Технологія вирощування кукурудзи

Перегляди: 392
28.09.2020

Отримати високі врожаї кукурудзи можна лише за умови застосування комплексу агротехнічних прийомів з урахуванням особливостей усіх потреб рослини в певні періоди її росту та розвитку. Для цього необхідне глибоке знання біологічних властивостей і екологічних вимог культури. Кваліфіковане застосування тієї чи іншої технології обробітку передбачає врахування ґрунтово-кліматичних особливостей, що дає можливість найбільш повно використовувати сприятливі умови й послаблювати або повністю усувати вплив несприятливих факторів середовища.


Вплив екологічних факторів на ріст і розвиток рослин


Однією з головних особливостей кукурудзи є здатність якнайповніше використовувати сприятливі умови для зростання й розвитку і давати дуже високі врожаї у відповідь на кропітку працю аграріїв. Разом з тим культура висуває підвищені вимоги до тепла, вологи, поживних речовин та інших факторів зовнішнього середовища.



Кукурудзяне поле


Щоб забезпечити нормальний ріст і розвиток кукурудзи, необхідно дотримуватися агротехнічних прийомів і правил її вирощування стосовно конкретної грунтово-кліматичної зони та повністю використовувати наявні сприятливі умови.


Вимоги до ґрунту


Кукурудза має потужну мичкувату кореневу систему з численних коренів, тому вона потребує пухких, з високою повітро- та водопроникною здатнітю ґрунтів. Кращі землі для вирощування кукурудзи – це глибокі чорноземи, темно-сірі суглинки, ґрунти річкових заплав з таким підґрунтям, куди легко може проникати коріння рослини. Добре росте кукурудза на супіщаних і навіть піщаних ґрунтах, якщо в них внесена достатня кількість добрив. На засолених, важких глинистих, сильнокислих, з близьким заляганням ґрунтових вод землях вона росте погано, тому не слід використовувати такі ділянки під кукурузні посіви.


Не рекомендується сіяти кукурудзу на ґрунтах, сильно засмічених бур'янами, зокрема такими як гірчак повзучий, пирій повзучий, осот, а також іншими дерновинними та коренепаростковими травами.


Для повноцінного росту й розвитку кукурудзі потрібні: кисень, вуглець, водень, азот, фосфор, калій, кальцій, сірка, залізо, магній, у невеликих кількостях марганець, бор, хлор, йод, цинк, мідь та інші мікроелементи. Найбільша кількість поживних речовин потрібна рослинам у період утворення качанів і наливу зерна.


Кукурудза споживає поживні речовини до настання воскової стиглості зерна, але з різною інтенсивністю, в залежності від фаз росту. У першій половині вегетації рослини вимагають більше фосфору, калію й азоту, а після цвітіння – посиленого живлення фосфором і калієм. Правильне удобрення ґрунту й підживлення посівів – найважливіша умова для досягнення щедрих урожаїв кукурудзи.


Вимоги до тепла 


Кукурудза належить до теплолюбних рослин. Її насіння начинає проростати при +8...10°С. Проте сходи за такої температури з'являються повільно й неодночасно, значна частина насіння уражається хворобами, ще й нерідко загниває. Тому кукурудзу необхідно сіяти тоді, коли температура ґрунту на глибині загортання насіння становитиме не менше +10°С


Сходи кукурудзи досить чутливі до весняних заморозків, та після одноразового ранкового заморозка до 2...3°С й навіть 3...4°С вони здатні відновитися та відрости заново. За нижчих температур сходи кукурудзи гинуть. Дорослі рослини кукурудзи під час осінніх заморозків гинуть при температурі – 3°С


Також чутливі до низьких температур зародки вологого зерна кукурудзи. У разі зберігання зерна підвищеної вологості в умовах негативних температурах, насіння втрачає схожість і стає непридатними для посіву.


Зниження середньодобової температури повітря нижче +10...12°С протягом тривалого часу, особливо в початковий період розвитку (до стеблювання), затримує ріст і розвиток рослин та подовжує період вегетації. Чим вища середньодобова температура, тим менша тривалість міжфазного періоду, і навпаки, зниження температури ґрунту й повітря затягує проходження всіх фаз розвитку рослини і зменшує інтенсивність ростових процесів.


Літня посуха затримує ріст рослин головним чином через велику втрату води внаслідок її випаровування. Вже за температури +24...25°С кукурудза втрачає води вдвічі більше, ніж при +21°С. Кращою для критичного періоду в житті рослини, який починається за 10 днів до початку викидання волоті і триває протягом 30 днів, вважається температура +20...23°С


Висока температура повітря при відносно низькій його вологості, що спостерігається під час цвітіння рослини, особливо при недостатніх запасах вологи у ґрунті, завдає шкоди майбутньому врожаю. Пояснюється це тим, що пилок кукурудзи, який містить близько 60% вологи, при температурі вище +32...35°С та при відносній вологості повітря ниже 30% швидко висихає і втрачає здатність до запліднення. Температурний режим повітря після запліднення качанів і до завершення дозрівання зерна має менше значення для рослини, проте при зниженні температури повітря до +15...16°С процеси формування качанів і достигання зерна заповільнюються. 


Вимоги до вологи


Для утворення одиниці сухої речовини кукурудза потребує майже вдвічі менше води, ніж яра пшениця, ячмінь та інші зернові культури. Кукурудза краще за інші злакові культурні рослини пристосована до посушливих умов. У початковий період свого розвитку вона дає незначний приріст надземної маси і протягом місяця після появи сходів накопичує приблизно 1,52% зеленої маси від загального врожаю. Саме в цей час у неї відбувається інтенсивний ріст кореневої системи, яка в подальшому забезпечить рослині стрімке зростання та розвиток.


Найбільшої кількості вологи кукурудза потребує у період, що починається за 810 днів до викидання волоті й закінчується під час цвітіння. О цій порі в рослині формуються чоловічі та жіночі квітки, відбувається запліднення, і здійснюється посилене накопичення сухої речовини. Урожай кукурудзи безпосередньо залежить  від запасу вологи в ґрунті й кількості опадів за цей період.


При достатньому запасі вологи в ґрунті атмосферна посуха завдає значно менше шкоди кукурудзі, ніж іншим злаковим культурам. Кукурудза дуже добре реагує на зволоження ґрунту, і при хорошій забезпеченості її вологою різко підвищує урожай.


Вимоги до освітлення та аерації


Кукурудза – світлолюбна культура, вона не переносить затінення, особливо в молодому віці. Для розвитку потужної листової поверхні та формування качанів вона вимагає багато світла. У затінених місцях листова поверхня молодої рослини буває більш ніж удвічі меншою, ніж при хорошому освітленні.


Кукурудза належить до рослин короткого світлового дня тривалістю 1214 годин. В умовах довшого світлового дня, а також при знижених весняних температурах загальна площа листкової поверхні рослини й вага її зеленої маси збільшуються, проте подовжується період вегетації.


Кукурудза потребує добре збагаченого киснем ґрунту як під час проростання насіння, так і згодом  для розвитку потужної кореневої системи. Тому вона краще росте й розвивається на пухких, повітропроникних землях. Для того щоб забезпечити кукурудзу достатньою кількістю світла й повітря, необхідно підтримувати чистоту її посівів та пухкий, розрихлений стан ґрунту. Тоді бур'яни не будуть затінювати рослини кукурудзи, а повітря легко проникатиме до її коріння.

                                                         

Місце кукурудзи в сівозмінах


Кукурудзу розміщують у польових, кормових і спеціалізованих сівозмінах, а також на постійних ділянках як незмінну культуру. Ступінь її реагування на попередників у різних кліматичних умовах неоднакова. У південних степових районах основна дія попередника визначається його впливом на водний режим ґрунту. Найсильніше висушування глибоких горизонтів ґрунту в цих районах спричиняють соняшник, цукрові буряки, суданка й багаторічні трави. Розміщувати кукурудзу після таких культур недоцільно.


Найвища врожайність кукурудзи спостерігається при посіві її після озимої пшениці, ярих зернових культур, а в роки, коли запаси продуктивної вологи в ґрунті навесні є достатніми – то й після цукрових буряків.


У лісостеповій зоні України високі врожаї забезпечуються при посіві кукурудзи після озимих і ярих зернових, зернобобових, кукурудзи, цукрових буряків, гречки, коренебульбоплодів.


У поліссі кращими попередниками для кукурудзи є: горох, картопля, цукровий буряк, озимі, кукурудза, люпин, багаторічні трави.


Основний обробіток ґрунту


У степу та в районах нестійкого і недостатнього зволоження лісостепу головним завданням основного обробітку є створення умов для максимального накопичення й збереження вологи в ґрунті без ослаблення боротьби проти бур'янів. Терміни й технологія зяблевого обробітку ґрунту визначаються строками збирання врожаю попередників. Після збирання врожаїв зернових та зернобобових культур залишається ще досить тривалий теплий період, а от після збирання просапних він значно коротший.



Підготовка ґрунту


Основний обробіток земельних площ під кукурудзу після культур суцільної сівби зазвичай складається з двох прийомів: лущення стерні та зяблевої оранки.


Слідом за прибиранням колосових культур ґрунт обробляють дисковими лущильниками або боронами на глибину 68 см. У районах з тривалим безморозним періодом кращі результати з видалення бур'янів дає дворазове лущення, причому повторне – завглибшки 1012 см, з інтервалом у 34 тижні. Цей метод дозволяє знищити понад 70% бур'янів і на 50% зменшує кількість їх насіння в ґрунті.


Пожнивні залишки після великостеблових культур (кукурудзи, соняшнику) подрібнюють дисковими боронами в двох напрямках.


На полях, засмічених кореневищними бур'янами (пирієм, хвощем, гумаєм), проводять перехресне лущення завглибшки 1014 см. У разі засмічення багаторічними коренепаростковими бур'янами (осотом, берізкою польовою) застосовують повторне лущення через 23 тижні лемішними лущильниками або культиваторами-плоскорізами на глибину 1214 см.


Особливу увагу слід приділяти вологозабезпеченості кукурудзи на еродованих землях, де, крім втрати вологи через випаровування, багато її втрачається внаслідок здування снігу з полів і поверхневого стоку навесні, а нерідко й улітку.


У системі ґрунтозахисного безвідвального обробітку слідом за збиранням урожаю проводять розпушування бороною БИГ-3, потім – лущення культиватором-плоскорізом на глибину 810 см та повторне, завглибшки 1214 см.


Глибина обробітку залежить від зональних особливостей і ґрунтових відмінностей. На повнопрофільних ґрунтах важкого механічного складу, на богарних землях глибина оранки – до 32 см, на легких землях з гумусовим горизонтом незначної потужності – до 22 см, але не глибше орного шару. При грунтозахисному обробітку після стерньових попередників глибина розпушування становить до 2030 см, на похилих землях після великостеблових культур – 2025 см. У зонах спільної дії водної та вітрової ерозій в системі контурного землеробства на полях, чистих від багаторічних бур'янів, глибина обробітку: 2022 см. 


На полях, де кукурудзу сіють після кукурудзи, якість закладення пожнивних залишків помітно підвищується після двох лущень, які проводяться у двох перпендикулярних напрямках дисковими лущильниками. Після збирання соняшника залишки стебел і кореневищ подрібнюють дисковою бороною, після чого глибоко заорюють.


Коренева система кукурудзи розвивається досить рівномірно в усіх напрямках. Однак більша частина коренів (до 70%) розподілена в 30-сантиметровому шарі, через що ця культура дуже реагує на глибину оранки.


Чорноземи звичайні й південні доцільно орати зплугами з передплужниками на глибину 2730 см, чорноземи змиті, малогумусні, каштанові ґрунти степу та чорноземи лісостепу – на 2527 см.  


Передпосівний обробіток


Навесні, як тільки стан ґрунту буде задовільним, зяб боронують в один-два сліди важкими боронами у досить стислі терміни – за два-три дні. Сухої, вітряної погоди запізнення з боронуванням призводить до втрат вологи. За добу вони можуть становити до 5060 т/га й більше. Ефективнішим є боронування поперек оранки. Показник його високої якості – це хороша вирівняність ріллі, пухкий, дрібногрудочковий шар ґрунту завглибшки 45 см. 



Передпосівний обробіток ґрунту


Передпосівний обробіток ґрунту при вирощуванні кукурудзи проводять без розриву в часі, слідом за обробітком дисковими боронами, щоб не втрачати ґрунтову вологу.


Під кукурудзу необхідно провести дві різноглибинні культивації зябу з боронуванням, а за посушливої вітряної погоди – ще й прикочування. Першу культивацію здійснюють якнайраніше, другу – безпосередньо перед посівом.


Глибина культивацій, особливо першої, залежить від типу ґрунту та тогочасних погодних умов. У більшості районів недостатнього зволоження першу культивацію доцільно проводити на велику глибину, а другу – на меншу, на глибину загортання насіння. 


Удобрення кукурудзи


Кукурудза вимоглива до родючості ґрунту і при формуванні високих врожаїв, які зазвичай отримують в умовах забезпечення рослин вологою, споживає велику кількість поживних речовин. Для формування врожаю зерна 6070 ц/га споживання їх складає приблизно: 150180 кг/га азоту, 5060 кг/га фосфору, 150 кг/га калію; а для врожаю 100 ц/га, відповідно: 390, 110 та 360 (кг/га).


Споживання рослинами поживних речовин з ґрунту відбувається протягом усього їхнього вегетаційного періоду. Поглинання азоту й калію закінчується раніше, а фосфор надходить у рослини майже до їх дозрівання.


У зонах недостатнього чи нестійкого зволоження на чорноземах звичайних, середньоглибоких і потужних кукурудза дає високі врожаї зерна при внесенні азотних і фосфорних добрив, а на дерново-підзолистих ґрунтах, чорноземах опідзолених і вилужених, сірих лісових ґрунтах – азотних. На легких землях, а також після попередників, які споживають багато калію (коренеплоди, соняшник тощо) калійні добрива необхідно вносити першочергово.


Вносять добрива з осені або навесні, під оранку або культивацію (основне добриво), під час посіву – в ряди, а в період росту – в підживлення.


Відчутне збільшення врожаю дає локальне внесення добрив за допомогою культиваторів-рослиноживильників КРН-4,2 під час першої або другої культивації зябу на глибину 1012 см. Внаслідок цього створюються більш сприятливі умови живлення рослин у початковий період їх росту і протягом усього вегетаційного періоду.


Посів кукурудзи



Строки сівби та глибина загортання насіння


Кукурудзу слід сіяти, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогріється не менше ніж до +10°С, і закінчувати сівбу в стислі терміни. Якщо за прогнозом передбачається швидке наростання температур, то посів кукурудзи можна почати трохи раніше. До того ж необхідно зважати, що при посіві кукурудзи як у занадто ранні, так і в занадто пізні строки урожай знижується.


Якщо посіяти зерно кукурудзи в холодний грунт, воно набрякає, довго не проростає, а частина його при цьому пошкоджується грибними хворобами й гине. Сходи з'являються зрідженими та погано розвиваються. Строки сівби кукурудзи встановлюють залежно від місцевих ґрунтово-кліматичних особливостей і погодних умов конкретно для кожної площі, виділеної під кукурудзу.


На ділянках, чистих від бур'янів та з незначною кількістю шкідників, кукурудзу слід висівати на початку оптимальних строків сівби, а на засмічених землях – наприкінці, після здійснення додаткових заходів зі знищення бур'янів.



Cівба кукурудзи


Глибина загортання насіння кукурудзи залежить від ґрунтових і кліматичних умов тієї чи іншої зони вирощування.


Питання про глибину загортання насіння кукурудзи слід вирішувати диференційовано для кожної ділянки окремо. При цьому потрібно мати на увазі, що глибоке закладення насіння на важких за механічним складом і недостатньо прогрітих ґрунтах негативно позначається на появі сходів і часто призводить до розріджування посівів. З іншого боку, не можна допускати й надмірно поверхневого загортання насіння, оскільки в цьому випадку воно потрапляє у верхній пересохлий шар ґрунту і погано проростає. Крім того, сходи кукурудзи при поверхневому загортанні можуть пошкоджуватись під час боронування посівів. У кожному окремому випадку глибина загортання насіння встановлюється залежно від строку сівби, вологості ґрунту, його механічного складу і весняних погодних умов, особливо температурного режиму.


Повноцінні, дружні сходи отримують при посіві насіння на таку глибину, де воно буде забезпечене достатньою кількістю вологи, повітря й тепла. У південних, посушливих і напівпосушливих районах, на чорноземних ґрунтах оптимальні умови для проростання насіння зазвичай створюються на глибині 810 см, а при значному висиханні землі до початку сівби – на глибині 1012 см. Глибину загортання зерна кукурудзи в лісостепу та поліссі необхідно встановлювати в залежності від властивостей ґрунту, його вологості та строків сівби. Оптимальною вважається глибина загортання насіння 68 см, а в умовах надлишкового зволоження, особливо на важких, зв'язних (глинистих) землях – на 56 см. У західних регіонах насіння слід закладати на глибині 68 см. На важких, надмірно зволожених ґрунтах цю величину зменшують на 12 см, а на легких, супісчаних на стільки ж збільшують.


Оптимальна щільність рослин


Механізований обробіток посівів кукурудзи вимагає забезпечення оптимальної густоти рослин шляхом відповідного налаштування сівалок на задану норму висіву насіння. При цьому слід виходити з того, що в залежності від грунтово-кліматичних умов і морфо-біологічних особливостей оброблюваних гібридів або сортів оптимальна густота рослин варіює у великому діапазоні.



Кукурузне поле


Щільність стеблостою перед жнивами, залежно від зони вологості та особливостей гібриду, знаходиться в межах від 55 до 95 тис/га (див. таблицю). У кількісному вираженні це 1522 шт. зерен на три погонні метри; у ваговому, залежно від маси 1000 насінин: 2030 кг. З урахуванням польової схожості насіння норму його висіву збільшують на 1015%.


Оптимальна щільність стеблостою на початок жнив гібридів кукурудзи фірми Pioneer (тисяч рослин на 1 га)


Група стиглості

Степ (богарні умови)

Лісостеп

Полісся

ФАО 100200

6570

80–85

9095

ФАО 200300

60–65

7580

85–90

ФАО 300400

5560

7075

8085

ФАО 400–500

5055




Таке збільшення заданої норми висіву насіння цілком компенсує зниження польової схожості, часткове пошкодження зерен і молодих паростків підгризаючими шкідниками і хворобами, а також при боронуванні сходів і забезпечує оптимальну або наближену до неї щільність рослин.


Технологія догляду за посівами


Боронування й культивація посівів


Своєчасний і правильний догляд за посівами кукурудзи – вирішальна умова отримання високих врожаїв. Догляд за посівами кукурудзи можна повністю механізувати.


Перше боронування проводять через 56 днів після завершення сівби кукурудзи, поки бур'яни мають вигляд білих ниткоподібних проростків і ще не встигли вийти на поверхню ґрунту. Запізнюватися з боронуванням не можна, бо за цей час бур'яни встигнуть зміцніти і їх буде важко знищити боронами. Якщо стоїть холодна й вогка погода, яка затримує появу сходів кукурудзи, а бур'яни починають знову проростати, боронування повторюють.


Оптимальна щільність

З появою кукурудзяних сходів посіви знову боронують, щоб розпушити ґрунт, збільшити доступ повітря до молодих рослин і знищити бур'яни, які вже з'явились.


Щоб не присипати молоді рослини кукурудзи землею і не виривати їх при боронуванні, особливу увагу слід приділити підбору відповідного типу борін (легкі, середні або важкі) в залежності від ущільнення ґрунту.


Своєчасне боронування посівів кукурудзи не лише знищує сходи однорічних бур'янів, а й добре розпушує ґрунтову поверхню, а також у подальшому набагато скорочує витрати праці для догляду за посівами.


Коли на рослинах кукурудзи з'являться 34 листочки, проводять перший міжрядний обробіток поля. Лапи культиватора під час першого розпушування фіксують таким чином, щоб між крайньою лапою й рядком рослин кукурудзи лишалась захисна зона 1012 см. Усі лапи та леза культиватора повинні розташовуватись в одній горизонтальній площині та мати зону перекриття 34 см, що забезпечить повне підрізання бур'янів. Щоб запобігти засипанню молодих рослин кукурудзи землею при першому розпушуванні, слід користуватися односторонніми лапами-лезами. Удруге міжряддя розпушують не відразу, а через 45 днів. Таке відтермінування дасть бур'янам можливість прорости.


Для боротьби з бур'янами в захисних зонах застосовуються додаткові робочі органи, які встановлюються між секціями робочих органів культиваторів – рядкові просапні борони з високими пружинними зубцями, диски ротаційних мотиг, а також загортачі для присипання бур'янів ґрунтом у рядках. 


Додаткові робочі органи до просапних культиваторів слід використовувати з урахуванням засміченості посівів, вологості ґрунту та висоти рослин кукурудзи. Кращі результати забезпечуються додатковими робочими органами у разі їх застосування після попередніх до- та післясходового боронувань, оскільки знищуються ті бур'яни, які проростають пізніше.


Для знищення бур'янів у захисних зонах застосовують додаткові робочі органи, що встановлюються між секціями робочих органів культиваторів – рядкові просапні борони з високими пружинними зубцями, за необхідності – і лапи-відвальники в посушливих районах чи загортачі в районах достатнього й надмірного зволоження для присипання бур'янів землею в рядках і гніздах.


Хімічна боротьба з бур'янами   


Вельми ефективним для боротьби з бур'янами на посівах кукурудзи є хімічний спосіб. Він не тільки дозволяє добре очистити кукурудзяне поле від бур'янів, а й значно скорочує витрати праці й коштів.


Вибір гербіциду залежить від видового складу бур'янів на кожному конкретному полі, рівня засміченості посівної площі, наявності тієї чи іншої спеціальної техніки для його внесення. В окремих випадках необхідно брати до уваги й індивідуальне сприйняття конкретним гібридом тієї чи іншої діючої речовини, що складає основу хімічного препарату. Гербіциди, перш за все, повинні знищувати широкий спектр бур'янів, не шкодити кукурудзі, не забруднювати навколишнє середовище і продукцію, яка надходить до кінцевого споживача. До таких гербіцидів належать: Дуал Голд 960 ЕС (проти однорічних злакових і дводольних бур'янів, норма витрати — 1,6 л/га), Примекстра Голд 720 SC (проти однорічних злакових та деяких дводольних бур'янів, норма витрати — 2,5–3,5 л/га), Фронтьєр Оптіма (проти однорічних дводольних бур'янів, норма витрати — 0,81,4 л/га), Мілагро, Каллісто, Банвел, Тітус, Раундап (для сильнозасмічених багаторічними коренепаростковими бур'янами полів, норми витрати  23 л/га). Застосування цих препаратів дозволяє позбутися засміченості посівів кукурудзи бур'янами практично усіх видів. 


Найкращий час для обприскування посівів кукурудзи гербіцидами – це період, коли рослини перебувають у фазі розвитку до утворення 56 листків. Пізніше, у фазі восьми і більше листків, на рослинах при обробці гербіцидом осідає більша частина препарату, що може спричинити у них серйозні ушкодження.


Обприскувати посіви слід тільки ясної й теплої днини, за температури не нижче +14...15°С. Обробляють посіви різними машинами та іншою спеціальною технікою.


У разі осередкового поширення багаторічників посіви обприскують вибірково, із застосуванням підвищеної дози гербіцидів. За такої обробки обприскування проводять лише в засмічених місцях. Це дозволяє заощадити гербіциди та ефективніше знищувати бур'яни.


Хімічне знищення бур'янів на посівах кукурудзи відбувається поступово, що надалі обов'язково потрібно враховувати. Особливо це позначається на багаторічних коренепаросткових травах. Тому подальшу культивацію проводять після того, як бур'яни почнуть відмирати.


Іноді після хімічної обробки посівів кукурудзи її стебла втрачають гнучкість і легко ламаються. В такому разі наступну міжрядкову обробку здійснюють лише через 23 тижні після обприскування, коли стебла рослин відновлять свою пружність.


Ефективність препаратів також залежить від механічного складу ґрунту та його вологості. На легких, малогумусних землях потрібні менші їх дози, ніж на важких або багатих гумусом. Велика кількість вологи в ґрунті сприяє кращому розчиненню гербіцидів, тому покращує їх дію.



Хвороби й шкідники кукурудзи


Хвороби 


Порівняно з іншими зерновими культурами кукурудза частіше уражається численними захворюваннями, серед яких великий вплив на зниження врожайності мають: пліснявіння насіння і паростків, пухирчаста та летуча сажка (головня), кореневі та стеблові гнилі, хвороби качанів – фузаріоз, нігроспороз, бактеріоз і біль. Гельмінтоспоріоз (бура плямистість) та іржа трапляються у вологі роки,  у другій половині літа.



Пліснява на кукурудзі


Пліснявіння насіння та проростків зустрічається у вигляді побуріння проростків і синьо-зеленого або біло-рожевого нальоту гриба на зернівках. Насіння, заражене пліснявими грибками, втрачає схожість.



Сажка (головня) пухирчаста


Сажка (головня) пухирчаста – грибкове захворювання, вражає всі частини рослини: стебло, листя, волоті, качани. Проявляється у вигляді здуття різних величин і форми. Найбільші здуття зустрічаються на качанах і стеблах. При дозріванні оболонка на таких пухирцях лопається, спори звільняються і легко розносяться вітром. Найбільш шкідлива форма – ураження качанів, внаслідок якого зниження продуктивності рослин досягає 30%.



Сажка (головня) летуча


Сажка (головня) летюча вражає лише волоті й качани. Виявляється зазвичай наприкінці цвітіння рослин. Волоті перетворюються частково, а деколи й повністю на пилоподібну масу. Качани ж завжди редукуються в чорний, сухий, конусоподібний ком, що складається з великої кількості спор. Хворі рослини відстають у рості, надмірно кущаться, у них сильно розростається листя.

Стеблова гниль кукурудзи


Фузаріозні кореневі й стеблові гнилі дуже шкідливі. Ознаками цієї хвороби є знебарвлення або побуріння тканин в молочній, молочно-воскової стиглості зерна, вилягання рослин, в'янення листя й відмирання рослин (за два-три тижні до дозрівання). 



Коренева й прикоренева гниль


Фузаріоз – хвороба, що вражає качани кукурудзи. На хворих качанах з'являється павутиноподібний блідо-рожевий наліт грибниці. Стрижень ураженого качана забарвлюється в брудно-рожево-бурий колір. Часто хвороба поширюється на ніжку качана, обгортки і вузол стебла, до якого він прикріплений. Зерно, уражене фузаріозом, стає тьмяно-рожевим, зменшується у вазі й знижує або втрачає свою схожість.


Фузаріоз кукурудзи.jpg


Нігроспороз уражує качани під час їх формування, особливо в період між дозріванням і збиранням врожаю. Хворі качани здебільшого недорозвинені й легковагі; стрижень у них пухкий, сіруватий, з синім відтінком. Качани легко розщеплюються вздовж і розламуються поперек, а стрижень при цьому розпадається на окремі пучки волокон. Зернівки в качанах переважно недорозвинені, тьмяного, злегка сіруватого забарвлення, сидять нещільно.



Нігроспороз


Захворювання бактеріоз качанів має вигляд вдавлених плям діаметром 23 мм блідо-сірого кольору на коронці зернівок. При несприятливих умовах зберігання насіння, уражене бактеріозом, сильніше пліснявіє. Погіршуються його посівні якості, внаслідок чого знижується схожість та підвищується ризик пліснявіння зерна під час проростання. Розвитку хвороби сприяє пошкодження зернівок злаковим клопиком.



Гельмінтоспоріоз кукурудзи.jpg


Захворювання гельмінтоспоріоз зустрічається на кукурудзі здерідка і має вигляд довгастих концентричних бурих плям на листі, довжина яких іноді досягає 10 см. Утворюються плями спочатку на нижніх листках, а згодом поступово поширюються на молодші – верхні. В разі прогресування захворювання плями зливаються, внаслідок чого листя всихає. Інфекційне джерело (міцелій, спори) зберігається на уражених рослинних рештках кукурудзи. Захворюванню сприяють тепла погода з частими опадами у другій половині вегетації.



Іржа на кукурудзі.jpg


Іржа на листі кукурудзи – ще одне захворювання, яке має вигляд спочатку малопомітних, оточених ореолом, блідо-жовтих плям з обох сторін листка. Згодом вони перетворюються на хаотично розташовані, дрібні, круглясті або трохи видовжені жовтувато-коричневі чи коричневі подушечки пукциній. Хвороба проявляється другої половини літа та розвивається до завершення вегетації. 


Шкідники 


Від початку проростання посіяного насіння і протягом усієї вегетації кукурудза вражається багатьма видами шкідливих комах. Найбільш небезпечні з них: личинки жуків-лускунчиків (коваликів), личинки чорнотілок та інших представників цієї родини, гусінь підгризаючих совок (озимої, окличної), личинки шведської мухи, південного сірого довгоносика, гусінь кукурудзяного (стеблового) метелика. Серед ссавців найбільшої щкоди завдають ховрахи та миші.


Кукурудзяні шкідники


Суттєвої шкоди завдають також й інші види комах: метелик лучний, західний кукурудзяний жук, бавовникова та капустяна совки, турун хлібний, кравчик-головач, капустянка, тля, злаковий клопик, хлібні блохи.


В період проростання насіння кукурудзи найбільш небезпечними для неї є личинки посівного і смугастого коваликів (дротяники), личинки й жуки чернотілки, південного сірого довгоносика, капустянки. Сходи і молоді рослини пошкоджують гусінь лучної, наземної, озимої совки, личинки ковалика, шведської мухи. Стебла, качани, волоті, листя пошкоджують: гусінь кукурудзяного та лучного метеликів, бавовняної й озимої совки, личинки шведської мухи, хлібна блішка, попелиці.




Захист кукурудзи від шкідників та захворювань


Система заходів щодо захисту кукурудзи від шкідників і хвороб поєднує організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні та біологічні методи боротьби. Їх комплексне застосування забезпечує надійне збереження врожаю від втрат.


Для захисту кукурудзи від хвороб і шкідників велике значення має правильна підготовка до сівби. Одним з найважливіших заходів у боротьбі з хворобами і шкідниками кукурудзи є протруювання насіння хімічними препаратами (пестицидами). Вони збережуть кукурудзу в період проростання від пліснявіння, знищать інфекцію фузаріозу, нігроспорозу та інших хвороб, попередять проникнення летючої та пухирчастої сажки на ділянки, де інфекція цих хвороб відсутня. Протруювання здійснюється на кукурудзообробних заводах напівсухим способом – зволоженням, або мокрим – водною суспензією препаратів з розрахунку 58 л води на тонну зерна. При цьому використовується протруйник для кукурудзи на основі таких діючих речовин як карбоксин + тирам, флудоксоніл + металаксил. Обробка насіння комбінованими протруйниками краще захищає їх від хвороб і від ґрунтових підгризаючих шкідників (дротяників, чорнотілок, личинок пластинчастовусих жуків, гусені підгризаючих совок).


Важливе значення в боротьбі зі шкідниками та хворобами має правильне розміщення кукурудзи в сівозміні. Зміна культур обмежує контакт рослини-господаря зі збудниками хвороб та шкідниками. Чим довше культивується кукурудза на одному місці або часто повертається на одне й те ж поле, тим швидше збільшується ступінь ураженості рослин летючою сажкою, стебловими й кореневими гнилями, зростає чисельність південного сірого довгоносика й кукурудзяного метелика. Для зниження кількості південного сірого довгоносика дуже важливо чергувати посіви кукурудзи й соняшнику з колосовими.


Кукурудза менше вражається хворобами й шкідниками, якщо її посів здійснювався в оптимальні строки. Надмірно рання сівба призводить до значного пліснявіння насіння, збільшує ураженість рослин кореневими і стебловими гнилями, дротяниками, капустянкою. Рослини надто пізніх посівів сильніше вражаються пухирчастою та летючою сажками, шведською мухою, озимою совкою, а недозрівші качани більш сприйнятливі до нігроспорозу й бавовняної совки, а також до пліснявіння на полі та при зберіганні.


Загортання насіння на оптимальну глибину (8 см) знижує пліснявіння зерна та проростків кукурудзи. В разі більшого заглиблення зерен під час посіву збільшується ризик пліснявіння й пошкодження насіння дротяниками. В умовах недостатнього зволоження застосовують прикочування ґрунту після посіву, яке покращує умови проростання і знижує пліснявіння насіння й ураженість кореневими гнилями.


Своєчасні, ретельні обробки міжрядь з внесенням підживлення під час вегетації кукурудзи сприяють збереженню в ґрунті вологи, що підвищує опірність рослин до пухирчастої сажки, кореневих і стеблових гнилей, шведської мухи, дротяників, озимої совки. При розпушуванні та прополюванні знищуються бур'яни – резерватори інфекції ряду хвороб і місця розташування шкідників, а також комахи – переносники захворювань.


У боротьбі з озимою та іншими підгризаючими совками велике значення має ретельна обробка парового поля і розпушування міжрядь кукурудзи в період яйцекладки і початку відродження гусені, внаслідок чого знищується велика кількість яєць і бур'янів, які є кормом для гусені. 


Для захисту посівів від лучного метелика важливе значення мають глибока зяблева оранка заражених коконами ділянок, ранні строки сівби, регулярне знищення бур'янів, міжрядні обробки в період окуклення метелика.


Однією з провідних ланок агротехнічних і організаційно-господарських заходів у боротьбі з хворобами є своєчасне збирання кукурудзи та переробка сільськогосподарської продукції в найкоротші строки. Відтермінування збору врожаю на зерно збільшує ураженість качанів нігроспорозом, фузаріозом, пліснявими грибками, а також підвищує втрати внаслідок пошкодження кукурудзяним метеликом і бавовняною совкою.


Зменшення втрат врожаїв кукурудзи внаслідок різних захворювань досягається за рахунок використання більш стійких сортів та гібридів рослини.



Збирання врожаю кукурудзи


Збирання продовольчої та фуражної кукурудзи на стигле зерно починають наприкінці воскової – початку повної стиглості й завершують у стислі строки. Накопичення органічних речовин у зерні кукурудзи припиняється при досягненні ним вологості 40%. Потім настає збиральна (білкова) стиглість при 3035% вологості. Період збирання врожаю кукурудзи на зерно не має бути більшим за 1520 днів, оскільки затягування цих термінів збільшує втрати. Найбільш значними вони стають при пошкодженні кукурудзи заморозками та в умовах підвищеної вологості. Це обумовлюється посиленим диханням вологого зерна на корені й ушкодженням його грибковими хворобами, а також значним погіршенням продуктивності збирання комбайнами пониклих, відволожених качанів.



Кукурудза


Кукурудзу на зерно збирають як у качанах, так і з одночасним її обмолотом. Перший спосіб прибирання складається із зрізання рослин, відділення качанів, подрібнення стебел, очищення качанів від обгорток, сушки та обмолоту качанів стаціонарно. Для цього застосовують кукурудзозбиральні комбайни КОП-1,4 В, «Херсонець-7», «Херсонець-200», КСКУ-6, очисник качанів ОП-15, молотилки МКП-3,0 і МКП-12, стаціонарний пункт післязбирального обробітку та зберігання кукурудзи.


У разі застосування другого способу рослини зрізають, обмолочують качани та подрібнюють стебла комбайном КСКУ-6 або зернозбиральними комбайнами, а очищають і сушать зерно стаціонарно.


 Збирання врожаю кукурудзи


Роботу комбайнів організовують відповідно до обраної схеми збирання врожаю. Найпрогресивнішим способом організації збирання кукурудзи на зерно, а також прикладом високоефективного використання техніки є застосування комплексних збиральних загонів, які забезпечують збільшення середньодобової продуктивності комбайна у 1,21,5 рази, скорочення строків збирання і зниження втрат порівняно з одиночною роботою агрегатів.


 

Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений