В Україні з’являються нові потужності для зберігання зерна

В Україні з’являються нові потужності для зберігання зерна

Аграрії потребують нових зерносховищ замість втрачених і будують їх попри війну, що триває. Про це повідомило спеціалізоване видання елеваторної галузі elevatorist.com.

 

Через повномасштабне вторгнення рф Україна втратила понад 13% елеваторних потужностей. Щоб компенсувати брак місць для зберігання зерна, аграріям доводиться продавати врожай просто з поля або використовувати тимчасові сховища, в тому числі – спеціальні рукави, передані іноземними партнерами в рамках гуманітарної допомоги. Але такі міри – тимчасові. Тому чимало сільгоспвиробників будують стаціонарні сховища навіть у теперішній складний час.

 

За словами генерального директора підприємства – виробника елеваторного обладнання KMZ Industries Валерії Калашник, від самого початку війни завод не зупинявся.

 

– Якщо казати глобально, то, не дивлячись на війну, і минулого року, і цього замовлень вистачало, – зазначила вона, даючи коментар журналістам під час виставцки Agritechnica в Німеччині. – Нам пощастило, галузь працює. Проблеми зі зберіганням, з відвантаженням зерна не дають можливості нашим аграріям зупинятися. Вони продовжують будуватися, може не так агресивно, не так швидко і не такими великими обсягами. Тому наше виробництво працювало щодня і працює зараз.

 

Частина замовлень від клієнтів стосується ремонту елеваторів, пошкоджених внаслідок обстрілів. Звісно, далеко не всі власники готові вкладати кошти у відновлення сховищ, що розташовані у прифронтових регіонах. Але там, де пошкодження порівняно невеликі, ремонти все ж відбуваються.

 

Не надто багато нині бажаючих і реалізовувати проєкти з переробки зерна.

 

Натомість обсяги будівництва потужностей для зберігання збіжжя зростають. З’являються як маленькі, так і дуже великі об’єкти, насамперед – на заході країни.

 

Новий елеватор в Київській області.

 

– Оскільки наша продукція використовується і на переробних підприємствах, то, за нашим досвідом, фокус наразі саме на зберіганні і на перевалці, а не переробці, – говорить Валерія Калашник. – Особливо це стосується підприємств, що знаходяться ближче до кордону. Західні регіони були найбільш активні, їхня активність розпочалася до початку повномасштабного вторгнення, але зараз маємо справжній пік, і це логічно.

 

Утім, будувати продовжують і в інших регіонах. Адже везти зерно на зберігання через всю країну не дешево. Наприклад, цими днями в Київській області було введено першу чергу елеватора, розраховану на зберігання 12 тис. т зерна.Триває будівництво великого елеватора в Дніпропетровській області.

 

 

 

Україна втратила понад 13% елеваторних потужностей


Україна втратила понад 13% елеваторних потужностей

Через повномасштабне вторгнення рф Україна втратила чималу частину потужностей для зберігання зерна. Про це повідомляє спеціалізоване видання елеваторної галузі Elevatorist.com.






Так, до початку вторгнення наша країна мала елеваторні потужності на 57 млн т одночасного зберігання. Станом на кінець червня 2023 року, в робочому стані перебувають в експлуатації елеватори, на яких можна одночасно зберігати 49,26 млн т зерна. Таким чином, втрачено потужностей на 8 млн т, або близько 13,5% від довоєнних обсягів.






Експерти врахували втрати елеваторних потужностей від обстрілів і підтоплення, а також недоступні в даний час через тимчасову окупацію. Крім того, до аналізу включені заблоковані портові зернові термінали.






Деякі елеватори перетворилися на руїни, інші суттєво пошкоджені, але їх можна відновити. Що й роблять вітчизняні фахівці, і частина підприємств, які були зупинені через обстріли, вже повернулася до роботи. Так, якщо в травні в робочому стані було потужностей на 44 млн т зберігання, то в кінці червня – на понад 5 млн т більше.






Та, на жаль, деякі елеватори, які вціліли раніше, тепер навпаки припинили свою діяльність внаслідок нових атак і повені, спричиненій підривом Каховської ГЕС. Отже, ситуація в галузі постійно змінюється.






Повністю зупинено роботу елеваторної галузі в Луганській області, де всі 23 елеватори загальною потужністю 880 тис. т перебувають на тимчасово непідконтрольних територіях.






Серед інших регіонів найбільших втрат за обсягами зберігання зазнали Миколаївська, Запорізька й Херсонська області.





Елеватор у місті Костянтинівка на Донеччині росіяни обстрілювали неодноразово





Зокрема, в Миколаївській області на початку 2022 року було 65 елеваторів, де одночасно можна зберігати понад 4,3 млн т зерна. Втрачено потужностей на понад 1,83 млн т або близько 40%.






Запорізька область до повномасштабної війни мала 52 елеватори на понад 2,24 млн т одночасного зберігання. Нині тут діє лише 10 елеваторів, на яких можна зберігати 415,4 тис. т зерна. Таким чином, втрачено потужностей більше ніж на 1,82 млн т, що становить 80% від загального обсягу.






Такі великі втрати в Запорізькій області виникли через те, що більша частина елеваторів, а саме – 38 підприємств загальною потужністю майже 1,65 млн т, опинилися на тимчасово окупованих територіях. Крім того, кілька елеваторів на підконтрольній території не працюють з різних причин, в тому числі і внаслідок пошкождень.






В Херсонській області до 2022 року діяло 52 елеватори загальною потужністю 1,89 млн т. Зараз працює лише 6 з них, розрахованих загалом на 203,8 тис. т одночасного зберігання. Отже, втрачено потужностей майже на 1,69 млн т, або 89%.






26 елеваторів загальною потужністю майже 1,13 млн т розташовані на тимчасово окупованій території Херсонщини. Ще 4 елеватори перебувають в зоні бойових дій.






У підконтрольних районах області 5 зерносховищ не працюють внаслідок пошкоджень через обстріли, 12 – підтоплені після руйнування Каховської ГЕС.






Загалом через війну постраждала елеваторна галузь Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Харківської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської й Сумської областей.



Рукави для зерна отримають майже півтори тисячі аграріїв


Рукави для зерна отримають майже півтори тисячі аграріїв

У рамках першого етапу програми допомоги аграріям визначено майже півтори тисячі отримувачів рукавів для зберігання зерна. Про це повідомили в Міністерстві аграрної політики та продовольства України.





Мінагрополітики й Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) оприлюднили результат розгляду заявок на отримання гуманітарної допомоги у вигляді рукавів для зберігання зерна. Рукави для зерна отримують 1497 аграріїв.





Списки отримувачів опубліковані на сайті Державного аграрного реєстру. Також на цифровій платформі вказані адреси складів для отримання допомоги, розміщена інформація про кількість рукавів, які можуть отримати заявники, та про процедуру їх видачі.





Вирушаючи на склад для отримання рукавів, необхідно взяти з собою такі документи:






  • документ, що посвідчує особу (паспорт);





  • наказ про призначення на посаду та довіреність на отримання безкоштовної допомоги;





  • роздрукований у двох копіях та заповнений з боку отримувача акт прийому-передачі рукавів на ім’я довіреної особи та згоду на обробку даних.




Рукави для зберігання зерна





Кожен рукав розрахований на зберігання 200 тонн зерна. Видають їх безкоштовно у рамках проєкту, який реалізується Мінагрополітики та ФАО за фінансової підтримки Канади, Японії та Minderoo Foundation. Загальна сума його фінансування становить 60,5 млн доларів США.



Що таке елеватор: різновиди зерносховищ, їхнє будівництво та замовлення «під ключ»


Що таке елеватор: різновиди зерносховищ, їхнє будівництво та замовлення «під ключ»


Елеватором, або елеваторним комплексом називають стаціонарне приміщення для зберігання й обробки зерна, оснащене необхідним для цього обладнанням. Така споруда необхідна для потреб сільського господарства. Важливо організувати правильне зберігання будь-якого врожаю, від цього залежить його якість та виконання усіх наступних виробничих циклів.

Сучасне зерносховище є технологічно складною спорудою. Його будують за проєктом, розбробка якого потребує спеціалізованих знань та навичок. ТОВ «Будівельна фірма СЕРВІССТРОЙ» є на ринку з 2009 року й виконує повний комплекс робіт з облаштування та зведення металоконструкцій. Будує каркасні та безкаркасні склади, ангари, приміщення, які можуть використовуватись для зберігання техніки чи будь-яких товарів.



Різновиди



Часто для будівництва елеватора використовують типові варіанти. У сучасних зерносховищах завжди передбачається наявність обладнання для завантаження й розвантаження, транспортування, вентиляції. Потрібні також прилади для приймання насіння, його протруювання, автоматичні ваги й багато іншого.



Споруди поділяються на декілька видів залежно від призначення:

Хлібоприймальні й заготівельні. Здійснюють обробку, очищення, висушування зерна, підходять також для тимчасового зберігання. Тут виконують повний комплекс робіт із підготовки посівного матеріалу;
Базисні. Призначені для висушування й очищення. До таких елеваторів надходить насіння після первинної обробки. У них створюють запаси сировини для споживання. Базисні зерносховища габаритні, мають високу продуктивність;
Вузлові, або перевалочні. Приймають зерно, у деяких випадках прямо з полів, та забезпечують повний цикл із транспортування;
Фондові. Дуже місткі споруди для розміщення насіння у великих об’ємах. Саме їх використовують під час розміщення стратегічних державних запасів. Цей матеріал відрізняється високою якістю й використовується у виняткових випадках;
Виробничі. Їх облаштовують на території зернообробних підприємств для постійного забезпечення сировиною.
Примлинові споруди будують для підготовки жита й пшениці та для його подальшої переробки на млині.

Власне зерносховище мають також заводи, які займаються виробництвом комбікорму, порти, реалізаційні бази, фермерські підприємства.



elevator2.png

Особливості будівництва елеваторів




Протягом тривалого часу зерно можна зберігати лише в спеціально обладнаних приміщеннях. До будівництва висувається багато технологічних, експлуатаційних, конструкційних, економічних вимог. Потрібно створити умови для тривалого зберігання без погіршення якості й втрати кількості, максимально механізувати усі процеси, забезпечити теплопровідність і низьку гігроскопічність. Дуже важливо попередити будь-які умови для розвитку мікроорганізмів, здатних пошкодити запаси сировини.




Зерносховища мають бути надійно поєднані із під’їздними шляхами, створювати умови для зручного спостереження та обробки. Необхідно виконати всі умови протипожежної безпеки, запобігти вибухам чи іншим аваріям. Потрібно забезпечити усі вимоги цивільної оборони, точно виконувати санітарні вказівки для зберігання врожаю у сприятливих умовах.




Кому можна довірити будівництво елеватора?




elevator3.png




Якісне будівництво елеваторів «під ключ» здійснюють фахівці servicestroy.com.ua, які виконують такі послуги:

    1. Будівництво складів та ангарів.
    2. Будівництво для сільськогосподарського бізнесу.
    3. Будівництво логістичних комплексів.
    4. Загальнобудівельні роботи в промисловому будівництві.
    5. Промислове будівництво.




На основі проєкту й ретельно підібраних матеріалів для кожного замовника знаходять найкраще рішення. Компанія не лише створює проєкт, а й кошториси та інші документи для затвердження й початку будівництва.



Компанія «СЕРВІССТРОЙ» займається зведенням різних за призначенням конструкцій, наприклад: будівництво елеваторів, складів, обладнаних спеціально для якісного зберігання, переробки й транспортування насіння.








Останні дні для подання заявок на рукави для зерна


Останні дні для подання заявок на рукави для зерна

До 23 жовтня аграрії ще можуть подавати заявки на отримання рукавів для зберігання зерна. Про це повідомили в Міністерстві аграрної політики та продовольства України.





Конкурс на отримання рукавів проводили Мінагрополітики і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Він тривав до 9 жовтня. Утім, попит на такі ємності для зберігання великий, а подати заявки встигли не всі аграрії.





Тож 13 жовтня розпочався другий етап конкурсу. Для участі у ньому потрібно подати заявку до 23 жовтня через Державний аграрний реєстр (ДАР).





Щоб претендувати на отримання рукавів для зберігання зерна, необхідно відповідати ряду умов. По-перше, обробіток землі має відбуватися на підконтрольній Україні території. По-друге, треба мати від 100 до 10 тис. га землі в офіційному обробітку. По-третє, отримані ємності фермер має використовувати для зберігання продукції, вирощеної в його господарстві.





Стати учасниками програми можуть як власники, так і орендарі, як юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці.




Рукав для зберігання зерна і обладнання для його наповнення.





Станом на 18 жовтня, через систему ДАР уже подано 119 заявок на 1433 рукави. Загальна площа земель сільгосппризначення, які обробляють учасники конкурсу, – 117741,96 га.



Скасовано ввізне мито на рукави для зберігання зерна


Скасовано ввізне мито на рукави для зберігання зерна

Закон, який звільняє від оподаткування ввізним митом товарів, що використовуються для забезпечення зберігання зернових та олійних культур, підписав Президент України Володимир Зеленський. Повідомлення про це з’явилося на сайті Верховної Ради України.





Законопроект №7548-1 про внесення зміни до розділу XXІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, що використовуються для забезпечення зберігання зернових та/або олійних культур був поданий групою народних депутатів до Верховної Ради менше місяця тому – 21 липня. Його поява була викликана гострою нестачею зерноскладів і елеваторів внаслідок повномасштабного вторгнення рф і втрати частини приміщень та обладнання для зберігання зерна. Як зазначають автори документу в пояснювальній записці, доступність вільних місткостей буде вичерпана вже у жовтні 2022 року, а максимальний їх дефіцит спостерігатиметься у листопаді та складатиме близько 15 млн т.





Виходом з такої ситуації може бути використання тимчасових засобів зберігання – поліетиленових мішків та рукавів, силосів і обладнання, призначеного для їх завантаження й розвантаження. Так в один рукав можна вмістити до 200 т зерна, а зберігати таку ємність можна під відкритим небом, наприклад, на току або й просто на полі.





В Україну таке обладнання завозять з-за кордону. За даними ініціаторів законопроекту, необхідно у стислі терміни імпортувати близько 80 тис. рукавів і 80 комплектів обладнання для їх завантаження. Однак на заваді цим планам могли стати високі ціни на них, адже лише один рукав коштує близько 1000 доларів США. Тому скасування ввізного мита на них принаймні частково зменшить фінансове навантаження на аграріїв, які потребують даної продукції.




Зберігання зерна у рукавах.





Колеги авторів документу виявили повну згоду з необхідністю прийняття закону. Тож уже 27 липня, менше, ніж за тиждень після отримання Верховною Радою, законопроект був ухвалений. За нього проголосувало 304 народних депутати і не було жодного голосу проти.





Вже 1 серпня закон підписав Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук. А тепер на документі з’явився і підпис Президента України Володимира Зеленського.





Отже, відтепер від оподаткування ввізним митом звільнені вироби та обладнання для зберігання, перевезення, завантаження і розвантаження зернових та/або олійних культур: полімерні рукави та мішки об’ємом не менше 0,8 метрів кубічних для зберігання сільськогосподарської продукції, причепи і напівпричепи з самозавантаженням або саморозвантаженням для перевезення сільськогосподарської продукції.





Звільнення від ввізного мита на цю групу товарів поширюватиметься на весь період дії воєнного стану та зберігатиметься ще 30 днів з дня його припинення чи скасування.



Силосні зерносховища, світовий досвід


Силосні зерносховища, світовий досвід



Система зберігання зерна




Щоб мінімізувати втрати збіжжя після завершення жнив, на сільськогосподарських фермах використовують систему зберігання зерна, завдяки якій забезпечують зібраному врожаю безпечне та правильне зберігання. Недостатньо розвинена система зберігання зерна може спричинити від 20 до 100% втрат отриманої продукції, що, своєю чергою, може стати причиною нестабільного постачання продовольства.




Існує чимало способів зберігання зерна, але серед них використання силосів (силосних зерносховищ) є найбільш популярним. Причинами популярності зернових силосів є їх доступна ціна та простота обслуговування. Такі зерносховища мають багату історію: вперше їх почали використовувати ще давні греки. Весь світ визнав цей спосіб зберігання, оскільки такі зерносховища не вимагають якихось особливих вмінь від користувача, є досить простими в експлуатації, а також мають можливість транспортування. Цей особливий спосіб зберігання зерна вдосконалювався впродовж століть, і в наш час його застосовують у багатьох сучасних зерносховищах. Завдяки безперервному розвитку нових технологій модернізація силосів для зберігання зерна продовжується.





Силоси для зерна


Нині зернові силоси використовують в усьому світі. І в різних країнах існують різні типи зерносховищ залежно від економічного статусу країни та її кліматичних особливостей. Вони можуть бути виготовлені з металу, цементу, сталі, каменю, пластику чи інших матеріалів. 



Нижче розглянуті найбільш поширені типи зерносховищ у різних куточках нашої планети 



Металеві силоси 




Металеві силоси виготовляються з оцинкованого металу. Вони мають циліндричну форму, плаский металевий дах і зазвичай пласке металеве дно. Люк з кришкою розташований з одного боку, здебіьшого у верхній частині, а випускний патрубок із засувкою передбачений біля основи стінки. Металеві силоси використовуються для зберігання значних обсягів зерна, понад 25 тонн. Також існують і невеликі силоси об’ємом від 1 до 10 тонн.





Силоси металеві


Металеві силоси використовують у Гватемалі понад 50 років. Здебільшого ці типи зерносховищ застосовуються в країнах, що розвиваються, таких як Свазіленд, Індія та Болівія. Металеві силоси значного обсягу розміщують на бетонному фундаменті без опорної плити.



Баштові силоси 



Баштові силоси мають циліндричну форму, їх винайшов Франклін Хірам Кінг. Висота силосу становить від 10 до 90 метрів, а діаметр – від 3 до 27 метрів. Баштові силоси можуть виготовлятися з дерев’яних деталей, литого бетону або сталевих панелей. Витрати на будівництво та довговічність цих споруд можуть відрізнятись залежно від матеріалів, використаних для їх виготовлення.




Силоси баштові


Місткість у зерносховищ такого типу може бути й дуже значною, залежно від розміру ферми. Баштові силоси  використовують переважно в Австралії, Канаді та США. Переваги цього типу силосів: висока продуктивність, довговічність і мінімізований негативний вплив на зерно. Деякі силоси мають функцію зберігання зерна в умовах низькокисневої атмосфери, що запобігає процесам гниття та пліснявіння ферментованого вмісту, а також зберігає високу якість зерна.




У баштових силосах вміст надійно захищений від доступу повітря, тому мінімізуються ризики різких перепадів температури та вологості, також це дає можливість силосувати рослини з досить високим рівнем вологості – від 60%.




Синтетичні силоси та силоси АМР США, Нігерія 



1. Синтетичні силоси 




Використавши певні синтетичні матеріали, а саме бутилкаучук та поліетилен високої щільності, можна створити невеликі контейнери для зберігання збіжжя. Головним недоліком синтетичних силосів є або їхня висока ціна, або ж недостатній захист зерна від згубного впливу різних шкідників.





Силоси синтетичні


2. Силоси АМР США (Агентства США з міжнародного розвитку) 




Силоси АМР США


Основою для цих силосів є бетонні стовпи або камені, що тримають бетонну плиту діаметром у півтора метри. Силос виготовлений із земляної цегли й оштукатурений зсередини з використанням дрібновічкової дротяної сітки. Дах силосу має купольну форму. Місткість такого силосу зазвичай становить одну тонну.



Башта компанії «Schapfen Mühle», Німеччина 




Cилосна башта


Башта компанії «Schapfen Mühle» знаходиться в Ульмі (Німеччина). Силосна башта була збудована в 2005 році. Її висота становить 115 метрів. Від часу зруйнування в 2013 році башти Хеннінгер Турм (120 м), що знаходилась у Франкфурті-на-Майні, вона вважається найвищим сховищем зерна у світі. 



Силоси «Tellem», Буркіна-Фасо, Африка 



Такий різновид зерносховищ куполоподібної форми побудований із земляної цегли. Основою типових силосів «телем» є утрамбований шар землі, а сама споруда викладена із земляної цегли. Куполоподібна техніка, що використовується у спорудженні даху, передбачає використання спеціальної дерев’яної рами, і її доволі важко освоїти. Для будівництва такого типу силосів потрібен кваліфікований робітник.




Силосне зерноcховище


Місткість і виконання враховують особливості кожної ферми, тому можуть різнитись між собою. Одне з подібних зерносховищ споруджується таким чином, щоб ним могли користуватись фермери без спеціальних навичок. Головною особливістю цього силосу є знімний дах, опорою для якого слугує дерев’яна рама. Силоси «телем» використовуються здебільшого в африканських країнах.



Збірна силосна башта панельної конструкції «Діхтер», Бенін 




Силоси цього типу мають циліндричну форму. Їхня конструкція розроблена в Беніні, Африка. Зерносховище збудоване з бетонних блоків, що підтримуються сталевим дротом. Зовнішня і внутрішня стінки вирівнюються цементом. Дах оснащений люком, внизу передбачений протикрадіжний пристрій.




Армоцементний бункер, Камерун 



Перші армоцементні силоси були розроблені в Камеруні, і їх почали використовувати в деяких африканських країнах. Місткість цих зерносховищ становить 1015 тонн. За формою вони подібні до силосів «теллем», але відрізняються від останніх будівельною технологією: кілька шарів дрібновічкової металевої сітки заливають цементним розчином.




Силос армоцементний


Впродовж тисячоліть зерносховища використовувались для збереження збіжжя. Це популярний спосіб зберігання зерна без завдання шкоди його якості. Щоб вибрати оптимальний варіант, фермери повинні не лише досліджувати й вивчати різноманітні конструкції та функціональність самих зерносховищ, а й уміти співвідносити їх з індивідуальними потребами та особливостями власного господарства.






На вибір силосів впливають такі фактори, як розмір, продуктивність і призначення ферми, а також кліматичні особливості регіону. Важливою є й економічна складова. Зерносховища, створені з використанням сучасних технологій, здатні підвищити ефективність ведення сільського господарства, а також забезпечити високу якість зерна, внаслідок чого фермери мають можливість отримати максимальну вигоду від своїх культур. Використання такого роду передових технологій у зернозберіганні визначатиме врешті майбутнє сільськогосподарської промисловості загалом. Обов’язково проконсультуйтеся з фахівцем перед тим, як вибирати обладнання для зберігання вашого врожаю.







На території України зараз найпоширенішими є металічні силоси циліндричної форми з конусним або пласким дном, які замінили собою існуючі в минулому столітті залізобетонні бункери. Вибір такого матеріалу для силосного зерносховища пов’язаний з тим, що металева конструкція дозволяє впродовж тривалого часу зберігати зерно без погіршення його якості.




Металеві силоси забезпечують зерну недоступність хвороботворних бактерій, комах-шкідників, гризунів та інших тварин, що усуває необхідність застосування інсектицидів та фумігаторів. В Україні великим попитом користуються силосні зерносховища як вітчизняного виробництва (ТОВ «ТД «ЮГелеватор», ТОВ «КРЕАТИВ-АГРОМАШ», ПП «ЛУБНИМАШ» та ін.), так і добре відомих німецьких марок («РETKUS», «Riela» і «NEUERO Farm»), а також обладнання Польці (Компанія AG-PROJEKT, ТОВ «Aрай Україна ЛТД»), США та інших країн.



Як працює елеватор та його призначення


Як працює елеватор та його призначення

Сільське господарство продовжує розвиватись і в наш час. Вирощені зернові культури після збирання врожаю необхідно десь зберігати й робити це правильно, інакше виготовлені з них продукти матимуть погану якість. Йдеться про випічку, хліб, макарони тощо. Аналіз готової продукції проводиться за допомогою спеціальних пристроїв безпосередньо в лабораторіях, обрати які можна тут.


Основне призначення зернового елеватора




Зерновий елеватор – сучасний промисловий комплекс, що використовується для прийому, підготовки, зберігання та відвантаження зерна, яке має необхідну кондицію та знаходиться в умовах, що забезпечують підтримку його якості в межах затверджених стандартів. В елеваторі має підтримуватись певний рівень вологи та передбачатись обов’язкове вентилювання, щоб уникнути появи цвілі, грибка й різних мікроорганізмів, здатних стати причиною пошкодження та псування врожаю. Принципи роботи елеватора і його облаштування призначені для повного контролю процесів, виконання технологічних вимог та оптимізацію транспортування в межах комплексу. Сьогодні всі процеси, які відбуваються на елеваторі, майже повністю автоматизовані. Для управління виробництвом використовується центральний пульт керування. Завдяки цьому можна уникнути помилок персоналу та збоїв під час функціонування елеватора.






Як влаштований елеватор


 



Елеватор – це споруда, збудована за силосним типом. Його конструкція є багатофункційною будівлею, що складається з:






♦  відділу для приймання зерна;

♦  сушарки для зерновых культур;

♦  зерносховища;


♦приміщення для проведення робіт, в якому зосереджено обладнання для різних видів обробки культур; 




♦  відділу відвантаження;




♦  обладнання для піднімання пшениці, кукурудзи чи іншої зернової сировини та його транспортування з одного відділення до іншого;

♦  силосних корпусів тощо.












У наш час елеватори, призначені для зберігання та переробки зерна, часто прибудовують до споруд силосного типу значної місткості. Прибудову проводять так, щоб елеватор був сполучений з основним приміщенням, де проводяться роботи. Це важливо, оскільки здебільшого саме там повністю формуються необхідний комплект обладнання й логістика, згідно з якою зернові культури вивозяться для подальшого розподілу.



 



Процес роботи елеватора


 



Принцип роботи елеватора ґрунтується на послідовному виконанні наступних технологічних процесів:





♦ Приймання зерна. Можна організувати з будь-якого виду транспорту. В елеваторах заготівельного типу для господарств фермери часто використовують автомобільний пункт розвантаження в приймальні відділення та бункери. Якщо елеватор перевалочний, то можливе використання залізничних колій і причалів.




  Обробка й підготовка. Завдяки конструкції такого місця для зберігання можна здійснити очищення зернового вороху, сушіння в зерносушарках, а також сортування.



♦   Зберігання. Це головна функція елеватора.

Відвантаження зерна. Елеватор – логістичний вузол, оснащений усім необхідним для відпуску будь-якої кількості зерна із застосуванням транспортувальної стрічки, пневматичних рукавів та бункерів.







 



Елеватори допомагають вирішити комплекс завдань із зберігання збіжжя. При цьому функціонал у них може бути різним залежно від особливостей транспортування, типу зерна, розташування та прив’язки до інших об’єктів.


Підготовка зерна до зберігання


Підготовка зерна до зберігання



Один з основних етапів у підготовці зібраного врожаю насіння чи зерна до зберігання передбачає кілька видів очищення зернової маси: попереднє, первинне та вторинне. Видалення домішок рослинних залишків (соломи, полови, насіння та вегетативних частин інших культур), різноманітних сміттєвих часток та мінеральних включень сприяє підвищенню якісних характеристик зерна під час його післяжнивного дозрівання, покращує аерацію зернової маси, запобігає збільшенню її вологості та усуває можливість ураження фітопатогенами.




Щоб якісно і з найменшими втратами зберегти зібраний урожай, необхідно враховувати фізіологічні процеси, які відбуваються в зерні та насінні різних сільськогосподарських культур до й під час зберігання. Найважливіші з них – дихання та післяжнивне дозрівання зерна




Жнива


У період післяжнивного дозрівання завершується синтез поживних високомолекулярних речовин, що є енергетичним запасом насіння. Прості органічні сполуки перетворюються на складні, такі як білки, жири та вуглеводи, водночас активна діяльність ферментів помітно знижується.




Пшениця


Порівнюючи із зерном у фазі воскової стиглості, не готовим до проростання, повностигле зерно (у твердій фазі) має високий потенціал схожості, що за сприятливих умов може призвести до його передчасного проростання. Щоб уникнути таких небажаних наслідків, слід забезпечити зерновій масі певну вологість і температуру зберігання.




Насіння зернових культур


Залежно від погодних умов зерно після збирання може мати різну вологість. Якщо цей показник перевищує критичну величину – 14% для хлібних злаків (іноді він може становити 30% і більше) та 8–10% для насіння олійних культур – потрібно здійснити сушку зернових мас. Таким чином вдасться знизити інтенсивність дихання зерна, яка залежить від температури навколишнього середовища, вологості та ступеня аерації зернової маси. Чим нижчою є температура зерна, тим менш активно відбуваються в ньому процеси дихання, і тим вищою є допустима вологість його зберігання. Наприклад, для зерна пшениці, за умови його зберігання при температурі, що дорівнює або близька до 0°С, вологість 17% не буде критичною й дозволить якісно зберегти весь урожай. 




Проросле зерно


Процес дихання в рослин під час їх росту й розвитку відбувається безперервно. Так само, як у клітинах самих рослин, дихальний процес здійснюється і в клітинах їх дозрілого насіння. Інтенсивне дихання призводить до втрати сухої маси зерна внаслідок витрати глюкози, що міститься в ньому, і ферментативного гідролізу крохмалю. В умовах вільного доступу повітря спостерігається аеробне дихання, яке полягає в окисленні глюкози з утворенням вуглекислого газу й води. 




Аеробне та анаеробне дихання зерна


Якщо ж кисень відсутній, відбувається анаеробне дихання. У цьому випадку глюкоза розщеплюється на вуглекислий газ та етиловий спирт. 




Обидва види дихання супроводжуються виділенням значної кількості тепла, що призводить до самозігрівання зерна й може дуже негативно вплинути на його зберігання. Чим інтенсивніше протікає цей процес, тим вищим є ризик виникнення самозігрівання: тепло й волога, що виділяються, накопичуються в міжзерновому просторі, підвищуючи вологість і температуру зернової маси, а вуглекислий газ гальмує дихання зерна та водночас пригнічує життєдіяльність мікрофлори. При цьому аеробні процеси переходять в анаеробні, які супроводжуються виділенням етилового спирту, а він своєю чергою згубно впливає на ступінь схожості зерна.





Необхідно знати, що в разі активного надходження повітря в такі маси (внаслідок перемішування, перелопачування) інтенсивність дихання зерна різко збільшиться й супроводжуватиметься рясним виділенням і накопиченням вологи й тепла. Через це може відбутись сильне та неконтрольоване самозігрівання зерна. Тому, щоб уникнути пошкодження врожаю під час його зберігання і з метою безпеки надзвичайно важливо забезпечити низьку інтенсивність дихання зернової маси.




Найбільш поширеними в сучасних технологіях зберігання зерна методами підготовки є вентилювання та сушіння. Щоб зменшити вологість зернової маси, її обробляють потоком сухого, теплого повітря, температура якого знаходиться в межах +40…55°С. Застосування більш високих температур може спричинити перегрів зерна та призвести до втрати його життєздатності. За допомогою вентилювання й просушування вологість зерна знижується до 14–15%. 




Очищення та сушка зерна


Через неоднорідність зернової маси, що містить як цілі, так і подрібнені, а також різні за розміром зерна, розподіл вологості в ній відбувається нерівномірно, що також створює несприятливі умови для якісного зберігання. Пошкоджені, дрібні, недозрілі, суховійні чи морозобійні зерна відрізняються підвищеною активністю дихального процесу. Крім того, вони інтенсивніше адсорбують вологу, внаслідок чого сприяють розвитку хвороботворних мікроорганізмів. Усувають таку проблему шляхом сортування зерен (трієруванням, пневмосортуванням тощо).





Зерносховище


З метою запобігання зараженню зерна патогенами або пошкодженню його під час зберігання різними шкідниками, проводиться профілактичне оброблення та знезараження зерносховищ, обладнання, транспорту, тари тощо. Ретельне прибирання прилеглих територій, видалення залишків зернового пилу, зерновідходів, бур’яну, а також можливих джерел пиття для гризунів допоможуть захистити сховища із зерном від можливого спричинення збитків.


Зерносушарки, їх види та характеристики


Зерносушарки, їх види та характеристики



Цикл вирощування сільськогосподарських культур, зокрема зернових, зернобобових та олійних, що завершується збиранням врожаю, не можна вважати успішним без забезпечення оптимальних умов зберігання продукції. Як стверджує народна мудрість: не той урожай, що в полі, а той, що в коморі. Згідно з агротехнічними стандартами, вологість зерна, призначеного для тривалого зберігання, не повинна перевищувати 14%, тоді як у щойно зібраного цей показник зазвичай становить від 20 до 30%.




Щоб уникнути втрат зерна під час зберігання, його попередньо просушують. Серед існуючих технологій зниження вологості зерна найпоширенішим є застосування конвективного сушіння з використанням зерносушарок. У цих обладнаннях відбувається обдування оброблюваного продукту теплим, сухим потоком повітря або повітряно-газової суміші з одночасним видаленням зернового пилу.



Принцип дії сучасних зерносушарок може ґрунтуватись як на обробці (безперервному завантаженні, обдуванні, охолодженні та вивантаженні) зерна, що надходить поточно, так і  на обробці певного об’єму продукту, котрий завантажується й обробляється в обладнанні дозовано. Відповідно до цього розрізнють зерносушарки поточні й циклічні (або порційні). Також усі зерносушарки за режимом їхньої роботи можна поділити на установки безперервної та періодичної дії. Кожна з цих груп має властиві їй певні переваги, але також і певні недоліки.




Зерносушарка


Поточні зерносушарки призначені для якісної та продуктивної обробки значної кількості зерна, вологість якого в кращому випадку складає 25–26%, і використовуються переважно в середніх і великих сільськогосподарських підприємствах. Головний недолік поточних сушарок безперервної дії – це обмежене видалення вологи (4–6%) із зерна за період однократної обробки (час проходження зерна від бункера засипки до виходу із зерносушарки), тому для сировини з високим рівнем вологості використання такої установки є проблематичним: зерно нагрівається та просушується нерівномірно, видалення надлишкової вологи заповільнюється, а пропускна здатність зерносушарки суттєво знижується.





Зерносушарка


Циклічні зерносушарки популярні завдяки простоті своєї конструкції та високій ефективності, проте водночас вони потребують додаткового часу на завантаження й вивантаження зерна, а також на стартовий підігрів сушарки після завантаження.




За технологічною схемою зерносушарки поділяють на прямоточні та рециркуляційні. Якщо в прямоточних зерно обробляється впродовж одноразового проходження через сушильну камеру, то в рециркуляційних є можливість повторної та багаторазової обробки продукту.




Відповідно до типу палива, яке використовується для нагрівання теплоносія, розрізняють зерносушарки, що працюють на твердому паливі (дровах, кам’яному вугіллі, торфі), зрідженому або природному газі, а також дизельному паливі.




За виробничою потужністю їх класифікують на малопотужні, продуктивність яких складає 2,5–10 т/год (призначені для невеликих фермерських господарств), зерносушарки середньої потужності, здатні переробляти від 10 т/год до 50 т/год (для малих та середніх сільгосппідприємств) тв високоотужні установки з продуктивністю до й понад 100 т/год (для великих агропромислових підприємств із власним зернопереробним комплексом). Зерносушарки малої та середньої потужності бувають як стаціонарними, так і мобільними. І якщо перші відрізняються простотою конструкції (наприклад, мають циркулярний рециркуляційний бункер), то середньопотужні сушарки виконані в широкому діапазоні конструкторських рішень (бункерні, барабанні, шахтні та ін.).




Зерносушарка


Зерносушарки також класифікуються за конструкцією сушильної камери, яка буває: барабанною, камерною, шахтною, трубною та конвеєрною. У сільськогосподарському виробництві найбільшого поширення набули барабанні та шахтні зерносушарки. Це установки стаціонарного або мобільного типу, безперервної дії, з потоковим проходженням зерна, примусовою подачею теплоносія, механізованим завантаженням і вивантаженням.




У поточній шахтній зерносушарці зерно подається вертикально, зверху вниз, і обробляється тепловим потоком агента, що надходить з бокових камер перпендикулярно напрямку руху оброблюваного продукту. Зазвичай це двокамерні установки. У них передбачається паралельна (одночасне проходження двох потоків зерна через дві камери сушарки) і послідовна (почергове пропускання зернової маси через шахти) подача зерна. Зниження вологості оброблюваного продукту в першому випадку сягає 6%, у другому – 12%. Шахтні сушарки  універсальні, в них можна сушити зерно будь-яких культур. Виробнича потужність шахтної зерносушарки знаходиться в межах від 2 до 100 т/год, робоча температура теплоносія становить +100…140°С (для продовольчо-фуражного зерна) і +65…90°С (для насіннєвого матеріалу), температура нагрівання зерна при цьому досягає +50°С, а насіння – не більше +45°С.


 


Барабанна поточна зерносушарка складається з барабана, топки (камери згоряння) та охолоджувальної камери. Сушильна камера виконана у вигляді циліндричного барабана, оснащеного шнеками або лопатями, які допомагають перемішувати зернову масу в процесі сушіння для більш рівномірної її обробки. У барабанній зерносушарці зерно переміщається в спрямованому потоці теплоносія, температура якого регулюється в межах +90…210°С. Зернова маса залежно від призначення прогрівається відповідно до +40…45°С та +50…55°С. За один прохід зерна через барабанну сушарку вологість оброблюваного продукту вдається знизити на 8%.   




Зерносушарка


Найпростіша конструкція – в камерної зерносушарки. Це установка періодичної дії, яка може складатися з однієї або декількох камер різної форми, де зернова маса під час обдування теплоносієм знаходиться в нерухомому стані. Температура теплового агента та оброблюваного продукту не перевищує +45°С, тому висушування зерна може тривати від 15 до 30 годин. Продуктивність камерної сушарки становить 2–3 т/год. Попри низьку продуктивність та недостатню механізацію, м’які, щадні режими сушіння в камерних зерносушарках дозволяють отримати на виході зерно високої якості.




Конвеєрні зерносушарки знаходять широке застосування в промисловості, але в сільському господарстві їхня популярність сьогодні невелика. Це стаціонарні та великогабаритні установки, в яких можна сушити зерно високої вологості (до 30%) або в невеликій кількості. Вони не вимагають попереднього очищення зернової маси від пилу, а також видалення із сушарки залишків попереднього продукту в разі зміни його типу на інший. Належать до високопродуктивних та екологічно безпечних (здійснюється фільтрація теплоносія). Їх продуктивність становить від 6–8 т/год й більше. 



Трубні зерносушарки представлені як стаціонарними, так і пересувними установками вертикального або горизонтального типу. Вони складаються з однієї чи декількох перфорованих труб, крізь які відбувається циркуляція теплового агента. Маючи просту і довговічну конструкцію, що не потребує складного обслуговування, трубні зерносушарки є доступними для покупців за ціною та достатньо простими в експлуатації.




Під час вибору зерносушильного агрегату необхідно враховувати можливість обробляти широкий асортимент зерна, а також рівень продуктивності та споживання енергії. Важливим є фактор надійності й довговічності самої конструкції зерносушарки, зручність її експлуатації (зокрема механізоване завантаження та вивантаження зернової маси) та можливість безпроблемного технічного обслуговування. Для продовження терміну експлуатації установки та щоб уникнути авральних ситуацій вибирати рекомендується зерносушарку з потужністю в 1,5–2 рази більшу, ніж необхідно для переробки запланованого об’єму зерна.