Овес: нові перспективи старої культури

Перегляди: 97
19.03.2020

Овес – рослина, яку впродовж багатьох століть цінували, в першу чергу, як кормову культуру, хоча у багатьох народів вона була широко відома і як невід’ємний елемент раціону людей. Але в останні десятиліття, коли все більше зростає інтерес до здорового способу життя, чимало людей постійно споживають продукти з вівса. А це значить, що завжди є попит на його зерно у переробної харчової промисловості. І це робить овес більш перспективною культурою для аграріїв.


Овес посівний (Avena sativa) – однорічний злак родом з Азії (Монголія, Китай), відомий в культурі з другого тисячоліття до нашої ери. Протягом тривалого часу його використовували переважно як кормову культуру. Навіть в одному з варіантів вимірювання поживної цінності кормів застосовувалася кормова одиниця, еталоном для якої був обраний саме овес: 1 кормова одиниця дорівнює поживності 1 кг вівса. Цей стандарт був прийнятий в радянській зоотехнії, а в Російській Федерації його застосовують і зараз.


В їжу овес у вигляді каш, виробів з вівсяної муки, киселю частіше вживали люди, що живуть в регіонах з прохолодним кліматом, – в Англії, Шотландії, Ірландії, частково в Німеччині, Росії. Це пов’язано з тим, що вирощування інших злакових культур тут проблематичне, а подекуди й неможливе. Є відомості, що вихідці з Шотландії завезли овес і в Північну Америку. Тут він теж отримав поширення, в першу чергу, як хороша кормова культура для коней, і в меншій мірі – для вживання в їжу людям.


В даний час овес не втратив свого значення в якості кормової культури. Особливо цінується його зерно в раціоні молодняку і плідників різних видів тварин. Крім того, овес використовують для приготування силосу.


Мюсли, одно из популярных блюд из зерна овса.


Велику популярність зараз мають різноманітні страви з вівса – від традиційних пластівців типу «геркулесу» до сніданків з пластівців швидкого приготування, мюслі, гранола і т. ін. Це підвищує попит на зерно культури, причому, високої якості. Особливо затребувана у переробників органічна продукція, а також голозерний овес. При цьому, завдяки відносній простоті вирощування цієї культури, додати її в свій асортимент може практично будь-яке господарство в регіонах, придатних для її вирощування.


Вимоги культури


Овес – одна з найневибагливіших зернових культур. Зокрема, це виражається в його холодостійкости, завдяки якій його можна вирощувати в регіонах з кліматом, що не підходить для інших зернових. Він не пред’являє високих вимог до родючості ґрунту, до того ж, досить добре здатний зв’язувати і використовувати поживні речовини, що містяться в ньому. Проте, овес краще почувається на ґрунтах із добре збалансованим вмістом мікро- і макроелементів, і в більшій мірі вимогливий до калію і магнію. Може знадобитися і удобрення азотом. Овес добре переносить кислі ґрунти. У той же час дуже страждає від нестачі вологи.


Місце в сівозміні


Кращі попередники для вівса – ярий ріпак і просапні культури. Щоб уникнути певних захворювань, зокрема, кореневої гнилі, не рекомендується висівати його після зернових колосових культур, особливо – ярого ячменю. Водночас, овес – рослина з яскраво вираженим фітосанітарним ефектом, виділення його коренів пригнічують розвиток грибків. Тому, наприклад, деякі чеські вчені рекомендують використовувати його в якості «переривника» послідовності вирощування інших зернових. Проводилися дослідження, в результаті яких було встановлено, що, при вирощуванні зернових культур після вівса, грибкові захворювання основи стебла у них виникають в 6–8 разів рідше, ніж при висіванні після інших зернових. Хороший фітосанітарний ефект дає дворічне переривання вирощування зернових, коли для цього в перший рік використовують овес, а на другий – коренеплоди.


Овес в поле


Крім того, в регіонах, добре забезпечених вологою, можливе використання вівса для отримання другого врожаю після збирання озимих культур. В цьому випадку його висівають в кінці червня – на початку липня. Оскільки в умовах довгого світлового дня він погано кущиться, норму висіву збільшують. При посіві в ці терміни культура більше схильна до захворювань, пошкодження комахами, тому слід передбачити обробку фунгіцидами, інсектицидами. Всі ці фактори можуть призводити до зменшення врожайності, і агрономи рекомендують ретельно зважити всі «за» і «проти», розрахувати економічну ефективність, перш ніж ухвалювати рішення про отримання другого врожаю.


Також овес можна вводити до сівозміни як додаткову культуру в якості покривної рослини для багаторічних бобових першого року вирощування.


Посівна


Висівають овес в настільки ранній термін, наскільки це можливо. Як тільки техніка зможе зайти в поле, проводять закриття вологи, а після цього приступають до сівби вівса. Ця культура не боїться холоду. Навпаки, порівняно низька температура повітря, короткі дні і наявність зимової вологи сприяють кущінню вівса і формування колосків у волоті. Крім того, такі умови несприятливі для розвитку багатьох шкідників. Так, рання сівба зменшує небезпеку пошкодження посівів шведською мухою.


У той же час, запізнення з посівною веде до суттєвого зменшення врожаю. Так, кожен день запізнення призводить до втрати в середньому 70 кг зерна з гектара.


Трактор с сеялкой в поле


Оптимальним вважається вузькорядний посів з відстанню між рядами не більше 12,5 см. Рекомендована кількість посівного матеріалу – 160–200 кг/га (450–500 насінин на квадратний метр). Висівають його на 4,5–5,5 см, при цьому важливо, щоб всі насінини потрапили на однакову глибину. На легких ґрунтах і в суху погоду після посіву рекомендується коткування. Якщо на ґрунті утворилася кірка, до появи сходів допускається проведення боронування на глибину, меншу, ніж глибина посіву.


Боротьба з бур’янами


Овес добре конкурує з бур’янами, тому при невеликій їх кількості на полі (не більше 30% забур’яненості), з урахуванням видового складу, обробки проти них можна не проводити. До того ж, передпосівна культивація знищує сходи холодостійких бур’янів вже на стадії «білої ниточки». При більшій кількості бур’янів проводять післясходове боронування. Боронувати сходи вівса можна, починаючи з появи у нього 3–4 справжніх листків, і до закінчення кущіння. При цьому достатньо одного-двох таких обробітків.


Боронование поля перед посевом


Крім того, що за допомогою боронування можна знищити до 60% бур’янів, ця операція також сприяє аерації ґрунту, кращому розвитку кореневої системи, мінералізації ґрунтового азоту.


Надалі овес сам добре пригнічує ріст бур’янів і не потребує будь-якого додаткового захисту від них.


Боротьба з хворобами


Незважаючи на хороші фітосанітарні властивості вівса, є ряд грибкових, бактеріальних і вірусних захворювань, які вражають цю культуру. Найбільш небезпечні в цьому відношенні роки з тривалими дощовими періодами, а особливо – під час викидання волоті, цвітіння, формування і дозрівання зерна. Більш схильні до захворювань рослини в загущених посівах, а також на полях, де є рослинні залишки, що не розклалися. Має овес і специфічних шкідників, наприклад, вівсяну нематоду. Через це його не можна вирощувати на одному і тому ж місці два роки поспіль. Щоб запобігти поширенню захворювань і шкідників, повертати овес на одне й те саме поле слід не раніше, ніж через чотири роки.


Для попередження розвитку хвороб вівса, його насіння протруюють. Для такої обробки застосовують препарати на основі беномілу, тебуконазолу, флудіоксонілу, прохлоразу, ципроконазолу, тіабендазолу й інших діючих речовин. Також з цією метою ефективне використання біопрепаратів, наприклад, таких як «Біофунгіцид», «Геостім», «Фітоспорін М» та інших.


Зерно овса


При інтенсивному поширенні захворювань в посівах проводять їх обприскування в фазі виходу в трубку або появи прапорцевого листка. Використовують фунгіциди на основі карбендазіму, крезоксим-метилу, епоксіконазолу, ципроконазолу й інших діючих речовин або біопрепарати, в тому числі «Фітоспорін М», «Фітоцид-р» і т.п.


Доброю профілактикою є неухильне дотримання агротехніки. Так, не можна пропускати оптимальних термінів сівби, адже запізнення призводить не тільки до зменшення врожайності, але і до більшого ураження низкою захворювань, зокрема, кореневою гниллю, іржею, борошнистою росою. При збільшенні глибини посіву зростає небезпека ураження рослин кореневою гниллю і твердою сажкою. Сприяє розвитку хвороб надмірне внесення азотних добрив.


Селекціонери проводять роботу з виведення сортів, що мають генетичну стійкість до захворювань. Їх використання дає хороший ефект. При цьому рекомендується висівати на території господарства не один сорт, а два і більше.


Збирання врожаю


Овес – культура, що має досить тривалу вегетацію. Тому в ряді випадків збирання врожаю зерна припадає на дощовий осінній період. Тим не менш, не слід збирати його занадто рано, тому що це призводить до зниження як якості зерна, так і маси врожаю. Крім того, таке зерно вимагає додаткових витрат на його досушування. Також не варто і запізнюватися з обмолотом, адже в перезрілого вівса дуже осипається зерно з волоті. Тому необхідно дотримуватися оптимальних строків збирання, які наступають при вологості зерна 14–16%.


Урожай овса перед жатвой


Для силосування зелену масу культури скошують в період молочно-воскової стиглості зерна. При цьому в період тривалої посухи прибирання краще проводити на початку цієї фази, а якщо літо вологе – ближче до кінця.


Таким чином, за дотримання всіх вимог технології вирощування, овес може стати культурою, яка принесе господарству додатковий дохід і посяде гідне місце серед інших зернових.

Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений