Існує багато прийомів, які допомагають садівнику впливати на розвиток, зростання й плодоношення рослин. Деякі з них, наприклад, обрізка, перебувають в арсеналі будь-якого власника саду. Але є й менш відомі операції, які також можуть стати у пригоді. Серед них, зокрема, й кербування.
Кербування – агрономічний прийом, який, за допомогою певним чином зроблених надрізів, дозволяє пробудити сплячу бруньку, прискорити або, навпаки, сповільнити ріст того чи іншого пагону.
Суть способу в тому, щоб перенаправити надходження поживних речовин. Якщо його посилити, брунька чи гілка почнуть рости й розвиватися швидше, якщо послабити – розвиток сповільниться.
Коли на дереві роблять надріз, відбувається пошкодження судини. В результаті всі поживні речовини, які вона переносить, дістаються бруньці чи гілці, що розташована нижче надрізу, і починається їх інтенсивний розвиток. Вплив операції триває, поки пошкодження не заросте.
Якщо ж потрібно сповільнити ріст пагону, надріз роблять нижче нього. Тоді, через пошкодження судини, надходження поживних речовин послаблюється або припиняється, викликаючи пригнічення або зупинку розвитку.
Надріз, зроблений під пагоном, також стимулює його цвітіння й утворення плодів.
Власне, на такому принципі тією чи іншою мірою побудовані всі технології формування крони рослин. Але кербування, на відміну від, скажімо, обрізки чи кільцювання, менше травмує дерево та водночас має високу ефективність і не вимагає для проведення великих фізичних зусиль. А швидко опанувати його можуть навіть початківці.
Хоча кербування застосовують, насамперед, для плодових дерев, воно підходить також для декоративних, кімнатних рослин і навіть для картоплі.
Кербування плодових дерев
Кожен, хто вирощував плодові дерева, знає, що дуже рідко вдається обійтися без формування крони. Рослини найчастіше утворюють більше гілок з одного боку, частина пагонів росте всередину крони, інші – витягуються, тощо. Все це негативно впливає на кількість і якість врожаю.
Як правило, виправляють такі недоліки за допомогою обрізки. Але в ряді випадків таку процедуру можна замінити на кербування.
Кербування підходить для більшості видів плодових дерев, за винятком кісточкових культур – вишні, черешні, сливи, абрикоса, в яких воно може спричинити витікання камеді й призвести до ослаблення й навіть загибелі рослини. Але деякі садівники все ж використовують операцію і на таких культурах, проте, лише на молодих рослинах. Також можна робити кербування на ягідних кущах. Допоможе воно й під час формування декоративних дерев і кущів.
Прийом застосовують як на дорослих рослинах, так і на саджанцях, але його мета дещо відрізняється.
На молодих деревах за допомогою кербування можна виправити крону, в якій на одному боці більше скелетних гілок, ніж на іншому. Операцію проводять, зробивши надріз над сплячою брунькою. Вона прокидається і з неї починає розвиватися пагон, з якого надалі можна сформувати нову скелетну гілку.
На зрілих і старих деревах кербування допомагає збільшити кількість плодючих пагонів, що дає збільшення врожайності. В такому випадку надрізи роблять над бруньками, розташованими на оголених, витягнутих старих гілках. З таких бруньок розвиваються пагони, на яких будуть формуватися плоди.
Таким чином, прийом ще й продовжує термін використання старих дерев для отримання врожаю. Що, звісно ж, підвищує економічну ефективність садівництва.
За допомогою кербування можна здійснювати формування крони саджанців. У віці два й більше років на правильно сформованому деревці має бути центральний пагон (провідник) і три-чотири пагони першого ярусу, спрямовані в різні боки. Але дуже рідко можна зустріти саджанець, в якого гілки ростуть правильно без втручання людини.
Щоб змусити деревце утворювати необхідні пагони, найчастіше використовують прищіпування й обрізування. Утім, без цих прийомів, які є досить травмуючими для рослини, можна повністю або частково обійтися, застосувавши кербування.
Досить поширеною є ситуація, коли на саджанці є лише одна бокова гілка. Зазвичай її обрізають, залишаючи бруньку, з якої потім ростиме пагін другого порядку. Водночас прищіпують або обрізають верхівку центрального пагону, щоб стимулювати ріст бокових гілок. Проте, таким чином не завжди вдається викликати розвиток потрібних сплячих бруньок, і кербування більш гарантовано дає потрібний результат.
При застосуванні кербування єдину бокову гілку все одно доведеться обрізати, як зазвичай. Але верхівку центрального провідника чіпати не треба. Натомість на ньому вибирають дві-три бруньки в тих місцях, де бажано отримати скелетні гілки, і роблять над ними надрізи. В результаті починають розвиватися бокові пагони, які ростуть в різні боки, утворюючи основу для крони правильної форми.
Щоб надалі отримати на них пагони другого порядку, знову вибирають бруньки в потрібних місцях і проводять таку ж процедуру кербування.
Пізніше так само формують другий і третій яруси гілок. Треба лише стежити, щоб вони були розташовані у шаховому порядку відносно пагонів нижчих ярусів. Тоді вся крона в майбутньому рівномірно отримуватиме сонячне світло.
Брунька, вибрана для кербування, повинна утворювати з пагоном кут у 90–120 градусів. Тоді й отримана з неї гілка ростиме у такому напрямі.
Стимулюючи розвиток пагонів другого й наступних порядків, не можна вибирати бруньки, спрямовані всередину крони. Утворені з них гілки будуть її загущувати, і з часом їх все одно доведеться видалити.
Як робити кербування
Садівництво – процес не просто виробничий, а творчий. Його результат можна передбачити, але ніколи немає стовідсоткової гарантії того, що той чи інший агрономічний прийом, навіть проведений суворо за інструкцією, дасть запланований результат. Адже рослини – живі організми, і працюючи з ними необхідно враховувати безліч факторів. Тому й існують різні способи формування крони, кожен з яких стане у пригоді за певних обставин.
Але й використовуючи один і той самий метод, його доводиться модифікувати залежно від конкретних умов. Повною мірою це стосується кербування.
Так, робити надріз можна по-різному. Як правило, вирізають смужку кори разом з камбіальним шаром на відстані приблизно 0,5 см від бруньки або гілки. Але ширина такої смужки може бути різною: від 2 мм до 2 см. Конкретний розмір в кожному випадку треба підбирати індивідуально.
На тонких гілочках вистачить зняти найвужчий шматочок, а іноді – зробити лише розріз. Також на них не завжди треба зрізати камбіальний шар. Чим товщий пагін, тим ширшою має бути зрізана смужка.
Загальний принцип наступний: чим ширшим і глибшим є розріз, тим довше він заживатиме. Відповідно, тривалішим і помітнішим буде його вплив.
У довжину надріз має бути більшим за діаметр бруньки або гілки. Утім, він не повинен повністю охоплювати пагін, на якому вони розташовані, – в такому випадку кербування перетвориться на кільцювання, яке є вже зовсім іншим агроприйомом. Достатньо зробити надріз на третину або чверть діаметру пагону.
Форма надрізу також може бути різною: у вигляді прямокутника, смужки, овалу, хрестика, півмісяця. Як свідчить досвід багатьох садівників, найефективнішою є форма півмісяця з повернутими донизу «ріжками».
Проводити кербування необхідно до початку активного сокоруху, тобто, в кінці зими або на самому початку весни.
Здійснюють кербування за допомогою дуже гострого садового ножа (деякі садівники використовують полотно для ножівки). Його треба продезінфікувати, наприклад, спиртом або розчином перманганату калію. Далі роблять розрізи, залежно від обраної форми, з’єднують їх краї і знімають шматочок кори з камбієм.
Ранку замазують садовим варом або замотують ізоляційною стрічкою. З часом пошкодження заросте і провідність судин рослини відновиться.
Кербування кімнатних рослин
Кімнатні рослини теж можна кербувати, і процес практично не відрізняється від того, який застосовують до дерев, що ростуть у відкритому ґрунті.
Найчастіше до прийому вдаються під час формування крони фікусів. У природі вони мають вигляд великих дерев і зазвичай самостійно утворюють привабливу форму. В домашніх умовах фікуси часто ростуть похиленими в один бік, мають нерівномірно розташовані гілки чи й узагалі лише довгий і тонкий, немов вудка, стовбур без бічних пагонів.
Найчастіше такого вигляду прибирають види з великим листям – фікуси каучуконосний (каучуковий, еластика), ліроподібний, бенгальський та інші. Але подекуди, особливо при неправильно підібраному освітленні, витягується і дає мало гілок навіть невибагливий фікус бенджаміна.
Виправити некрасиву форму таких рослин також можна кербуванням. Загалом здійснюють операцію так само, як і у садових дерев. Кербування не проводять на зелених пагонах, а роблять його лише на здерев’янілих гілках і стовбурі. На тонких пагонах буде достатньо зробити розріз, на товщих – зняти смужку кори.
Всі фікуси мають молочний сік, який починає витікати з надрізу. Його треба акуратно промокнути вологою тканиною. Обробляти надріз садовим варом чи перев’язувати не рекомендується: сік, що залишився у рані, загусне й у природний спосіб захистить рослину від потрапляння інфекцій та сприятиме заживленню.
Також можна застосовувати кербування для формування інших кімнатних рослин, що мають форму дерева або куща: лавра, троянди, гібіскуса, лимона тощо.
Рослини, які не мають яскраво вираженого періоду спокою, кербують у будь-яку пору року. Однак краще все ж проводити таку операцію навесні або влітку.
Кербування картоплі
Кербування картоплі проводять під час підготовки бульб до висаджування. Прийом дозволяє збільшити кількість пагонів, що виростають на них.
На бульбі, залежно від розміру, є від 6 до 20 «вічок», кожне з яких містить три бруньки. Легко побачити, що середня брунька – найбільша за розміром. Вона ж є й найбільш життєздатною.
«Вічка» розташовані нерівномірно: у верхній частині картоплини їх більше, у нижній – менше.
Під час вегетації проростають не всі бруньки, а переважно ті, що розташовані на верхній частині бульби. Загалом починають рости лише від чверті до третини бруньок. Щоб «розбудити» більшу їх кількість, і здійснюють кербування картоплі.
Зазвичай верхні бруньки отримують більшість поживних речовин. Певним чином розташовані надрізи на бульбах дозволяють їх перерозподілити, і нижні бруньки також починають активно рости й формують повноцінні пагони.
Городники, які застосовують цей метод, стверджують, що отримують рясні сходи, а у врожаї практично немає дрібних бульб.
Кербування картоплі проводять до того, як брунькі на ній «прокинуться». На практиці його роблять тоді, коли виймають бульби зі сховищ для пророщування, але не пізніше, ніж за місяць до висаджування в ґрунт.
Стимулюють розвиток бруньок у нижній частині картоплини. Надріз у формі півмісяця роблять гострим ножем над кожним розташованим тут «вічком».
Замість ножа можна використовувати загострену чайну ложку. Нею зручно одним рухом робити надріз потрібної форми.
Можна вчинити й інакше: зробити кільцьовий надріз над «вічками» навколо всієї нижньої частини бульби. Іноді такий прийом називають кільцюванням картоплі. Мета в нього та сама: припинити відтік поживних речовин від нижніх бруньок і викликати їх розвиток.
Глибина розрізів може бути 0,5–1,5 см.
Щоб не інфікувати картоплю, інструменти необхідно дезінфікувати перед кербуванням кожної окремої бульби.
Деякі городники радять попередньо обробити й саму картоплю. Розчин для знезаражування роблять наступний: до 10 л води додають 1 г перманганату калію, 0,5 г борної кислоти, 0,5 г мідного купоросу. У ньому бульби замочують на 15–20 хвилин, а потім просушують і починають кербування.
Щоб хвороботворні мікроорганізми не потрапили в надрізи й не викликали гниття картоплі, ранки притрушують деревним попелом.
Підготовлену таким чином картоплю складають в тару з натуральних матеріалів, наприклад, у дерев’яні ящики або лотки для яєць, і пророщують, як зазвичай.
Поділитись в соцмережах:
