Евхарис амазонський (лат. Eucharis amazonica, родина Амарилісові), відомий ще як амазонська лілія – багаторічна вічнозелена тропічна рослина з надзвичайно красивими, ароматними квітами і великим, яскравим, темно-зеленим, глянсовим листям. Є одним із видів роду Евхарис, що налічує близько 17 представників.
Ареал природного середовища існування евхариса – багата на поживні речовини долина річки Уайяґа, що розташована на північному заході Перу (Південна Америка). У дикій природі евхарис росте у вологих, тінистих чагарниках тропічного лісу, на висоті 500–1500 м над рівнем моря. Завдяки чудовим декоративним властивостям нині вирощується як екзотична рослина у відкритому ґрунті (в умовах теплого клімату), у теплицях, оранжереях (у помірному кліматі) та як кімнатна культура.
Евхарис – однодольна цибулева рослина з діаметром цибулин від 3,5 до 6 см і більше. Під час свого розвитку він формує два, три або чотири глянцеві темно-зелені листки на стеблах завдовжки 25–35 см, а деколи – до 50–60 см. Середня довжина листової пластини становить 30–40 см, а ширина сягає 12–18 см. Білі, ніби вощані, злегка пониклі квіти з шістьма пелюстками зібрані в суцвіття (простий зонтик) по 4–8 шт., що розташовуються на вершечку високого, міцного, безлистяного стебла-квітконоса.
Залежно від догляду, евхарис може цвісти один раз чи двічі й навіть тричі на рік (лютий – березень, липень – серпень, листопад – грудень). Зазвичай він обмежується двома періодами: з грудня до березня та в липні – серпні. Період цвітіння досить тривалий. Квіти досягають 6–9 см в діаметрі, а деколи трапляються екземпляри до 12 см. Усередині квітки розташована світло-зелена суцільна корона із зубчиками (оцвітина), біля основи якої знаходяться тичинки. На вигляд квіти евхарису дуже нагадують добре знайомі нам нарциси. Під час цвітіння рослина видає тонкий, але досить сильний, солодкий та запашний аромат.
Розмножується евхарис вегетативно. Для успішного вирощування рослині необхідно створити умови, близькі до природного середовища її існування. Евхарис є теплолюбною, тіньовитривалою культурою, він погано реагує на холодні вітри та інтенсивне сонячне освітлення. Надає перевагу поживним, пухким, добре аерованим слаболужним ґрунтам з оптимальним рівнем рН, що відповідає 7,6…7,8. У відкритому ґрунті може рости лише в умовах тропічних зон, при +15…24°С. Зниження температури довкілля до +12°С й менше може стати згубним для евхариса, тому в помірному кліматі його вирощують як контейнерну рослину. З настанням холодів евхарис переносять у тепле, добре освітлене та захищене від несприятливих факторів приміщення.
Щоб підібрати контейнер потрібного розміру, необхідно врахувати, що евхарис краще росте й розвивається в густих посадках. Зайвий простір у горщику для нього небажаний: поодинокі цибулини не цвістимуть, доки не утворять багато зубчиків або діток – дочірніх цибулинок. Зазвичай, щоб створити рослині комфортні умови, достатньо посадити 3–5 цибулин у контейнер діаметром не більше 15 см.
В оригінальному горщику рослини можуть успішно зростати кілька років. Евхарис не любить пересадок, тому розсаджувати його треба лише в разі нагальної потреби, обравши для проведення цієї процедури період спокою рослини. Здебільшого рослини розсаджують не частіше, ніж через 3–4 роки.
Для саджання рослини готують добре дреновану, багату на органічні речовини суміш із суглинистого ґрунту (2 частини) і компосту (1 частина) з додаванням деревного вугілля і піску. Попередньо на дні контейнера облаштовують дренажний шар з битої цегли, керамзиту, щебеню, піску тощо заввишки не менше 4 см, на який викладають невеликий шар моху-сфагнуму, що запобігає пересиханню ґрунту.
Як і решту цибулевих, евхарис висаджують таким чином, щоб шийка цибулини знаходилася врівень чи трохи вище за рівень землі в контейнері. Подальший догляд полягає у регулярних, але не частих поливах та підтримці помірної, рівномірної вологості ґрунту. Для поливів використовують тільки теплу, добре відстояну або переварену воду. Листя обприскують також теплою водою. У період цвітіння обприскування припиняють, оскільки краплі води, що потрапили на квіти, залишають на них бурі плями. У цей час достатньо протирати листя евхариса вологою губкою.
Рослини потребують найбільше води в період, коли відбувається інтенсивне нарощування вегетативної маси та під час цвітіння. Важливо також, щоб у фазі активізації розвитку й цвітіння зберігалась стабільна температура навколишнього середовища – не менше +18°С. Кожна квітка цвіте 7–10 днів, після чого зів’ялі квіти слід акуратно зрізати. Все суцвіття загалом цвіте близько трьох тижнів.
Окрім поливів дуже сприятливими для евхариса є підживлення, які проводять не частіше, ніж один раз на два тижні. З цією метою використовують спеціальні рідкі добрива для квітучих культур. Важливо! Слід надавати перевагу живильним препаратам невисокої концентрації, щоб уникнути можливих опіків рослини. Після завершення цвітіння підживлення припиняють, а поливи різко скорочують (до одного разу за 2–4 тижні), але з обережністю, щоб не допустити повного висихання ґрунту.
Евхарис має досить високу стійкість до ураження різними захворюваннями та шкідниками. Ймовірно, такі властивості рослини пов’язані з тим, що в її цибулинах та листі виявлено 13 видів різних алкалоїдів. Ця особливість хімічного складу евхарису також вимагає обережності під час догляду за культурою, оскільки всі частини рослини є отруйними в разі потрапляння в організм, а пилок може спричинити алергічну реакцію. Проте евхарис може пошкоджуватись борошнистим червцем, павутинним кліщем, червоним кліщем, трипсами. Ретельний огляд за рослиною допомагає вчасно виявити шкідників та вжити необхідних заходів щодо їх усунення.
Поділитись в соцмережах:
