Вирощування оливового саду: правила садіння та особливості догляду

Перегляди: 451
12.06.2020

Маслина європейська (оливне дерево, олива звичайна) є дуже важливою плодово-олійною культурою у сільському господарстві країн субтропічного клімату. Але кліматичні зміни, що спостерігаються у світі останніми десятиліттями, диктують аграріям свої правила: погодні особливості істотно впливають на вибір рослин для вирощування. Традиційні культури, які раніше були рентабельними, втрачають свою бізнес-привабливість через зниження врожайності у нових кліматичних реаліях. Їм на зміну приходять рослини, які відчувають себе комфортно у подібних умовах і, крім того, можуть забезпечувати аграріям високий рівень доходів.

     
Такі фактори, як високий попит на плоди оливного дерева, а також на продукт їх переробки маслинову олію, мають велике значення для вибору цієї культури садівниками. З огляду на те, що маслини живуть і плодоносять протягом сотень років, а їх врожайність з кожним роком збільшується, і вже у 20-річному віці дерева дають в середньому по 20 – 35 кг плодів, створення оливових плантацій видається надзвичайно перспективним заняттям. 


Маслиновий сад  

Вирощувати оливові дерева можна як насіннєвим способом, так і вегетативним. У природних умовах кісточки плодів поширюються птахами, які харчуються оливками. Рослини, вирощені з насіння або прикореневої порослі, не відрізняються хорошими сортовими показниками, але їх можна використовувати в якості підщепи для отримання більш продуктивних екземплярів з високоякісними плодами. У культивуванні оливових дерев найчастіше використовується живцювання, що дозволяє зберегти кращі характеристики рослини-донора. Щоб розпочати вирощування олив у промислових масштабах, у якості посадкового матеріалу вибирають вже готові саджанці, що допомагає істотно заощадити час на їх вирощування та отримати більш ранні врожаї.


Найбільш правильний підхід до покупки саджанців для майбутнього оливового саду – це відбір їх у спеціалізоаних розплідниках, де деревам був забезпечений належний догляд. Достатні й правильні поливи, застосування якісних добрив, оптимальний режим освітлення, температури, аерації сприяють формуванню у посадкового матеріалу більш потужної та стійкої кореневої системи, а також сильної і міцної надземної частини з хорошим ростовим потенціалом. Такі рослини при пересадці менш схильні до стресу і легко вкорінюються на новому місці.


Саджанці

До того ж саджанці, придбані у розпліднику, мають правильне сортове й вікове маркування, підтверджене документами, що знижує ризик помилитися у виборі потрібних рослин до мінімуму. Перші плоди з'являються на оливових деревах, які досягли віку 6 – 7 років. Саме до цього часу практично неможливо визначити характеристики рослини, тому так важливо мати надійні гарантії при покупці саджанців.


Під час вибору дерев для саду дуже важлива візуальна оцінка рослин. Крім нормативних розмірів саджанців (висота, діаметр стовбура), що мають відповідати їхньому віку, а також хорошої залистяності, необхідно переконатися у відсутності можливих пошкоджень саджанців хвороботворними мікроорганізмами або шкідниками.   


Для закладення оливового саду слід перш за все правильно вибрати ділянку. Ця територія повинна добре прогріватися й освітлюватися сонцем, бажано, щоб вона була захищена від сильних і холодних вітрів та мала пухкий, насичений киснем ґрунт з глибоким заляганням підземних вод. Оскільки культура має дуже густу і розгалуджену кореневу систему, вона здавна відома своїми меліоративними властивостями. Оливові дерева часто висаджують на схилах, де можливі зсуви, кам'янистих пагорбах та інших проблемних землях з метою запобігання ґрунтовій ерозії.


Оливовий сад

Оливи не надто вимогливі до поживності ґрунту, вони можуть давати непогані врожаї навіть на виснажених, глинистих і помірно засолених землях. Оптимальний рівень рН для них складає 5,0 – 7,5 одиниць. Головна умова для ґрунту – це відсутність застою вологи і хороша аерація. Вологе середовище сприяє розвитку грибкових патогенів, які згубно діють на оливові дерева. Саме тому в регіонах з дощовим кліматом, а також за можливості навіть незначного або короткочасного затоплення майбутньої плантації необхідне облаштування на цій території найпростішої поверхневої дренажної системи.


Оливові дерева

Культура має високий рівень жаро- та посухостійкості, вона успішно зростає, розвивається і плодоносить в умовах спекотного та сухого літа. Для нормальної вегетації оливам достатньо середньорічної норми опадів від 400 до 700 мм. Але сильна посуха в комплексі з нестачею поживних речовин за 1 – 1,5 місяці до початку фази цвітіння спричиняє у олив значне зменшення кількості квітів та, як наслідок, суттєве зниження врожаїв. Натомість крапельне зрошення, організоване у критичний період, призводить до зростання врожайності на 20 – 40% та й більше. 


Іригаційна система в саду

Врожайність оливових дерев сильно залежить також від якості їх запилення. Рослини ці – дводомні, і хоча більшість сучасних сортів є самозапильними, все ж перехресне запилення досить ефективно сприяє збільшенню їх врожайності. Як показує практика, відсоток порожнього і плаского насіння при самозапиленні набагато вищий, а самі плоди формуються дрібними, різнокаліберними. Запилення оливкових дерев відбувається за допомогою вітру, що вимагає сприятливих погодних умов (відсутність затяжних дощів, безвітря або сильного поривчастого вітру). Співвідношення самоплідних і самобезплідних дерев серед сортових олив приблизно однакове. Тому для забезпечення найкращих врожаїв рекомендується при закладанні оливового саду висаджувати одночасно з іншими рослинами саджанці дерев-запилювачів (на відстані не менше 10 м від інших рослин), або ж розташовувати в одній посадковій ямі по два, а то і по три саджанця різних сортів.


Оливовий сад

Після очищення території вибраної ділянки від деревної рослинності, чагарнику і решти рослин, видалення каменів та розрівнювання поверхні, проводяться глибока оранка ґрунту (на глибину не менше 0,8 м) і фрезерування. Одночасно вносяться необхідні органічні (50 – 100 т/га компосту або перегною) та комплексні мінеральні добрива. Найоптимальніший спосіб підвищення плодючості ґрунту – закладення поживних речовин у міжряддях, на глибину близько 0,4 м. За необхідності на ділянці облаштовується дренажна система для відводу надлишків води.


Полив оливових дерев

Саджання дерев здійснюють у достатньо прогрітий ґрунт як у середині осені, так і навесні (але не пізніше). Посадкові ями розташовують на відстані 5 – 7 м одна від одної з міжряддями 7 – 8 м (за достатнього вологозабезпечення) та на відстані 8 – 10 м з міжряддями 10 м (для ділянок, які знаходяться у посушливих зонах). На дні кожної ями облашовують дренажний шар з битої цегли, гравію й т. ін., а поверх нього насипають шар змішаного з добривами ґрунту. Саджанці встановлюють у центрі посадкових ям таким чином, щоб коренева шийка розташовувалась трохи нижче рівня землі, коріння акуратно присипають землею, злегка струшуючи рослини і усуваючи таким чином повітряні кишені, що виникають під час саджання, а потім поливають.


До вкорінення, яке повністю завершиться не менше ніж через 4 місяці, догляд за саджанцями полягає в регулярних, але не надлишкових поливах (бажано нагрітою на сонці водою) і періодичних підживленнях. Добрива вносять у ґрунт на проміжках між сусідніми деревами, рівновіддалено. Нестача у рослин поживних речовин, тепла або світла проявляється у зблякленні забарвлення листя, а іноді навіть його опаданні. Також необхідно регулярно видаляти прикореневі паростки, яким властиве активне зростання, щоб дерево не перетворилося на чагарник.


Оливові дерева

Оливові дерева дуже теплолюбні, тому суворі зими становлять для них велику загрозу. Старі рослини переносять холоди легше: зафіксовані випадки, коли вони витримували короткочасні морози до –17...21°С. Навіть у разі обмороження пагонів оливи здатні до регенерації. А якщо гине надземна частина, то з настанням тепла кореневище утворює нові пагони, які з часом перетворяться на повноцінні дорослі рослини. Та молоді дерева у перші роки життя потребують обов'язкового теплоізоляційного укриття взимку, оскільки зниження температури до –7...10°С є для них критичним. Особливо небезпечні для олив холодної пори року опади у вигляді мокрого снігу. Крім обмерзання рослин, відбувається обламування гілок і стовбурів під вагою вологої сніжної маси, яка накопичилася на деревах. 


Оливи у горщиках

Зростання оливових дерев відбувається дуже повільно. Водночас із цим вони перевершують практично усі плодово-ягідні культури за тривалістю життя. Перші гідні врожаї рослини приносять через 7 – 10 років після посадки. Одна з важливих складових догляду за оливами – обрізка та формування крони дерев. Зазвичай її проводять наприкінці зими – початку весни (лютий, березень), коли рослина ще знаходиться у стадії вегетативного спокою.


Оливки на гілках

Від того, наскільки правильно та регулярно виконується обрізка, залежить продуктивність і життєздатність оливових дерев. При цьому слід враховувати схему розташування рослин у посадках, відстань між ними, сортові особливості. Основні правила при обрізанні: 


-  видаляти гілки, що ростуть усередину крони, оскільки вони погіршують її світло-і повітропроникність; 


-  обрізати старі й зберігати молоді, тонші гілки з квітковими бруньками, бо саме на пагонах минулого року формується майбутній урожай; 


-  обмежувати зростання дерева у висоту для зручності збору врожаю; 


-  обрізку проводити якісно, з рівними й чистими зрізами, не пошкоджуючи кору, щоб уникнути можливого виникнення різних захворювань.


Збір урожаю оливок

Річний життєвий цикл оливового дерева складається з одинадцяти основних фаз розвитку. Період спокою, що припадає на саму холодну пору року (кінець листопада – початок лютого), завершується початком формування квіткових бруньок (лютий – початок березня), після чого можна спостерігати активну вегетацію рослини. У березні відбувається інтенсивне зростання нових пагонів. На утворення молодої, світлої парості рослинам потрібно 20 – 25 днів. 




З початком квітня на деревах вже добре помітні невеликі суцвіття з нерозкритими зеленкуватими пуп'янками. Вони поступово збільшують свої розміри і на кінець квітня повністю завершують зростання. З настанням стійкої теплої весняної погоди пуп'янки на суцвіттях розкриваються. Цвітіння оливового дерева досить рясне, в залежності від кліматичної зони і сортових особливостей рослин воно відбувається у середині травня – першій декаді червня і триває близько тижня. 


Урожай оливок

У кожному суцвітті-волоті зібрані від 10 до 40 квіточок, більшість з яких не можуть утворювати зав'язь, оскільки призначені тільки для вироблення пилку, тому в цей час можна спостерігати на деревах олив раннє опадання безлічі квітів. Насправді кількість квітів, здатних утворювати зав'язь, дуже мала і складає не більше 5% від їх загального числа. Різкі перепади температур, сильні вітри та нестача води у фазі цвітіння також негативно відбиваються на кількості утворених плодів.


Збір оливок

Від часу утворення зав'язі й до завершення першого етапу росту плодів (кінець травня – червень), коли вони досягають маленьких, але добре помітних розмірів, проходить 3 – 4 тижні. Після цього зростання плодів припиняється, так як починається фаза затвердіння ендокарпа (кісточки, у якій знаходиться насінина-ядро), яка може тривати від тижня до 25 днів: починається вона у липні, а завершується на початку серпня.

 



Як тільки кісточка задерев'яніє, у рослин починається фаза другого етапу росту плодів (серпень – вересень), що триває від 1,5 до 2 місяців. Зазвичай він супроводжується сезоном дощів, що приходять на зміну сухому і спекотному літу, завдяки чому плоди помітно збільшуються у розмірах. При цьому вміст олії у них ще вкрай незначний.


Маслини на дереві

З жовтня розпочинається нова стадія достигання плодів, пов'язана зі зміною їх кольору: колишнє зелене забарвлення шкірки набуває червоно-фіолетових тонів. Це також свідчить про накопичення олії у м'якоті плодів. Плоди залишають на дереві до стану повної стиглості, коли вміст олії буде ще вищим за рахунок поступової втрати води. Про те, що плоди повністю достигли свідчить рівномірну забарвлення їх поверхні чорного або темно-фіолетового кольору.

  
Збирання врожаю проводять наприкінці жовтня – листопаді з застосуванням ручної праці або спеціальної техніки. 



Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений