Мікроспорія сільськогосподарських тварин

Перегляди: 68
11.01.2021

Найчастіше доводиться мати справу з цим шкірним захворюванням сільськогосподарських тварин власникам хутрових звірів, коней, овець, свиней, а також непродуктивних і декоративних домашніх вихованців, хоча здерідка на мікроспорію хворіє й велика рогата худоба. Особливо вразливим до збудника є молодняк усіх видів тварин.


Зовнішній прояв хвороби полягає у виникненні на різних частинах тіла тварини безволосих, а часто й з гноєм, ділянок, що викликають сильне свербіння. Поступово ці осередки розповсюджуються на інші частини тіла й швидко передаються іншим особам, які перебували в тісному контакті з хворими чи торкалися до загальних для всього поголів'я предметів догляду.


Збудники мікроспорії  грибки роду Microsporum (існує декілька їх видів), котрі оселяються на шкірі тварини чи людини та внаслідок своєї життєдіяльності викликають осередкове випадання волосяного покриву, запалення й ураження не лише поверхневих, а й глибоких шарів шкіри.


Зараження мікроспорією відбувається внаслідок попадання спор гриба на неушкоджену шкіру або шерсть під час безпосереднього контакту здорової тварини з хворою або з предметами, до яких перед цим торкалися хворі особини.


Збудник мікроспорії

Продуктивні тварини часто заражаються мікроспорією від гризунів-шкідників або бродячих кішок і собак, що заходили на територію ферми чи до тваринницьких приміщень. У носіїв збудника мікроспорії захворювання зазвичай проходить у прихованій формі, тому залишається непоміченим людиною.


Для робочих коней джерелом передачі збудника можуть бути збруя та різний сільгоспінвентар, що використовується в роботі. Внаслідок природних рухів тварини, спори, що потрапили на тіло, переміщаються по шерсті й шкірі, а деякі з них проникають до усть волосяних фолікулів. Під час проростання, спори живляться й виділяють свої метаболіти, внаслідок чого руйнують кутикулу волоска, його кортикальну речовину й ушкоджують внутрішню поверхню фолікула. Врешті відбувається порушення живлення та дихання волоска, що призводить до його відмирання й подальшого випадання. При ураженні значної частини фолікулів вже через короткий проміжок часу без волосся залишаються цілі ділянки шкіри.


Мікроспорія у робочого коня

Час прояву перших симптомів з початку зараження становить від двох – трьох тижнів до півтора місяця. Збудник мікроспорії швидко розростається в тканинах, що містять кератин (ця речовина знаходиться у верхньому шарі шкіри (епідермісі), кігтях, копитах, у шерсті, кінських каштанах, рогах тощо).


Грибок Microsporum виділяє свої токсини й особливі кератолітичні ферменти, що спричиняють розм'якшення рогового шару шкіри та її запалення. У відповідь на руйнування шкіра починає самовідновлюватися (спрацьовує захисна реакція організму), внаслідок чого роговий шар потовщується через посилене ділення його клітин і порушення процесу відлущування. Врешті шкіра грубіє й тріскається.


Мікроспорум здатен проникати й у дерму (середній шар шкіри), де викликає подразнення, запальні процеси й утворення численних мікроабсцесів. Швидкість розвитку та ступінь вираженості патологічного процесу залежить від загальної резистентності організму й патогенності конкретного виду грибка Microsporum. Ці ж фактори зумовлюють і форму перебігу хвороби, її тяжкість для організму тварини й прогноз.


Розрізняють кілька форм мікроспорії: прихована, поверхнева, фолікулярна або атипова.


Люмінесцентна діагностика прихованої форми мікроспорії

У дорослих тварин, що мають сильний загальний імунітет, мікроспорія може мати приховану форму. Саме так зазвичай хворіють кішки, собаки, гризуни, дикі тварини та хутрові звірі. Ця форма мікроспорії характеризується ураженням дуже незначного числа волосяних фолікулів (поодинокі волоски на різних частинах тіла), що візуально, при звичайному огляді, помітити й розпізнати складно. Виявити ураження можна лише шляхом застосування люмінесцентної діагностики. Зазвичай збудник локалізується на морді тварини, біля основи хвоста та по краях вушних раковин.


Для поверхневої форми перебігу захворювання характерною є поява невеликих округлих ділянок зі зламаними волосками та відлущуванням шкірного покриву. Площа ураження залежить від тривалості протікання хвороби з моменту зараження тварини. На початкових етапах можна помітити лише невеликі плями. Згодом їх розміри збільшуються, а прилеглі уражені ділянки можуть зливатися між собою.


Мікроспорія

Грибок внаслідок своєї життєдіяльності спричиняє свербіж шкіри, тварина чеше уражені місця, що сприяє переміщенню спор і створенню нових осередків. Зазвичай уражена шкіра дуже суха, вкрита відпадаючими кірками й рідкими волосками, що легко вириваються. У разі тривалого періоду перебігу хвороби, в подряпинах, що виникають через розчісування, часто розвивається вторинна інфекція.


У робочих коней уражені ділянки зазвичай локалізуються в місцях прилягання збруї: на шиї, спині, лопатках, крупі, рідше на голові та кінцівках. Волосяний покрив на цих ділянках тьмяніє, злипається, шерстинки легко ламаються й вириваються. Нижня частина волоска зазвичай потовщена й вкрита сірувато-білим кільцем спор збудника. Сильний свербіж заважає роботі та погіршує керованість тваринам.


Мікроспорія у свині

У свиней мікроспорією вражаються переважно ділянки на вухах, чолі й морді. Якщо захворювання виникло давно й не лікувалося, то осередок зараження поширюється на шию, боки, кінцівки та круп. Уражені ділянки лисіють, червоніють, потім сусідні зливаються між собою, вкриваються товстими кірками брудно-коричневого кольору. Щоб вгамувати свербіж, тварини намагаються почухатись і труться об стіни, годівниці, інші предмети, що сприяє ще більшому поширенню збудника на території ферми. Якщо не вжити заходів, то захворювання буде вражати все нових і нових особин.


Мікроспорія у ВРХ

Глибока форма мікроспорії протікає більш гостро: грибок-збудник проникає глибоко в шкіру, через що завдає набагато більше страждань тварині. Шкіра уражених ділянок запалюється, стає болючою, почервонілою, гарячою. Постійний свербіж викликає сильне занепокоєння й змушує тварину активно розчісувати ці місця. На уражених мікроспорією ділянках утворюються кірочки із засохлого ексудату. Процес ускладнюється появою алергічної реакції шкіри на продукти життєдіяльності збудника. Крім того, до основного патологічного процесу приєднується інша мікрофлора, що сильно погіршує стан тварини. Дорослі особини знижують продуктивність, у них порушується репродуктивна функція, зміщуються терміни сезонних линьок. Молодняк поступово виснажується, відстає в розвитку, уповільнюються темпи його зростання. У хутрових звірів і собак частіше уражаються пальці й ділянки між ними, кінчик морди, вуха. Також погіршується якість товарних шкурок.


При атиповії формі перебігу мікроспорії з'являються невеликі за площею ділянки шкіри, де волосяний покрив або сильно зріджується, або випадає зовсім. Виділення ексудату відсутнє, шкіра не запалена, засохлі кірки відсутні. Зовні ці уражені ділянки схожі на поверхневі травми або потертості від збруї (у коней) чи нашийника (у собак), тому тривалий час хвороба може залишатися непоміченою, а тварини – лишатись носіями мікроспорії в господарстві.


Мікроспорія в собаки

У разі появи захворювання, тварин з ознаками мікроспорії слід відокремити від здорових і взяти у них зішкріби з уражених ділянок шкіри для лабораторного дослідження. Мікроспорія зовні нагадує коросту, трихофітію та деякі інші захворювання.


Після лабораторного підтвердження попереднього діагнозу, лікування хворих полягає в регулярному змазуванні ураженої шкіри (з прилеглими навколо неї ділянками розміром 2–4 см) різними протигрибковими мазями або розчинами. Мазі не лише знищують збудника, але й сприяють злущуванню кірочок, очищенню та пом'якшенню шкіри. Зазвичай застосовуються мазі: «Ям», «Унісан», «Трихоцетин», «Саліцилова мазь», 1,5% мазь «Юглон». Використовують для лікування також 10% спиртовий розчин йоду, 10% саліциловий спирт та деякі інші засоби.

Мазь "Ям"

Змащувати уражені ділянки потрібно щодня або двічі на день до повного зникнення ознак захворювання (коли злущаться кірки, пройде запалення шкіри й почне відростати шерсть) і ще кілька днів після одужання. Під час обробки слід обов'язково використовувати окремий спецодяг і засоби особистого захисту (гумові рукавички тощо). Мікроспорія також небезпечна і для людини!


Окрім зовнішнього лікування сприяє одужанню застосування препарату «Гризеофульвін». Його потрібно згодовувати в суміші з концентрованими кормами протягом двох тижнів, дозою 30 мг на 1 кг живої ваги хворої тварини, один раз на добу. Для зміцнення загальної резистентності рекомендується провести курс вітамінотерапії. Для цього підійде один з наступних препаратів: «Тривіт», «Тривітамін», «Декавіт» та інші. Вводити вітаміни слід підшкірно, один раз на тиждень, три тижні поспіль. Після повного одужання тварину потрібно обробити 2% розчином креоліну або 1,5% розчином їдкого натру. Змивати розчини не потрібно.


Помічено, що після одужання тварини стають менш сприйнятливими до цього захворювання на деякий час. Так, коні, які перехворіли на мікроспорію, зберігають імунітет близько двох років.


Важливе значення в боротьбі з мікроспорією має профілактика цього захворювання. Грибок дуже стійкий у зовнішньому середовищі. Його спори можуть перебувати на шерсті тварин, спецодязі персоналу, інвентарі, предметах догляду, стінах, деревах тощо й зберігати патогенність до 5 років. Сам грибок набагато менш стійкий: його міцелій може залишатися життєздатним у ґрунті до двох місяців; 3% розчин формальдегіду вбиває його за 15 хвилин, 8% розчин їдкого натру – за півгодини. 


Тому, в разі виникнення хвороби, приміщення й вигули, де перебувала хвора тварина, слід якомога швидше обробити розчином дезінфікуючого засобу (формальдегіду чи їдкого натру) з розрахунку 1 літр на 1 квадратний метр площі, а за іншими тваринами групи потрібно встановити нагляд (проводити щоденні огляди шерсті) протягом 1,5 місяця.


Вакцинація від мікроспорії

Клітки хутрових звірів, металеві годівниці, поїлки можна знезаразити вогнем газового пальника або паяльної лампи. Після проведення дезінфекції приміщення слід очистити від підстилки й сміття (саме після дезінфекції, а не до, щоб не розносити збудника в зовнішньому середовищі, а знищити безпосередньо в зараженому приміщенні!) та побілити зсередини 20% розчином свіжогашеного вапна. Гній знезаражують шляхом складування в щільні бурти, де він за тривалий період часу знезаражується самостійно під дією високої температури, що утворюється внаслідок протікання природних біотермічних процесів.


Спецодяг, взуття персоналу, предмети догляду за тваринами знезаражують в автоклавах або пароформалінових камерах. Фактором передачі захворювання в робочих коней може бути збруя, тому її періодично також слід знезаражувати. Така профілактика допоможе уникнути не тільки мікроспорії, а й деяких інших захворювань коней.


Важливу роль у розповсюдженні грибка відіграють бродячі тварини й гризуни, які можуть жити на фермі постійно або періодично. Тому слід регулярно проводити дератизацію й не допускати присутності собак, кішок чи диких тварин на території ферми. Для цього краще обнести її глухою огорожею та облаштувати на вході дезінфекційний бар'єр, який запобігатиме потраплянню спор грибка (і не тільки) на взутті персоналу й колесах різних транспортних засобів до тваринницькихі приміщень і на всю територію господарства.


Вакцина "Полівак"

Існують також засоби специфічної профілактики мікроспорії. Це вакцини. Для різних тварин використовують різні препарати. Найбільш ефективними серед них є вакцини: «Мікродерм», «Вакдерм», «Полівак», «Біокан» та інші.


Вакцина «Мікродерм» створена й застосовується для профілактики мікроспорії та інших дерматомікозів (хвороб шкіри, викликаних діяльністю мікроскопічних грибків) хутрових звірів, нутрій, кішок, собак. Вакцину потрібно попередньо розчинити в кип'яченій воді або спеціальному розчиннику для вакцин відповідно до інструкції та вводити внутрішньом'язово, двічі, з інтервалом між ін'єкціями від 10 до 14 днів. Вводити препарат слід у різні кінцівки (не в одну й ту ж!). Стійкий імунітет формується протягом одного місяця після другої ін'єкції та зберігається близько одного року.


Вакцина "Мікродерм"

Вакцина «Полівак ТМ» призначена для профілактичної імунізації коней від мікроспорії. Випускають її в готовому до застосування вигляді, тому розчиняти препарат не потрібно, але перед використанням необхідно зігріти його до температури тіла й ретельно збовтати. Застосовується ця вакцина шляхом внутрішньом'язового введення, доза 0,5 мл на одну тварину, в області шиї або грудей. Робити щеплення можна дорослим коням і лошатам старше тримісячного віку. Вакцинація проводиться дворазово, з інтервалом у два тижні. Імунітет формується через місяць після другого введення вакцини й зберігається більше року з моменту вакцинації. Цим препаратом можна також лікувати хворих або заражених мікроспорією коней. Для лікувального ефекту доза залишається тією ж, але вводиться вакцина тричі, з інтервалом між ін'єкціями в 10 днів.


Не можна вакцинувати виснажених, ослаблених і хворих (на інші захворювання) коней.


Вакцина «Біокан М» застосовується для вакцинації від мікроспорії собак, лисиць, песців та єнотовидних собак. Препарат готовий до застосування. Вводять його внутрішньом'язово, дозою 1 мл, двічі, з інтервалом 14–21 день. Імунітет формується упродовж місяця після другої ін'єкції та зберігається один рік. Не можна вакцинувати самиць щенних або в лактаційний період, цуценят до тримісячного віку та уражених інфекційними захворюваннями тварин.


Вакцина «Вакдерм» призначена для імунізації хутрових звірів, домашніх кішок і собак від дерматомікозів, зокрема й від мікроспорії. Вакцину вводять внутрішньом'язово, дозою 1 мл, в одну кінцівку, а через 14 днів повторюють ін'єкцію в іншу кінцівку. Імунітет формується протягом місяця, зберігається до року. Вакцинація хутрових звірів запобігає ризику зниження якості шкурок через хворобу.


Усі питання, що стосуються теми цієї статті, можна обговорити на нашому форумі


Віталій Чугуєвець

Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений