Пепіно: тропічний екзот на наших грядках

Перегляди: 897
03.09.2019

Пепіно, динна груша або солодкий огірок (лат. Solanum muricatum, родина Пасльонові)  багаторічна напівдеревна гілляста чагарникова рослина висотою близько 1  1,5 м, яка відома своїми ароматними, яскравими і соковитими плодами, що формою нагадують грушу (зустрічаються також округлі, продовгувастоциліндричні і подовженоконічні форми). Батьківщина пепіно  Південна Америка, а саме гірські схили Анд, де його здавна вирощували племена інків. Перші згадки про пепіно в літературі відносяться до середини XVI століття. У Європі культура з'явилася лише в 1785 році. Сьогодні рослину культивують у Центральній і Південній Америці (Перу, Еквадор, Чилі, Колумбія, Болівія, Каліфорнія), а також у Новій Зеландії, Японії та інших країнах з теплим кліматом (Марокко, Ізраїль, Іспанія, високогір'я Кенії). З'явився пепіно і на європейських ринках, але у нас він ще не набув великої популярності.


Незважаючи на те, що пепіно відноситься до тропічних культур, рослина погано переносить спеку. Оптимальна температура для його успішного розвитку повинна перебувати в межах +20...25° С. У той же час ця культура досить вимоглива до сонячного світла і вологості (не менше 75  80%). У разі затіненості пепіно не буде цвісти або плодоносити, а в посушливих умовах (низька вологість грунту і повітря) може скидати бутони і зав'язь. Найближчі родичі  томати, картопля, солодкий перець, баклажани. Це пояснює схожість квітів пепіно і картоплі. Єдина відмінність полягає в текстурі та інтенсивності забарвлення пелюсток цих культур. В іншому ж кущики пепіно за зовнішнім виглядом можна порівняти з рослинами солодкого перцю.


Пепіно

В умовах помірного клімату пепіно без особливих проблем вирощують у теплицях. Для відкритого грунту потрібно попередньо виростити розсаду (аналогічно томатам і солодкому перцю). Також поширена практика розведення пепіно як екзотичної горшкової культури. У цьому випадку він одночасно служить оригінальною прикрасою балкона, лоджії, веранди, кімнати, оскільки крім смачних плодів рослина відрізняється красивою формою гіллястої крони, виразним шкірястим листям та декоративним забарвленням плодів. У холодний період рослину необхідно перенести до приміщення з температурним режимом +12...14° С. При вирощуванні пепіно в діжках, ящиках, горщиках врожайність культури дещо знижується (не більше 3 кг плодів з одного куща), а їх смакові якості поступаються плодам, вирощеним на грядці.


Пепіно

Основне призначення культури  харчове. Плоди пепіно, що мають різноманітну форму, розміри, забарвлення і смакові відмінності, можуть вживатися в їжу як свіжими (як десерт або складова салатів), так і в переробленому вигляді (варення, цукати, джеми, компоти та ін.). Вони багаті залізом, йодом, вітамінами А, В, РР, цукрами, пектином, який позитивно впливає на діяльність шлунково-кишкового тракту і сприяє виведенню солей з організму. М'якоть плодів має світло-жовте забарвлення, дуже соковита, так як містить до 93% води, і тому чудово втамовує спрагу. Ця властивість плодів пепіно використовувалася пастухами і мандрівниками під час тривалих переходів у пустельній місцевості.


Пепіно

Низький вміст кислоти у м'якуші дозволяє вживати плоди навіть при наявності різних функціональних порушень в роботі печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту. Їх рекомендується включати в раціон вагітних жінок і дітей як цінний дієтичний продукт, що сприяє підвищенню імунітету, збагаченню організму мінералами і вітамінами. Пепіно поліпшує роботу щитовидної залози, так як містить значну кількість йоду. До того ж, м'якуш пепіно має сильну антисептичну дію, що пояснює застосування плодів у народній медицині (при лікуванні кашлю і ін.). Єдиним протипоказанням є індивідуальна непереносимість продукту, яка виявляється в алергічних реакціях. 


Суцвіття пепіно

Розмножується пепіно насінням або вегетативно (живцями, пагонами). На жаль, при насіннєвому способі сортові особливості пепіно не зберігаються. До того ж у помірному кліматі виникає складність з отриманням посівного матеріалу, оскільки насіння пепіно не встигає визріти. Тому найчастіше застосовують живцювання. Коренева система рослини дуже компактна, сприяє швидкому укоріненню, що дозволяє без проблем здійснювати пересадку культури. Ґрунт краще вибирати нейтральний, з хорошим дренуванням та невисоким вмістом азотистих сполук.


Хоча пепіно  це багаторічна рослина, але в нашому кліматі вона не може зимувати у відкритому грунті. Восени, до настання холодів, кущі акуратно викопують, поміщають їх у ящики або горщики, заповнені живильною ґрунтовою сумішшю й обрізають, залишаючи у гілок і пагонів лише третю частину. Зберігають у прохолодному приміщенні (підвал, неопалювана теплиця й т. ін.) при температурі не нижче +5° С до лютого. З наближенням весни й збільшенням кількості сонячних днів рослини розміщують у кімнаті з хорошим освітленням і температурою +16...18° С, орієнтованій на південну сторону. Рекомендуються помірні поливи теплою водою й мінеральне підживлення.


Проростки пепіно

Після появи на пагонах листків (5  7 шт.), з них зрізають живці і висаджують в індивідуальні торф'яні стаканчики. Вкорінені рослини пересаджують у відкритий грунт не раніше середини травня (зазвичай у віці 3 місяців), вкриваючи їх в разі загрози зворотних заморозків або значного зниження температури (менше +3...5° С), а також притіняючи від пекучих сонячних променів. Висадку здійснюють в ряди з відстанню в міжряддях близько 70 см, розміщуючи майбутні кущики в рядах через кожні 30  35 см один від одного.


Розсада пепіно

Агрономічні особливості вирощування пепіно практично аналогічні вирощуванню томатів або баклажанів. Рослина характеризується інтенсивним паросткоутворенням, тому в процесі росту потребує формування крони. Для правильного розвитку культури слід залишити один, рідше 2  3 найсильніших паростки, а решту  видалити. Найсмачніші плоди і найбільш інтенсивне плодоношення спостерігаються саме на бічних гілках куща.


З огляду на високорослість чагарнику (до 1 м й більше), а також його вразливість у разі сильних вітрових навантажень (через поверхневе розташування кореневої системи), здійснюють підв'язку рослини до міцних опор (кілочків). Щоб створити умови для отримання хорошого врожаю, застосовують підживлення саджанців органічними добривами. Для цього використовують зелені добрива, настої коров'яку або пташиного посліду. Мульчування грядок за допомогою сіна, тирси, сухого торфу та ін. допоможе підтримувати необхідний рівень вологості грунту.


Пепіно на грядках

Як і всі пасльонові культури, пепіно вразливий до згубної дії шкідливих комах (колорадський жук, тля, павутинний кліщ). А в разі тривалого перезволоження (дощове літо) можливе також ураження рослини грибковим захворюванням (альтернаріоз). Щоб уникнути пошкодження посадок пепіно і для захисту майбутнього врожаю застосовують різні інсектицидні засоби (у т. ч. природного походження).


Цукати


З моменту утворення зав'язі і до стадії повного дозрівання плодів проходить близько 2,5 місяців. Збір врожаю зазвичай починається у вересні. Повністю дозрілі плоди відрізняються м'якістю при натисканні, блискучою жовтою або помаранчевою шкіркою, прикрашеною фіолетовими штриховими смугами і особливим ароматом. Можна збирати і неповністю дозрілі плоди. У цьому випадку вони здатні самостійно досягти стиглості при зберіганні в темному і прохолодному місці. Так, перебуваючи у холодильнику, плоди пепіно дозрівають протягом півтора місяців і можуть зберігатися там до 2,5 місяців. Перед вживанням слід очистити шкірку, що має гіркуватий смак.





Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений