури роки врожайність зросла в середньому на 20%, а під час несприятливих погодних умов її вдалося втримати на рівні середніх значень.


На картоплі отримали 25-відсотковий прирост врожаю з виходом товарної продукції у 80% і значним зниженням у ній вмісту нітратів.


Під час експериментів проводився моніторинг хімічного складу грунтів, який засвідчив поліпшення за всіма показниками. А вміст азоту і калію після збирання врожаю залишався в рази вищим, ніж при використанні традиційної технології.


Нову альтернативну систему можна застосовувати як в господарствах з високою культурою землеробства, так і на деградованих землях, де вона допоможе відновити порушену структуру грунту, підвищити родючість і повернути площі в обробіток.


Щедрий врожай люцерни, отриманий в пустелі

Таким чином, серед переваг технології можна виділити наступні:


  • - збільшення врожайності сільгоспкультур від 20% на родючих землях до 100–250% на пустельних грунтах


  • - скорочення термінів достигання рослин в середньому на 25%


  • - збільшення кількості врожаїв на рік у теплому кліматі в 1,8–2 рази


  • - збереження врожайності в посушливі періоди


  • - збільшення вмісту в грунті азоту й калія


  • - зниження засоленості грунту


  • - збільшення вологоємності грунту


  • - зменшення витрат води до 80% від звичайних обсягов


  • - зменшення кількості поливів вдвічі


  • - зменшення витрат на добрива вдвічі


  • - за кілька років значною мірою зростає кількість гумусу в грунті


  • - оскільки технологія робить непотрібним використання мінеральних добрив, її можна застосовувати як основу для вирощування екологічно безпечної продукції.


Отже, біоензимна технологія дозволяє створити оптимальний поживний і водний режим для різних сільськогосподарських культур, що найкраще помітно в екстремальних умовах посушливих регіонів. Але, зважаючи на зміни клімату в глобальних масштабах, вона може стати в пригоді й у інших частинах планети, зокрема, і в Україні. Адже наша країна увійшла до числа тих, де потепління відбувається найшвидше. Так, трохи більше, ніж за століття, середня річна температура на її території зросла на 2°C, в тому числі за останні 30 років на 1,2°C. Тому серед заходів, які вживають аграрії для надійного отримання врожаїв у нових умовах, знайдеться місце і для біоензимної технології, розробленої нашими земляками.


Поділитись в соцмережах:

Текст повідомлення*
Защита от автоматических сообщений