Цікава і маловідома у нас овочева культура сараха їстівна або чорниця овочева (лат. Jaltomata procumbens, семейство Пасленовые), відома також під назвою псевдогостролист повзучий – це багаторічна рослина, яка росте у вигляді трав’янистого розлогого куща заввишки 30 – 35 см та утворює невеликі (діаметром близько 1 см) їстівні ягоди. В умовах помірного клімату сараху зазвичай вирощують у якості однорічної рослини, через розсаду. Як і її найближчі родичі (баклажани, помідори, солодкий перець, фізаліс, картопля), до Європи сараха потрапила з Центральної та Південної Америки.
Вона є світло- і теплолюбною культурою. Поширена на південних територіях США, у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, де часто зустрічається у вигляді бур’яну на узбіччях доріг, сільськогосподарських угіддях, на пустищах. Культивують її лише в дуже незначних кількостях, а промислове вирощування сарахи не провадиться зовсім. Пояснюється це нерівномірністю дозрівання ягід, їх здатністю до швидкого осипання при дозріванні, у зв’язку з чим виникає необхідність застосування в агротехнології культури великої частки ручної праці. Але попри це сараха була і залишається дуже популярною ягодою в кухнях багатьох країн Центральної та Південної Америки, особливо в мексиканській, де її назва перекладається як «пісочний помідор».
Головна цінність цієї рослини – її плоди. Ягоди сарахи по мірі свого дозрівання змінюють забарвлення від світло-зеленого до темно-фіолетового, майже чорного. Зверху вони вкриті блакитним восковим нальотом. Зовні нагадують ягоди чорного пасльону. Смак їх залежить від умов вирощування. Чим тепліша і більш сонячна погода у період дозрівання плодів, тим смачніші та солодші ягоди. Якщо кліматичні особливості регіону не дозволяють рослинам отримувати достатню кількість сонячного тепла, то краще вирощувати сараха під накриттям (у теплицях, під плівкою, в кімнатних умовах). Використовують в їжу лише повністю дозрілі плоди, оскільки у всіх зелених частинах рослини присутній соланін, здатний у великих кількостях викликати харчове отруєння.
Через зовнішню схожість ягід з плодами чорниці або лохини сараху називають іноді овочевою чорницею. М’якоть дозрілих плодів сарахи має аромат винограду і кисло-солодкий смак. Дрібне насіння, що знаходиться всередині ягід, надає їм свій особливий, специфічний присмак, який можна порівняти з горіховим. До складу ягід сарахи входять вітаміни (А, В, С), каротиноїди (у т. ч. лікопин, бета-каротин), мінеральні речовини, пектини та інші корисні елементи. Також вони містять багато клітковини й вуглеводів. Калорійність плодів становить всього 28 ккал/100 г, тому крім поживної цінності сараха має властивості дієтичного продукту та надзвичайно корисного джерела біологічно активних компонентів. Ягодам властиві протизапальна й антиоксидантна дія, вони підвищують імунитет і тонізують організм.
Вживають її свіжою, у тому числі як компонент салатів, або в переробленому вигляді (варення, джеми, повидло, мармелад, компоти, киселі і т. д.). Використовують у кулінарних виробах (при випічці тортів, пирогів, кексів), для приготування різних десертів, алкогольних та безалкогольних (включно з кисломолочними) напоїв. Ягоди також консервують, заморожують або сушать. До протипоказань можна віднести індивідуальну нестерпність організму до цього продукту. Також через велику кількість аскорбінової кислоти в ягодах, їх не можна вживати при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, пов’язаних з підвищеною кислотністю шлункового соку.
Сараха успішно вирощується у нашій кліматичній зоні не лише в теплицях, а й у відкритому грунті (через розсаду). Культура не має особливих вимог до ґрунтів, хоча надає перевагу легким, пухким та родючим землям (суглинки, супіски) з хорошою аерацією і нейтральною кислотно-лужною реакцією. За таких умов показники врожайності сарахи істотно підвищуються. Успішно росте на відкритих, сонячних ділянках, а також може розвиватися в легкій півтіні. Дуже чутлива до надмірної кількості вологи в грунті: надмірні поливи не тільки їй шкодять, але можуть спричинити загибель рослин. Період вегетації сарахи триває від 100 до 120 днів. Вона є самозапильною культурою.
Багатьох городників-овочівників приваблює перспектива отримати на власних грядках ці смачні вітамінні ягоди, які цілком заміняють більш примхливу та вимогливу в агротехніці чорницю. До того ж рослина характеризується тривалим періодом плодоносіння. Зазвичай сараха продовжує цвісти й плодоносити до початку морозів. Досвідчені городники радять вже на початку – в середині серпня видаляти бічні пагони і прищипувати у рослин всі точки росту, щоб плоди, які утворились, встигли дозріти до настання низьких температур. При дотриманні основних правил вирощування пасльонових культур (достатня кількість тепла, світла і помірна вологість) врожайність рослини з площі 1 м2 становить до 1 кг корисних та смачних ягід .
Размножується рослина як насінням, так і вегетативно. У більш теплих регіонах вона легко розповсюджується самосівом, а от у помірному кліматі її вирощують розсадним способом. Щоб отримати розсаду, насіння сарахи вже в середині березня висівають у поживну, попередньо зволожену ґрунтосуміш на глибину 0,3 – 0,5 см, накривають зверху плівкою та розміщують у теплому, добре освітленому місці. Перші сходи почнуть з’являтися через 15 – 20 днів, після чого плівку знімають. Рослини потребують додоткового освітлення, тому вранці й у вечірній час потрібно досвічувати їх, використовуючи лампи. Оптимальна температура для сіянців складає вдень +14…16° С, а вночі +10…12° С. З появою перших двох справжніх листочків рекомендується підвищити температуру в приміщенні до +20…22° С.
Сараха – растение теплолюбивое, при температуре ниже +3° С она может погибнуть, поэтому в открытый грунт ее высаживают лишь после того, как завершится период поздних заморозков. Обычно на участке площадью 1м2 размещают не более четырех растений. При посадке рассаду заглубляют до первой нижней пары листьев. Это способствует образованию у саженцев дополнительных корней и улучшает процесс их укоренения. Сараха легко переносит пересадку, а ее удаленные боковые побеги используют в качестве посадочного материала. Их прикапывают тут же, на грядках, накрывают прозрачными колпаками (с этой целью используют пластиковые бутылки, стеклянные банки), которые снимают после укоренения побегов. Подросшие растения можно также укрепить путем привязки их к колышкам.
Догляд за рослинами не спричиняє особливого клопоту. Досить вчасно видаляти бур’яни на грядках, спушувати поверхню ґрунту і поливати в разі потреби. Періодичні підживлення сарахи органічними та мінеральними добривами сприяють кращому розвитку рослини. Але при цьому треба знати міру і пам’ятати, що азотовмісні сполуки стимулюють інтенсивне нарощування вегетативної маси на шкоду майбутньому врожаю, тому їх застосування слід обмежити. Беззаперечною перевагою культури є її стійкість до ураження грибковими захворюваннями (фітофтороз та ін.).
Щоб мати свіжі ягоди сарахи взимку, можна восени пересадити один – два кущики з грядки в контейнер або звичайний квітковий горщик і розташувати їх на підвіконні з хорошим освітленням. Рослина ця – багаторічна, тому буде плодоносити у кімнатних умовах навіть взимку, даруючи смачні, вітамінні урожаї.
Поділитись в соцмережах:
