Сіянці та саджанці, у чому полягає відмінність між ними

Трапляється, що садівникові-початківцю важко зорієнтуватися в новій для нього термінології. І тому, перш ніж прийняти рішення, на якому посадковому матеріалі зупинити свій вибір, слід ознайомитися з деякими визначеннями. Що таке саджанці та сіянці, чим вони відрізняються, і якому способу вирощування рослин слід надати перевагу – розповімо в цій статті.

Сіянці

Сіянець – це молода рослина, яка вирощується з насіння різних плодово-ягідних культур для подальшого щеплення до неї більш цінних культурних сортів чи гібридів.

Зазвичай сіянці, наприклад дикі рослини яблуні чи груші, мають чудову життєздатність і можуть відмінно протистояти несприятливим кліматичним умовам. Вони відзначаються більшою холодо- й морозостійкістю завдяки високому імунітету, менш схильні до різних захворювань та інфекцій, несприйнятливі до шкодочинної дії багатьох комах-шкідників.

Вирощують сіянці в ботанічних або лісових розплідниках, де селекціонери використовують їх для подальшого створення нових форм рослин (сортів, гібридів) з особливими й навіть унікальними характеристиками. Цей процес удосконалення зазвичай триває десятиліттями, оскільки кожного разу новостворене внаслідок схрещування насіння тестується, а потім з отриманих від посіву рослин вибираються екземпляри з кращими показниками, які знову запускаються в роботу, щоб виростити нові, покращені культури.

Садівники вирощують сіянці також, щоб використовувати їх як підщепи для розведення як декоративних, так і плодових дерев. Крім того, сіянці широко застосовують у лісовому господарстві, де вони є базою для озеленення чи відновлення лісів.

Залежно від кількості вегетативних періодів у сіянців, вони бувають однорічними, дворічними, трирічними та навіть п’ятирічними. Найчастіше їх вирощують у так званих «шкілках». Зазвичай «шкілка» є мініатюрною грядкою для тимчасового перебування рослин, де сіянці за необхідності дорощують і прищеплюють.

Саджанці

На відміну від сіянців, саджанці – це деревні рослини, призначені для безпосередньої висадки у ґрунт здебільшого з метою отримання врожаю. Наприклад, саджанці плодових дерев. Вони можуть використовуватись і для створення зелених насаджень, як декоративні культури, або для формування лісових зон та масивів.

Саджанці можуть бути як однорічними, так і дворічними, трирічними, залежно від кількості їхніх вегетаційних періодів. Найчастіше їх отримують внаслідок щеплення, де роль підщепи відіграють сіянці, а прищепою є пагінець сортової рослини, але зустрічаються культури і з власною кореневою системою. Такі зазвичай отримують з відводів, що укорінилися, черешків або кореневої порослі шляхом пересадки чи відділення коренів.

Важливо враховувати, що відсоток приживання серед сіянців може бути досить невисоким, оскільки залежить від безлічі факторів: кліматичних умов, якості ґрунту та насіннєвого матеріалу, процесу адаптації сходів тощо. Водночас показник приживання у саджанців, за умов дотримання правил посадки і в сприятливому довкіллі, може досягати ста відсотків.