Вирощування телят. Поширені захворювання старшого віку

Перегляди: 57
05.07.2022
Вирощування телят. Поширені захворювання старшого віку

На завершення теми вирощування телят потрібно розповісти про кілька захворювань, що найчастіше виникають у молодняку великої рогатої худоби.


Слід нагадати, що дотримання простих правил годівлі та норм санітарії в утриманні та обслуговуванні тварин убереже ваше поголів'я від багатьох хвороб, а вас від проблем та витрат. Але насправді буває по-різному, і тому в процесі вирощування молодняку великої рогатої худоби ви, найімовірніше, матимете справу з наступними проблемами, розглянутими нижче.


Трихофітія (лишай). Хворіти на трихофітію можуть тварини будь-якого віку. Виявляється захворювання дуже специфічно, на будь-яких частинах тіла. Найчастіше на морді, біля очей, на шиї, на хвості, спині тварини з'являються облисілі ділянки, які сверблять і часто запалюються (поверхнева форма). На уражених ділянках відлущується верхній шар шкіри, іноді (при фолікулярній формі) виникають запалення глибоких шарів шкіри і навіть з'являються абсцеси. Без лікування уражені ділянки збільшуються, можуть з'єднуватися між собою. Хочу попередити, що хвороба легко передається й людині! Будьте уважними та обережними


Це захворювання спричинене грибком трихофітоном. Як і решта мікроскопічних грибків, він дуже стійкий у навколишньому середовищі. За відсутності тварини, на якій можна паразитувати, грибок може зберігатися на стінах, інвентарі та різних предметах до 7 років, а його спори – до 12 років. Холод, вода та пряме сонячне проміння не є для нього згубними. Позбутися від грибка допомагає тривале кип'ятіння (не меше 20 хвилин). 


Трихофітія (лишай) у теляти

Особливо сприйнятливим до цього паразиту є організм телят віком до року з ослабленим імунітетом. Спалахи трихофітії зазвичай виникають в осінньо-зимовий період, коли годування здебільшого стає неповноцінним, а скупченість тварин зростає. Нерідко переносниками лишаю є гризуни-шкідники, бродячі й дикі тварини, домашні тварини, що живуть у телятнику та ектопаразити. З цього легко можна зробити висновок про необхідні запобіжні заходи для уникнення або хоча б істотного зменшення ризику зараження телят трихофітією.


Ефективною профілактикою цього захворювання є: 


- повноцінне та збалансоване годування тварин; 


- періодична (навесні та восени) дезінфекція лужним розчином формальдегіду (2% формальдегіду та 1% їдкого натру) приміщення, тари, інвентарю; 


- біління негашеним вапном через кожні 10 днів та дотримання чистоти в приміщенні; 


- використання змінного робочого одягу; 


- карантинування нових тварин; 


- недопущення до тваринницьких приміщень кішок, собак; 


- постійна боротьба з пацюками, мишами, комахами-паразитами; 


- достатня вентиляція (грибки краще почуваються в сирому, непровітрюваному приміщенні).


Телятник

Якщо для вашого поголів'я лишай є регулярною проблемою, а не потенційною, то буде доцільніше зробити усім тваринам щеплення вакциною «ЛТФ-130». Вакцинувати телят можна вже з місячного віку. Вводити вакцину потрібно двічі, з інтервалом 12 днів, внутрішньом'язово (у круп). Дози: 5 мл в 1–4 місяці, 8 мл у 5–8 місяців, 10 мл – телятам від 8 місяців і старшим та дорослим тваринам. У більшості тварин в місці щеплення через кілька днів після ін'єкції може спостерігатися випадання шерсті (як при лишаї) на ділянці діаметром близько 2 см. Такий прояв реакції організму на вакцину цілком нормальний і згодом він повністю зникає без будь-якого лікування. Через місяць у всіх щеплених тварин виробляється стійкий імунітет до трихофітії, який зберігається до 4-х років. 


Якщо захворювання вже виникло, то найбільш ефективним буде застосування тієї ж вакцини «ЛТФ-130», але вже в лікувальних дозах: 10 мл в 1–4 місяці, 15 мл у 4–8 місяців і 20 мл для всіх тварин старше 8 місяців. Вводити препарат потрібно тричі, з інтервалом 10 днів. Одночасно з цим доцільно буде додавати до концентрованих кормів препарат «Гризеофульвін» у дозі 20 мг на 1 кг ваги тварини впродовж 14 днів. Уражені місця рекомендується щодня рясно змазувати маззю «Унісан», «Ям», або «Саліцилова 10%». 


Лікування теляти

Захворілих тварин потрібно ізолювати та лікувати, а телят з відсутністю симптомів терміново прищепити. Після проведеного лікування обов'язково слід дезінфікувати приміщення, інвентар і все начиння, а також побілити стіни. 


Хвороби органів дихання в телят у разі правильного утримання й годування не виникають. Але за наявності протягів, частих переохолоджень, сильної загазованості приміщення аміаком, годування мерзлими кормами та напування холодною водою (нижче +15°С) в молодняку обов'язково з'явиться кашель і виділення з носа. До того ж подібні умови життя унеможливлюють отримання від теляти того приросту, на який воно потенційно здатне. Якщо терміново не нормалізувати параметри мікроклімату, температуру, консистенцію кормів та не розпочати лікування, то вказані симптоми прогресуватимуть, а до них додадуться ще й нові: підвищення температури, відмова від корму, утруднене дихання, виснаження.


Підготовка до інгаляції 

Щоб пришвидшити результат лікування, потрібно перевести хворе теля у світле, сухе, тепле приміщення з достатньою вентиляцією. Годувати слід кормами, що легко перетравлюються (запарені концентрати, сінаж, молоде сіно, подрібнені коренеплоди), а напувати тільки теплою водою. Успіх лікування і його тривалість залежатимуть від тяжкості стану теляти. Зазвичай у таких випадках дають 3 рази на день впродовж 3–6 діб по 10–25 г (залежно від ваги) «Норсульфазолу» всередину (перша доза має бути подвійною), а внутрішньом'язово вводять антибіотик «Біцилін» (по 1 млн ОД на 100 кг ваги, перша доза теж подвійна) або «Амоксицилін 15%» (1 мл на 10 кг ваги тварини, двічі з інтервалом 48 годин), у разі відсутності в мікроорганізмів сприйняття пеніцилінового ряду. 


Хімічна реакція для інгаляції

Хороший допоміжний ефект досягається інгаляцією однохлористим йодом. Для інгаляції потрібен алюміній у будь-якому вигляді (пудра, дріт, кришки від флаконів тощо) та однохлористий йод. Пропорція така: на 1л йоду однохлористого слід взяти 50 г алюмінію. На кожен 1 м3 приміщення потрібно 3 мл однохлористого йоду та 0,15 г алюмінію. Приміщення слід герметизувати, закрити всю вентиляцію, вікна, двері, щілини тощо. Розраховану кількість компонентів потрібно змішати в скляному чи емальованому посуді та залишити на деякий час. Реакція починається через 1–2 хвилини, а час її перебігу залежить від кількості компонентів. Тривалість інгаляції становить 25–35 хвилин. Окрім інгаляції, реакція цих компонентів допомагає також добре дезінфікувати приміщення.


Ще одне захворювання, з яким часто доводиться мати справу власникам молодняку великої рогатої худоби у своїх підопічних  це тимпанія рубцяСтраждають на це захворювання здебільшого тварини у віці після трьох місяців. Хвороба має такі прояви: значне здуття живота, особливо з лівого боку (там розміщений рубець), припиненн жуйки, пригнічення та утруднення дихання. Без ветеринарної допомоги захворювання зазвичай закінчується смертю тварини від задухи.


Виникає ця небезпечна проблема внаслідок споживання чималої кількості вологого легкозброджувального корму (наприклад, трави молодої люцерни з росою). Потрапивши до шлунка, корм активно бродить з утворенням значної кількості газів. Проблема в тому, що гази утворюються у вигляді піни, яку тварина не може відригнути (як це вона робить зазвичай). Гази накопичуються, роздимають шлунок, який тисне на ребра та діафрагму, а та своєю чергою – на легені. У такому становищі дихальні рухи спершу затруднюються, а згодом повністю блокуються. Тварина падає на бік і гине через неможливість здійснення дихальних рухів. 


Тимпанія в корів

Характер допомоги залежить від стадії розвитку хвороби. На початковому етапі вистачить активного моціону тварини впродовж 30–40 хвилин, після чого потрібно глибоко помасажувати й накрити ліву частину живота мокрою мішковиною. Але перед цим необхідно вставити в рот теляті й закріпити там трав'яний жгут (перевесло) з грубого сіна чи палку невеликого (3–4 см) діиаметра для примусової стимуляції жувального рефлексу. Жувальні рухи стимулюють скорочення шлунка; масаж шлунка, швидка ходьба або легкий біг тварини сприяють осіданню піни та звільненню бродильних газів; місцеве охолодження з допомогою мокрої мішковини зменшує швидкість бродіння. Внаслідок оперативного проведення таких дій проблему вдається вирішити без медикаментозного лікування.


Якщо ви помітили тимпанію в середині розвитку захворювання або попередні заходи не дали результату, слід негайно застосувати внутрішньо препарат «Тимпанол» (засіб у кількості з розрахунку 50 мл/100 кг ваги теляти розвести в холодній воді в пропорції 1:5 та примусово залити тварині через рот). Якщо ж під рукою ніяких ліків немає, то застосовується звичайна машинна олія, розмішана з водою (200 г олії розбовтати в пляшці з 400 мл холодної води та насильно залити теляті через рот). При цьому необхідно змушувати теля безперервно ходити чи бігти і стимулювати в нього жувальний рефлекс. Полегшення зазвичай настає через 15–20 хвилин після вживання твариною протибродильних препаратів. 


Троакар

Якщо нічого не допомогло, або якщо ви застали тварину в критичному стані (теля не може рухатися, його живіт сильно здутий, ноги розставлені, дихання утруднене поверхневе, чи якщо тварина вже лежить з розчепіреними ногами), то діяти потрібно дуже швидко, інакше з хвилини за хвилину може настати смерть. Слід взяти троакар (інструмент, схожий на заточену викрутку з гільзою) або вузький ніж (попередньо простерилізувавши спиртом) і обережно зробити прокол в області лівої голодної ямки (її не буде видно через здуття). Після цього дуже повільно, не виймаючи ножа, випустити гази з шлунка.


Місце проколу троакаром

Навіть якщо загроза смерті зникне, гільзу троакара не виймайте ще близько години. Рану на боці теляти потрібно обробити перекисом водню або розчином марганцівки, рясно засипати сухим стрептоцидом, а краще спеціальною присипкою для ран з йодоформом чи ксероформом (можна придбати в будь-якій ветеринарній аптеці). Ці присипки хороші тим, що мають сильний неприємний запах, який відлякує мух. Прокол рубця мені доводилося робити кілька десятків разів, і в жодному з цих випадків ускладнень у рані не спостерігалося. Зазвичай наступного дня місце проколу засихає, і проблема на цьому закінчується. Єдине застереження: остерігайтесь мух


Після захворювання на тимпанію рекомендується з тиждень не перегодовувати теля. Дозволяється давати йому трохи більше 80% обсягу кормів його звичайного раціону. І надалі потрібно стежити за його харчуванням, щоб не допускати таких неприємностей.


Наступне поширене захворювання – це атонія рубця або зупинка шлунка. Хворіти на атонію рубця можуть телята з двомісячного віку. Зовнішньо хвороба проявляється пригніченням, відсутністю жуйки, повним припиненням вживання корму; шлунок у цьому випадку злегка здутий, румінаторні рухи відсутні або стають рідкісними (менше 2-х скорочень за 2 хвилини) чи слабкими (цей стан називається гіпотонією). Тварина мало рухається, часто лежить.


Здебільшого причиною виникнення цієї проблеми стають порушення в годуванні, а саме: неякісний корм, різкий перехід на новий раціон, переїдання, випадкове поїдання неїстівних предметів (дроту, цвяхів, скла), поїдання отруйних трав чи сіна з них.


Годування телят

У разі випадкового поїдання металу або скла наслідки можуть бути важчими (прокол стінки шлунка, діафрагми, легені, серцевої сумки) і часто вони закінчуються смертю чи вимушеним забоєм тварини.


Якщо ж зупинка (повна або часткова) шлунка сталася через порушення у годуванні, то потрібно залити тварині всередину глауберову сіль у вигляді 2% водного розчину в дозі 0,5 г на 1 кілограм живої ваги теляти. Підшкірно слід увести настоянку чемериці в дозі 0,5 мл на 100 кг живої ваги. Таке лікування зазвичай дає результат вже наступного дня. Якщо результату немає, то крім повторної підшкірної ін'єкції чемериці, її настоянку слід дати внутрішньо в дозі 1 мл на 100 кг маси тварини, попередньо розчинивши препарат у 0,5 л холодної води. Крім цього, необхідно ввести внутрішньовенно 10%-ий розчин натрію хлориду в дозі 1 мл на 1 кг маси теляти.


Ще однією причиною, яка перешкоджає успішному вирощуванню молодняку ВРХ і суттєво знижує щодобові прирости є воші. Це захворювання найчастіше виникає взимку і швидко поширюється на все поголів'я, незалежно від віку. В уражених тварин спостерігається свербіж, з'являються роздряпи, випадає шерсть на різних ділянках тіла (частіше на хвості та біля сідничних пагорбів, на шиї), і на цих місцях спостерігаються дрібні точкові травми. Самих вошей іноді можна й не помітити. Один зі способів лікування полягає в зовнішніх обробках тварин різними розчинами (0,5%-ним розчином хлорофосу, неостомазаном та ін.) і підручними засобами (відваром полину, березовим дьогтем, деревним попелом). Але всі вони дуже трудомісткі і впливають переважно лише на дорослих паразитів, не діючи на їх личинкові стадії.


Воші в теляти

Найефективнішими засобами вважаються ін'єкційні препарати на основі івермектину. Вони знищують вошей та їхні личинки на всіх стадіях розвитку. Здебільшого використовують препарат «Профіверм 1%». Його потрібно ввести підшкірно в дозі 1 мл на 50 кг ваги тварини. Ця ін'єкція одночасно вилікує теля й від решти паразитів (гельмінтів, кліщів), які, можливо, вже оселились у його організмі.


Сподіваємось, що на практиці вам ніколи не знадобиться ця інформація. Але краще бути обізнаним і не мати нагоди скористатись цими знаннями, ніж потребувати і не мати їх в потрібний час!

 

Це був огляд і рекомендації щодо лікування найпоширеніших хвороб молодняку ВРХ. Ще декілька захворювань будуть розглянуті в наступній статті.


Якщо у вас виникли якісь труднощі, не згадані в цих статтях, то можете поставити запитання на нашому форумі– будемо шукати вирішення проблеми разом. 


Віталій Чугуєвець 



Поділитись в соцмережах:

Текст повідомлення*
Защита от автоматических сообщений