Серед численних представників цінних плодових культур окреме місце посідає субтропічна екзотична рослина, відома в Китаї вже більше чотирьох тисячоліть, зізіфус (лат. Zízíphus jujúba, родина Жостерові). Він має й багато інших назв: його ще називають китайським фініком, унабі (плоди), ююба, цао, жужуба, французькою грудною ягодою, христовим терном. Цей багаторічний листопадний чагарник (або дерево) дійсно має багато колючок і дає плоди, схожі за смаком з плодами фінікових пальм. Відрізняється дуже міцною, «залізною» деревиною.
Зізіфус здатен досягати у висоту до 10 м (у тропічних та субтропічних широтах), він забезпечений потужною кореневою системою, яка глибоко проникає в ґрунт (до 3 м й більше), завдяки чому рослина здатна успішно рости на посушливих гірських схилах.
Життєздатність зізіфуса складає сто й більше років, але період його плодоносіння все ж обмежений (до 50 років). Він любить хороше освітлення, тому велика кількість сонячних променів буде цій рослині тільки на користь; щодо ґрунтових умов, то зізіфус залюбки розвивається на землях з незначним вмістом гумусу. Посухо- та вітростійкість – ще дві позитивні риси, притаманні зізіфусу.
Рослина здавна культивується в Китаї і зберігає там лідерство серед плодово-ягідних культур, відомих цінними лікарськими та харчовими властивостями. У дикому вигляді поширена в південних широтах Європи й Азії, в Японії, Австралії, в горах (Кавказ, Гімалаї). Зізіфус зараховують до п’ятірки найбільш цінних лікарських плодових культур світу. І сьогодні його культивують у багатьох країнах світу, в т. ч. США.
Слава про лікувальні якості зізіфуса передавалася з покоління в покоління завдяки висловлюванню тібетських лікарів: «хто вживає унабі той не звертається за допомогою до лікаря». Цілющі властивості мають квіти, листя, плоди, насіння, кора коренів рослини.
Плоди зізіфуса багаті клітковиною, цукрами (до 30%), дубильними речовинами (до 10%), жирним маслом (до 3,7%). До їх складу входять органічні кислоти (близько 2,5%): яблучна, винна, фолієва, бурштинова, зізіпінова. Виняткові цілющі властивості зізіфуса обумовлені також наявністю в його плодах і листі значної кількості вітаміну С, вітамінного комплексу (А, групи В, К, Р), мінералів (калій, кальцій, залізо, мідь, цинк, марганець, натрій, магній, фосфор) , кумаринів, флавоноїдів, смол.
Зізіфус – це природне джерело краси, молодості та здоров’я. Він допомагає позбутися гіпертонії, зміцнює судини, регулює роботу серцево-судинної системи. Використовують його при лікуванні ангін, як загальнозміцнюючий засіб, що підвищує імунітет та має регенеруючу дію.
Ефективний зізіфус також при стресах і безсонні. Крім того, він виявляє легку послаблюючу дію, допомагає вивести з організму різні токсини, солі важких металів (ртуть, свинець, мідь), радіологічні ізотопи. Його плоди застосовують для лікування жовтяниці у новонароджених. Чай з листя, насіння і корінців зізіфуса покращує роботу травної системи.
Не рекомендується вживати зізіфус людям, які страждають від низького артеріального тиску, вагітним, а також у випадку індивідуальної нестерпності організму до цього продукту.
Користь зізіфуса дуже велика, до того ж плоди його є чудовим харчовим продуктом, тому рослина заслуговує на більшу увагу, а культивування її не повинно обмежуватися теплими кліматичними зонами.
В останні десятиліття зізіфус зацікавив садівників-любителів більш північних регіонів, і вже є досвід його вирощування в помірному кліматі. Для цього використовують рослини з ранніми термінами дозрівання.
Серед нових селекційних сортів найбільш цікаві «Южанин» (ранньостиглий, неколючий, найбільш великоплодний консервний сорт, Таджикистан), «Конфетний» (надранній, високоврожайний, десертний сорт, Україна), «Синит» (надранній, високоврожайний сорт універсального використання, Україна), Та-Ян-Цзао (ранній, неколючий, середньоврожайний, безкісточковий, великоплодний консервний сорт, Китай). Усі вони витримують зниження температури до –26º С, добре розвиваються навіть при незначній кількості опадів. Стійкі до різноманітних захворювань та шкідливої дії комах.
Для вирощування саджанців слід вибирати сонячну, незатінену ділянку з добре дренованим ґрунтом. Рослина любить незасмічені, легкі суглинисті землі. За достатньої кількості вологи в ґрунті урожайність зізіфусу значно збільшується.
Весняну посадку здійснюють у квітні і навіть на початку травня, коли починається період високих температур. Саме потепління стимулює вегетативний розвиток рослини. У разі осінньої посадки вибирають період за 20 і більше днів до замерзання грунту, щоб рослина встигла прижитися.
Під час вирощування цієї культури слід враховувати, що висаджують рослину одразу на постійне місце зростання. Це пов’язано з швидким та значним розвитком її кореневої системи. Не рекомендується проводити обрізку саджанця в перший рік життя, оскільки вегетація його в цей період ще не досить інтенсивна.
Рослину можна размножувати й насінням, для чого треба його попередньо скарифікувати та стратифікувати. Період стратифікації для насіння зізіфусу складає один місяць. Відібране з осені насіння заливають на одну годину гарячою водою, а потім загортають у мокру тканину і вкладають у пластиковий пакет (або контейнер), щоб уникнути висихання. Оптимальна температура середовища для проростання насіння +20…25ºС. І надзвичайно важливо регулярно оглядати насіння і за необхідності промивати, щоб запобігти появі цвілі.
Коли грунт прогріється до +10ºС і вище (середина травня), пророщене насіння поміщають в лунки по 2–3 штуки на глибину 5 см. Відстань між майбутніми рослинами не повинна бути менше 4 м, оскільки зізіфус не любить затінок. Перший час не можна допускати висихання ґрунту в місці посадки насіння. З часом підрослі рослини формуються в кущ. Бажано не розташовувати поблизу культури, які вимагають хімічної обробки. Тоді плоди зізіфусу будуть екологічно чистими.
Поділитись в соцмережах:
