Як зменшити високу лужність ґрунту?

Перегляди: 103
19.05.2020

На процес вирощування більшості культурних рослин вплливає безліч різноманітних чинників, які обов'язково потрібно враховувати садівникам та городникам. Серед них погодні та кліматичні умови, родючість ґрунту, його вологість та складові характеристики, рівень ґрунтових вод тощо.


Висока лужність ґрунту, як і його надмірна кислотність, також можуть створювати вельми несприятливі умови для росту й розвитку більшості культур, оскільки вони безпосередньо впливають на ступінь проникнення важких металів у внутрішні тканини рослин.


Щоб визначити рівень кислотності ґрунту використовується показник рН (кислотно-лужний баланс), значення якого зазвичай знаходиться у межах від трьох з половиною до восьми з половиною одиниць. Якщо рН грунту має нейтральний показник (тобто дорівнює шести  семи одиницям), важкі метали залишаються хімічно зв'язаними зі складовими частинами ґрунту, і в рослини потрапляє лише незначна кількість цих шкідливих речовин.



Покращення лужних ґрунтів


Як визначити кислотність ґрунту та покращити його рН, можна дізнатись з цієї  статті.


Лужні ґрунти мають низький рівень родючості, оскільки такі землі зазвичай важкі, липкі та в'язкі, вони погано пропускають вологу й бідні на гумус. Їм властивий високий вміст солей кальцію (вапна) і завищене значення показника рН. З цієї причини знижується доступність для рослин таких необхідних для їх життєдіяльності елементів як фосфор, залізо, бор, марганець. До того ж високий осмотичний тиск ґрунтового розчину, який виникає через надмір солей у ґрунті, перевищує тиск клітинного соку рослин, що перешкоджає надходженню води у їх органи, збільшує випаровування, порушує обмінні процеси. Внаслідок цього рослини висихають і гинуть.


Лужні ґрунти за своїми характеристиками поділяються на чотри основні типи:


  Слаболужні землі (значення рН становить від семи до семи з половиною одиниць)


  Середньолужні (значення рН – від семи з половиною до восьми одиниць)


  Сильнолужні (значення рН  від восьми до восьми з половиною одиниць)


  Дуже сильнолужні (значення рН понад вісім з половиною одиниць)




Солонці. Покращення якостей лужних ґрунтів


До лужних ґрунтів можуть належати різні типи земель: солонці та солончаки, солонцюваті ґрунти, землі, які містять велику частину кам'янистого суглинку, а також важкі глинисті ґрунти. Врешті, всі вони є вапнистими (тобто насиченими лугом).


Щоб переконатися в наявності вапна у ґрунті, потрібно на грудку землі налити трохи оцту. Якщо ґрунт містить у собі вапно, то відбудеться миттєва хімічна реакція  грудочка землі почне шипіти й пінитися.



Лакмусовий індикатор для визначення лужності ґрунту


Найпростіший спосіб визначення точного значення рН  за допомогою лакмусового паперу (спеціально передбачений для цих цілей стандартний індикатор, який показує рівень кислотності). Для цього слід приготувати невелику кількість водного розчину землі у вигляді рідкої суспензії (з розрахунку одна частина ґрунту на п'ять частин води), а потім опустити в розчин лакмусовий індикатор і подивитися, в який колір забарвиться папір.


Таблица определения кислотности и щелочности почвы.jpg


Про підвищений рівень лужності ґрунту можуть свідчити й деякі рослини. Наприклад, цикорій, дзвоники, чебрець, молочай, мокриця (зірочник середній) оселяються саме на вапнистих землях.


Найчастіше вапнисті землі зустрічаються у південній частині степової та лісостепової зон України. Вони представлені лужними каштановими й бурими ґрунтами з бідною рослинністю. Ці типи ґрунтів мають низький вміст гумусу (не більше трьох відсотків) і незначну вологість, тому для успішного вирощування на таких землях культурних рослин необхідно попередньо провести окислення ґрунту і забезпечити додаткове зрошення.



Меліорація покращує властивості ґрунту


Стосовно солонців і солончаків, то це вкрай проблемні, неродючі землі, які до того ж мають високий вміст солей. Такі ґрунти характерні для південних степів, вони утворюються на морських узбережжях, зустрічаються і в прибережних територіях великих та малих річок нашої країни.



Способи покращення вастивостей лужних ґрунтів


Нормалізувати й покращити показник рН лужних земель можна за допомогою меліораційних заходів та шляхом внесення в ґрунт сірчанокислого кальцію (сульфату кальцію), відомого ще як гіпс. Цей захід називається гіпсуванням. При внесенні звичайного гіпсу кальцій витісняє та замінює собою небажані катіони натрію, які знаходились у ґрунтовому комплексі сполук, внаслідок чого поліпшується структура ілювіального (солонцевого) горизонту: земля починає краще пропускати вологу, і з грунту поступово вимиваються надлишкові солі. Доцільність застосування цього методу визначається рівнем ґрунтових вод: якщо він знаходиться вище 1,2–1,5 м, то продукти обмінних реакцій не зможуть виноситись за межі ділянки, і розсолювання не відбудеться.


Ефект внесення гіпсу не обмежується тільки збільшенням кількості сірки в ґрунті, оскільки першочергово він покращує структуру та якість ґрунту завдяки підвищенню вмісту в ньому пов'язаного натрію.


Відмінним окислювачем ґрунту є також і гранульована сірка, яку слід вносити поступово (близько двадцяти кілограмів на гектар площі), з проміжком у три, а то й більше місяців. Та слід пам'ятати, що результат від внесення сірки можна очікувати лише через рік, або навіть через кілька років.



Методи покращення властивостей лужного ґрунту


Поращує властивості лужних ґрунтів і глибока оранка землі, але без додавання меліоративно-активних речовин ефективність її застосування значно менша.


Для нейтралізації лужності, зумовленої присутністю у ґрунті карбонатів і гідрокарбонатів натрію, слід застосовувати слабкі розчини різних кислот, найчастіше сірчаної. Аналогічну дію надають кислі солі, які внаслідок реакції гідролізу утворюють кислоти (наприклад, в якості компонента для меліорації лужних ґрунтів часто застосовується залізний купорос).


Для покращення якостей лужних ґрунтів аграрії на практиці іноді використовують відходи виробництва фосфору, а саме фосфогіпс, який окрім сірчанокислого кальцію містить домішки сірчаної кислоти та фтору. Але останнім часом вчені висловлюють занепокоєння, оскільки фосфогіпс хоч і нейтралізує підвищену лужність землі, але водночас забруднює ґрунт фтором. Рослини можуть по-різному реагувати на дану речовину (наприклад, доведено, що підвищений вміст фтору в рослинах, призначених для годування тварин, може виявитись досить токсичним для худоби).


Структуру родючого горизонту слаболужних ґрунтів покращують за допомогою оранки з внесенням збільшених доз органічних добрив, що підкислюють землю. Кращим з них є перегній, до якого слід додати звичайний суперфосфат (близько двадцяти кілограм на тонну перегною) або фосфорне борошно (близько п'ятдесяти кілограм на тонну перегною). Для зниження лужності ґрунту в землю також додають сфагнум (торф'яний мох) або болотний торф. Непогано підкислює землю хвоя соснових дерев, яку нерідко застосовують і для мульчування ґрунту. Хороший результат у нейтралізації лужності ґрунту отримують внаслідок додавання в землю компосту з дубового листяного перегною.



Органіка для покращення властивостей землі


У посушливих районах з невеликою кількістю щомісячних опадів потрібно забезпечити додаткове зрошення землі.


Посіви рослин-сидератів, які є чудовим джерелом биологічного азоту, значно покращують характеристики лужних ґрунтів. Як сидеральні культури використовують такі рослини: люпин (містить велику кількість білкових речовин) та інші трави родини бобових, а також сераделу, конюшину, буркун, білу гірчицю, жито і гречку.


Перед використанням мінеральних добрив слід вибирати серед них ті, які підкислюють ґрунт, але водночас не містять хлору (наприклад, сульфат амонію).


Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений