Соєве питання: експортувати чи переробляти?

Перегляди: 114
24.02.2020

Вже кілька десятиліть Україна залишається аграрною країною, яка постачає значні обсяги продовольчої сировини до країн ближнього й далекого зарубіжжя. Здавалося б, чудовий бізнес, але відсутність власних виробничих баз для подальшої переробки такої сировини свідчить про слабку та вразливу економіку. Багато аналітичних статей наперебій стверджують: якщо ми продаємо, а не переробляємо, то для економіки України це шлях в нікуди. Адже виручені гроші ми знову витрачаємо за кордоном, купуючи імпортну сільгосптехніку, добрива та кінцевий продукт, виготовлений з нашої ж сировини.


Восени 2018 року в «Агрономі» вийшла стаття, яка резонно вказувала, що в ЄС вирощують менше 2 мільйонів тонн сої, закуповуючи додатково майже 13 мільйонів тонн:



Соєве виробництво

Соя переробляється на соєвий шрот, який йде, головним чином, на корм худобі. Втім, виробленого шроту їм також не вистачає, тому додатково ЄС закуповує майже 20 млн тонн цієї продукції. В подальшому європейці переробляють сою і соєвий шрот на якісні продукти харчування.


У тій же статті наводилася інша інфографіка, яка дає можливість побачити ефективність використання корму в Україні, США та країнах ЄС. Сучасні технології дозволяють практично ідеально збалансувати корм, знижуючи витрати на виробництво продуктів тваринництва, що добре видно на прикладі розвинених країн:



Потребление сои


Ці графіки чітко показують потенціал, який має Україна. Саме ці цифри чітко показують: або переробляти і конвертувати сою у більш якісний продукт, або й надалі експортувати дешеву сировину до Європи, не претендуючи ні на що більше.


Переробка сої відбувається за двома ключовими напрямками: для створення корму і для харчової промисловості. Розглянемо кожну сферу окремо.


Виробництво кормів на основі сої 


Соєвий шрот відіграє головну роль у забезпеченні худоби білками, складаючи понад 60% від загального обсягу кормового білка.



Соя в кормовой животноводческой базе


Для створення якісного корму на основі сої, необхідно відокремити оболонку насіння. Соєвий шрот для дешевих кормів обходиться і без цієї процедури, адже простіше використовувати ціле насіння без додаткової обробки. Та оболонка насіння має сумнівну харчову цінність і відрізняється низьким вмістом білка. Тому використання корму без оболонки у перспективі виявляється більш вигідним за рахунок вмісту більшої кількості протеїну, білків та амінокислот. Висока продуктивність такого корму призводить до отримання й більшого прибутку.


Соєвий шрот використовується у створенні ТЕП-корму: тостована експандована повножирова соя, яка проходить три етапи обробітку: 


     Кондиціонування за температури до 85°C. Створюється колоїдна форма білка, стійкого до впливу високих температур, що дозволяє зберегти його розчинність під час подальшої обробки.


      Тостування знижує кількість інгібіторів у ферментах хімотрипсин та трипсин. 


   Експандування. Відбувається нагрівання до 130°C при високому тиску і вологості близько 35%. Дозволяє різко знизити активність уреази. Білок, завдяки першому етапу, зберігає свою розчинність.


Така обробка дозволяє поліпшити активність поживних речовин і розчинність білка сої: 


Характеристики сои



Переробка сої у харчовій промисловості 


Популярність сої у харчовій промисловості також пов'язана з високим вмістом білка. Соєвий білок радує не тільки прихильників вегетаріанської кухні, а й бізнесменів: отримати більше тонни білка з одного гектара – досить розумне вкладення. Тим більше, що соя відмінно працює в симбіозі з мікроорганізмами, які переводять атмосферний азот у форму, засвоювану рослинами. Завдяки цьому фактору соєві посіви знижують хімічне навантаження на ґрунт – ця рослина здатна засвоювати велику кількість азоту. 


Харчові продукти з сої можна умовно розділити на три групи: 


    Соєве борошно або крупа з часткою протеїну близько 50%; 


     Білкові концентрати з вмістом білка до 65%; 


     Ізоляти з вмістом білка понад 90%. 


Незважаючи на всю корисність, сою не можна вживати у «чистому» вигляді – вона потребує попередньої обробки. Інакше замість користі можна отримати метеоризм. Тому соя, яка потрапляє до складу різних харчових продуктів, проходить попередню термообробку.


Особливу цінність для людського організму має не білок сам по собі, а різні амінокислоти, з яких він складається. Саме амінокислотний склад соєвого білка робить його таким цінним та незамінним. Соя має у своєму складі ті ж амінокислоти, що й м'ясо, риба, молоко або яйця. Вони забезпечують нормальний ріст і розвиток нашого організму.


В Україні вже працюють сучасні заводи, які виробляють якісну соєву продукцію для харчової промисловості. Вони не тільки випускають продукцію з хорошими поживними властивостями, але й мають стабільний прибуток завдяки зниженню вартості виробництва популярних продуктів харчування за рахунок використання соєвого білка.



Що змінилось останніми роками в Україні ?


За останні роки кількість сої, яка йде на переробку, а не на експорт, неухильно зростає. До 2017 року цей показник був у межах 22  25% від усієї вирощеної сої. Але в сезоні 2018/2019 кількість переробленої сої склала 34% від загального виробництва, а цього сезону – 41%. Це явно свідчить про нарощування виробничих потужностей для переробки сої в Україні.


Така тенденція відображається і на експортному ринку. Візьмемо згаданий сезон 2018/19: експорт соєвих бобів зменшився на 8%, а от поставки соєвої олії зросли на 75%. Кількість експортованого соєвого шроту також збільшилася вдвічі.


Дані показники співпали зі світовим падінням цін на соєві боби на 13%. Втім, усередині українська ціна впала ще сильніше – на 24%. Деякі фахівці пояснюють таке падіння спробами компенсувати невідшкодований ПДВ, що призводить до заниження ціни. Таким чином, згадані позитивні зміни,  збільшення переробки,  можуть мати тимчасовий характер, пов'язаний з відсутністю хорошої експортної ціни. Більш того, низька ціна всередині України спонукає виробників сої замислюватися про доцільність її вирощування і про переорієнтування на інші культури. 


Особливо болісно сформована ситуація вдарила по малому бізнесу: мало того, що у сезоні 2018/19 фермерам довелося сіяти сою з курсом 27 гривень за долар, а продавати по 24 грн/$, так ще й через коливання цін на 15  20% дешевше, ніж розраховувалося. Безсумнівно, багато господарств вирішать переорієнтуватися на інші культури. А от хто й виграв, так це власники виробничих потужностей для переробки сої.


Втім, ринок сам себе відрегулює і, ймовірно, зі зменшенням пропозиції внутрішня ціна знову поповзе вгору. А поки що ми отримали стимул для переробників і удар по виробникам сої. Як він відобразиться на галузі, поки що передбачити складно. Але хочеться вірити, що в Україні й надалі буде розвиватися не тільки виробництво, але й переробка соєвої продукції.


Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений