Серед негараздів, які нинішнього року дошкуляють нашій країні, не дуже помітною на перший погляд, але дуже важливою, є проблема загибелі бджіл від отруєнь пестицидами. Від цього потерпають пасічники всіх областей України. Вони просять про допомогу й намагаються привернути увагу до проблеми, що торкнулася великої кількості пасік і може вплинути на економіку країни загалом.
Крик душі українських пасічників
«Вельмишановні достойники Української Держави!
Багатотисячна армія українських пасічників благає Вас про допомогу в захисті бджіл від отруєння агрохімікатами та збереження екологічного благополуччя!»
Так починається відкритий лист-звернення Спілки пасічників України і Гільдії медоварів України до Президента України Володимира Зеленського, Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова та Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля. У цьому листі пасічники розповідають про масову загибель бджіл, яка відбувається з початку сезону весняно-польових робіт. Автори документу впевнені, що у смерті комах винні виробники продукції рослинництва, які використовують токсичні для бджіл засоби захисту рослин. «Вважаємо, що аграрії вчиняють злочин проти всього живого, але першою гине і сигналізує про небезпеку бджола – найменша істота з приручених людиною», – йдеться у листі.
На думку бджолярів, вони зазнають величезних збитків через застосування саме високотоксичних, а подекуди – й заборонених пестицидів. При цьому, вони вже пропонували вихід з цього становища, ще в квітні 2019 року розробивши проект урядової постанови, яка мала заборонити ввезення на територію нашої держави 60 найбільш небезпечних препаратів. Утім, цей документ так и не був прийнятий. Так само, як не розглянутий Верховною Радою проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту та розвитку бджільництва», зареєстрований 5 грудня 2019 року. Тож нинішньої весни пасічники знову звернулися до тих, хто має достатньо повноважень, щоб вплинути на ситуацію.
Підробки, дженерики й токсичний пил
Ситуація дійсно складна і тривожна. Фахівці з бджільництва відзначають, що в нинішньому році отруєння комах набули значно більшого поширення, ніж у минулі роки, й мають небувалий масштаб. З усіх куточків України надходять сотні повідомлень про загибель бджіл. За попередніми оцінками, найбільше постраждали пасіки Полтавської, Рівненської, Чернігівської областей.
Найчастіше пасічники скаржаться на те, що аграрії не повідомляють заздалегідь про застосування пестицидів. Тому неможливо вжити заходів щодо профілактики отруєнь – закрити бджіл у вуликах на цей час або й зовсім вивезти пасіку, якщо вона не стаціонарна.
Є й інші нарікання. Так, нині багато виробників агрохімікатів уже намагаються робити свою продукцію менш токсичною – і не тільки для домашніх бджіл, а й для інших істот, звісно ж, і для людей. Проте, якщо фірмові пестициди справді мають такі властивості, то їх копії, виготовлені іншими виробниками, так звані дженерики, набагато токсичніші. Адже такі виробники намагаються здешевити свою продукцію, використовуючи, відповідно, дешевші інгредієнти, які, наприклад, мають сторонні домішки, що не містяться в оригінальному препараті. А чимало аграріїв, щоб заощадити кошти, використовують якраз дженерики. І це призводить до ряду проблем, серед яких – отруєння бджіл. Також є й ряд препаратів, які мають надмірно токсичну дію, через що вже заборонені в багатьох країнах, проте дозволені в Україні. Тому, використовуючи їх, формально агровиробники нічого не порушують. Але бджоли від цього гинуть. Є й намагання застосувати заборонену або контрафактну продукцію. До речі, близько 30% ринку пестицидів в країні перебуває у «тіні».
Крім того, деякі пасічники, що постраждали, вказують на загибель комах через вплив токсичного пилу. Так, саме його вважають причиною своїх втрат бджолярі Рівненської області. Більшість аграріїв висіває протруєне насіння. Під час сівби, особливо – пневматичними сівалками, частина препаратів для протруєння механічно «зчищається» з насіння й потрапляє в навколишнє середовище. Саме через це були зафіксовані випадки масової загибелі бджіл в Німеччині й Італії. Спеціальні дослідження, проведені в США, засвідчили, що хмара отруйного пилу від пневматичних сівалок розноситься вітром досить далеко від поля, де ведеться сівба, тож загроза цілком реальна. Тому науковці радять облаштовувати сівалки спеціальними фільтрами. Або ж для обробки насіння можна використовувати не пестициди, а біопрепарати.
Звісно, серед власників зернових підприємств є й такі, котрі зважають на існування пасік та намагаються вибудовувати нормальні стосунки з бджолярами. Проте, більше випадків, коли представники господарств, які спричинили загибель бджіл, заперечують свою провину й навіть не намагаються зробити хоч якісь кроки для виправлення ситуації. Тому, на жаль, у соцмережах зараз вже можна побачити непоодинокі заклики до псування техніки й знищення врожаю тих аграріїв, через дії яких постраждали пасіки. Але це – шлях в нікуди. Нашій країні не потрібне протистояння між виробниками меду і зерна, яке призведе лише до поглиблення проблеми.
Правила з минулого століття актуальні й зараз
А виникла ця проблема не вчора. Інтенсифікація виробництва продукції рослинництва відбувалася, зокрема, з використанням засобів захисту рослин штучного походження. Допомагаючи аграріям долати шкідливих комах, бур’яни і хвороби рослин, пестициди водночас згубно впливали й на корисну ентомофауну. В тому числі – й на домашніх бджіл.
Щоб запобігти загибелі бджіл від отруєння, були розроблені правила, яких мають дотримуватися і пасічники, і працівники сільського господарства, які проводять обробки рослин. Якщо ми відкриємо перший-ліпший довідник з бджільництва, виданий ще в 1970–1980-х роках, то обов’язково прочитаємо в ньому цілий ряд норм, зокрема й такі: виробники повинні попереджати власників пасік про обробки полів пестицидами не менше, ніж за три дні; не можна обробляти рослини під час їхнього цвітіння; треба використовувати найменш токсичні для бджіл препарати; визначено, в який час доби й за якої швидкості вітру треба обробляти поля; пасічники зобов’язані повідомляти про місце розташування чи кочівлі своєї пасіки органам місцевої влади й сільгосппідприємствам; як довести факт отруєння бджіл, притягнути до відповідальності винних та відшкодувати завдані збитки, тощо. Усі ці правила актуальні й зараз.
Звісно, випадки отруєння траплялися й 30 чи 50 років тому, а довести провину представників колгоспів чи радгоспів вдавалося не завжди, в тому числі, й через те, що, з тих чи інших причин, не вдавалося зробити якісну експертизу. А іноді – просто тому, що бджолярі вчасно не повідомляли потенційно небезпечних «сусідів» про розміщення пасіки поруч із полями.
Утім, отруєння бджіл якщо й ставалися, вони не набували масового характеру. Напевне, ще й тому, що керівники господарств і агрономи були зацікавлені мати поблизу пасіку. Адже кожен колгосп вирощував ряд культур, які потребували запилення комахами: соняшник, фруктові дерева, різні види овочів тощо. Практично весь керівний склад господарств мав сільськогосподарську освіту, а в кожному аграрному виші обов’язково розповідали і про перехресне запилення рослин, і про важливо роль у ньому бджіл. Більше того, багато сільгосппідприємств мали власні пасіки, основним завданням яких було саме запилення, а вже на другому місці стояло отримання товарної продукції – меду та воску.
Не хобі, а повноцінний бізнес
З того часу багато чого змінилося, в тому числі – й ставлення значної частини аграріїв до комах-запилювачів. Звісно, фермери, які мають насадження фруктових чи ягідних культур, овочеві плантації чи поля з лікарськими рослинами, або господарі, які працюють за органічними чи біодинамічними принципами, лише задоволені співпрацею з бджолярами. А власники великих підприємств зернового напряму іноді, на жаль, просто не розуміють важливості існування бджіл. Адже злакові культури не потребують запилення комахами. Крім того, селекція не стоїть на місці, тож і у рослин, які завжди мали потребу в запилювачах, наприклад, у гречки, вже з’явилися самоплідні сорти.
Утім, і пасіки нині мають вже інше значення: із хобі або підрозділів колгоспів вони перетворилися на самостійний бізнес. Власну бджільницьку справу мають тисячі людей по всій Україні. Вони годують таким чином власні сім’ї, створюють нові робочі місця, сприяють розвитку зеленого туризму, сплачують податки і вивели нашу країну в трійку світових лідерів із експорту меду. Тому нинішня ситуація з отруєнням бджіл вже вийшла за межі суперечок з приводу того, чи потрібні бджоли для запилення, і чи суттєво вони впливають на врожай сільгоспкультур. Зараз йдеться про виживання успішного й перспективного напряму підприємництва. І це не менш важливо, ніж питання збереження бджіл як виду, адже мова вже не тільки про комах, а й про людей.
Діяти у правовому полі й за підтримки держави
На щастя, поки що пасічники не йдуть на пряму конфронтацію, а діють у правовому полі. У цьому їм допомагають об’єднання бджолярів і державні служби. Так, постійно проводять перевірки фахівці обласних структур Держпродспоживслужби. Якщо виникають отруєння, обстеження пасік проводять спеціально створені комісії, до яких, крім працівників цієї служби, входять також представники місцевої влади, поліції, державних лікарень ветеринарної медицини. Така система реагування відпрацьована, наприклад, у Полтавській області. Проходять конференції, семінари, на яких бджолярам розповідають, як правильно діяти, щоб запобігти втратам, і що робити, коли бджоли все ж таки загинули.
Утім, дії локального характеру потребують державної підтримки, насамперед – на законодавчому рівні. Адже лише чітко визначені правила взаємовідносин між виробниками продукції рослинництва й медового бізнесу, заборона високотоксичних препаратів, контроль за використанням заборонених і контрафактних пестицидів, невідворотність наслідків, що настають через доведення провини, – відшкодування збитків бджолярам, адміністративна чи кримінальна відповідальність, можуть зупинити катастрофу у бджільницькій галузі. А ще – запобігти більш гострому протистоянню між аграріями й пасічниками.
…У 2019 році в нашій країні, за даними Спілки пасічників України, зафіксовано загибель понад 40 тис. бджолосімей саме через отруєння агрохімікатами. Збитки галузі становили близько 120 млн грн. Це стало однією з причин скорочення експорту меду з України. Фахівці зазначали, що для відновлення пасік і обсягів виробництва бджолярам знадобиться не менше двох років. Проте, 2020-й рік став для галузі ще складнішим, і збитки можуть перевершити минулорічні. Тож вітчизняне бджільництво потребує негайного порятунку. Інакше країна може втратити занадто багато – важливі світові ринки, валютні надходження, робочі місця. Втрата бджіл загрожує також зниженням врожаїв культур, що потребують запилення, і поки що до кінця незрозумілими екологічними наслідками. А головне – втратою людей. Адже, залишившись без свого бізнесу й не маючи можливості його відновити, пасічник і його родина опиняються без засобів для існування. Як наслідок – вони поповнюють ряди безробітних або – сезонних працівників інших країн. Хоча могли б приносити користь своїй державі, власному народу…
Поділитись в соцмережах:
