Знайомимося з шефердією сріблястою

Перегляди: 259
14.11.2019

Серед культур, найбільш адаптованих до кліматичних особливостей помірного поясу, варто назвати багаторічний листопадовий ягідний кущ шефердію. Вона близько споріднена з такими рослинами як лох та обліпиха. Ця культура ще досить маловідома у нашій країні, тому лише здерідка зустрічається на садово-городніх ділянках. Іноді шефердію називають червоною або американською обліпихою. З існуючих трьох її видів на нашій території поширені два: шефердія срібляста і шефердія канадська, але остання використовується виключно як декоративна культура. 


Шефердія срібляста або американська обліпиха (лат. Shephérdia argéntea, родина Маслинкові або Лохові) – невеликий плодоносний кущ (розлоге дерево) з добре розгалуженими колючими гілками, заввишки до 2 – 6 м, батьківщиною якого є Північна Америка. Відзначається невибагливістю до природних умов, а також регулярним та рясним плодоносінням. Має високу морозостійкість, може витримувати морози до – 45° С. Добре переносить посуху, спеку, стійка до впливу газу й пилу, практично не вражається хворобами та шкідниками. Ще одна безсумнівно позитивна властивість шефердії: вона збагачує ґрунт азотом завдяки діяльності бульбочкових азотофіксуючих бактерій, що знаходяться на її кореневій системі.


Шефердія срібляста

Шефердія срібляста  дводомна культура, тому для її запилення потрібна наявність чоловічої та жіночої рослин. Їх можна розрізнити за формою бруньок: округлої форми й більшого розміру характерні для чоловічої, а більш дрібні, із загостреною верхівкою  для жіночої. Запилюють рослину комахи. Цвіте шефердія рано (у квітні), до розпускання листя. Квіти утворюються з чотирьох чашолистків, пелюсток вони не мають. Іноді тривала зимова відлига може спровокувати повторне цвітіння, що несприятливо позначається на розвитку рослини. Плодоносіння настає у віці 2 – 3 років і продовжується до 40 – 50-річного віку. Врожайність молодих дерев складає 15 – 25 кг, та згодом вона поступово збільшується, досягаючи у дорослих рослин близько 30 – 40 кг. 


Шефердія срібляста

Крім смачних і корисних ягід шефердія має яскравий, привабливий вигляд. Завдяки таким високим декоративним якостям її охоче використовують у ландшафтному дизайні. Рослина легко формується шляхом обрізки, тому її нерідко висаджують для облаштування густих, непрохідних і в той же час мальовничих живоплотів, захисних лісосмуг, фітомеліоративних насаджень. Особливу ошатність надають чагарнику червоні ягоди-намистини, що рясно вкривають гілки рослини. Вони можуть зберігатися на шефердії всю зиму. Ягоди їстівні та дуже корисні. Мають кисло-солодкий смак з незначним гіркуватим присмаком і терпкістю, але після морозів їх смакові якості значно поліпшуються: ягоди стають солодкими та запашними.


Варення з шефердії

Ягоди шефердії збагачені вітамінами (особливо С), цукрами, органічними кислотами, катехінами, каротином, ефірними оліями, Р-активними та дубильними речовинами. Вони добре відомі як цінний харчовий і дієтичний продукт. До того ж вони надзвичайно корисні. Мають протизапальну і кровоспинну дію. А вітамін Р, що знаходиться в них, зміцнює стінки судин, внаслідок чого значно зменшує ризик виникнення інсультів та інфарктів. Завдяки значній кількості лікопіну плоди шефердії здатні спричиняти протипухлинну дію на організм.   


Напої з ягід шефердії

Вживати ягоди можна як свіжими, так і переробленими. Дуже популярні сухофрукти з шефердії. Також подрібнені й перетерті з цукром ягоди можуть довго зберігатися у холодильнику, не втрачаючи свої корисні властивості. Компоти, сік, вино, наливки, повидло, джем, варення, желе, приправи до м'яса – це лише неповний перелік страв, які готують з шефердії. Протипоказана ця ягода людям з індивідуальною нестерпністю організму до цього продукту, а також тим, хто потерпає від алергічних реакцій.



Вирощування цієї культури не пов'язане зі складнощами, оскільки шефердія дуже невибаглива. Може рости на будь-яких типах ґрунтів, окрім перезволожених, заболочених та ділянок з високим рівнем ґрунтових вод. Любить сонячні, захищені від вітрів місцини. Шефердія надає перевагу родючим, пухким, кислим або слабокислим ґрунтам, але можна вирощувати її навіть на піщаних, кам'янистих і засолених ділянках, дуже бідних на поживні речовини.


Напій з шефердії

Розмножується шефердія насінням або вегетативно (прикореневою порослю, зеленими живцями, відводками). Слід пам'ятати, що здатність до проростання у насіння шефердії зберігається не більше двох років, тому в якості посівного матеріалу його не можна довго зберігати. Насіння висівають у відкритий грунт наприкінці осені – початку зими (за теплої погоди). Шефердії притаманне рясне утворення кореневої порослі. Нові пагони з'являються на деякому віддаленні від материнської рослини (до 2 м), тому надалі зростають як самостійні рослини, і вже через два – три роки від них можна отримати перші врожаї. 


Заготівлю живців для вирощування шефердії методом живцювання проводять влітку, наприкінці червня – початку липня. Для цього з найрозвинутіших пагонів нинішнього року зрізають ділянки довжиною 10 – 15 см, з двома – трьома міжвузлями на них. Нижні листки видаляють, один із зрізів занурюють у стимулятор коренеутворення на добу. Далі висаджують похило в субстрат з торфу та піску (1:1) на глибину 3 – 4 см. Перший час живці необхідно затіняти, оберігаючи від прямого сонячного проміння. Також необхідно контролювати достатність зволоження субстрату. Зазвичай рослини завершують вкорінення у жовтні, після чого їх можна пересаджувати у відкритий грунт.




Догляд за шефердією полягає в неглибокому розпушуванні (до 5 – 8 см) навколостовбурного кола, видаленні бур'янів та своєчасному обрізанні крони. Обрізка передбачає формування рослини або у вигляді куща, або у вигляді штамбового дерева. З початком плодоношення необхідно періодично знижувати крону у чагарників. Також регулярно слід видаляти всі підмерзлі, пошкоджені, хворі та такі гілки, що ростуть усередину й загущують крону. За допомогою омолодження обрізкою стимулюється зростання шефердії та підвищується її врожайність.



Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений