Проросло українське насіння, яке побувало в російському пеклі

Перегляди: 126
27.06.2022
Проросло українське насіння, яке побувало в російському пеклі

Українському науковцю вдалося проростити насіння сої, яке побувало в пожежі, викликаній російськими обстрілами. Про це повідомив доктор сільськогосподарських наук, провідний науковий співробітник Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва НААН Сергій Авраменко.


Ми вже розповідали, що під бомбардування й обстріли російської армії потрапив селекційний центр Інституту рослинництва, розташований в одному з сіл Харківської області. У пошкоджених і зруйнованих приміщеннях було багато насіння – як того, з яким працювали селекціонери, так і матеріалу з Національного генетичного банку рослин, яке готували до сівби для планового оновлення колекції. Частина лабораторій селекцентру згоріла, а разом із обладнанням та меблями на попіл перетворилося й багато цінного зерна.


Здавалося б, у кімнатах, де поплавилися навіть алюмінієві стелажі, не могло залишитися нічого живого. Але з-під куп попелу Сергій Авраменко відкопав трохи насіння, яке не згоріло. Звісно, воно все одно піддавалося впливу дуже високих температур. Та чи зерно остаточно зіпсоване, чи якась частина зеберегла життєздатність? Відповісти на це запитання науковець вирішив, посіявши вціліле збіжжя.


– Суть експерименту полягає в тому, щоб проростити та одержати врожай з того зерна, яке було врятоване з-під завалів після російських бомбардувань, – пояснює вчений.


Насіння сої, знайдене під купою попелу в зруйнованому селекційному центрі


На згарищі Сергій Авраменко зібрав кілька жмень сої і зовсім трохи зерна кукурудзи й пшениці, яке мало шанси прорости, хоча й невеликі. Проте, лише він сам вірив у можливість такого результату. Колеги-науковці його відмовляли від проведення експерименту.


– Коли я відбирав насіння, колеги з інституту казали, що експеримент буде невдалим, – воно не зійде, це неможливо, і я тільки змарную час, – розповідає Сергій Авраменко. – Тому що білок у насінні руйнується за температури 60 градусів. А у приміщенні, де воно зберігалося, була температура понад тисячу градусів, від якої плавився навіть метал. Важко було повірити, що напівобвуглене насіння зійде. На це я відповів своїм колегам, що вірю в чудеса. І якщо зійде лише одна насінина, це буде справжнє чудо.


Сою і кукурудзу Сергій Авраменко вирішив посіяти вже у червні. Хоча оптимальні терміни сівби цих культур уже минули, для експерименту варто було ризикнути. Що ж до пшениці, то її вчений планує сіяти восени.


Перед сівбою науковець перебрав насіння, вибравши найменш ушкоджене. Таким чином, залишилося близько двох кілограмів сої й кілька десятків зернин кукурудзи. Щоб підвищити ймовірність проростання, вчений обробив незвичайний посівний матеріал стимулятором росту.


Насіння сої, підготовлене до сівби


Далі треба було знайти ділянку для посіву. Поля селекційного центру зараз досить небезпечні, адже на них ще можуть залишатися боєприпаси, що не вибухнули. До того ж, загалом у Харківській області сої вирощують порівняно мало, тому що їй тут далеко не скрізь підходить клімат. Одні з кращих умов для культури на Харківщині – в Краснокутському районі. Саме тут, в екопоселенні, яким опікуються знайомі Сергія Авраменка, і знайшлося місце для експерименту.


Щоправда, весь тутешній город був уже засіяний і доглянутий. Але задля науки вченому дозволили посіяти обпалене війною зерно поміж гарбузів. І пообіцяли, що, коли воно зійде, не пошкодують кілька гарбузових рослин і видалять їх, щоб не заважали розвиватися унікальним посівам.


Кукурудзу і сою науковець посіяв густо – щільніше, ніж зазвичай, адже припускав, що схожість буде вкрай низькою.


Насіння сої висіяли більш щільно, ніж зазвичай


– Навіть якщо одна насінина зійде з цієї кількості, це буде велике щастя, – стверджував він.


Але проросла навіть не одна насінина, а багато – кілька сотень. Соя була посіяна в трьох місцях по три рядки, і в кожному з них з’явилися сходи. За оцінкою науковця, схожість склала близько 20 відсотків.


– Ви подивіться: це наша українська соя, яка витримала пекло російське, і з-під руїн, з-під попелу проросла! – не стримуючи емоцій, демонструє сходи експериментатор. – Вона вистояла, вижила і далі буде жити. Для мене це свято. Я вірив, що ми отримаємо сходи. Якщо буде гарна погода, то одержимо і врожай. Це справжнє чудо.


Рядки сходів сої поруч із гарбузами


На жаль, не проросла жодна кукурудзяна зернина. Зерна кукурудзи вціліло мало, і воно було більш пошкоджене, ніж насіння сої.


У людей, далеких від науки, напевно, виникає питання, навіщо потрібно було пророщувати обгоріле насіння. Звісно, для науковця перевірка його гіпотези, що в пожежі могло залишитися живе зерно, важлива сама по собі. Але є в експерименту й практична цінність. Сергій Авраменко вважає, що насіння, яке вижило, може стати основою для подальшої селекційної роботи.


– Можна буде створити нові сорти рослин, які пережили навалу російську і вижили, вистояли, – переконаний він. – І це будуть наші українські вогнетривкі сорти.



Звучить як фантастика, але вченим давно відомо, що рослини з насіння, яке побувало в екстремальних умовах, часто відрізняються від батьківських форм на генетичному рівні. І виведення нових сортів з цінними властивостями з використанням таких рослин вже стало реальністю.


Так, відома українська селекціонерка, докторка сільськогосподарських наук, професорка Лариса Бурденюк-Тарасевич вже понад три десятиліття досліджує пшеницю, яка дала врожай у Чорнобильській зоні після аварії на атомній станції. У її колекції рослин, що зазнали мутацій через радіоактивне опромінення, понад три тисячі зразків. І їх вчена використовує для виведення нових сортів. Зокрема, так вона створила знаменитий посухостійкий високоврожайний сорт озимої пшениці «Відрада».


Подібні досліди проводять і китайські науковці. Тільки вони вирішили для потреб селекції відправити зерно на орбіту, де насіння піддавалося впливу жорсткої космічної радіації.


Отже, цілком ймовірно, що й соя, яка вижила у вогні, ще послужить науці й народу України.


А Сергій Авраменко закликав людей вірити в чудеса. Адже навіть маленька рослинка може стати таким дивом, яке дає надію на краще майбутнє.


Поділитись в соцмережах:

Текст повідомлення*
Защита от автоматических сообщений