Безпосередній вплив на отримання хорошого врожаю має якість ґрунту, а саме реакція його ґрунтового розчину рН. На жаль, частка земель з нейтральним, найбільш сприятливим для розвитку сільськогосподарських культур показником рН (від 6,5 до 7 одиниць) у нашій країні досить незначна. До того ж вона з кожним роком зменшується за рахунок закислення чи залуження певної кількості посівних площ внаслідок зміни реакції їхнього ґрунтового розчину в ту чи іншу сторону. Тому питання нейтралізації ґрунту на сьогодні – одне з найбільш актуальних для аграріїв.
Солонцюваті ґрунти й солонці відрізняються низькою родючістю і не підходять для більшості видів рослин. Кряжистий засолений горизонт зазвичай перешкоджає проникненню кореневої системи вглиб, до того ж обробіток такого ґрунту доволі затруднений. В умовах підвищеної вологості засолені землі набухають і запливають, а при висиханні значно тверднуть з утворенням на своїй поверхні неподатливого коркового шару, який згодом розтріскується на міцні брили.
З цих причин урожайність сільськогосподарських рослин на таких ґрунтах є вкрай невисокою.
Типи солончаків
Залежно від глибини залягання солонцевого горизонту розрізняють кілька типів солонців:
• Коркові (розміщуються не глибше 5 см від поверхні ґрунту)
• Неглибокі (глибина залягання становить 5–10 см)
• Середньоглибокі (розміщуються на глибині від 10 до 18 см)
• Глибокі (знаходяться на глибині 18 см й нижче)
Як уникнути засоленості верхнього горизонту
Щоб подолати проблему засоленості, до ґрунту зазвичай додають гіпс. Цей мінерал має здатність нейтралізувати натрієві солі (заміщуючи натрій кальцієм), що сприятливо впливає на фізичний і хімічний склад ґрунту.
Однак, перед тим як розпочинати роботи з гіпсування ділянки, слід визначити ступінь її солонцюватості. Усі солонцеві ґрунти, залежно від вмісту обмінного натрію, поділяються на:
• Несолонцюваті (вміст обмінного натрію складає менше 5%)
• Слабосолонцюваті (містять від 5 до 10% обмінного натрію)
• Середньосолонцюваті (обмінний натрій складає від 10 до 15%)
• Солонцюваті (від 15 до 20% обмінного натрію)
• Солонці (містять понад 20% обмінного натрію)
Тому до проведення гіпсування дуже важливо попередньо точно визначити тип ґрунту, оскільки безпідстане застосування меліорантів може виявитися не лише марною тратою часу й ресурсів, але й здатне завдати шкоди родючості землі.
Щоб точно визначити кількість обмінного натрію, яку потрібно замінити кальцієм, зазвичай проводять хімічний аналіз ґрунту на ділянці.
Якщо ж такої можливості немає, але є абсолютна впевненість, що ґрунт насправді містить надлишок солей натрію, слід підготувати городній гіпс, оскільки звичайний будівельний для гіпсування ділянки не підходить.
Зазичай для цього використовують або сиромолотий гіпс, який не пройшов термічну обробку (він має вигляд світлого порошку), або вносять фосфогіпс, який є відходами тукових підприємств, або застосовують глиногіпс, що видобувається з природних покладів.
Норми внесення гіпсу
Зазвичай норму внесення гіпсу розраховують за такою формулою:
де 0,086 – 1 мекв Са5О4·Н2О, г;
Na – вміст поглиненого натрію, мекв на 100 г ґрунту;
0,1–10% Na від ємності поглинання (Т), допустимий вміст поглиненого натрію в ґрунті;
Н – глибина орного шару, см;
d – щільність солонцевого горизонту, г/см3.
Вносити гіпс у ґрунт слід за декілька прийомів.
На коркових солонцевих ділянках його вносять одразу після оранки, а потім загортають культиватором.
На середньоглибоких солонцях гіпс можна вносити як під час оранки, так і під час культивації.
На глибоких солонцях, глибина залягання яких перевищує 15 см, гіпс спочатку розкидається по поверхні, а потім загортається в ґрунт.
Якщо солонці залягають у ґрунті досить глибоко, весь початковий об’єм гіпсу бажано розділити на чотири рівні частини. Три з них потрібно внести під час безпосереднього обробітку ґрунту плугом з передплужником або шляхом перекопування, а четверту, вже після закінчення робіт, необхідно рівномірно розподілити по поверхні ділянки.
Як визначити норму гіпсування на присадибній ділянці
Стосовно норми внесення гіпсу на дачній або присадибній ділянці, потрібно брати до уваги наступі правила:
· Якщо ґрунт слабосолонцюватий, то кількість гіпсу на кожні 10 м2 має складати близько 2 чи 3 кг
· Якщо ґрунт надмірно засолений, то в такому випадку потрібно буде внести вже по 5 кг і більше на кожні 10 м2 ділянки
Увага! Після гіпсування ділянки бажано рясно її полити. Це допоможе суттєво посилити ефект від внесення гіпсу.
Строки внесення меліорантів
Процес гіпсування здійснюється не за один раз, а об’єднує кілька етапів. Роботи слід проводити восени та навесні, до того ж в обох сезонах бажано використовувати однакову кількість гіпсу. Для зручності весь призначений для внесення меліорант спочатку слід розподілити таким чином, щоб використовувати його впродовж 2–3 років.
Для зручності та економії ресурсів гіпсування бажано проводити одночасно із внесенням добрив або паралельно з посівом зеленого добрива та багаторічних трав.
Глибока зяблева оранка (перекопування), суміщена з внесенням органічних добрив (компосту, перегною чи сидератів), значно підвищить ефективність останніх.
Деякі зауваження щодо гіпсування
Як вже зазначалось, внаслідок внесення гіпсу в солонцевий ґрунт, там відбувається нейтралізація соди, а поглинений натрій замінюється кальцієм. Водночас утворюється нейтральна сіль – сульфат натрію.
Якщо кількість отриманого внаслідок гіпсування натрію сульфату невелика, то він не здатний негативно впливати на рослини. Але в тому разі, коли його вміст у солонцях становить понад 20%, вдаються до видалення надлишків натрію сульфату із ґрунту методом вимивання.
Часто трапляються солонцеві ґрунти, які під поверхневим шаром ґрунту мають горизонт, багатий на карбонат чи сульфат кальцію. На такій ділянці потрібно провести максимально глибоку оранку, щоб обидва ці шари добре перемішались між собою (цей метод відомий як самогіпсування).
За будь-яких умов гіпсування, здійснене за всіма правилами, усуне лужну реакцію ґрунту, покращить його фізико-хімічні властивості та значно підвищить ступінь родючості. Однак слід зважати, що оптимізація характеристик ґрунту за допомогою меліорантів – це довготривалий процес. Тому не варто очікувати на негайний результат. Проте з року в рік якісні показники ґрунту, завдяки фізичним, біологічним та хімічним процесам, поступово покращуватимуться. Такий оновлюваний період може тривати до 10 років.
Поділитись в соцмережах:
