Далекосхідна гречка сахалінська або гірчак сахалінський (лат. Polygonum sachalinense) – це гігантська трав’яниста багаторічна рослина родини Гречкові. Через надзвичайно швидке зростання її ще називають «сибірським бамбуком», оскільки за найкоротший час вона утворює непрохідні хащі, досягаючи 3 м заввишки. Перший опис рослини зробив у 1859 році Фрідріх Карл Шмідт, відомий балтійсько-німецький, російський геолог, палеонтолог і ботанік.
Батьківщиною гірчака сахалінського є Східна Азія (Курильські острови, Сахалін, острови Японії), де він оселяється у вологих низинах, ярах, на лісових галявинах, біля берегів прісноводних водойм, на зволожених луках, біля узбіч доріг. Був натуралізований в Європі (зокрема й в Україні), де вирощувався в багатьох ботанічних садах, у Новій Зеландії, Південно-Африканській республіці, Америці.
Гірчак сахалінський дуже споріднений з видом гірчака японського (лат. Reynoutria japonica). Зовні він відрізняється лише більшим розміром і формою листя, наближеною в основі до серцеподібної. В культурі обидві ці рослини гібридизувались, і в наш час можна зустріти їхні колонії на території Європи та на Британських островах.
Станом на сьогодні гірчак сахалінський поза межами свого природного ареалу є одним з інвазивних видів і утворює дуже густі зарості в європейських алювіальних лісах і на луках з високою трав’янистою рослинністю, тим самим перешкоджаючи збереженню та відновленню місцевих видів деревовидних і трав’янистих рослин. Наприклад, у Швейцарії він занесений до чорного списку інвазивних неофітів і підлягає знищенню.
Боротьба з гірчаком сахалінським вимагає багато сил і часу. Повторне скошування дає позитивний результат лише за умови негайного знищення укосів та видалення паростків, оскільки стебла, які залишаються на поверхні ґрунту, можуть знову пустити коріння. Також через негативні екологічні наслідки є проблематичним і його вирощування, бо рослина легко поширюється (здебільшого випадково) разом з ґрунтом, будівельними матеріалами, садовими відходами тощо.
Гірчак сахалінський негативно реагує на значну спеку і надає перевагу збагаченому поживними речовинами, слабокислому ґрунту з високим рівнем вологості.
Розмножується гірчак сахалінський зазвичай вегетативним способом. Це пов’язано з його пізнім цвітінням, через яке насіння часто не встигає повністю визріти. До того ж при зниженні температури зелені пагони рослини можуть підмерзати, але завдяки потужній кореневій системі гірчак незабаром відновлюється і починає формувати нові стебла, здатні до швидкого росту.
Корисні властивості рослини
Гірчаку сахалінському властивий незвичайний екзотичний зовнішній вигляд, тому його часто викорисовують для декоративних насаджень, що виконують функції зеленого паркану, куліс, або високого живоплоту в ландшафтній архітектурі.
Висока теплотворна здатність гірчака сахалінського, що майже дорівнює аналогічному показнику деревних рослин, робить його важливим джерелом альтернативної енергії. Стебла можна використовувати взимку як паливо, але їх переробка надто трудомістка.
Рослина здавна відома як цінна овочева культура. Молоде, соковите листя гірчака (ще згорнуте трубочкою) має приємний кислуватий смак, що нагадує смак ревеню або щавлю, а тому з настанням весни його додають у перші вітамінні салати, варять з ним зелені супи і кисіль, готують повидло, а також використовують в начинках для випічки.
Листя гірчака залюбки вживають і домашні тварини, особливо кролики. У них міститься велика кількість вітаміну С, флавоноїди, каротин і щавлева кислота.
Гірчак сахалінський відомий своїми фунгіцидними властивостями. Екстракти з його листя можна використовувати як засіб захисту рослин від деяких грибкових і бактеріальних захворювань (борошнистої роси, сірої гнилі тощо).
Вважається, що потужна коренева система рослини здатна поглинати з ґрунту солі важких металів. З цією метою гірчак сахалінський цілеспрямовано висаджується на ділянках зі значним рівнем забрудненості (на звалищах, в місцях акумуляції промислових відходів, у техногенних зонах).
Крім того, він надає значну антисептичну дію. Наприклад, помічено, що навіть невелика частина стебла рослини, занурена у вазу зі свіжими квітами, значно подовжує строк їх свіжості, а вода у вазі довго зберігається чистою.
Опис рослини
Гірчак сахалінський має горизонтально розташоване вузлувате кореневище з численними прикореневими паростками, завдяки чому він дуже швидко розростається.
Перші сходи рослини з’являються зазвичай на початку травня, а вже в середині червня вони досягають двох і більше метрів у висоту, додаючи щодня близько 10 сантиметрів у зрості.
Стебла гречки зовні нагадують бамбук. Вони товсті (до 3 см в діаметрі), прямі, колінчаті й порожнисті всередині.
Листя в гірчака сахалінського дуже велике (завдовжки від 10 до 30 см і шириною до 25 см), блискуче, серцеподібної форми, з короткими черешками. Воно має насичений темно-зелений колір, завдяки чому рослина виглядає дуже ефектно і може стати прикрасою будь-якого парку, саду чи іншої зеленої зони.
У серпні в пазухах верхніх листків з’являються короткі суцвіття-волоті. В жіночих рослин вони пониклі, із зеленкувато-білими квітами, в чоловічих – прямостоячі, білі. Квіти випромінюють тонкий медовий аромат і приваблюють медоносних комах. Фаза цвітіння триває близько 40 днів.
Насіння в гірчака тригранне, нагадує неочищену гречану крупу. Це й не дивно, бо обидві культури належать до однієї родини.
Садіння та догляд
Висаджувати сахалінську гречку слід лише на відмежованій ділянці, добре освітленій та зручній для своєчасного видалення молодої парості. В іншому випадку рослина зможе добре вкоренитися, а її видалення потребуватиме в подальшому чималих зусиль.
Одним з методів, який перешкодить поширенню рослини, є створення навколо кореневої системи різних обмежень з шиферу, дощок, листового металу чи інших матеріалів, які слід попередньо вкопати по периметру ділянки вертикально на глибину не менше 40 см. Вони не дадуть корінню можливості розростатися навсібіч.
Вирощується гречка сахалінська переважно вегетативним способом. Щоб розмножити її з насіння, спочатку вирощують розсаду. Для цього зернята висівають у березні або на початку квітня на відстані 10 сантиметрів один від одного. Ґрунт попередньо удобрюють і зволожують. Також можна використовувати для цього спеціальні торф’яні горщики, які значно спрощують процес пересадки у відкритий ґрунт і дуже зручні в користуванні.
Приблизно через два тижні з’являться перші сходи, які на початку червня необхідно висадити у відкритий ґрунт.
Подальший догляд за рослиною вимагає лише забезпечення своєчасного поливу та підживлення органічними (компост, перегній) чи комплексними добривами.
Щоб розмножити гірчак сахалінський вегетативно, достатньо викопати частину його кореневища, пересадити на нове місце і рясно полити.
На зиму бажано видалити всю його надземну частину.
Гірчак – досить невибаглива та життєздатна рослина, він добре протистоїть навіть сильним морозам, тому з настанням весни обов’язково дасть чимало молодих паростків.
Поділитись в соцмережах:
