Випадкове поїдання металу великою рогатою худобою

Перегляди:  242 09.05.2023  


Випадкове поїдання металу великою рогатою худобою

На перший погляд таке небезпечне явище видається малоймовірним, проте в дійсності трапляється досить часто. Власникам великої рогатої худоби, ветеринарам та обслуговуючому персоналу скотарських ферм воно добре відоме. Поїдання металевих часток або предметів спостерігається лише у великої рогатої худоби. Воно пов’язане з особливостями процесу поглинання їжі цими тваринами.

 

Причина полягає в досить грубій та малочутливій поверхні ротової порожнини у великої рогатої худоби. Дорослі особини дуже швидко та вкрай необережно з’їдають запропонований корм. Якщо в пучку якісного сіна чи силосу знаходиться цвях, шмат дроту чи інший сторонній предмет невеликого розміру, то найімовірніше, що корова навіть не помітить його там і проковтне разом з кормом.

 

Кози, вівці, коні, кролики та інша худоба їдять зовсім інакше. Вони ретельно перебирають корм губами і залишають осторонь усі неїстівні включення. Зазвичай ці тварини не проковтують потенційно небезпечні предмети, тому й не схильні до такого захворювання.

 

Загроза й ризики такої харчової поведінки очевидні. Вони зумовлені анатомічними особливостями розташування органів травної системи ВРХ щодо органів інших систем, а саме тим, що сітка й рубець знаходяться поряд із серцем, легенями, селезінкою та печінкою.

 

Розглянемо, що ж відбувається в разі випадкового поїдання металу твариною. Цвях або дріт, що потрапили до стравоходу, можуть одразу його проколоти і пошкодити серцеву сумку або судини, розташовані поруч із стравоходом. Але частіше трапляється ситуація, коли сторонній предмет не травмує стравохід, а проходить по системі травлення далі, до рубця чи сітки.

 

М’язова тканина передшлунків під час процесу нормального травлення постійно і досить сильно скорочується з невеликими інтервалами. Внаслідок таких періодичних рухів сторонній предмет переміщується по передшлункам і рано чи пізно протикає їхню стінку. З цього моменту у тварини розвивається захворювання, яке може досить довго погіршувати її стан і навіть спричинити загибель організму.

 

Травматичний ретикулоперикардит

Зовнішні прояви погіршення стану можуть мати різний ступінь вираження, від зниження продуктивності до прояву симптомів різної тяжкості. Існують кілька варіантів подальшого розвитку спричиненого патологічного процесу.

 

Перший варіант, найбільш безпечний – це постійне, але не наскрізне травмування стінки передшлунка, що порушує нормальну роботу органу та викликає занепокоєння у тварини. Таке ушкодження зазвичай має хронічний характер з періодичними загостреннями.

 

Тварина продовжує жити, як звичайно, але симптоми поступово наростають і стають більш вираженими. Клінічні ознаки такого перебігу полягають у прогресуючому виснаженні, пригніченні, атонії або гіпотонії рубця, зниженні чи відсутності апетиту, значному зменшенні продуктивності (надою та приросту).

 

Якщо метал знаходиться в рубці, а не далі, то за умови своєчасного та кваліфікованого лікування прогноз у більшості випадків переважно сприятливий. А якщо у сітці чи книжці – то прогнозувати наслідки слід обережно.


Для лікування потрібно поставити тварині спеціальний магнітний зонд. Маніпуляція потребує певної кваліфікації, тому зазвичай її проводить ветеринарний фахівець. Техніка проведення наступна.


Перш за все потрібно тварині, що стоїть, зафіксувати голову. Потім їй заливають у рот 200–250 г соняшникової олії, щоб змазати стравохід для полегшення просування по ньому зонду. Після цього обережно вставляють у рот спеціальне пристосування – зівник, який не дозволяє тварині рухати щелепами і закрити рот.


Трос зонду повільно вводять через носовий прохід, аж поки його кінець не опиниться в ротовій порожнині. (Сталевий трос зачохлений у резиновий чи силіконовий кожух, щоб запобігти травмуванню слизових оболонок носових проходів і стравоходу.) Потім до цього кінця прикручують сам магніт (на ньому є різьба).

 

Травматичний ретикулоперикардит

Трос вводять через ніс, а не через рот, щоб під час подальшого проведення процедури корова не змогла його перекусити.


Зонд з прикріпленим до нього магнітом вводиться по стравоходу в рубець, після чого вільний кінець тросу закріплюють на розі тварини, зівник знімають і дають тварині можливість вільно походити під наглядом людини.


Магніт лишають всередині організму приблизно на годину. За цей час він притягує до себе значну частину залізних частинок, що знаходяться в рубці (бо вона там не одна). Зазвичай із системи травлення однієї дорослої корови вдається витягти до жмені різних дрібних металевих предметів.


Щоб дістати магніт з організму, голову тварини знову фіксують, а в рот встановлюють зівник. Діставати магніт потрібно поволі, обережно тягнучи за трос. У ротовій порожнині магніт відкручують від тросу та забирають. Трос витягають з носового проходу. Тварину відпускають, попередньо забравши зівник.


Магніт у верхній частині має резиновий ковпак. Під час зворотнього руху троса з організму він накриває і сам магніт, і всі небезпечні частинки, що утримуються на ньому. Завдяки цьому внутрішня поверхня стравоходу та ротової порожнини убезпечені від травмування гострими краями металевих елементів.

 

Травматичний ретикулоперикардит

Своєчасне проведення цієї маніпуляції дозволяє зупинити розвиток патологічного процесу на початковій стадії і не дати металу проткнути стінку передшлунків. Вилучення металу з травної системи знімає всі симптоми захворювання, і тварина продовжує жити, як і до захворювання. Вона повністю відновлює свою колишню продуктивність, а також цілком придатна до виконання своїх репродуктивних функцій.

 

У господарствах, де ризик потрапляння сторонніх металевих предметів у корми при їх заготівлі, перевезенні чи зберіганні є досить значним, дорослим тваринам двічі на рік можна ставити магнітний зонд задля профілактики. 

 

Чим дрібнішими є розміри металевих предметів, що потрапили в організм тварини, тим меншу небезпеку вони становлять для її здоров’я і тим легшу форму має захворювання. Дрібний метал здатний пройти транзитом по всьому травному тракту і самостійно вийти з організму з фекаліями, не завдавши жодної шкоди та лишившись непоміченим твариною, її господарями чи обслуговуючим персоналом.


Другий варінт розвитку захворювання дещо складніший. Він розвивається в тому випадку, коли металевий предмет утворив прокол у стінці передшлунку.

 

Клінічні прояви в цьому разі зазвичай такі: стан сильного пригнічення у тварини, прогресуюче зниження та повна втрата продуктивності, обмеження рухливості, зниження чи навіть відсутність апетиту, атонія або гіпотонія рубця, здуття рубця.

 

Часто тварина стоїть згорблено, а під час натискання на загривок і рефлекторного вирівнювання спини вона стогне. Стогін також чутно і під час зміни положення тіла – вставанні, або коли тварина лягає.


Нерідко температура тіла підвищується до +40°С і вище. Значне підвищення температури може свідчити про те, що вміст передшлунків проник у черевну порожнину і викликав там запальний процес.

 

Метод лікування в разі виникнення другого варіанту розвитку захворювання такий самий, як і в попередньому випадку. Після вилучення металевого предмета за допомогою магніту рекомендується провести курс антибіотикотерапії для запобігання розвитку перитоніту. Використання антибіотиків є обов’язковим, якщо у тварини спостерігається підвищення температури.

 

Варто зазначити, що магнітний зонд допоможе лише в тому випадку, якщо метал локалізується в рубці, а не у глибших відділах шлунка. Щоб вилучити метал з інших відділів, знадобиться оперативне втручання, яке доцільно проводити лише в тварин, що мають неабияку племінну цінність. У більшості випадків операцію не проводять, а відправляють хвору тварину на вимушений забій.


Третій варіант розвитку патології – найтяжчий. Він спостерігається в разі ковтання стороннього предмету порівняно значних розмірів і з гострими краями. Стороннє тіло проколює не тільки стінку одного з відділів шлунка, а й травмує сусідній орган. Найчастіше ушкоджується серце, рідше легені, селезінка чи печінка.

 

Зазвичай металевий предмет проколює діафрагму та серцеву сумку. Саме серце здебільшого залишається цілим або травмується лише поверхнево (утворюються численні подряпини різної глибини). Згодом розвивається травматичний перикардит  гнійно-гнильне запалення серцевої сумки внаслідок її механічного пошкодження та потрапляння мікрофлори з травної системи.

 

Клінічними ознаками є пригнічення тварини, значне зниження її продуктивності (надою чи приросту), відсутність апетиту, мала рухливість і підкреслена обережність усіх рухів. Тварина стоїть, широко розвівши лікті. Відзначається тремор окремих груп м’язів. Дихання прискорене й поверхневе. Робота серця прискорена. Яремні вени переповнені кров’ю та напружені, нижня частина шиї і підгруддя набряклі.

 

Лабораторне дослідження крові виявляє значне збільшення числа лейкоцитів (лейкоцитоз). На електрокардіограмі вольтаж усіх зубців зменшений. Під час прослуховування серцевої діяльності можна почути сторонні шуми, схожі на шелест.

 

У разі натискання знизу на грудину тварина відчуває біль і ухиляється від натиску, стогне. Стогін може видаватись і під час переступання через перешкоди, у разі руху згори вниз, при зміні положення тіла, під час вставання чи вкладання.

 

Відзначається ремітуюча лихоманка (постійна підвищена температура тіла з коливаннями в межах 1,5…2°С впродовж доби). Оскільки симптоми розвиваються поступово, то за цей час тварина встигає помітно схуднути.

 

Прогноз у третьому варіанті є несприятливим. Лікування малоефективне, проте можна спробувати допомогти тварині шляхом застосування магнітного зонду. Так само, як це було описано раніше.

 

У разі успішного вилучення металу обов’язково слід скористатися антибіотиками в ударних дозах, щоб усунути перикардит, а також супутні плеврит і перитоніт. Та все ж таки у більшості випадків тварину доводиться відправляти на вимушений забій.

 

Якщо трапляється варіант з травмуванням печінки, то розвивається запалення й абсцес (гнійник) цього органу в місці ушкодження, а також порушується його функціонування. У корови помітно знижується апетит, виникає гіпотонія рубця, підвищується загальна температура, падає надій і прогресує виснаження.

 

Слизові оболонки анемічні та мають жовтуватий відтінок. Тварина пригнічена, малорухлива. Сеча в неї набуває темного кольору з коричневим відтінком. Прогноз несприятливий, лікування малоефективне. Хворих особин зазвичай відправляють на вимушений забій.


У разі травмування легені, у місці проколу в тварини розвивається запалення, що спричинює низку пов’язаних з ним симптомів. Спостерігається кашель, задишка, прискорене поверхневе дихання, підвищення загальної температури тіла, пригнічення, зниження продуктивності, відсутність або зниження апетиту, збільшення кількості лейкоцитів у крові.


Лікування малоефективне. Можна спробувати витягти метал за допомогою магнітного зонду, після чого вдатися до лікування з використанням значних доз антибіотиків. Зазвичай прогноз несприятливий. Хвору тварину забивають. 


Профілактика поїдання металу та інших потенційно небезпечних предметів полягає у забезпеченні стада кормами, що не містять будь-яких сторонніх включень та у забезпеченні поголів’я збалансованим, повноцінним, якісним живленням, оскільки в разі розладу обміну речовин смакові відчуття у тварин можуть спотворюватись, і вони прагнуть поїдати різні неїстівні предмети та матеріали, зокрема й метал.


Щоб уникнути потрапляння небезпечних механічних включень у корми, необхідно: 


– слідкувати за справністю кормозаготівельної техніки і транспортних засобів, що використовуються для їх підвезення та роздачі;


– своєчасно ремонтувати годівниці, напувалки, інвентар та обладнання ферми;


– оглядати корм перед згодовуванням його поголів’ю.


Дотримання вимог зоогігієни значно знижує ризик виникнення більшості хвороб продуктивного стада.

 

 

Вдалого вам тваринництва!

 

Віталій Чугуєвець



Поділитись в соцмережах:


Текст сообщения:

*

*