Березовий сік має вигляд безбарвної, прозорої рідини з характерним ароматом Збирають його з пошкоджених стовбурів чи гілок березових дерев під час весняного сокоруху. Ще з часів Київської Русі він добре відомий як смачний, тонізуючий, освіжаючий напій, якому властиві лікувальні властивості. У давнину з нього робили квас, медовуху, вино та інші цілющі, живильні напої. Деякі традиційні рецепти збереглися й до наших днів. Цінність березового соку полягає у позитивному впливі на стан здоров’я людини. Його регулярне вживання допомагає позбутися авітамінозу, очистити від слизу бронхи й легені, вивести шлаки і сольові відкладення у печінці та нирках, підвищити імунні властивості, поліпшити обмінні процеси.
Березовий сік має дуже різноманітний і багатий склад: він містить десять найцінніших для живих організмів амінокислот, вітаміни групи В, безліч мінералів (у т. ч. калій, кальцій, магній), фітонциди, полісахариди, ферменти, рослинні гормони, дубильні та інші біологічно активні речовини. Цей напій має очисну, сечогінну, протизапальну, протиінфекційну, антиалергічну, регенеруючу дію. Березовий сік покращує стан серцево-судинної системи, він показаний при виразковій хворобі, захворюваннях печінки й нирок, бронхолегеневих запальних процесах, ревматизмі, подагрі, артриті та радикуліті. Не менш широко відомі його дієтичні (калорійність 1 л соку складає 24 ккал) і косметологічні (освіжає, покращує стан шкіри, волосся, загоює рани, прибирає пігментацію, згладжує рубці та ін.) властивості.
Користь березового соку є безсумнівною, однак у разі сечокам’яної хвороби слід дотримуватися обережності, щоб не спровокувати високу активність сольових утворень, здатних викликати сильні больові відчуття. Також березовий сік протипоказаний у разі позитивної алергічної реакції на пилок берези.
Збирання цілющої рідини починають навесні, коли зійде сніг і трохи прогріється ґрунт. Сокорух у беріз починається під час набрякання бруньок, приблизно за місяць до появи молодих липких листочків та цвітіння, і триває протягом 15 – 20 днів. У разі раптових морозів або істотного похолодання, рух рідини в рослині може призупинитися на деякий час, а з потеплінням – відновитись. Також слід враховувати, що першими «плачуть» берези, які ростуть на більш теплих, сонячних ділянках. Найінтенсивніше сокорух відбувається вдень, у період з 10:00 та приблизно до 18:00. Вранці, увечері та вночі сокорух якщо й здійснюється, то зовсім незначною мірою.
На якість соку, а внаслідку і на наше здоров’я, великий вплив має місце розташування дерев, з яких береться цілюща рідина. Якщо вони ростуть у місцевості, забрудненій хімічними речовинами (поблизу промислових підприємств, складських приміщень, де зберігають пестициди та інші токсичні продукти, поряд з полями, які обробляються хімічними препаратами, територіями захоронення побутових або промислових відходів, на узбіччях автомобільних доріг та ін.), то сік може містити солі важких металів й інші небезпечні для людини речовини. Тому найкраще збирати сік з тих дерев, які ростуть в екологічно чистій зоні.
Ще один важливий момент – у якості донорів соку слід використовувати лише дорослі та міцні дерева. Якщо діаметр стовбура берези не досяг 20 см, то механічне пошкодження його й відбір у дерева невеликої кількості соку може заподіяти рослині непоправної шкоди. Найбільш придатні для збору соку берези, діаметр стовбура яких перевищує 25 – 30 см. Існує кілька різних технологій видобутку березового соку, але всі вони ґрунтуються на утворенні з південного боку стовбура, в корі і деревині дерева (шляхом їх розрізання, просвердлювання або прорубування на висоті приблизно 0,4 – 0,5 м від землі), похилого (під кутом 30 – 45°) отвору глибиною 3 – 4 см й діаметром не більше ніж 1 – 1,7 см. У цей отвір встановлюється (з нахилом вниз) жолобок або трубочка для направленого стоку рідини. Посудину, до якої птраплятиме сік, прикріплюють до стовбура трохи нижче отвору з жолобком. Щоб уникнути втрат цінного продукту, берест (кору) під отвором підрізають у формі куточка зі спрямованою вниз вершиною, щоб краплі соку потрапляли прямо в посудину.
Для збору березового соку часто використовують трубочки від медичної крапельниці (5 або 7 мм). У цьому випадку на трубці з одного боку слід зробити косий зріз і акуратно, злегка нахиляючи в різні боки, ввести в просвердлений отвір. Інший кінець трубочки треба опустити в посудину. Завдяки такому пристосуванню можна отримати за добу з одного отвору до 1 л соку. Але дуже важливо дотримуватися помірності при відборі рідини, щоб дерева після такої операції могли повноцінно відновитися й зміцніти до наступного сезону. Отвір після видалення трубочки обов’язково блокують сухою гілкою відповідного діаметру, а зверху прикривають мохом або замазують садовим варом (господарським милом, воском), щоб не допустити потрапляння до рани інфекцій.
Існує також більш щадний спосіб збору березового соку, який не вимагає пошкодження стовбура, а передбачає зріз однієї або декількох нижніх бічних гілочок товщиною близько 1 – 2 см, які відгалужуються від основних. До них підвішують посудини (або, як варіант: міцно підв’язують пакети з щільного поліетилену), де поступово буде збиратися сік. Для безпеки дерева зрізи гілок після завершення процедури необхідно також замазати і закрити, не допускаючи попадання хвороботворних бактерій до ран.
Зібраний сік не може довго зберігатися свіжим, тому йому необхідна переробка. Найчастіше продукт консервують, додавши цукор (100 г / 1 л) і лимонну кислоту (на кінчику ножа) та нагрівши до температури +80°С. Великою популярністю користується й квас, приготований з березового соку. Для цього у свіжий сік додають смажені зерна ячменю, сухофрукти (яблука, груші, родзинки), трохи цукру для бродіння (2 чайні ложки / 1 л), іноді для ароматизації використовують лимонні шкірочки. Посудину щільно закривають і залишають у темному, прохолодному приміщенні. Заморозка – ще один спосіб зберігання соку, який дозволяє не втратити ті цінні речовини, які у ньому знаходяться.
Поділитись в соцмережах:
