Нерідко трапляється, що розсаду деяких овочевих культур масового висаджування пізніх строків вирощують на розсадних грядках, а надалі викопують і пересаджують у поле. Найчастіше таким методом вирощується розсада сортів помідорів пізньої висадки та пізня капуста. Не є винятком і розсада солодкого перцю й баклажанів.
Та якщо в помідорів можна стимулювати утворення зачатків нових коренів, які досить швидко відновлять обірвану під час викопування основну кореневу систему після пересадки на постійне місце, то з іншими культурами цю проблему вирішувати складніше, і процес надійного вкорінення розтягується не на один тиждень, що значно відтерміновує строки отримання врожаю.
Ситуація не є випадковою, оскільки точні досліди підтверджують, що навіть під час акуратного викопування розсади з розсадних грядок мимоволі обривається до 90% найбільш дієздатної кореневої системи розсади. Тому овочівникам є сенс попрацювати над розв’язанням цієї проблеми.
Найпростіший варіант – застосування касетного способу, що набув зараз масового поширення. Ну, а в разі недоступності такої технології через відсутність касет, коли потреба у якісній розсаді нікуди не зникла!?.. У такому разі в пригоді стане доволі старий, але маловідомий метод вирощування розсади, технологію якого наведено нижче.
На вологопроникному рівному (чи злегка похилому) майданчику, попередньо вирівняному від незначних нерівностей, розстеляють в один-два шари вживану поліетиленову плівку. Щоб уникнути застою води від поливу чи дощів розстелену плівку перфорують шляхом проколювання вилами. На рівній поверхні – густіше; на похилій – рідше.
Зверху на плівку грядами насипається розсадна ґрунтосуміш шаром у 8–10 см. Чим нижчою буде об’ємна вага цієї ґрунтосуміші – тим краще. Ширина цих гряд має бути такою, щоб забезпечити персоналу вільний доступ для догляду за рослинами з обох боків гряд.
Висівають попередньо підготоване насіння розсадної культури под штирьковий маркер з відстанню між посадковими місцями від 8 × 8 до 10 × 10 (см). Після посіву місця-ямки засипають ґрунтовою сумішшю, розгладжують і поливають. У подальшому вологість гряд підтримують на оптимальному рівні, запобігаючи як їх пересиханню, так і перезволоженню.
Гряди починають прополювати від бур’янів від початку появи сходів культури. Надзвичайно зручним у використанні для виконання такої роботи є плоскоріз Фокіна найменшого типорозміру. Після нього залишиться тільки ручна прополка безпосередньо біля сходів розсади.
Стрижневі корені розсади швидко досягнуть дна гряди і, діставшись плівки, почнуть активно розгалужуватися вище, у шарі ґрунту. З цього моменту слід відстежувати, коли бічне коріння освоїть відведений для кожної рослини простір і почне захоплювати територію сусідньої рослини. Як тільки це відбудеться, весь шар ґрунтосуміші, аж до підстильної плівки, прорізають по осі міжрядь дисковими ножами або тонкими прямими ножами із затупленим кінчиком, щоб не прорізати саму плівку.
Через 3–4 доби так само прорізають міжряддя у перпендикулярному напрямку. Внаслідок цих двох операцій коренева система кожної розсадної рослини обмежиться розмірами обраної схеми посадки, а всі корінці, які опинилися за її межами, будуть відрізані, що змусить посилено розгалужуватися і горизонтальні корінці в обсягу вирізаного «горщика». Подібну прорізку слід повторити ще раз через півтора-два тижні.
На час пересаджування розсади з гряд у поле, кожна з рослин вже матиме значною мірою розгалужену мочкувату систему з коротких бічних коренів. За умови акуратного поводження з такою розсадою і в разі використання в грядах легкої за вагою ґрунтосуміші, така коренева система надзвичайно добре утримує всю грудку ґрунту, немов ґрунтовий горщик-кубик, і не дає їй можливості розсипатися, що є оптимальним варіантом для подальшого вирощування. Якщо ж навіть де-не-де ґрунтосуміш і обсипеться з коріння, то все одно в рослини залишиться достатньо компактної і досить густої кореневої системи, здатної після пересадки в поле забезпечити швидке укорінення розсади.
За такої технології відбувається економія не лише дорогого насіння для посіву (до 70–80%, якщо порівняти з прямим посівом у полі), а й значною мірою ручної праці для прополювання (з огляду на зменшену в 10 разів площу розсадних гряд). Водночас є можливість за час вирощування розсади набагато ефективніше звільнити від бур’янів і поле, призначене для висадки цієї розсади. Це теж заощадить подальші витрати на прополки й культивації. Загальний підсумок такого вирощування безсумнівний і очевидний, тому варто спробувати застосувати цю технологію хоча б один сезон.
Бураков Іван Іванович – агроном-науковець, плодоовочівник, виноградар
Поділитись в соцмережах:
