Українські парламентарі ухвалили закон, який дозволяє експортувати біометан до Євросоюзу. Про це повідомили в Міністерстві аграрної політики та продовольства.

Верховна Рада України прийняла законопроект «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо митного оформлення біометану» (№ 9456). Тепер українські виробники біометану зможуть експортувати продукт на ринки Євросоюзу та долучитися до відповідної європейської мережі.

Ухваленню законопроєкту передувала спільна робота представників нашої країни та Євросоюзу. Був підписаний Меморандум між ЄС та Україною щодо стратегічного партнерства у сфері біометану, водню та інших синтетичних газів. На його виконання й розроблений законопроєкт №9456, який тепер став законом.

Документ відкриває нові перспективи для українських виробників і дозволяє зробити черговий крок на шляху до енергонезалежності України та ЄС.

– Виробництво біометану вигідно бізнесу і фермерам, – зазначив заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Віталій Головня. – Переробка відходів виробництва продовольчих товарів, відходів тваринництва та рослинництва – це додаткова ефективність і додана вартість для аграріїв та органічні добрива. Що важливо, – це додаткові кошти в бюджет країни, робочі місця та розвиток українського АПК.

Україна має гарні перспективи стати потужним гравцем на європейському ринку біометану. Вже зараз у нашій країні функціонують 77 біогазових установок, загальна потужність яких досягає майже 150 млн кубометрів біометану на рік. Крім того, працює біометановий завод. До кінця наступного року виробники планують запустити ще 10 таких обʼєктів потужністю від 1,5 млн кубометрів біометану на рік.

Експерти вважають, що Україна має всі можливості для того, щоб до 2030 року збільшити виробництво біометану до мільярда кубометрів на рік. Це дозволить нашій країні зайняти 10–20% біометанового ринку ЄС.

Аграрії зі східних та південних областей України вчергове отримали генератори від ФАО. Про це повідомили в Міністерстві аграрної політики та продовольства.

Від початку повномасштабного вторгнення рф Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) допомагає українським аграріям вистояти в тяжкі часи, зокрема – подолати виклики, пов’язані з перебоями в електропостачанні. Вже кілька разів організація передавала генератори фермерам, насамперед – тим, що працюють в регіонах, які найбільше постраждали від війни.

Цього тижня, завдяки співпраці ФАО з Мінагрополітики та за фінансування уряду Німеччини, 13 виробників органічної продукції та два аграрних вищих навчальних заклади з південних та східних областей України отримали генератори потужністю 25–80 кВт. До кожного такого агрегату був наданий також комплект запчастин та мастила з розрахунку на 2 тисячі годин роботи. Обладнання стане в пригоді у випадку пошкодження електромереж або відключення електропостачання.

– Ці генератори допоможуть безперервній роботі аграрних підприємств у випадку зникнення електроенергії, – прокоментував допомогу заступник Міністра аграрної політики та продовольства Віталій Головня. – Дуже важливо, щоб підприємства, які забезпечують продовольчу безпеку України, мали всі можливості стабільно працювати і розвиватися, почувати себе впевнено і знати, що про них потурбувалися на випадок надзвичайної ситуації. Ми вдячні міжнародним партнерам за підтримку українських аграрних і переробних підприємств в такий складний для країни час.

Голова офісу ФАО в Україні П’єр Вотьє розповів, що від початку повномасштабного вторгнення організація передала генератори потужністю від 25 до 800 кВт вже 91 українському аграрію. Раніше таке обладнання отримали пекарні, молочні заводи та м’ясопереробні підприємства, тепер – ще й органічні виробники та аграрні виші.

До кінця року ФАО планує роздати ще близько 160 генераторів. Їх нададуть підприємствам, які виробляють хліб, молоко, продукцію тваринництва для безперебійного забезпечення електроенергією виробничих потужностей та складів, на яких зберігають продукти харчування.

– Ми й надалі допомагатимемо українським агровиробникам найбільш необхідними ресурсами, такими як генератори, насіння та засоби для зберігання зерна, щоб уникнути закриття сільгосппідприємств і підтримувати дрібних фермерів у збереженні та підтримці виробництва, – запевнив П’єр Вотьє.

Інноваційний тепличний комплекс з використанням геотермальної енергії планують побудувати в Яворівському районі Львівської області. Про це повідомили в Департаменті економічної політики Львівської ОВА.

28 листопада було підписано меморандум про співпрацю між Львівською обласною військовою адміністрацією, Львівською обласною радою та ТзОВ «Тріосан Холдінг Україна» щодо будівництва на Яворівщині тепличного комплексу з використанням геотермальної енергії.

– Оскільки основні постачальники з Херсонської та Запорізької областей перебувають в тимчасовій окупації і є дефіцит тепличних овочів в Україні, це дуже актуальний проєкт, – зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.

В Україні використовувати тепло земних надр для опалення теплиць будуть вперше. Та і в усьому світі таких проєктів – лічені одиниці.

Тепличний комплекс матиме площу 15 га, і за розміром він буде другим в Україні. За рахунок геотермальних ресурсів теплиці не потребуватимуть газопостачання. Економія газу становитиме 8 мільйонів кубометрів на рік.

Вирощувати в господарстві планують томати, огірки, болгарський перець та салат. За рахунок економії на традиційних енергоресурсах ціни на них мають бути доступними для споживачів. Тож реалізація проєкту дозволить покращити забезпечення області овочами.

Також будуть створені нові робочі місця: працюватимуть на підприємстві 180 осіб.

Інвестиції у проєкт становитимуть близько 70 млн євро. ТзОВ «Тріосан Холдинг Україна» вже уклало договір із американською фінансовою компанією.

Будівництво тепличного комплексу розпочнеться наступного року, а завершити його мають до 2028 року. Але вже у 2025 році власники планують ввести в експлуатацію першу чергу й починати отримувати врожаї.

Проєкт важливий не лише для Львівської області, а й для країни в цілому. Адже він започатковує в Україні новий напрям відновлюваної енергетики, заснований на використанні геотермальної енергії.

Попри війну, в Україні продвжують розвивати «зелену» енергетику, про що свідчить початок реалізації проєкту з побудови вітрової електростанції в Полтавській області. Про це повідомила пресслужба групи компаній ДТЕК.

У сфері використання відновлюваних джерел генерації електроенергії ДТЕК почала працювати понад десять років тому. Для розвитку проєктів цього напрямку ствторено операційну компанію ДТЕК ВДЕ. Саме вона розпочала підготовку до втілення проєкту Полтавської вітрової електричної станції (ВЕС).

Про свої наміри побудувати на Полтавщині вітроелектростанцію ДТЕК заявила в травні нинішнього року. А цими днями стартували передпроєктні роботи щодо розміщення нової станції. Вітрогенератори планують встановити на території Глобинської міської територіальної громади.

17 жовтня на пленарному засіданні 54-ї сесії Глобинська міська рада ухвалила рішення щодо надання компанії дозволу на розробку детального плану території під будівництво. А вже 26 жовтня було підписано тристоронній договір з виконавчим комітетом Глобинської міської ради та спеціалізованою сертифікованою організацією на виконання комплексу робіт з просторового планування. Відповідно до нього, до травня 2024 року має бути проведений комплекс інженерно-геодезичних вишукувань, роботи з розроблення детального плану територій, у тому числі складання звіту з екологічної оцінки, а також комплекс землевпорядних, земельно-кадастрових та землеоціночних робіт.

Після закінчення робіт з просторового планування будуть проведені орнітологічні дослідження. Вони є обовʼязковою частиною комплексу підготовчих передпроєктних робіт і повинні оцінити вплив вітряків електростанції на місцеві популяції птахів.

Саме ж будівництво заплановано завершити в 2025-2026 роках. Неподалік Глобиного має з’явитися вітропарк, в якому потужність кожної вітроенергетичної установки становитиме 6 МВт. Загальна ж потужність вітрової електростанції досягне 650 МВт.

– Ми вже сьогодні думаємо про майбутнє, – коментує початок реалізації проєкту заступник директора ДТЕК ВДЕ Олег Соловей. – Ми цілеспрямовано і усвідомлено йдемо в цей регіон, оскільки він є енергодефіцитним і потужна електростанція тут дуже потрібна. Електроенергія з Полтавської ВЕС дасть поштовх до більш стрімкого розвитку виробництв в Полтавській та суміжних областях.

Представник компанії зазначив, що завдяки втіленню проєкту також будуть створені нові робочі місця, відбуватиметься розвиток інфраструктури громади та району, соціальних проєктів, залучення грантів від міжнародних організацій.

Наша країна може значною мірою задовольнити внутрішні та європейські енергетичні потреби за рахунок виробництва біометану. Про це повідомили в Міністерстві аграрної політики та продовольства.

Про потенціал виробництва газу з біомаси йшлося на конференції «Перспективи та умови для ринку біометану в Україні», організованої за підтримки ініціативи «Німецько-Українське енергетичне партнерство».

Як зазначив під час конференції заступник міністра аграрної політики та продовольства Віталій Головня, українське сільське господарство в процесі виробництва продукує великі обсяги залишків і відходів. Енергетичний потенціал цієї біомаси становить понад 25 млн т нафтового еквіваленту на рік.

– У виробництві біометану Україна може конкурувати з будь-якими країнами та запропонувати найдешевшу сировину, – зазначив заступник міністра. – Україна має найбільшу в Європі площу сільськогосподарських угідь і, відповідно, один з найкращих в світі потенціалів для виробництва біометану.

Європейський Союз планує довести обсяги виробництва біометану до 2030 року до 35 млрд кубометрів на рік. Україна могла б забезпечити Європі близько 20% цієї кількості.

Також Віталій Головня нагадав, що в процесі виробництва в біогазових установках утворюється ще й дигестат – речовина, яка залишається після бродіння біомаси й виділення з неї біометану. Дигестат все активніше використовують аграрії в якості органічного добрива.

– Використання біоенергетичного потенціалу аграрної галузі та переробної промисловості сприятиме децентралізації енергосистеми та надійному енергозабезпеченню громад, – переконаний представник Мінагрополітики. – Також збільшить доходи агровиробників за рахунок додаткового прибутку від реалізації або використання решток та отримання якісного органічного добрива. В цілому зміцнить енергетичну безпеку держави.

Тип підключення – одне з найважливіших питань при покупці батарей опалення. Від обраного варіанту залежить тепловіддача радіатора, його ціна, доступний асортимент матеріалів. Батарея опалення з нижнім підключенням – тренд, який продовжує набирати популярності. Але наскільки енергоефективним є таке рішення? Розглянемо всі переваги та недоліки кожного варіанту.

Нижнє підключення

Почнемо з популярного нижнього підключення. Воно передбачає приєднання радіатора до вертикальних труб, що виходять із підлоги або стіни. У першому випадку магістраль прокладається під стяжкою, покриттям підлоги або плінтусом. У другому варіанті труба закладається в штробу. Радіатори з нижнім підключенням на https://skvagina.com.ua/ особливо популярні за рахунок своєї естетики: на очах залишаються лише лаконічні світлі батареї без некрасивих труб та кранів.

При цьому патрубки можуть розташовуватися трьма способами.

• З одного боку (праворуч або ліворуч). Універсальний варіант більшості батарей.
• По центру. Оптимальне рішення для вертикальних великих радіаторів.
• З боків. Зустрічається в дизайнерських батареях та рушникосушках.

Щодо матеріалів, з нижнім підключенням зазвичай випускають сталеві радіатори панельного типу. Інші види батарей припускають таке підведення труб дуже рідко. Незважаючи на специфічну схему приєднання магістралі, опалювальні прилади зберігають високу ефективність. Єдиним недоліком залишається трохи вища вартість у порівнянні з моделями з бічними патрубками.

Бокове підключення

Боковими патрубками обладнують батареї всіх типів: сталеві, біметалічні, алюмінієві, чавунні. Головна перевага – дещо знижена ціна порівняно з моделями, які мають нижній вихід.

Існує декілька варіантів бокового підключення. Оптимальний вибір залежить від способу розведення труб у вашому будинку.
• Діагональний. Вважається найенергоефективнішим, хоча й не найестетичнішим. Незамінно, коли йдеться про довгі радіатори (понад 2 м або 12 секцій).
• Бокове одностороннє. Класичний варіант, що підходить навіть для квартир у старих багатоповерхівках. Характеризується гарною ефективністю.
• Сідлоподібне (бокове нижнє). Застосовується лише в крайніх випадках, оскільки не дозволяє використовувати повну потужність батареї.

Висновок

Сталеві радіатори з нижнім підключенням – хороше рішення для індивідуальних систем опалення з розведенням під підлогою або стінами. Вони забезпечують зручне прибирання, не привертають увагу громіздкими трубами та кранами. Моделі з боковими патрубками дешевші, асортимент дозволяє підібрати варіанти для індивідуального та централізованого опалення. Однак вони менш естетичні через помітне обв’язування труб, можуть сильно відрізнятися за рівнем енергоефективності.

У місті Ірпінь на Київщині відбувся пуск першої в Україні газової мініелектростанції. Про це повідомив мер міста Олександр Маркушин у Telegram.

Програма розгортання в Україні мережі мініелектростанцій була анонсована трохи більше місяця тому. Вона покликана забезпечити основні потреби населення в теплі й електриці в умовах енергетичної кризи. І ось 31 січня вже запрацювала перша така муніципальна електростанція в Ірпені.

– Сьогодні в Ірпені почала роботу газопоршнева електростанція, яка в разі потреби дозволить заживити значну частину критичної інфраструктури нашого міста, – поінформував міський голова Ірпеня Олександр Маркушин. – Зокрема, йдеться про центральну котельню, кілька навчальних та медичних закладів.

Електростанція працює на природному газі. Звісно, зараз це паливо не дешеве. Але все ж використовувати його вигідніше, ніж дизельне пальне, яким заправляють електрогенератори. Як зазначив мер міста, вартість кіловату енергії, виробленого газопоршневою електростанцією, значно нижча порівняно з генератором.

За словами Андрія Геруса, зараз 60% електроенергії в Україні виробляють чотири електростанції, а близько 40% електроенергії передається через десять підстанцій, тому виникають чималі ризики для енергосистеми країни в цілому.

– При такій архітектурі, коли в одній географічній точці зосереджений значний обсяг генерації або передачі, енергомережа стає легкою ціллю для ракетних атак рф, – говорить голова комітету ВР.

Він впевнений, що втілення таких проєктів розподіленої генерації, як у Ірпені, підвищить стійкість і гнучкість всієї енергосистеми. Водночас, українські міста зможуть отримувати теплову й електричну енергію локально, незалежно від стану енергомережі країни.

Вже незабаром в Україні з’явиться мережа мініелектростанцій, яка зможе значною мірою забезпечити потреби населення в електро- та теплогенерації. Про це повідомив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

За словами посадовця, ухвалено рішення про встановлення газотурбінних та газопоршневих мініелектростанцій. Ті й інші працюють на природному або іншому горючому газі та здатні виробляти як електроенергію, так і тепло, але відрізняються конструкцією силового агрегату.

Такі електростанції бувають різної потужності – від кількох десятків кіловатт до сотень мегаватт, їх можна швидко змонтувати й запустити.

– Хоча виробництво електроенергії на них коштує дорого, але вони дуже швидко підіймаються – до трьох хвилин, – пояснив Денис Шмигаль. – Для порівняння: атомний блок розганяється три доби, а гаситься півтора місяця. Тепловий блок з холодного стану підіймається від 8 до 12 годин, з гарячого стану – від 30 хвилин до 1,5 години.

Планується використання невеликих електростанцій потужністю в середньому 50 МВт. Їх можна експлуатувати як поодинці, так і ставити кілька штук поряд, залежно від потреб.

Перш за все такі станції допоможуть забезпечити населення водою й теплом. Утім, вони також стануть у пригоді, коли буде потрібно запустити АЕС після її зупинки.

– Коли при блекауті розвалюється мережа, щоби підняти атомний блок потрібно 100–150 МВт для старту його роботи, – говорить прем’єр-міністр. – На генераторах такої потужності не доб’єшся, з цим можуть допомогти саме газотурбінні блоки.

Цукрове виробництво вимагає чималих витрат газу, що в наш складний час подекуди робить його нерентабельним. Досвід подолання проблеми мають на Гнідавському цукровому заводі. Про це повідомляє пресслужба підприємства.

Цукрові заводи для свого виробництва традиційно використовують природний газ. Утім, цей енергоносій стає дедалі дорожчим. Тому частина заводів у нинішньому році може просто не почати сезон цукроваріння. Водночас, на Гнідавському цукрозаводі, що на Волині, не лише самі знаходять заміну надто коштовному енергоносієві, але й допомагають позбутися газової залежності місцевим виробникам кукурудзи.

– Якби ми працювали тільки на «газовій схемі» забезпечення підприємства енергією, то ще минулого року нам не варто було запускати завод, а цьогоріч і поготів, – говорить заступник директора Гнідавського цукрового заводу Олександр Нікішин. – Тому минулого року ми опалювали і мазутом. Виникали певні труднощі, які також були пов’язані і з якістю цього виду палива. Тому ми врахували всі проблеми і недоліки, які виникали, і готові до альтернативи.

Звісно, якщо брати до уваги вплив на навколишнє середовище, мазут – не найкраща альтернатива природному газу. Проте, він дає змогу протриматися до кращих часів, не зупиняючи виробництво.

Чимало інших подібних підприємств такої можливості не мають. Наприклад, деякі з них розглядають перехід на використання вугілля. Але отримати дозвіл на переобладнання заводу дуже важко. Причина в тому, що Україна підписала Кіотський протокол – міжнародну угоду, яка стосується зменшення викидів парникових газів. Відповідно до нього, наша країна зобов’язана обмежити спалювання вугілля.

Щодо Гнідавського заводу, то він має ліцензії, потрібні для використання альтернативного палива. Про них подбали раніше, адже проблема зі здорожчанням природного газу виникла ще до повномасштабного вторгнення рф в Україну, а зараз вона лише поглибилася.

– Цьогоріч у нас дві проблеми – війна і ціна на енергоносії, – розповідає Олександр Нікішин. – Якби Гнідавський цукровий завод працював тільки на газу, то щодоби ми повинні віддати мінімум 400 тонн цукру тільки на газ, при тому, що завод буде виробляти 600–700 тонн за добу. А ще потрібно розрахуватись з господарствами-бурякоздавачами, платити заробітну плату людям, обслуговувати підприємство.

Однак використання інших видів палива – не єдиний спосіб зробити підприємство прибутковим. Важливою складовою успішного господарювання є диверсифікація виробництва. Так, крім цукру, тут випускають біоетанол.

Під час виробництва цукру утворюється чимало відходів. Їх утилізація – теж проблема, яку заводи вирішують по-різному. І найкращий шлях – переробка відходів на корисні продукти. Ним і пішли волинські цукровари.

Кілька років тому на заводі створили цех з виробництва біоетанолу, сировиною для якого є меляса. З часом побудували повноцінний біоетанольний завод. Причому, якщо раніше мелясу продавали за кордон, то із запуском біоетанольного виробництва всю її стали переробляти, що виявилося вигідніше.

Утім, меляса є лише в сезон цукроваріння. Щоб потужності були завантажені постійно, в нинішньому році вирішили переробляти на біоетанол ще й кукурудзу. Оскільки зерно для виробництва біопалива не потребує досушування, така переробка дозволить аграріям не тільки вигідно продати врожай, а ще й заощадити газ і кошти на сушіння. Адже, за підрахунками експертів зернового ринку, за поточних цін на газ досушування тонни кукурудзи коштуватиме близько 50 доларів.

– Для такої переробки на біоетанольному заводі вже будується окрема лінія виробництва, – повідомив Олександр Нікішин. – Що це дасть для людей? По-перше, сільгоспвиробникам не потрібно буде витрачати газ на сушіння, адже цьогоріч це виходить дорожче собівартості самої кукурудзи. Ми плануємо цілий рік купувати кукурудзу у людей та виробляти біоетанол.

Таким чином, на біоетанольному заводі буде працювати дві лінії виробництва: на мелясі та на кукурудзі. А сільгоспвиробники зможуть і надалі вирощувати кукурудзу, не відмовляючись від культури через неможливість її сушити.

Але й це ще не все. Під час виробництва біоетанолу також утворюються відходи – мелясна барда. За рік її тут отримують 120–130 тисяч тонн. Виявилося, що мелясну барду цілком можна використовувати як рідке органічне добриво.

Застосовувати її для підживлення сільгоспкультур почали ще в 2017 році. Завод навіть замовляв спеціальні дослідження, щоб зрозуміти, як таке добриво впливає на ґрунт. Так, у травні 2019 року барду внесли на полі з розрахунку 150 т/га, а у вересні перевірили, чи змінилися показники. Результати лабораторних аналізів засвідчили, що внесення добрива сприяло накопиченню у ґрунті азоту, фосфору, калію, ряду мікроелементів, а також зменшило кислотність ґрунту.

Далеко не всі сільгосппідприємства зараз мають власне джерело органічних добрив – тваринництво, а мінеральні добрива зараз також недешеві, подекуди трапляються й перебої з їх постачанням. Тому волинські аграрії оцінили альтернативу й охоче купують мелясну барду.

– На сьогоднішній день до Гнідавського цукрового заводу за цим добривом вже вишиковуються черги, – стверджує представник заводу. – Великі сільськогосподарські підприємства вже закупили необхідне устаткування для внесення цього рідкого органічного добрива.

А ще з відходів цукрового виробництва можна отримувати біометан. На цукрозаводі вже кілька років працюють над переходом на альтернативні джерела енергії, тож і біогазовій установці у планах підприємства знайшлося місце.

…Безперечно, важкі часи минуть, і тоді економіка як окремих галузей, так і всієї країни запрацює на повну силу. А зараз кожне підприємство шукає можливості для продовження своєї роботи, випуску продукції й мінімізації затрат. І використання альтернативних джерел енергії та диверсифікація виробництва можуть стати у пригоді, що й доводить досвід цукровиків з Волині.

– Ми не опускаємо руки і ставимо перед собою амбітні цілі, – наголошує Олександр Нікішин. – По-перше, отримати від своїх підприємств-бурякоздавачів сировину і її переробити. А друге важливе завдання – це зберегти виробничий колектив, бо закриття заводу на один сезон потягне за собою і псування обладнання, а відповідно і більш тяжкі наслідки для підприємства.

В Україні вперше приєднають біометановий завод до газорозподільних мереж. Про це повідомили в Регіональній газовій компанії (РГК).

Постачати біометан до газорозподільних мереж вирішили в агрохолдингу «Галс Агро», який є виробником сільськогосподарської продукції і, звісно, продукує в процесі своєї діяльності чимало відходів тваринництва й рослинництва. Їх утилізацію проводять з користю для довкілля й власної економіки: холдинг має три біогазові комплекси в Київській і Чернігівській областях, розташовані біля цукрових заводів, птахоферми та свиноферми. Вони переробляють відходи на біогаз, а з нього отримують електроенергію, яку компанія продає за «зеленим» тарифом. Сумарна потужність комплексів – 6 МВт.

А в 2021 році було ухвалено рішення розпочати виробництво біометану – повного аналогу природного газу, який використовують для побутових і технічних потреб. Але для того, щобі біогаз, отриманий на біогазових установках, перетворити на біометан, необхідно його очистити. Тож біогазовий завод у ТОВ «Городище-Пустоварівська аграрна компанія», що розташоване у Чернігівській області і входить до складу агрохолдингу, вирішили дообладнати ділянкою з очистки. Це дасть можливість отримувати 3 млн кубометрів біометану на рік. Такої кількості газу вистачить, щоб забезпечити ним близько 1,5 тис. приватних домогосподарств.

Почати виробництво біометану та його фізичне закачування у газорозподільні мережі «Галс Агро» планує на початку 2023 року. Та вже цими днями, у липні 2022 року, було укладено договір між агрохолдингом і РГК про приєднання біометанового заводу до газорозподільних мереж Чернігівської області. Таке приєднання відбудеться в Україні вперше. Зараз фахівці РГК спільно з «Галс Агро» та АТ «Чернігівгаз», науковими й експертними установами розробляють відповідні технічні рішення.

– Наша компанія вирощує зернові та енергетичні культури, виробляє цукор, м’ясо та молоко, займається птахівництвом та садівництвом, – говорить генеральний директор «Галс Агро» Сергій Кравчук. – Тому ми маємо власну сировину для виробництва біометану. Ми давно шукали шляхи використання відходів тваринництва та рослинництва не тільки для генерації «зеленої» електроенергії, але і для виробництва біометану. Тепер, з технічною експертизою РГК, вони перетворились в план побудови виробництва.

За словами технічного директора РГК Сергія Бондара, подібна практика поширена в ряді європейських країн, в тому числі – у Франції, Німеччині, Бельгії. Крім екологічних і економічних чинників, важдиву роль відіграє можливість локального виробництва і споживання газу, що значною мірою знижує інфраструктурні ризики.

– Закачування біометану у газові мережі є прикладом так званого розподіленого виробництва енергії, коли енергоносії не видобуваються з надр, не транспортуються газопроводами і споживаються безпосередньо поруч з виробничими потужностями, – пояснює Сергій Бондар.

У РГК розповіли, що для виробників біометану їх послуги з виготовлення технічних умов, погодження проекту і фізичного приєднання до розподільних мереж обійдуться у символічну плату в одну гривню. Але будівництво зовнішніх та внутрішніх газових мереж і установку необхідного обладнання виробники мають профінансувати самі.