Механізми визначення граничного рівня цін на зерно та державного цінового регулювання сільськогосподарської продукції

Перегляди: 784
24.12.2019
Механізми визначення граничного рівня цін на зерно та державного цінового регулювання сільськогосподарської продукції

Повноваження органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) було визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548. Абзац 30 пункту 12 цієї Постанови КМУ встановив, що Рада   міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та   Севастопольська   міські   державні   адміністрації регулюють (встановлюють) … “граничний рівень цін на зерно сільськогосподарських культур”. 


Проте крім граничного рівня цін на зерно (ДК 021:2015: 03211000-3), що визначається обласними державними адміністраціями, є ще й державне цінове регулювання. Яким чином працює державне цінове регулювання? Розглянемо детальніше інфраструктуру державного цільового регулювання, як об’єкти, так і регуляторів.


1) Щодо об’єктів державного цінового регулювання.


Відповідно до п. 3.3.1. Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI “Про державну підтримку сільського господарства України, “об'єктами державного цінового регулювання є такі види cільськогосподарської продукції (товарів):




Що таке сільськогосподарська продукція? Відповідно до п. 2.15 статті 2 Закону України від 24 червня 2004 року №1877-IV “Про державну підтримку сільського господарства України”, “сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД ( 2371а-14 ) згідно із Законом України "Про Митний тариф України" ( 2371-14 ), якщо    при цьому такі товари (продукція)


вирощуються, 


відгодовуються,    


виловлюються,    


збираються,    


виготовляються, 


виробляються, 


переробляються 


безпосередньо виробником цих товарів (продукції), 


а також продукти обробки


та переробки цих товарів (продукції), 


якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах)”.


Відповідно до абзацу третього пункту 2.15 статті 2 Закону України, “до сільськогосподарської продукції (товарів) також належать відходи, отримані при виробництві сільськогосподарської продукції (товарів), визначених у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", а саме: 


органічні добрива (гній, перегній, пташиний послід, а також полова, бадилля тощо),

суміші органічних та мінеральних добрив, у яких частка органічних добрив становить більше 50 відсотків від загальної ваги таких сумішей,

а також усе біологічне паливо та енергія, отримані при переробці та утилізації сільськогосподарської продукції (товарів) та їх відходів (біогаз, біодизель, етанол, тверде біопаливо, у виробництві якого була використана сільськогосподарська продукція (її відходи) в розмірі більше 50 відсотків від усієї використаної продукції, електрична енергія, пар, гаряча вода тощо)”. 


2) Щодо двох Аграрних фондів.


Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2005 р. № 543 “Про Аграрний фонд”, прийнятої на виконання статті 9 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, було створено Аграрний фонд України, який є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки, що здійснює операції, пов’язані з державним ціновим регулюванням, на Аграрній біржі.


Паралельно з державною спеціалізованою бюджетною установою Кабінетом Міністрів Україїни 2013-го року було створено ПАТ “Аграрний фонд” ( http://agrofond.gov.ua), на формування статутного капіталу якого Урядом було виділено 5 млрд. грн. Очікується передача всіх вимог і зобов’язань державної спеціалізованої бюджетної установи у процесі її очікуваної ліквідації на баланс ПАТ “Аграрний фонд”.



Головним завданням аграрних фондів є продовольча безпека. Тому стосовно кожного об’єкта цінового регулювання повинен створюватись Державний інтервенційний фонд, який не може бути меншим, ніж 20% обсягів річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий період. Тобто у випадку зростання цін на об’єкти державного цінового регулювання, Аграрний фонд повинен реалізовувати створені в Державному інтервенційному фонді запаси за цільовими (граничними) цінами, нижчими від ринкових. Проте з такими видами діяльності публічне акціонерне товариство навряд чи може отримувати прибуток. 


Також територіальними підрозділами Аграрного фонду України в регіонах обліковуються перехідні запаси сільськогосподарської продукції.  Зокрема, у складі запасів зерна:


1. фонд споживання,


2. насіння,


3. корми,


4. переробка на нехарчові цілі,


5. втрати.


3) Щодо продовольчої безпеки. 


Пункт 2.13 статті 2 Закону України від 24 червня 2004 року N 1877-IV “Про державну підтримку сільського господарства України” визначив, що “продовольча безпека - захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності”.  


Відповідно до Закону України від 4 липня 2002 року N 37-IV, “зерно   продовольче - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів”. Тому лише фонд споживання є продовольством. 


Сільськогосподарська та продовольча організація ООН (FAO) у міжнародних нормативно-правових документах виділяє такі складові продовольчої безпеки:


1) наявність продовольства,


2) доступність продовольства,


3) використання (харчування),


4) стабільність. 



4) Щодо Аграрної біржі, де забезпечується державне цільове регулювання.


Аграрну біржу було створено з метою підвищення рівня продовольчої безпеки Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 р. N 1285 “Про створення Аграрної біржі” (ЄДРПОУ: 33947314, вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ 01001). Засновником Аграрної біржі став Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду ( https://agrex.gov.ua/).


Розрахунково-кліринговий центр Аграрної біржі (ЄДРПОУ ВП: 36947427, місцезнаходження ВП: 04073, м.Київ, Подільський район, вул. Копилівська, буд. 67, корпус 5, к. 308, тел.: 044 468-68-12) є відокремленим підрозділом Аграрної біржі.

Аграрна біржа - єдине місце, до можна продавати товари Аграрного фонду.


Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 р. N 1285, “14. Предметом діяльності Біржі є:


1) належна організація біржових торгів (аукціонів) товарами, товарними деривативами, іпотечними сертифікатами та іпотечними закладними,    створення   розрахунково-клірингових   систем   для обслуговування укладених біржових договорів (контрактів);


2) формування ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію (пов'язані з нею послуги) та інші біржові товари;


3) дослідження кон'юнктури організованого аграрного ринку та вивчення суспільної думки щодо такого ринку, надання консультацій з питань комерційної діяльності;


4) надання   біржових   послуг,   необхідних для проведення Аграрним фондом товарних або фінансових інтервенцій з метою підтримання рівня мінімальних або недопущення перевищення рівня максимальних закупівельних цін об'єктів   державного   цінового регулювання;


5) виконання рішень Аграрного фонду про запровадження режиму адміністративного регулювання ціни окремого об'єкта державного цінового регулювання у випадках, передбачених законом;


6) організація   біржових   торгів з придбання та продажу об'єктів державного цінового регулювання для потреб державного продовольчого резерву, а також з продажу об'єктів державного цінового регулювання, що були конфісковані або підлягають продажу, відповідно до Закону ( 1877-15 ). Порядок продажу та придбання таких товарів підлягає узгодженню з Аграрним фондом;

7) надання фінансових та інших консультацій, пов'язаних з розрахунково-кліринговою діяльністю;

8) створення   програмного забезпечення з питань біржової діяльності;


9) надання послуг з поширення інформації про результати біржових торгів (аукціонів), рекламних послуг;

10) провадження діяльності у сфері інформатизації, навчання та підвищення кваліфікації біржових   брокерів   (дилерів)   та

працівників Біржі;


11) випуск    біржових   бюлетенів,   довідників   та   інших інформаційних і рекламних видань з питань, пов'язаних з біржовою діяльністю”…


16. Біржа зобов'язана: 


1) створювати умови для проведення біржової торгівлі на засадах рівноправності та недопущення дискримінації учасників біржової   діяльності,   установлення ціни рівноваги (фіксингу) виключно на підставі збігу ціни пропонування окремого товару з ціною попиту на нього;


2) виконувати рішення Кабінету Міністрів України та Аграрного фонду; 


3) надавати членам Біржі організаційні, інформаційні та інші послуги, забезпечувати    збирання,    оброблення    і   поширення інформації, що стосується кон'юнктури ринку біржових товарів;


4) контролювати дотримання учасниками біржової діяльності вимог законодавства, цього Статуту, Правил біржової торгівлі, рішень органів управління Біржі;


 5) створити за погодженням з Аграрним фондом котирувальну комісію,   положення   про   яку   та   персональний   склад якої затверджується Аграрним фондом.

Також Аграрна біржа надає біржові послуги суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції.

Закон України від 10 грудня 1991 року № 1956-XII “Про товарну біржу” та статті 279-282 Господарського кодексу України від 2003-го року відкрили можливість об’єднанням юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, надавати послуги в укладенні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій. 


А Законом України від 4 липня 2002 року N 37-IV “Про зерно та ринок зерна в Україні” визначено, що “1) акредитовані   біржі   -   товарні   біржі,   яким надано відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та продуктів його переробки;…”.

   

5) Щодо корупції в діяльності Аграрного фонду. 


Попри те, що Аграрна біржа - єдине місце, до можна продавати товари Аграрного фонду, навколо діяльності Аграрного фонду у ЗМІ накопичувалось багато корупційних скандалів. 


Один тип скандалів – це фінансування Аграрним фондом за форвардними контрактами не фермерів та дрібних і середніх товаровиробників, а великих агрохолдингів, наприклад, “Укрлендфармінг” у 2014-2015-му роках.



Другим типом були звинувачення Асоціації “Укрцукор”, оприлюднені у 2016-му році, про те, що в Аграрному фонді були проблеми з товаророзпорядчими документами, тобто там було “вкрадено 30 тис. тонн цукру із загальної кількості 130 тис. тонн цукру, заскладованих в Аграрному фонді”. Варто зазначити, що 30 тис. тонн – 600 тис. мішків, або 1,5 тис. вантажних автомобілів, або 500 залізничних вагонів з цукром.   Також Асоціація “Укрцукор” заявляла, що вкрадений в Аграрному фонді цукор продавався в регіонах у період посіву цукрових буряків по ціні 8,00 грн. за кілограм, що спричинило істотне скорочення посівних площ під цукровий буряк.

 

Третій тип скандалів стосується розміщення грошових коштів ПАТ “Аграрний фонд” у комерційних банках приватної форми власності.



Любич Андрій, голова   ГО “Інститут фінансів та права”


Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений