Полуничне дерево, кудранія або маклюра тризагострена (лат. Maclura tricuspidata, родина Шовковицеві) – багаторічна, листопадна культура (дерево чи кущ) з колючим гіллям і широкою, розлогою кроною, яка зростає в тропічному й субтропічному климаті. Тривалість життя рослини становить в середньому 50 років, за цей час вона виростає заввишки до 6–7 м. Кудранія відома як фруктове дерево з дуже соковитими й ніжними, солодкими ягодами, що поєднують у собі смак плодів хурми, інжиру та кавуна. Культивують цю рослину в тих регіонах, звідки вона й походить: у Східній Азії (Корея, Японія, В’єтнам, Непал), а також у Китаї, де насадження кудранії зустрічаються на висоті від 500 м до 2200 м над рівнем моря, Ірані, Афганістані.
Використовують її для озеленення території та для створення живоплоту. Потужна коренева система дерева здатна захищати ґрунти від ерозій, а листя є поживним кормом для шовковичних шовкопрядів. Гілки кудранії здавна відомі як сировина для добування цінного у текстильній промисловості барвника жовтого кольору. Кора слугує сировиною у виробництві паперу. Древина кудранії надзвичайно міцна та має гарну текстуру, тому її застосовують для виготовлення музичних інструментів, а також у сувенірному та меблевому виробництві.
Кудранія – рослина дводомна. Її суцвіття, розташовані в пазухах листків поодинці чи попарно, складаються з чоловічих або жіночих квітів. Чоловічі квіти більші за розміром (їх діаметр становить близько 5 мм), ніж жіночі (з діаметром від 1 до 1,5 мм). Цвітіння відбувається пізно, у травні – червні. А повністю ягоди достигають вже після опадання листя. Кулясті плоди кудранії, що вже достигли, мають яскраве червоне або вишневе забарвлення, їх розмір становить до 2,5–5 см у діаметрі, а зовні вони нагадують дуже велику малину або шовковицю. Всередині плодів знаходяться дрібні коричневі зернятка. Як самі плоди, так і листя кудранії містять білу молочну рідину.
Плоди полуничного дерева багаті на вітаміни (В, С, Р), є в них і цінні речовини: рутин, каротин, пектини, глікозиди, залізо. Кількість кислот у них дуже обмежена, тому плоди кудранії рекомендовано вживати людям з такими захворюваннями як виразка шлунку чи дванадцятипалої кишки, при печії, підвищеному артеріальному тиску, порушеннях обміну речовин, недокрів’ї, для покращення функціональних можливостей печінки та селезінки.
Відомі також цілющі властивості кори рослини. Її відвар має сильну антисептичну дію і сприяє загоєнню ран. Для лікування опікових, виразкових пошкоджень використовують порошок з висушеної кори кудранії.
Плоди цієї культури не можуть довго зберігатись і швидко псуються, тому відразу після збору врожаю їх необхідно вжити в їжу, або переробити на варення, джем, компот, морс. Сушені ягоди заварюють як чай.
Кудранія надає перевагу нейтральним або слабокислим, добре дренованим земельним ділянкам (оптимальний варіант – суглинки). Для її вирощування найкраще використовувати суміш дернини (2 частини) з перегноєм (1 частина), торфом (1 частина) та піском (1 частина). Рослина дуже погано сприймає надмірне зволожнення й сирий клімат; надзвичайно світло- та теплолюбна: вона не расте у затінку, а в разі промерзання ґрунту може загинути.
Для захисту кудранії від низьких температур холодної пори року, нижню частину стовбура і навколоштамбового кола вкривають опалим листям, торфом, тирсою, а великі гілки – захисними нетканими матеріалами (агроволокно, спанбонд тощо). З віком морозостійкість кудранії зростає. Деякі з представників цієї рослини можуть безпроблемно пережити морози до –28…30°С. Така витривалість до холоду властива рослинам, вирощеним з насіння. Але їх плодоношення починається лише на десятому році життя, тоді як у кудранії, вирощеної вегетативним способом, перші ягоди з’являються вже в 3–4 роки, а в 10 років вона здатна забезпечувати повноцінні врожаї (до 180–200 кг плодів з однієї рослини).
У помірному кліматі кудранію зазвичай вирощують як кімнатну рослину. До того ж вона легко формується і відома як чудовий матеріал для створення бонсай. Кудранію можна розмножувати вегетативно (живцями, кореневими пагонами) або насінням. Найкращий результат виходить при укоріненні пагінців прикореневої порослі. Кожен живець, відокремлений від дерева-донора, поміщають в індивідуальний горщик, на дні якого облаштовується дренажний шар (не менше 3 см заввишки), присипаний зверху пухкою, живильною ґрунтосумішшю. Для таких саджанців характерне інтенсивне зростання, і до кінця першого року життя вони можуть виростати заввишки до 1 м.
Кімнатну кудранію формують у вигляді низькоштамбового дерева з компактною кроною. Також потрібно враховувати, що ця рослина має досить тривалий період спокою. В середині або наприкінці листопада, після опадання листя, кудранію потрібно перенести у прохолодне, бажано неопалюване приміщення з невисокою температурою. Якщо повітря в приміщенні дуже сухе, його зволожують пульверизатором.
Вегетаційний період у кудранії розпочинається в березні, тому рослину на цей час розміщують у добре освітленому, теплому місці, але перші тижні їй потрібен захист від дії прямих сонячних променів. Навесні, протягом перших років життя, дерево потребує ретельної обрізки, яка полягає у видаленні всіх вертикальних і таких, що ростуть усередину крони пагонів. З настанням справжнього тепла кудранію бажано перемістити на свіже повітря, для чого горщик з рослиною розташовують на відкритому ґрунті, або прикопують його безпосередньо в ґрунт. Влітку також необхідно періодично проріджувати і прищипувати пагони, щоб не допустити сильного загущення крони і сприяти її правильному формуванню. У сильну спеку рекомендується поливати рослину і обприскувати водою її крону.
Поділитись в соцмережах:
