Кури м'ясної породи «Корніш» (Cornish)

Перегляди: 610
10.01.2022
Кури м'ясної породи «Корніш» (Cornish)

Кури м'ясного напрямку породи корніш, відомі ще як корнуельські кури, були виведені в середині ХIХ сторіччя в Англії й стрімко здобули популярність у птахівників завдяки своїй надзвичайно високій м'ясній продуктивності. 


Започаткував створення нової породи сер Уолтер Гілберт з Бодміна (графство Корнуолл) ще в далекому 1820 році, для чого схрестив місцевих бійцівських курей з представниками азійських порід (малайські бійцівські та азіль  індійські бійцівські кури).


Відпочатку Гілберт прагнув отримати породу витривалих бійцівських курей (спеціально для розваги англійської знаті), але результат його повністю розчарував, оскільки півні корніш мали зовсім не войовничий характер. Проте птахівники графств Корнуолл і Девоншир продовжили роботу селекціонера, бо виведені Гілбертом кури мали цілу низку інших переваг, а саме: високу м'ясну продуктивність, витривалість і невибагливість. Щоправда, корнуельські кури не набули широкого поширення через їх невисоку несучість, тонку яєчну шкаралупу та довготривалість у дозріванні курчат, внаслідок чого використовувати породу для вирощування у промислових об'ємах  було недоцільно.


Кури корніш.png

Тим не менш, робота над вдосконаленням нової породи продовжувалась, і в 1898 році Корніш потрапив до Американського стандарту якості, як порода, здатна забезпещити рекордно швидкий приріст соковитого, ніжного та корисного курячого м'яса.


До того ж, як виявилось, корнуельські кури гарантовано передають потомству здатність до високої м'ясної продуктивності, тому згодом вони стали вихідним генетичним матеріалом в селекційній роботі для виведення багатьох успішних кросів (від англійського cross, тобто «схрещування»).


Внаслідок схрещування курей корніш з курми породи білий плімутрок, яким властива висока скоростиглість, послідовникам Гілберта вдалось отримати чудовий гібрид, здатний демонструвати значний приріст ваги в найкоротші строки та чудове за смаковими якостями куряче м'ясо. Так з'явились всесвітньовідомі м'ясні бройлерні кури (від англійського broil, що перекладається як «смажити на вогні»).


У 1910 році порода отримала назву Cornish (в перекладі – мешканець графства Корнуолл).


Курка корніш.jpg

У 1959 році представників цієї породи завезли до Білорусі та в Казахстан, де в подальшому й розвивалось промислове виробництво корнішів.


На сьогодні вдосконалена порода корніш є лідером за популярністю серед решти м'ясних видів курей. 


Переваги породи


Вага пеівника

До 4,5 кг

Вага курочки

2,753,25 кг

Акліматизація та адаптація

Високі

Смакові показники м'яса

Високі

Несучість

130160 яєць на рік

Вага яйця

5060 грамів

Колір яєчної шкаралупи

 Від кремового до коричневого

Виживаність та витривалість курчат

Високі

Інстинкт насиджування

Високий

 

Курочки корніш у віці семи тижнів вже мають вагу до півтора, а півники – близько двох кілограмів. До того ж ця птиця невибаглива до умов утримання, її можна вирощувати в клітках, вигульним або напольним способом.


У раціоні як молодняку, так і дорослих курей цієї породи має бути достатня кількість білка, щоб поголів'я могло повністю розкрити весь свій генетичний потенціал.


Найкращим способом годування є використання спеціалізованих комбікормів відповідно до віку та цільового призначення птиці (відгодівля на м'ясо, вирощування для ремонту батьківського стада, репродуктивне поголів'я тощо). Потреба енергії для дорослої особини (старше 24 тижнів) становить близько 1108 КДж на добу. Її можна забезпечити якісним комбікормом у кількості приблизно 160 г.


За неможливості придбати хороший комбікорм заводського виробництва, можна приготувати його самому. Приблизий рецепт комбікорму для дорослих курей-несучок породи корніш виглядає так:


кукурудза подрібнена (11,9%), пшениця повноважна (32%), ячмінь лущений (30%), просо лущене (5%), кормові дріжджі (5%), трав'яне борошно (2%), рибне борошно (4%) , кісткове борошно (1,3%), кормовий жир (2%), черепашка (6,5%), сіль харчова (0,3%).


Цілком прийнятними є й інші типи годування. Структура раціону в разі годування зерновими сухим способом може мати такий вигляд:


подрібнене зерно різних видів культур (65–70%), пшеничні висівки (4–5%), макуха соняшникова або соєвий шрот (20–25%), корми тваринного походження (6%), кормові дріжджі (до 5%), трав'яне борошно (4–6%), кормовий жир (4%), мінеральні добавки (5–7%).


При комбінованому способі годівлі, який часто застосовується у присадибному птахівництві, зернові корми та білковий шрот мають займати близько 80% раціону, соковиті корми – близько 20%. Зернові корми рекомендується давати у вигляді вологих мішанок.


Стосовно режиму годування, перевагу слід надати постійному, рясному годуванню молодняка з вільнним доступом до корму і води. Дорослому поголів'ю кількість корму необхідно дозувати, щоб уникнути ожиріння або виснаження, оскільки і перший, і другий варіанти негативно позначаються на продуктивності та якості інкубаційних яєць. З цією метою добову норму корму ділять на дві частини, одну з яких видають уранці, іншу – у другій половині дня, в один і той же час.


Доступ до води має бути постійним. Годування поголів'я в певний, точно визначений час дозволяє сформувати рефлекс, внаслідок якого секреторна діяльність залоз травної системи птахів відбувається інтенсивніше, а отже корм краще перетравлюється.


М'ясні кроси та гібриди породи корніш.jpg

Ця порода порівняно пізньостигла. Статевої зрілості птиця корніш досягає у віці від семи до дев'яти місяців. Максимальна яєчна продуктивність спостерігається впродовж першого і другого продуктивного сезону, потім несучість знижується.


Утримання курей після досягнення ними двох років є недоцільним. Півні в цьому віці знижують свою статеву активність, а кури – несучість. Окрім зменшення яєчної продуктивності, в поголів'я старшого віку знижується рівень резистентності, і зростає схильність до виникнення різних захворювань. Інкубаційні яйця, отримані від старого батьківського стада, гірше виводяться, а виведений з них молодняк менш життєздатний.


Серед недоліків породи варто зазначити схильність дорослих курей до ожиріння, внаслідок якого значно погіршується якість м'яса та знижується несучість, тому перекормлювати цих птахів небажано. Крім того, ріст оперення в курчат коріш (втім, як і в решти видів м'ясних порід) відбувається відносно повільно.


Вадою породи є також низьке виведення молодняка – з яєць, закладених в інкубатор, вилуплюється лише 70% курчат.


Опис породи корніш


На вигляд кури цієї породи мають характерний бійцівський екстер'єр. Голова пропорційна, широка. Гребінець рожевий, невеликий, червоного кольору. Шия середньої довжини, мускулиста. Дзьоб короткий, жовтого кольору, що поступово темнішає до ближче до вістря. Груди широкі та глибокі, з добре розвиненими м'язами. Тулуб широкий, спина коротка й пряма. широка. Живіт підтягнутий.


Гомілки голі, ноги міцні, короткі, широко поставлені. Хвіст добре оперений, середньої довжини. Очі невеликі, круглі, оранжевого кольору. Оперення щільне, блискуче, здебільшого біле, проте зустрічаються різні колірні варіанти (з темною, сіро-блакитною облямівкою). Інше забарвлення пір'я (палеве, крапчасте, червоне та інші) зустрічається досить рідко. Створений також карликовий різновид породи (бентамки).


Кури корніш.jpg


Утримання та догляд за породою


Як вже зазначалось, кури корніш досить невибагливі до умов утримання та годування. Щоб отримати інкубаційні яйця, батьківське стадо формують з розрахунку: 1 півень на 10 курок-несучок. Для інкубації підходять запліднені яйця, отримані від здорового поголів'я та зберігались не довше тижня. Тривалість інкубаційного періоду в стандартному режимі становить 21 добу з показником виведення близько 7078%.


Курям цієї породи властивий добре розвинений інстинкт насиджування, тому якщо промислове виведення курчат не планується, то для отримання молодняка в присадибному господарстві доцільніше використовувати квочок. Квочка також допоможе виростити потомство, захищаючи його від дрібних хижаків і зігріваючи своїм теплом у прохолодну погоду.


Кури корніш.jpg

Слід зважати, що впродовж перших двох тижнів свого життя курчата дуже чутливі до температурного режиму, тому в перші дні температура в місці їх утримання має бути близько +30°С. Це пов'язано з тим, що система терморегуляції в курчат корніш, як і в більшості пташенят, є досить недосконалою, тому переохолодження може бути для них згубним.


Щодо решти, то ці птахи не створюють жодних проблем. Молоді півники спокійні, хоча іноді задираються один з одним (дає про себе знати родовід цієї породи).


Півень корніш.jpg

Швидкість вирощування корнішів залежить від типу годування та якості поголів'я. В умовах звичайного присадибного утримання молодняк готовий до забою у віці старше 24 тижнів. Забійний вихід залежить від якості кормів та віку птиці, він становить 57–60%.


Кури породи корніш мають доброзичливий характер і ведуть малорухливий спосіб життя, але за наявності місця для вигулу стають більш «м'ясними», оскільки завдяки прогулянкам на свіжому повітрі кількість жиру в них зменшується, і м'ясо курочок набуває більш товарного вигляду, покращуються його смакові якості.


Поділитись в соцмережах:

Текст повідомлення*
Защита от автоматических сообщений