Україна ризикує віддалитися від податкових стандартів ЄС

Перегляди: 63
18.09.2020

Прийняття законопроєкту № 3656 віддалить Україну від податкових стандартів ЄС і не вплине на доступність продовольчих товарів для споживачів. Так вважають в Інституті аграрної економіки.


17 вересня 2020 року Верховна Рада України у першому читанні ухвалила проєкт Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції», який був зареєстрований під номером 3656. На ризики, які виникають через прийняття закону, звернув увагу завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», кандидат економічних наук Леонід Тулуш.  


– Незважаючи на те, що у пояснювальній записці до законопроєкту № 3656 зазначається, що «розвиток економічних відносин країни у напрямі зближення з ЄС передбачає приведення норм податкового законодавства до загальноєвропейських вимог», фактично положення даного проєкту нормативно-правового акту не направлені на врахування міжнародної – у першу чергу, європейської – практики з даного питання, – наголосив експерт.


На його думку, реалізація положень законодавчої ініціативи навпаки віддалить практику справляння ПДВ в Україні від положень базової Директиви ЄС та acquis (правової системи Євросоюзу).


– У разі практичної реалізації положень законопроекту № 3656, якими передбачено зниження ставки ПДВ на поставки окремих видів сільгосппродукції з 20 % до 14 %, порядок справляння ПДВ у сфері агропромислового виробництва знову стане унікальним і не матиме європейських, а, можливо, і світових аналогів, – зауважив науковець. – По-перше, згідно з положеннями Директиви Ради ЄС 2006/112/ЄС від 28.11.2006 «Про спільну систему ПДВ» (ч. 2 ст. 98), «знижені ставки ПДВ застосовуються лише до поставки товарів або послуг за категоріями, визначеними в Додатку III».


зерно


Леонід Тулуш пояснив, що даним Додатком, з-поміж іншого, передбачено, що харчові продукти – товари для безпосереднього споживання людиною, а не продукти проміжного споживання, до яких відноситься необроблена сільськогосподарська продукція. У тому числі це – велика рогата худоба і живі свині, незбиране молоко, пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, соєві боби, цукровий буряк тощо, про які йдеться у законопроекті.


– По-друге, в ЄС, у разі запровадження зниженої ставки ПДВ на етапі виробництва товару, її дія продовжується до етапу поставки кінцевого продукту кінцевому споживачу (В to С), – підкреслив Леонід Тулуш. – Саме в такий спосіб забезпечується цінова доступність певних товарів/послуг для споживачів – у нашому випадку, продуктів харчування – і саме в цьому сенс застосування зниженої ставки ПДВ.


Втім, як пояснив науковець, законопроєктом №3656 понижена ставка ПДВ запроваджується лише на етапі постачання непереробленого продукту і жодним чином не впливає на зниження ціни кінцевого продукту для споживача. Адже на наступних етапах руху товару буде застосовуватись стандартна ставка, яка знівелює ефект попередньо застосовуваної пониженої ставки.


– Таким чином, положення законопроєкту № 3656 фактично не відповідають положенням базової у цьому питанні Директиви Ради ЄС 2006/112/ЄС і передбачають запровадження певного податкового експерименту, наслідки якого для кожного з учасників економічних відносин досить складно спрогнозувати, – наголосив Леонід Тулуш.


Експерт нагадав, що унікальний режим оподаткування запроваджується в нашій державі не вперше. Навпаки, за часів незалежності України справляння ПДВ у сфері агропромислового виробництва на «загальних» засадах здійснювалось лише протягом 2018–2020 років. До цього з кінця 90-х років і до 2016 року застосовувався режим ПДВ-акумуляції, у 2016 році – режим так званого «розщеплення» ПДВ, а у 2017 році – режим квазіакумуляції ПДВ.


При цьому унікальні порядки та режими справляння ПДВ були направлені на фінансову підтримку вітчизняних сільгосптоваровиробників – платників ПДВ. Причому, це здійснювалось у спосіб, що не суперечив вимогам СОТ, а пізніше – acquis сommunautaire.


– Нині ж унікальність режиму справляння ПДВ у сфері агропромислового виробництва буде зумовлена не потребами підтримки сільгосптоваровиробників чи споживачів продуктів харчування, а необхідністю формування економічних вигід для трейдерів необробленої сільгосппродукції, поставки якої оподатковуватимуться за пониженою ставкою, – підсумував Леонід Тулуш.


Інститут аграрної економіки

Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений