На що звернути увагу користувачам агропорталу у 2020-му році? Безумовно на зміни, що відбулись у схемі координації центральних органів виконавчої влади, які стосуються агросектору. Відповідно до абзацу сьомого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 459 (в редакції від 11 вересня 2019 року), Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) визначило, що цей центральний орган виконавчої влади є “відповідальним за формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва”. Зазначена Постанова КМУ №459 ще з 20.08.2014-го регулювала лише діяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, оскільки МінАПК, що паралельно існувало у схемі центральних органів виконавчої влади, визначеній Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442, та керувалось Постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119.
А абзац восьмий пункту 1 цієї ж Постанови КМУ визначив Мінекономіки відповідальним за “формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сфері карантину та захисту рослин, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів”.
Додаткові повноваження виписані для Мінекономіки передбачені Положенням про формування та реалізацію державної політики у сфері державної статистики, державного матеріального резерву, експортного контролю, також як і державної політики у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу.
Постановою Кабінету Міністрів від 10 вересня 2014 року № 442 у найбільш останній редакції визначено, що через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з аграрного блоку Уряду тепер координуються :
Державне агентство резерву України (ЄДРПОУ: 37472392),
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (ЄДРПОУ: 39924774),
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (виведена з під МінАПК ще 2014 року і передана Мінрегіоном в зворотньому напрямі, станом на 05.08.2016 року).
Водночас, з під координації через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України були виведені:
Державне агентство лісових ресурсів України (ЄДРПОУ: 37507901) та
Державне агентство рибного господарства України (ЄДРПОУ: 37472282), які з 28.09.2019 р. координуються через Міністра енергетики та захисту довкілля України.
Держстат України у показниках регіональної статистики окремо визначає сільське господарство, лісову та рибну промисловість, проте обліковує структуру випуску, проміжне споживання та валову додану вартість цих трьох складових під одним кодом економічної діяльності (А). Проте можливо, що пріоритетність зовнішніх негативних екологічних ефектів над базовою діяльністю лісо- і рибо-користування, що їх спричиняє, і є правильною з точки зору Урядової політики.
Що стосується лісового господарства, то державна політика до лісової та деревообробної галузі завжди полягала в тому, що лісовий ресурс – це суспільний ресурс, а лісокористування не може бути виснажливим. Тому приватизація держлісгоспів була заборонена. Відповідно до даних Державної казначейської служби України рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів врегульовується статтею 256 Податкового кодексу України, і її фактичні надходження протягом останніх п’яти років перевищували планові:
Джерело: сайт Державної казначейської служби України
Так чи інакше, Мінекономіки, як і його попередник, МінАПК, концентрує неймовірні повноваження у сфері управління активами сільського господарства.
Візьмемо позабюджетний сектор. Спільно з міністерствами та центральними органами управління Мінекономіки вже зараз проаналізовано 1399 із загальної кількості 3643 держпідприємств, які попередньо мають потенціал для роздержавлення. З них Мінекономіки 737 погоджено на приватизацію, а 482 з них – у процесі передачі у управління ФДМУ, з яких 357 передаються рішенням КМУ вже у листопаді. Загальна вартість активів 737-ми підприємств складає понад 12 млрд гривень.
Серед державних підприємств є чимало і таких, що знаходяться в управлінні Мінекономіки та центральних органів виконавчої влади, що координуються через Міністра економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Наприклад, Державне агентство резерву України (ЄДРПОУ: 37472392) залишається власником багатьох комбінатів хлібопродуктів (“Куліндорівський КХП” (м. Одеса), “Златодар”, “Хлібна база № 85”, “Хлібна база № 77”, “Хлібна база № 76”, “Хлібна база № 73”, “Чортківський КХП”, “Стрийський КХП № 1”, “Охтирський КХП”, “Кіровоградський КХП № 2”, ДП “Вознесенський КХП”, ДП “Батьовський КХП”, ДП “Хлібна база № 74”, тощо). Ще принаймні п’ять КХП є у прямій власності Мінекономіки, наприклад, ДП “Полтавський КХП” (ЄДРПОУ: 00952166), ДП “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів”, ДП “Ніжинський комбінат хлібопродуктів”, ДП “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів”, “Радивилівський комбінат хлібопродуктів”.
В економістів, зацікавлених у питаннях соціально-економічного розвитку країни, зазначений список викликає занепокоєння і відверте здивування. Якщо вже скасована Енергетична стратегія України на період до 2030 року, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 1071, прогнозувала, що до 2030-го року в Україні є потенціал до споживання бл. 2 млн. тонн біопалив, у т.ч. 1,1 млн. тонн біоетанолу, а чинна, станом на грудень 2019-го року, Енергетична стратегія на період до 2035 року “Безпека, Енергоефективність, Конкурентоспроможність”, прогнозує, що вже до 2020 року біомаса, біопаливо та відходи повинні зрости на +90% до 4 млн. тонн нафтового еквіваленту (167,47 млн. гігаджоулів), а частка нафтопродуктів в структурі первинного постачання енергоресурсів України зменшиться на -9,52% до 9,5 млн. т.н.е. (397,746 млн. гігаджоулів), то навіщо Мінекономіки погодило на продаж підприємства-монополісти, як саме ДП “Укрспирт” (ЄДРПОУ: 37199618), що увібрало в себе 46 колишніх підприємств концерну “Укрспирт”, так і окремі спиртзаводи, 31 з яких Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 672 також було виділено з концерну в окремі підприємства в управлінні МінАПК.
Чи не станеться так, що спочатку спиртову галузь приватизують, а лише після приватизації до Закону України від 14 січня 2000 року № 1391-XIV “Про альтернативні види палива” будуть внесені зміни, відповідно до яких у бензинах моторних, що продаються на території України, обов’язковий вміст біоетанолу повинен становити не менш як 5 або 7 відсотків (об’ємних). Можливо, краще, щоб такі прибутки було отримано до, а не після приватизації?
У наступному році ми продовжимо аналіз активів, погоджених до приватизації, та поставимо під запитання доцільність самої приватизації як включених до списку:
– Аграрного фонду України (ЄДРПОУ: 33642855) Міністерства економічного розвитку та торгівлі України,
– ДПАТ “НАК “Украгролізинг” (ЄДРПОУ: 30401456) Кабінету Міністрів України,
– ДП “Спецагролізинг” (ЄДРПОУ: 37118591) МінАПК,
– Єдиного майнового комплексу державного підприємства “Державний резервний насіннєвий фонд України” (ЄДРПОУ: 30518866),
– ДП “Аграрні реєстри” (ЄДРПОУ: 39075859) МінАПК,
– зернопереробних підприємств
та багатьох інших суб’єктів господарювання.
Любич Андрій, голова
ГО “Інститут фінансів та права”.
Поділитись в соцмережах:
