Поворознюк Олександр Григорович

Поворознюк А.Г.

Генеральний директор Агрофірми «П'ятихатська»


Народився 6 березня 1971 року в селі Новомануйлівка Петрівського району Кіровоградської області.


Закінчив Дніпропетровський державний аграрний університет за спеціальністю «економіст», а також - два факультету Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування (нині це Кіровоградський національний технічний університет), де отримав дипломи інженера-механіка і магістра з адміністративного менеджменту.


Працював водієм в «Сільгоспхімії», постачальником в колгоспі, який надалі очолив. У 2000 р. створив практично з нуля своє фермерське господарство «Авілов». У 2006 році обраний головою СВК «П'ятихатський», на базі якого в 2007 році було створено ТОВ «Агрофірма «П'ятихатська», а Олександр Григорович був одноголосно обраний його генеральним директором.


Депутат Петрівської райради, Почесний професор Інституту розвитку аграрних ринків. Кавалер ордена Святого Станіслава V ступеня з орденським хрестом. Володар багатьох почесних нагород, дипломів і подяк. У 2013 р. отримав звання «Меценат року» за вагомий внесок у справу відродження народної творчості Кіровоградщини.


Занесений на районну Дошку пошани. Удостоєний звання «Успішний керівник АПК-2010».


Майже до 30 років Олександр Поворознюк навіть і не думав ставати фермером. Але, видно, відроджувати сільське господарство йому було визначено долею, від якої не втечеш. Взагалі життя сільського підприємця з кіровоградської провінції було настільки насичене різними драматичними перипетіями, що про нього можна знімати гостросюжетне і разом з тим повчальне кіно.


До 2000 року Олександр Григорович досить успішно займався реалізацією дизельного палива - закуповував його на нафтопереробних заводах, поставляв в села, а там брав зерно, яке теж продавав. Однак поступово економічна ситуація в країні і життєві обставини підштовхнули його до створення власного підприємства.


В Україні почалися аграрні «реформи» - в результаті розпаювання земель колгоспи стали розвалюватися, розкрадатися і стрімко убожіти. У них уже не було коштів розраховуватися з Поворознюком за солярку, і в якості плати йому пропонували «вбиту» техніку, причому за цінами, які в два рази перевищували ринкові. Діватися було нікуди, доводилося брати ці трактори і комбайни, самому їх ремонтувати. Ну а раз є техніка, то вона не повинна простоювати без діла! Так Олександр Григорович і зайнявся обробкою землі.


Спочатку взяв паї батьків. Потім йому довірили свої наділи сусіди і деякі інші односельці з рідної Новомануйлівки, а потім ще 37 осіб з села Олександрівка. Коли Поворознюк створив своє перше приватне підприємство «Авілов», то у нього було всього 247 гектарів землі. А сьогодні в розпорядженні його агрофірми «П'ятихатська», в яку увійшов і «Авілов», вже близько 15 тисяч га, майже в 50 разів більше!


За словами Олександра Григоровича, щоб об'їхати всі поля, треба намотати на машині 138 кілометрів. Що він часто і робить з великим задоволенням. Поле - це його улюблена стихія. Щоб відвести душу і заспокоїти нерви, генеральний директор «П'ятихатської» періодично сам сідає за кермо трактора або штурвал комбайна і оре-сіє-прибирає ...


Поворознюк володіє наукою управління людьми майже досконало, він керівник від Бога. Вміє переконувати, надихати працівників, знаходити свій ключик до кожного.


Найбільш вимогливий він до самого себе. Якщо щось вирішив або пообіцяв зробити, то обов'язково виконає - чого б це не коштувало. Працювати Поворознюк звик цілими днями безперервно і без вихідних. Вільний час зміг викроювати після того, як вдалося налагодити роботу агрофірми.

Щоб не витрачати зайвих коштів, директор намагається купувати все необхідне без посередників, у самих виробників. Наприклад, за тракторами і комбайнами Олександр Григорович сам їздив в США, на завод компанії John Deere на запрошення фірми «Райз».

Взагалі для свого господарства він закуповує виключно імпортну сільгосптехніку - у американських компаній John Deere і New Holland, а також у німецької фірми Claas, яка випускає комбайни Dominator. Хоча вона і набагато дорожче, ніж та, що виробляється в країнах колишнього СРСР, проте повністю виправдовує витрати на неї.



Повернення до списку