Рослинне м’ясо — найкращий вибір для планети

Перегляди: 235
31.01.2022
Рослинне м’ясо — найкращий вибір для планети

Представниці кампанії UA Plant-Based вирішили розібратись в екологічних аспектах «нем’ясного» м’яса, тобто м'яса на рослинній основі.


Рослинне м’ясо стає дедалі популярнішим. Impossible Burger, який дебютував в одному ресторані п’ять років тому, тепер є у постійному меню Burger King. А McDonald’s тестує свій бургер McPlant з котлетою Beyond Meat у деяких з містах по всьому світу. Обидва стартапи тепер мають статус «ветеранів» в категорії рослинних продуктів — їх продажі склали 1,4 мільярда доларів і зросли на 27% у 2020 році.


Під лозунгом «Їж м’ясо. Рятуй планету», Impossible Foods стверджує, що для виробництва їх бургера на соєвій основі потрібно на 87% менше води, на 96% менше землі та на 89% менше викидів парникових газів, ніж для бургера з яловичини. Beyond Meat робить подібні заяви щодо своїх котлет на основі гороху.


Це має значення, оскільки тваринництво продукує близько 15% загальних викидів парникових газів, і експерти погоджуються, що без суттєвої відмови від м’яса в раціоні ми не досягнемо кліматичних цілей світової спільноти. Штучне м’ясо рослинного походження дає споживачам можливість продовжувати насолоджуватися улюбленою їжею, але з набагато меншим негативним впливом на клімат.


Але все більше дослідників, харчових критиків і екологічних груп ставлять під сумнів такі заяви, попереджаючи, що виробництво рослинного м’яса все ще залежить від промислових методів ведення сільського господарства. Вони стверджують, що ми недостатньо знаємо про ці відносно нові продукти, щоб сказати напевно, чи кращі вони для навколишнього середовища, ніж м’ясо, яке вони намагаються замінити.


В одному з недавніх офіційних документів екологічної неурядової організації зазначено, що вищенаведені твердження компаній, які виготовляють штучне м’ясо, «недоведені, а деякі — явно неправдиві». Аналітик з питань сталого розвитку, якого цитує New York Times, йде далі, стверджуючи, що секретність компаній щодо методів виробництва означає, що «у нас недостатньо інформації, щоб сказати, що Beyond Meat принципово відрізняється від JBS — найбільшого у світі виробника м’яса».


Але багаторічні дослідження впливу їжі на навколишнє середовище дають зрозуміти одну річ: рослинні білки, навіть перероблені в імітацію гамбургерів, мають менший вплив на клімат, воду та землю, ніж звичайне м’ясо. Крім впливу на навколишнє середовище, скорочення виробництва м’яса також зменшить страждання тварин, ризик захворювань, які вони переносять, ризик виникнення нових пандемій та розвитку стійкості до антибіотиків через надмірне використання їх у тваринництві. Критика нової хвилі «нем’ясного» м’яса, схоже, скоріше ґрунтується на широкій опозиції до харчових технологій, а не на справжній екологічній свідомості — і вони каламутять воду в пошуках рішень зміни клімату в той час, коли вкрай потрібна ясність.


Розбираємось з впливом м’яса тварин на клімат у порівнянні з м’ясом рослинного походження


Кожен американець з’їдає понад 90 кг м’яса на рік, і це прискорює кліматичну катастрофу. Хоч багато інших країн споживають набагато менше м’яса, але глобальний апетит швидко надолужує втрачене завдяки росту середньго класу в Азії та Латинській Америці.


Викопне паливо справді становить набагато більшу частку викидів в усьому світі, але навіть якщо ми знизимо викиди в енергетиці до нуля, попит на м’ясо та молочні продукти спричинятиме перевищення критичного рівня глобальної температури. Через це зміна раціону землян стає критичним інструментом для запобігання глобального підвищення температури вище 1,5°C або 2°C до 2100 року.


Є ряд причин негативного впливу м’яса на навколишнє середовище. По-перше, корови продукують метан, що утворюється в результаті бродіння трав’янистої їжі в їх багатокамерних шлунках. Оскільки на планеті налічується півтора мільярда корів, вирощених на яловичину і на молочні продукти, це становить приблизно 9% усіх глобальних викидів парникових газів.


Хоча свині та кури, два найпопулярніші вирощувані види на планеті, не продукують метан, вони все одно виробляють багато гною — через що утворюється закис азоту — ще один потужний парниковий газ. Вони споживають кукурудзу та сою, що спричиняє ще більше викидів. 


Згодовувати всі ці культури тваринам набагато менш ефективно, ніж давати їх безпосередньо людям. Наприклад, кожні 12 калорій з кукурудзи та сої, які згодовують свині, забезпечують лише одну калорію м’яса. Суть рослинного м’яса полягає в тому, щоб прибрати тваринну ланку, що дозволить ефективно використовувати землю та ресурси.


Різні продукти тваринного походження призводять до різних викидів. Наприклад, продукти виготовлені зі свині та курки спричиняють набагато менше викидів, ніж корови та вівці. Але згідно з недавнім рецензованим дослідженням Оксфордського університету та Університету Джона Хопкінса — усі ці продукти тваринного походження виділяють більше викидів, ніж м’ясо рослинного походження. 


Це дослідження складалося з метааналізу оцінок кількох життєвих циклів, або ОЖЦ, які вимірюють загальний вплив продукту на навколишнє середовище. Хоча деякі оцінки м’яса на рослинній основі були замовлені самими компаніями з виробництва штучного м’яса (наприклад, Beyond і Impossible), були й повністю незалежні запити, і всі вони під час обробки даних використовували міжнародно узгоджені стандарти ОЖЦ для обліку кожного джерела викидів. 


Навіть яловичина з найнижчими викидами зі спеціалізованих на її виробництво стад (34 кг еквіваленту вуглекислого газу, або CO2e) і яловичина з низькими викидами від стада дійних корів (15 кг CO2e) значно перевищують рівень тофу (4 кг CO2e) та рослинного м’яса (7 кг).


Виробництво курятини та свинини виділяє набагато менше еквівалентного CO2 газу, ніж яловичина. І хоча є деяке перекриття (курка з найменшими викидами [3,2 кг CO2e] і свинина [6 кг CO2e] конкурують із викидами рослинного м’яса з найвищими викидами), середні викиди тофу та м’яса рослинного походження все ще залишаються меншими, ніж середні викиди курятини та свинини. 


diagrama1.png

Звичайно, викиди, пов'язані зі змінами клімату, — це не єдиний вплив їжі на навколишнє середовище. Для виробництва тваринної їжі також потрібна велика кількість прісної води. Наприклад, для одного кілограма свинини потрібно 442 літри води, проти 84 літрів для одного кілограма рослинного м’яса. Аналогічно, виробництво яловичини, свинини та курки потребує набагато більше землі й спричиняє набагато більше забруднення вод, у порівнянні з рослинними альтернативами. А також тваринництво є основним рушієм знеліснення і використовує більше ніж 80% сільськогосподарських земель. Без тваринництва можна було б скоротити використання земель більш ніж на 75%, і все ще прогодувати планету. Звільнені землі могли б використатись для відновлення лісів, природніх ландшафтів та біорізноманіття, яке необхідне для нашого виживання як виду. 


Як техноскептицизм заплутує екологічні дебати щодо м’яса рослинного походження


Попри очевидні докази того, що рослинне м’ясо, як правило, краще для навколишнього середовища, усе ще існує багато критиків, переконаних в техноскептицизмі — основа якого в тому, що більшість рослинного м’яса виготовляється з використанням подібних промислових методів вирощування та харчової обробки як і при м'ясному фермерстві.


Правда, що як і кормові культури для сільськогосподарських тварин, більша частина штучного м’яса виготовляється з сої або пшениці (або гороху, у випадку Beyond Meat), і вирощується як монокультура, тобто вирощується на великих полях, засаджених лише одним видом рослин. Монокультурне землеробство довгий час критикувалося захисниками навколишнього середовища через деградацію ґрунту та потребу використовувати велику кількість пестицидів. Критика продовжується тим, що монокультури зазвичай є продуктом генетичної модифікації (ГМО).


Хоча безпека генетичної модифікації сама по собі добре визначена, деякі з інтенсивних методів ведення сільського господарства, пов’язані з вирощуванням певних ГМО-культур, потрапили під обстріл екологічних неурядових організацій та прихильників органічного землеробства. Компанії, що продукують м’ясо рослинного походження, займають дуже різні позиції щодо використання ГМО: Impossible Foods використовує цю технологію, а Beyond Meat — є вільним від ГМО.


foto1.jpeg


Однак переважна більшість курятини та свинини потребує більшої кількості зернових культур у вигляді кормів для тварин, у порівнянні з тими, що містяться в еквівалентній порції м’яса рослинного походження — а це майже завжди більше монокультурних ГМО-культур. Парадоксально, але якщо ви хочете з’їсти щось м’ясне, чудовий спосіб зменшити споживання монокультури (і ГМО) — це їсти штучне м’ясо.


Звичайно, яловичина, яка вигодовується виключно травою, не потребує жодних монокультурних кормів. Але вона продається за високою ціною, і для розширення виробництва для задоволення поточного попиту на яловичину знадобиться в рази більше землі, ніж вже використовується, що робить цю пропозицію безвихідною (якщо ми різко не скоротимо споживання).


Критики рослинного м’яса також відзначають, що воно, як правило, піддається високій обробці. Без сумніву, більшість рослинного м’яса не є здоровою їжею через високий вміст насичених жирів і солі (хоча яловичина і свинина також містять багато насичених жирів). Але «оброблена їжа» — це розпливчастий і часто погано визначений термін, який охоплює все, від кукурудзяного сиропу з високим вмістом фруктози до цільнозернових макаронних виробів і йогурту, і має невелике значення на вплив продуктів на навколишнє середовище. Як пише Келсі Пайпер з Vox, термін «оброблена їжа» «може заплутати більше, ніж прояснити», коли справа доходить до дебатів про рослинне м’ясо.


Які вимірювання «корпоративної сталості» хибні щодо впливу їжі на навколишнє середовище


Останній основний аргумент критики м’яса рослинного походження обертається навколо прозорості.


Цю критику висловлюють як деякі харчові НУО, так і нішева група професійних ESG (екологічних, соціальних, управлінських) корпоративних аналітиків. Ці аналітики платять сумлінним інвесторам за оцінку компаній за критерієм ризикованості ланцюгів їхніх поставок. Це важливий простір, що розвивається, але корпоративний аналіз ESG все ще має великі проблеми та обмеження.


Деякі аналітики корпоративної сталості критикують компанії, що виробляють рослинну продукцію, як-от Impossible Foods і Beyond Meat, за те, що вони не звітують точно й постійно про вплив на клімат у своїх ланцюгах поставок, як-от пакування, транспортування та перероблення. Як зазначалося раніше, під час розмови з New York Times для нещодавньої статті один аналітик ESG (Environmental, social and corporate governance) сказав, що Beyond Meat і JBS не є «принципово різними».


Один академічний дослідник назвав ці продукти «чорним ящиком», стверджуючи, що «багато з того, що міститься в цих продуктах, не розкрите». Такі твердження є гіперболічними, щось на подобі того, як позашляховик на бензині та електромобіль схожі, тому що компанії, які їх виробляють, не розкривають викиди, які виникають від виробництва конкретних використовуваних ними мікрочіпів.


Правдою є те, що етикетки інгредієнтів не можуть точно сказати, де і за яких умов був вирощений певний інгредієнт, наприклад, соєві боби або кокосова олія, і більшість компаній, що займаються м’ясом і штучним м’ясом, не вичисляють та не публікують дані про викиди протягом усього ланцюга поставок і виробництва. Ці деталі не є тривіальними, і викиди від виробництва харчових продуктів, ймовірно, можна покращити.


Але оскільки корпоративна ESG є нішевою сферою, її вимоги до прозорості часто зосереджені на деталях, які хочуть бачити інвестори, що включають невеликі зміни та зміни у виробничих процесах та при цьому потенційно упускають левову частку реального впливу на навколишнє середовище. Коли справа доходить до гамбургерів на рослинній основі, ми вже знаємо достатньо про їх вплив на клімат та з чого їх виготовлено. Згідно з правилами FDA, харчові компанії повинні вказати всі інгредієнти на етикетках продуктів, а це означає, що більшу частину «чорного ящика» рослинного білка можна дізнатись, просто подивившись на зворотну сторону упаковки.


Етикетки на звичайному м’ясі також не розкривають всі засоби та процеси, які використовувались в процесі його виробництва. Якщо ви їсте Beyond Burger, ви не можете точно знати, звідки походить горох і як він був упакований, але ви знаєте, що горох є основним інгредієнтом продукту. Якщо ви їсте консервовану свинину від Hormel, виробника Spam — одна фірма, що займається аналізом сталого розвитку, оцінила його як набагато менш ризиковий, у порівнянні з Beyond Meat, коли мова заходить про їхні репутаційні ризики, як-от заподіювання шкоди працівникам або навколишньому середовищу — ви все одно не знаєте, що їхні свині їли або, якщо вже на те пішло, як поводилися з цими свинями.


Річ у тому, що переважна більшість впливу нашої їжі на навколишнє середовище є результатом того, що відбувається на фермах, а не на виробництві чи при транспортуванні. Наприклад, місцевий гамбургер, м’ясо якого було вирощено на трав'яній відгодівлі, спричинить більше викидів, ніж, скажімо, гамбургер на основі гороху або виготовлений блок тофу, доставлений вантажівкою з відстані 1000 миль. Що стосується м’яса, то його найбільший вплив пов’язаний з метаном, який продукують корови, виробництвом кормових культур, забрудненням гноєм та вирубкою лісів, необхідними для забезпечення постійного зростання виробництва.


diagrama2.png

Як видно з діаграми вище, викиди при упаковці та транспортуванні різних видів м’яса та рослинної їжі є досить постійними, ніколи не перевищують 2 кг CO2e на кг продукту.


Однак викиди для землекористування, сільського господарства та кормів значно варіюються серед харчових продуктів: від 0,7 кг CO2e для гороху до понад 57 кг CO2e для яловичини.


Інакше кажучи, пакування, транспортування та перероблення складають великий відсоток викидів тофу лише тому, що загальні викиди виробництва сої дуже низькі. Для того, щоб рослинне м’ясо хоч наблизилося до впливу яловичини на навколишнє середовище, воно повинно мати виробничий слід принаймні в 10 разів більше, ніж тофу.


Вся ця критика має більше відношення до техноскептицизму і не має суворо наукового характеру. Дискурс проти технологічних «франкенпродуктів» є давнім та протиставляє буколічні образи «справжньої їжі» та «справжньої ферми» з лабораторіями, фабриками та смогом. Справжня історія не така проста. І хоча багато шкоди від виробництва харчових продуктів має промислове походження, ми також можемо подякувати технологіям за великі досягнення в безпечності харчових продуктів, як-от пастеризація, і за створення штучного м’яса, яке, хоча і недосконале, але дає людям більш сталу, в порівнянні з м'ясом тварин, альтернативу.


Все це не означає, що виробники рослинних альтернатив м’яса можуть ухилятися від прозорості. Компанії, які серйозно ставляться до офіційних заяв пов'язаних зі сталим розвитком, повинні прагнути завоювати довіру громадськості шляхом більшої прозорості всіх ланок свого виробництва, включаючи не тільки викиди, але й інші його наслідки, такі як трудова практика та виробничі відходи. Однак, наразі ми знаємо достатньо, щоб зробити висновок, що вплив рослинного м’яса на клімат менший, ніж вплив звичайного м’яса, навіть якщо точність моніторингу ще можна покращити.


Чому інші етичний вплив не беруть до уваги?


Крім клімату та забруднення, існує безліч інших впливів, які спеціалісти по оцінці корпоративної сталості та зацікавлені групи громадськості повинні враховувати, включаючи хвороби, що передаються тваринами, та добробут тварин.


foto2.jpeg


Більшість м’яса, яке їдять американці, з'являється в результаті концентрованої годівлі тварин (CAFO), при якій тварини не мають законного захисту. Результат цього зниження рівня благополуччя тварин, оскільки тварини вирощуються так швидко, що їхні життєво важливі органи в процесі можуть переставати виконувати свої функції, або їм стає важко пересуватись без болю. Природні потреби тварин обмежені, бо їх утримують в клітках, занадто малих, щоб дозволити їм розвернутися або розправити крила.


Тому не дивно, що кадри, на яких зображені недбалість і жорстоке поводження зі свинями, курми та коровами на промислових фермах, завдають шкоди репутації харчових компаній, які не знали або не цікавились умовами на фермах, з яких вони отримують сировину. Наприклад, молочна компанія Fairlife зіткнулася з протестами та позовами до суду після того, як кадри прихованої камери показали зловживання на фермі, з якої вона отримувала молоко.


Через цей ризик для репутації м’ясне лобі підштовхнуло штати до ухвалення законів, що криміналізують приватні розслідування та інформування про тваринницькі ферми. Це лише погіршило нагальне питання прозорості на тваринницьких фермах Північної Америки.


Іншим ризиком промислового тваринництва (якому немає еквівалента у виробництві рослинної їжі) є ризик пандемії. Закриті умови, що створюють проблеми з добробутом тварин на інтенсивних сільських господарствах, також підвищують ризик захворювань, що передаються тваринами. Тисячі тварин утримуються в тісних приміщеннях надто близько один від одного та відходів своєї життєдіяльності, що дає патогенам широкі можливості для розмноження та мутацій, що можуть поширитись на працівників та громад поблизу виробничих об’єктів.


Передача штамів пташиного грипу від курей до людей є постійним ризиком, який проявляє спорадичні спалахи в усьому світі, що підсилюються через обмежені й часто антисанітарні умови, в яких живуть мільярди курей на м’ясо-яєчних фермах.


Хвороби, які не поширюються на людей, також становлять ризик для фермерства та харчування. Одна лише пандемія африканської чуми свиней, забрала життя сотень мільйонів свиней, а профілактичне вибракування свиней є єдиним існуючим заходом для контролю поширення хвороби, що уже завдало збитків на десятки мільярдів доларів лише в Азії.


Стійкість до антибіотиків є ще однією потенційною загрозою, яка може виникнути на промислових тваринницьких фермах. Антибіотики є основним і важливим інструментом сучасної медицини, а також нашою останньою лінією захисту від багатьох захворювань.


Однак більшість антибіотиків, що виробляються в усьому світі, використовуються на сільськогосподарських тваринах для запобігання спалаху бактерій і прискорення росту тварин, а їх постійне використання створює нові стійкі до антибіотиків штами шкідливих і потенційно смертельних бактерій.


Вже сьогодні 700 000 людей щороку помирають від стійких до антибіотиків бактерій. Всесвітня організація охорони здоров’я спеціально закликала до поступового припинення непотрібного використання антибіотиків на фермах, щоб зменшити цей ризик, оскільки у нас немає альтернативи — антибіотиків 2.0 — якщо стійкість до антибіотиків продовжуватиме зростати такими темпами.


Хвороби та жорстоке поводження з тваринами мають безпосереднє відношення до сталості та матеріальних і репутаційних ризиків компаній, але м’ясні компанії, як правило, намагаються уникати їх вирішення, оскільки це зробить їх діяльність більш витратною та менш ефективною.


Водночас фірми, що займаються сталістю та інші «сторожові собаки» галузі, не оцінили цей вплив кількісно, ​​за деякими винятками. Для цього є кілька причин, зокрема те, що важко надати конкретні цифри щодо ризиків спалахів зоонозних захворювань (які є спорадичними та важко передбачуваними), а також добробуту тварин. Якби фірми, що займаються сталістю, могли краще відстежувати некліматичні ризики компаній, ми мали дуже різні концепції щодо того, які виробничі процеси є ризикованішими, а які більш сталими.


У ширшому сенсі, існує нагальна потреба розширити дискусію щодо сталості харчових продуктів. Наприклад, риба може мати менші викиди парникових газів, але її надмірний вилов завдає шкоди крихким екосистемам океану. Заміна яловичини куркою може зменшити викиди в атмосферу, але кури вирощуються в гірших умовах, більше піддаються вірусам і їм дають втричі більше антибіотиків, ніж великій рогатій худобі. Крім того, і набагато більше курей потрібно було б вбити, щоб виготовити рівнозначну кількість м'яса. Якщо врахувати викиди, благополуччя тварин і ризики захворювань, знеліснення та використання води, то ні курка, ні яловичина не виглядають так добре, як здавалось спочатку.


Більше про рослинні альтернативи м'ясним продуктам можна дізнатись на сайті проєкту UA Plant-Based.


Переклад та адаптація: Анжеліка Біла та Ніна Новосельська, представниці кампанії UA Plant Based




Поділитись в соцмережах:

Guest
Чому рослинне м'ясо називають "м'ясом"? І навіть в веганських закладах пишуть "рибна" котлета. Але звідки знати, з чого вона зроблена? Чому не можна називати речі своїми іменами? Соєва котлета, чечевична котлета?
Бо "м'ясо" - це м'язові тканини тварин.
ИмяЦитировать0
Guest
Зазвичай у закладах в меню крім назви вказують ще ціну і опис страви. Для чого придумувати велосипед вдруге? Окрім соєвих котлет та котлет з сочевиці існують інші рослинні котлети у склад яких входить ціла купа різних рослин, спеції, екстракти з овочів. Як назвати таку котлету? А чи знаєте ви, що в Німеччині котлета це лише конкретна страва з конкретної частини тіла свині. Всі решта "котлети" мають свої назви, або не мають взагалі специфічних назв. У цьому випадку німці можуть плюватися в українськів, бо останні називають котлетами багато різних страв. Але ніхто так не робить. Не бачу проблеми у тому, щоб використовувати звичні нам слова для продуктів, які нагадують нам інші, вже знайомі. А читати склад і дивитися на упаковку це не така вже й велетенська проблема, пильні покупці завжди вивчають етикетку товарів навіть коли це не котлети ;)
ИмяЦитировать0
Текст повідомлення*
Защита от автоматических сообщений