Чим хворіє озима пшениця в зимово-весняний період

Перегляди: 295
20.02.2020

Процес вирощування озимої пшениці у зимово-весняний перехідний період здатні ускладнити чимало хвороб. Серед них найбільш розповсюджені снігова плісінь, тифульоз та склероціальна гниль. Також за несприятливих умов зимівлі ослаблені рослини можуть страждати від випрівання. Перші його прояви з’являються ще до відлиг, коли озимина вкрита снігом. Детальніше про це повідомляється на сайті agro-business.


Снігова плісінь


Зовнішні ознаки цієї хвороби проявляються після танення снігу. Через надмірну вологість відмерлі рослини щільно прилягають до поверхні ґрунту та вкриваються білувато-рожевим нальотом. Коли погода стає сухою та сонячною, на листках рослин з'являються великі плями блідо-жовтого кольору. Пізніше вони перетворюються на темно-коричневі.


снігова плісінь Monographella nivalis уражає озиму пшеницю


Хворобу зазвичай викликають мітоспорові гриби – такі, як Monographella nivalis, Gibberella avenacea та інші. Під час вегетації рослини ці гриби відкладають спори на відмерлих уражених листках, утворюючи блідо-жовту або темно-червону пухнасту розвинену грибницю. Поширюються збудники хвороби конідіями та сумкоспорами. Ураження рослин відбувається восени, а продовжується навесні.


Снігова плісінь розвивається переважно на ослаблених рослинах у низинних місцях, коли на непромерзлий ґрунт випадає сніг. Також її появі сприяють надмірна вологість ґрунту, низька температура навесні та часті відлиги взимку. Більш інтенсивно плісінь вкриває пшеницю ранніх строків сівби у період переростання, перед входом у зиму. За посиленого розвитку хвороби відбувається суттєве зрідження посівів, і паростки пшениці гинуть. Внаслідок цього фермерам доводиться пересівати площу або ж додавати яру культуру до озимої.


Основне джерело інфекції хвороби – уражені рештки насіння, на яких збудники зберігаються грибницею, конідіями та перитеціями. Життєздатність вони зберігають навіть за мінусової температури – 20...33°С. У природних умовах така низька температура ґрунту спостерігається взимку і лише тоді, коли немає снігового покриву. Проте за таких умов гинуть не лише патогени, а й злаки.


Склероціальна гниль


Хвороба часто спостерігається на озимій пшениці та житі після звільнення посівів від снігу. Захворювання проявляється на листках у вигляді ватоподібного сірого нальоту. Через вологу погоду листкові пластинки та нижня частина стебла рослини загнивають, буріють та підсихають, внаслідок чого посіви зріджуються. Пізніше на них утворюються дрібні, неправильної форми чорні склероції.


склероціальна гниль інфікує рослину спорами гриба Sclerotinia graminearum


Збудником хвороби є гриб Sclerotinia graminearum Elenev ex Solkina, який в циклі свого розвитку формує склероції і сумчасте спороношення. Найчастіше спори гриба зберігаються аж до осені. Первинне зараження молодих рослин пшениці відбувається від сумкоспор, вторинне – шматочками грибниці. Основним джерелом інфекції є заражені рештки хворих рослин. Активно грибниця починає розвиватися навесні, одразу після танення снігу.


збудником хвороби пшениці є гриб Sclerotinia graminearum Elenev ex Solkina


Тифульозна гниль


Хвороба виявляється у вигляді окремих осередків повсюди на сходах озимих (пшениці, жита, ячменю і деяких злакових трав) восени і навесні після зимування рослин, особливо при різких змінах погоди.


Уражені рослини втрачають зелений колір, буріють і в’януть. Посіви виглядяють зрідженими, в окремих місцях паростки пшениці жовтіють. Нижні листки відмирають і лежать на ґрунті, часто вкриті брудною сірою повстяною грибницею.


При захворюванні надземна частина рослини легко відділяється від коріння. На ураженому стеблі і корінні утворюються кулясті, злегка сплющені склероції. Спочатку вони білі або блідо-жовті, а пізніше стають темно-бурими і навіть чорними. Мають на вигляд кулясту або плоску форму.


збудником тифульозної гнилі є гриби із роду Typhula


Уражені паростки пшениці втрачають зелений колір, буріють і в’януть. Восени за високої вологості ґрунту і температури +2...10°C склероції гриба проростають в грибницю, яка потім проникає в піхви нижніх листків та охоплює кореневу шийку рослини.


Збудниками хвороби є гриби із роду Typhula, які за способом живлення належать до поліфагів та уражують озимі зернові, злакові й бобові культури.


У ґрунті патогени поширюються грибницею, уражуючи рядки посівів пшениці окремими осередками. Розвиток грибів відбувається за зниженої температури під снігом. Мінімальна температура для росту грибниці трохи вища від 0°C, оптимальна складає +9...13 °С. Частіше ураження спостерігається на важких запливних ґрунтах, особливо на ділянках, що заросли пирієм, який є резерватором інфекції. Сильно уражені рослини гинуть, через що отримуємо зрідження посівів. Рослини, які одужують, мають вдвічі меншу продуктивність стебел, а кількість зерен у колосі, як і їх загальна маса, зменшуються на 30–40%.


Захисні заходи


Кращим заходом для збереження здоров'я озимої пшениці є дотримання планів сівозмін та фітосанітарних умов посівів у кожній кліматичній зоні. Надмірне насичення площі однією культурою підвищує ризик випрівання, кореневих гнилей, бурої листової іржі, септоріозу, борошнистої роси та інших захворювань. Затрати на проведення захисних заходів проти хвороб зростають за таких умов у 3–5 разів. Особливе значення мають сівозміни в обмеженні поширення хвороб, збудники яких розвиваються в ґрунті.


Зазвичай посіви озимої пшениці у всіх зонах розміщуються парно з іншими культурами. Вирощування поруч зернобобових чи капустяних культур, наприклад, зменшує кількість патогенів у ґрунті та підвищує захисні властивості рослин.


Важливо дотримуватися правильної обробки ґрунту під час посіву пшениці та зберігати достатній рівень вологи в ньому. Несвоєчасне вилучення заражених решток від попередніх рослинних культур призводить до розповсюдження хвороб на поверхні землі та накопичення інфекції у ґрунті. Тому спеціалісти радять застосовувати не плоскорізний чи безполицевий, а зяблевий метод обробки посівних площ.

Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений