Мак (лат. Papaver, родина Макові) – трав’яниста одно-, дво- або багаторічна рослина, поширена в посушливих зонах (степу, напівпустелі, пустелі, кам’янистих гірських схилах) помірного та субтропічного клімату. Має великі червоні (зрідка білі чи рожеві) квіти, розташовані на поодиноких стеблах заввишки 0,3–1,6 м. Рослині властиве перехресне запилення (переважно комахами) або самозапилення.
Містить сік молочного білого або різних кремових відтінків кольору з опіумними властивостями, до складу якого входять 20 алкалоїдів (морфін, кодеїн, папаверин та ін.), смолисті й слизові речовини. Плід – коробочка кулеподібної, циліндричної чи яйцеподібної форми, всередині якої дозріває дуже дрібне (вага 1 тис. насінин становить 0,25–0,7 г) ниркоподібне насіння кількістю від 2000 до 4000 штук.
Історичні розкопки свідчать про існування цієї культури ще в кам’яному віці. Центром поширення маку ймовірно є гірські райони на території Казахстану, Центральної Азії та Китаю. Понад 3000 років тому мак був добре відомий у Стародавній Греції. Від початку Х століття його почали вирощувати в Китаї як сировину для виробництва опію. З метою отримання макової олії та насіння культивувати рослину почали набагато пізніше, у ХIV столітті, переважно в західноєвропейських країнах.
Сьогодні олійно-насінні сорти маку в Європі вирощують Чехія, яка разом із Туреччиною збирає трохи менше 80% світового врожаю, Франція, Німеччина, Угорщина, Австрія, Румунія, Нідерланди, Польща, Словаччина, країни Балканського півострова, де крім олійних культивують також і опійні сорти. Вирощування снодійного маку задля отримання опію здійснюється переважно в країнах Азії (Афганістані, Індії, Китаї, Туркменістані, Казахстані), а також в Єгипті й Туреччині.
Серед відомих понад 100 видів цієї рослини, поширених в Євразії й Африці, промислове значення мають мак опійний або снодійний (лат. Papaver somniferum) та його різновид мак олійний, отриманий від підвиду мак євразійський (Papaver somniferum subsp. eurasiaticum).
Їхнє насіння трохи відрізняється за кольором: в опійних сортів воно біле або світло-жовте, а в олійних – блакитно-сіре, буре, коричневе, буро-коричневе, чорно-сіре. Крім того, вміст соку в олійного маку набагато менший, ніж у снодійного, або ж він відсутній зовсім. Листя олійних сортів тонше, тоді як у опійного маку воно грубіше, іноді шкірясте. Розрізняють ці рослини і за поверхнею насіннєвої коробочки. В опійних сортів вона гладенька, а в олійних – горбкувата.
Вирощування опійного маку дозволяє отримати дуже цінні в медицині болезаспокійливі та снодійні препарати. Олійний мак (насіння) користується величезним попитом у харчовій, кондитерській, консервній, хлібопекарській промисловості та як джерело отримання цінної рослинної олії, що не поступається своєю якістю кунжутній.
У насінні олійних сортів міститься до 46–56% напіввисихаючої олії та 18–20% білка. Внаслідок гарячого віджиму макового насіння отримують технічну олію, що використовується для приготування високоякісних лаків, оліф, фарб (для живопису), мила.
Макуха, отримана внаслідок віджиму, містить до 32% протеїну, її додають у корм тваринам (в обмежених кількостях) як цінне джерело білка. Листя маку можна використовувати для годування тутового шовкопряда.
За кількістю пилку (бджолиної обніжки) мак перевершує всі інші медодайні рослини, він залучає на свої посіви величезну кількість бджіл, але нектар у його квітах не утворюється.
Попри те, що виробництво макового насіння та макової олії продовжує зростати, попит на ці продукти у світі збільшується з кожним роком, зберігаючи й високі ціни. Тому мак цілком можна вважати високорентабельною культурою. Середній прибуток від вирощування цієї рослини складає 200–300%, а в оптимальних умовах може навіть сягати до 500%. Водночас культивування маку пов’язане з виконанням деяких правових норм і вимагає, окрім наявності ліцензії, дотримання низки необхідних правил.
З появою низькоморфійних сортів рослини маковий бізнес може позбутися численних обмежень і набути набагато більше можливостей. На сьогоднішній день Державна служба охорони прав на сорти рослин підтверджує дозвіл на вирощування таких сортів маку як: Грей, Поділля, Європейський, Беркут, Герлах, Вікторія, Волинський, Корал, Камея, Франківський, Жар, Марс, Меркурій, Кривотульський, Спартак, Скорпіон, Тарновецький, Уран, Шарго, Юпітер, Ямгорів, Колорит та інші. Генетичний потенціал цих культур обмежується показниками 10–18 ц/га, а вміст морфіну не перевищує 0,15%.
Успіх у вирощуванні маку значною мірою залежить від дотримання технології. Замість спеціальної техніки можна використовувати обладнання (дрібнонасінні сівалки точного висіву, машини для внесення добрив, обприскувачі, комбайни для збирання врожаю), призначене для вирощування ріпаку.
Мак – рослина невибаглива, проте він не може рости на важких глинистих, піщаних та перезволожених земельних ділянках, а також на засмічених площах і солонцях. Надає перевагу родючим чорноземним або каштановим ґрунтам з нейтральною чи близькою до нейтральної реакцією середовища.
Забезпечити достатній рівень поживних речовин для успішного зростання й розвитку культури допоможе удобрення ґрунту повним мінеральним комплексом, що містить три основні елементи: фосфор, азот і калій. Норма внесення становить близько 60 кг/га. Органічні добрива слід вносити лише під попередники або під осінню оранку з розрахунку 20–30 т/га.
Кращими попередниками для маку є озимі зернові, зернобобові культури, змішані бобово-злакові посіви, цукрові буряки, картопля, які не виснажують і не висушують ґрунт, а також забезпечують чистоту поля після збирання. У регіонах з достатньою кількістю опадів мак можна висівати після кукурудзи, призначеної на зелений корм і силос.
Мак належить до рослин довгого дня. Період його вегетації триває від 3-х до 4,5 місяців. Він є достатньо холодостійкою культурою: макове насіння здатне проростати вже за температури +2…3°С, а сходи витримують недовгочасні заморозки до –3…4°С. Сіють мак у ті ж строки, що й ранні ярі культури, поки зберігається достатньо високий рівень вологості ґрунту. Насіння маку під час проростання поглинає таку кількість води, яка дорівнює або навіть перевищує його суху масу.
Глибина закладання насіння – не більше 2 см. На ґрунтах з невисокою вологістю проводять каткування посівів. Ширина міжрядь:
– у разі застосування стрічкового способу сівби – 56 см + 6 см
та
– 45 см (або 60 см) для звичайного рядкового.
Витрата посівного матеріалу на 1 га становить 3–4 кг (за технології, що передбачає проріджування посівів) або 0,5–0,6 кг (за умови вирощування без проривання).
Макові сходи з’являються вже на 12-й – 15-й день після сівби. Догляд за ними передбачає дворазове проріджування (відстань між рослинами в рядку має становити 20–30 см), розпушування верхнього шару ґрунту, прополювання, поливання та підживлення. Достатня кількість води в живленні рослин визначає якість їхнього майбутнього врожаю, тому в посушливих регіонах мак бажано вирощувати на зрошуваних землях.
Цвітіння рослин відбувається на 50-й – 65-й день і залежно від сорту триває від одного до двох місяців. Саме в цей період мак потребує найбільшої кількості води. Після завершення цвітіння оптимальною для культури є тепла та суха погода.
Макові посіви дуже сприятливо реагують на підживлення азотно-калійними добривами. Під час їх зростання мінеральні речовини вносять з розрахунку 45–60 кг/га. У разі підживлень органічними компонентами (пташиним послідом, коров’яком, перегноєм, компостом, торфом) дози становлять 3–8 ц на 1 га.
Оскільки рослини маку можуть значною мірою вражатися шкідниками (гусінню озимої, лугової совки та лугового метелика, кореневим маковим довгоносиком, прихованохоботником маковим одноплямистим тощо) та хворобами (альтернаріозом, фузаріозом, несправжньою борошнистою росою та ін.), він потребує обробки засобами захисту рослин (ЗЗР).
Збирають урожай олійного маку з повним достиганням насіння (через 30–45 днів після запилення квітів). Середній показник урожайності становить 1 т/га й більше, а в оптимальних умовах може досягати 2 т/га.
Щоб отримати хороший результат від реалізації продукту необхідно забезпечити його якісне очищення відповідно до необхідних світових стандартів, для чого в нашій країні існують унікальні заводи (Київська, Чернігівська, Хмельницька обл.). Вони дозволяють отримати продукцію з показником чистоти 99,9% на виході.
Надзвичайно важливим і першочерговим у маковому бізнесі є питання отримання ліцензії та квот. На сьогодні цей процес вже достатньо відрегульований і займає загалом близько місяця (два тижні на підготовку необхідних документів та ще 10–14 днів, щоб їх розглянула комісія Держлікслужби).
Поділитись в соцмережах:
