Пасифлора їстівна або маракуя

Рослини роду Пасифлора (лат. Passíflōra) представляють собою тропічні вічнозелені ліани, добре відомі своєю декоративністю, деякі з яких можуть досягати довжини до 45 м. Батьківщиною пасифлори є область тропічних лісів з вологим та спекотним кліматом, розташована в Південній Америці. Вона охоплює південні регіони Бразилії, територію Парагваю і північну частину Аргентини. Високі декоративні якості пасифлори (ажурне листя, оригінальна будова й забарвлення квітів), її швидке зростання, тривалий період цвітіння і невибагливість сприяли значному поширенню культури в садівництві, а також застосуванню її в вертикальному озелененні, для прикраси альтанок, пергол, створення затінку  і т. ін.

Серед численних представників пасифлори зустрічаються рослини як з простим, суцільним, так і зі складним, лопатевим (трійчасто-, п'яти-, дев'ятилопатевим) листям. Квіти у пасифлори поодинокі, великі (в середньому близько 10 см в діаметрі), з яскравою й ошатною подвійною оцвітиною, над якою розміщуються у вигляді торочок прямі або хвилеподібні різнобарвні волокна-нитки, які утворюють своєрідну «корону». В центрі квітки знаходяться п'ять тичинок, над ними підносяться три хрестоподібно розташовані рильця маточки. Служителі християнської релігії використовували унікальну будову квітів пасифлори для їх символізації як уособлення страждань (страстей) господніх, що сприяло утворенню іншої назви рослини –страстоцвіт.

З більш ніж 500 видів пасифлори тільки деякі (у тому числі маракуйя або пасифлора їстівна, пасифлора інкарнатна, пасифлора яблуковидна або чулюпа, пасифлора солодка або язичкова та ін.) утворюють їстівні ягоди, які є цінним харчовим і дієтичним продуктом. Крім того, плоди пасифлори, а також її надземна частина мають лікувальні властивості й успішно використовуються не тільки в народній, але і в офіційній медицині. У стеблах і листках рослини виявлено флавоноїди, каротиноїди, алкалоїди, кумарини, глікозиди, сапоніни, хінони, вітаміни і мікроелементи, а також багато інших корисних складових.

Заготовляють пагони, бутони та квіти в період цвітіння пасифлори, потім висушують у затінку, добре провітрюваному приміщенні або ж при температурі +50 ... 60° С. Чай, настої і екстракти з висушеної трави застосовують як спазмолітичні, антибактеріальні, протигрибкові засоби. Пассифлора входить до складу фармацевтичних препаратів, що мають седативну дію. Також вона використовується як біологічно активна складова, яка допомагає позбутися від алкогольної та наркотичної залежності.

Сьогодні фруктові види пасифлори культивуються як багаторічні повзучі виткі плодоносні рослини не тільки в Бразилії, але і в країнах Середземномор'я, субтропічних зонах Азії, в Новій Зеландії, Австралії, на островах Полінезії. Одна з найбільш поширених і відомих серед них – це пасифлора їстівна (лат. Passiflora edulis, родина Пасифлорові), відома також як маракуя, гранаділа пурпурова або страстоцвіт їстівний. Вона являє собою вічнозеленую трав'янисту ліану довжиною до 10 м, що утворює надзвичайно гарні, яскраві квіти. Після їх запилення (за участю птахів колібрі в природному середовищі існування, або ж штучним способом при вирощуванні в інших регіонах) формуються досить великі (8 – 15 см) плоди.

Плід пасифлори їстівної, добре відомий нам як маракуйя, має кулясту форму, зверху покритий щільною глянсовою шкіркою жовтого, оранжевого або фіолетового кольору, під якою знаходиться соковитий, ароматний, кисло-солодкий м'якуш, заповнений щільним і теж їстівним насінням (до 30 шт. і більше). У його склад входить клітковина, білок, вуглеводи, насичені і ненасичені жирні кислоти, пектинові сполуки, хлорофіл, безліч вітамінів (А, групи В, С, РР, Е, К та ін.), антиоксиданти, макро- та мікроелементи (калій, кальцій, натрій, магній, залізо, мідь, цинк, фосфор, сірка, фтор та ін.). Калорійність 100 г фрукту приблизно дорівнює 68 ккал. Плоди їдять свіжими, вибираючи м'якуш з розрізаних навпіл ягід ложечкою. Нерідко маракуйя використовується як ароматизатор і наповнювач кисломолочних і тонізуючих напоїв, в десертах, морозиві. З неї готують джеми, желе, сік, сироп, додають в гострі соуси і маринади.

Регулярне помірне вживання маракуї позитивно впливає на стан здоров'я. Цей продукт покращує роботу шлунково-кишкового тракту, допомагає відновити функції сечостатевої системи, регулює гормональну сферу (особливо в клімактеричний період і під час менопаузи), зміцнює судини, підвищує імунітет, позбавляє від депресії та інших порушень в роботі центральної нервової системи, від головних болів (листя і насіння), є ефективним засобом для профілактики онкозахворювань. Маракуя також виявляє омолоджуючу дію, покращуючи стан волосся і шкіри. Ця властивість фрукта використовується в косметології: масло маракуї входить до складу багатьох антивікових кремів, масок, відновлювальних шампунів, гелів та ін. 

У той же час необхідно пам'ятати про протипоказання. Маракую не рекомендується вживати людям, схильним до алергічних реакцій, при сечокам'яній або жовчнокам'яній хворобі, виразці шлунку або дванадцятипалої кишки, а також у разі серцево-судинних захворювань (інфаркт міокарду, стенокардія, атеросклероз, гіпотонія). Потрібно бути обережним, додаючи цей фрукт у раціон вагітним, у період лактації та дітям до 3-х років. Крім того, маракуя (головним чином насіння плодів) може викликати сонливість і зниження уваги, що небезпечно для тих, чия професія вимагає швидкої реакції та підвищеної спостережливості.

Хоча пасифлора відноситься до теплолюбних рослин, в регіонах з більш суворими кліматичними умовами її вирощують як однорічну культуру. Також вона може успішно рости і розвиватися в закритому ґрунті (теплиці, оранжереї, зимові сади та ін.), або у вигляді кімнатної ліани, як ампельна рослина. Розмножується пасифлора за допомогою насіння (більш трудомісткий спосіб), яке розміщають у контейнері з ґрунтом вже в кінці лютого – на початку березня, або вегетативно (живцюванням).

Щоб виростити пасифлору в домашніх умовах, необхідно підібрати для рослини невеликий, але досить високий контейнер (квітковий горщик), заповнити його дренажним шаром (керамзит, щебінь, цегляна крихта) висотою не менше 2,5 см і пухкою, повітропроникною ґрунтовою сумішшю (листовий перегній, компост, пісок, дернова земля) з нейтральною або слаболужною реакцією рН. Насіння попередньо скарифікують за допомогою невеликої обробки наждачним папером, обробляють стимулятором росту і висаджують у контейнер (квітковий горщик) з вологою ґрунтовою сумішшю, після чого накривають плівкою. Оптимальна температура для проростання сходів +20...25°С при вологості 75%. Сходи можуть з'явитися протягом 30 днів, або трохи більше, після чого плівку знімають.

Хоча пасифлора – рослина світлолюбна, але може рости також у напівзатінку. Як і всі ліани вона потребує опори. Якщо ж вирощувати пасифлору в підвішених горщиках, як ампельную культуру, то необхідно вчасно проводити обрізку рослини. Зрізані пагони (не менше 20 см завдовжки, з двома міжвузлями) слугуватимуть посадковим матеріалом: їх можна легко укоренити, помістивши спочатку в ємність з водою і невеликим шматочком деревного вугілля, а з появою корінців – в підготовлений ґрунт. При розміщенні контейнера з рослиною в приміщенні або на відкритому повітрі слід пам'ятати, що пасифлора дуже вразлива до протягів. 

Пасифлора потребує постійного зволоження повітря і ґрунту (без його заболочування або застою в ньому води), особливо в літній період. Обприскування проводять таким чином, щоб рослина в цей час не перебувала під прямими сонячними променями. Взимку, в період спокою (грудень – січень), поливи майже припиняють, стежачи лише за тим, щоб ґрунт не пересихав, а температура навколишнього середовища в цей час повинна знаходитися в межах +12...18°С. Достатня кількість вологи сприятливо позначається на розвитку культури. Надлишок поживних речовин в ґрунті провокує рясне утворення вегетативної маси рослини за рахунок зниження кількості та якості плодів, тому мінеральні добрива слід вносити помірно.

Необхідно також враховувати, що ця рослина надзвичайно чутлива до температурного режиму. Пасифлора не любить холод так само, як і зайву спеку: при температурі повітря нижче +12°С і вище +30°С вона припиняє розвиток. Квіти утворюються на пагонах поточного року. Цікаво, що в природних умовах пасифлора дає раду шкідникам (гусеницям метеликів родини Геліконідів) самостійно. На її надземних органах (листках, черешках) розміщені залози, що виділяють специфічну речовину, привабливу для мурах, які знищують небезпечних гусениць.