Молочай Фішера (лат. Euphorbia fischeriana, родина Молочайні) або молочай Палласа – багаторічна трав’яниста рослина, яка має багато цілющих властивостей і відноситься до категорії лікарських трав. Цей вид молочаю названий на честь німецького ботаніка Ф. Фішера., який відкрив його в 1812 році. Природне середовище рзповсюдження – території Китаю, Монголії, Кореї, Забайкалля.
Рослина здебільшого оселяється на берегах річок і водойм з родючим, багатим органікою ґрунтом, на луках, зустрічається на кам’янистих південних і південно-західних схилах, на висоті до 600 м, а також (набагато рідше) в степах, на рівнинній місцевості. Надає перевагу відкритим, добре освітленим або з незначним затіненням ділянкам.
Молочай Фішера може досягати висоти 20–60 см. На його прямих, здебільшого вкритих опушенням стеблах розміщені численні вузькі або овальні (в залежності від висоти розташування) листки довжиною до 9 см.
Цвіте рослина в травні – червні. Квіти жовтого забарвлення зібрані в суцвіття-зонтики. У липні дозрівають великі трикамерні коробочки-плоди (так звані тригорішники), всередині кожного з яких знаходяться світло-коричневі насінини (3 шт.), що мають вигляд маленьких горошин.
Рослині властиве утворення потужної кореневої системи з довгим, іноді довжиною понад 1 м стрижневим коренем та м’ясистими потовщеннями. Як і в женьшеню чи мандрагори, форма підземної частини молочаю віддалено нагадує людську фігуру, через що в народі ця рослина отримала назву «мужик-корінь».
Хоча всі частини рослини мають цілющі властивості, саме коренева частина цінується в медицині Тібету, китайській, сибірській народній медицині як засіб від багатьох функціональних порушень і захворювань організму.
У коренях, стеблах і листках молочаю знаходяться токсичні для людини сполуки, зокрема еуфорбін. Вони зосереджені переважно в густому, білому соку рослини (молочному латексі). Тому в разі контакту з молочаєм необхідно бути дуже обережним, оскільки рослина отруйна. Молочко, яке виділяє молочай, здатне викликати опіки шкірних покривів та слизової оболонки. Особливо слід уникати потрапляння його в очі або в шлунок.
Водночас молочний сік молочаю успішно застосовують для лікування грибкових та інших уражень шкіри (від лишаю, корости тощо), для видалення пігментних плям, бородавок, мозолів, злоякісних утворень. Для застосування використовують водний розчин соку невеликої концентрації.
Особливу обережність слід проявляти людям, схильним до алергічних реакцій. Вагітним, дітям, жінкам в період лактації, а також при індивідуальному несприйнятті продукту, тахікардії, тромбофлебіті, підвищеному збудженні контакт з рослиною категорично протипоказаний.
Цілюща дія рослини пояснюється її унікальним хімічним складом. У коренях молочаю Фішера виявлені фітоандрогени (фітоаналоги чоловічих гормонів) і фітоекдістероїди (біологічно активні речовини, за своєю дією аналогічні гормонам), алкалоїди, сапоніни, терпени, глікозиди, флавоноїди, токсини, аскорбінова кислота, велика кількість селену, дубильні речовини, кумарини, органічні кислоти, гіркоти, смоли (до 8%) та ін. Такий склад пояснює імуномодулюючі властивості рослини.
Крім того, коріння молочаю Фішера надає загальнозміцнюючу, кровотворну, проносну, протизапальну, антибактеріальну та протипухлинну дію. Його застосовують як засіб, що допомагає в лікуванні аденоми передміхурової залози та простатиту, в разі виникнення пухлин жіночої статевої сфери (міома матки, мастопатія), а також для регулювання гормонального балансу в організмі.
Відваром коренів молочаю лікують дизентерію, скарлатину, коклюш, малярію, нефрит, епілепсію, ендометрію. При онкології (у т. ч. лейкозі), сибірці, ревматизмі, венеричних захворюваннях застосовують настій коренів (10 г подрібненого кореня закип’ятити в 750 мл води, дати настоятися протягом 1 години, процідити і приймати по 1 ст. л. після їди протягом місяця). Дуже важливо чітко дотримуватися дозування всіх препаратів з молочаю Фішера, щоб уникнути негативних наслідків.
Збирають траву молочаю Фішера в пору цвітіння, використовуючи при цьому індивідуальні засоби захисту (рукавички, захисні окуляри) і закритий одяг. Сировину сушать під навісом, потім подрібнюють і зберігають у сухому темному місці в паперовій або щільній тканинній упаковці.
Коріння викопують восени, після того як зів’яне надземна частина рослини. Його обережно очищають від ґрунту, промивають водою і просушують на сонці. Підв’ялена кора на поверхні коренів відлущується, після чого їх розрізають на невеликі частини і просушують в затіненому місці, без доступу прямого сонячного проміння.
За необхідності висушену сировину перемелюють до порошкоподібного стану. Зберігати продукт можна в закритій сухій тарі до 3-х років.
Створивши необхідні умови для розвитку і за належного догляду за рослиною, молочай Фішера можна вирощувати у відкритому чи закритому ґрунті (на ділянці, в саду, галереї, на балконі або підвіконні). Для рослини вибирають достатньо глибокий контейнер, заповнюють його на третину дренажним матеріалом (щебенем, гравієм, керамзитом, цегляною крихтою й т. ін.), поверх якого розміщують шматочки деревної кори, а потім насипають пухку, поживну землесуміш з торфу, піску, листяного перегною, дернини.
Як посадковий матеріал використовують верхню частину стебла (7–10 см), акуратно відламану від рослини. Після того, як сік на пошкодженому кінці стебла потемніє і засохне, живець поміщають у підготовлений горщик, заглиблюючи його у вологий ґрунт. За температури від +20°С і вище рослина вкорінюється через 20–30 днів, після чого в подальшому її можна вирощувати й у відкритому ґрунті.
Догляд за молочаєм Фішера полягає у підтримці помірної вологості грунту (не можна допускати його пересихання або перезволоження), розпушуванні верхнього земляного шару, видаленні бур’янів, підживленні мінеральними добривами (2–3 рази за сезон). У разі занадто суворих зим рекомендується восени мульчувати ґрунт з рослинами опалим листям, тирсою, а зверху вкривати ялиновим гіллям.
Поділитись в соцмережах:
