Силос. Технологія приготування високопоживних кормів

Виробництво силосу – це найпростіший та найефективніший спосіб заготівлі кормів для великої рогатої худоби. За своєю поживністю силос не поступається свіжій зеленій траві, до того ж він добре поєднується з сіном.

Насправді процес силосування полягає у консервації (силосуванні) кормових рослин виключно біологічним способом, що передбачає створення всередині силосованої маси умов, сприятливих для розвитку корисних мікроорганізмів і утворення поживних елементів.

Задяки своєчасній та правильній заготівлі силосу можна забезпечити худобу кормами на весь тривалий час зимового стійлового періоду. Готують його з трави, що росте на луках, коренеплодів, бурякової гички, кормової капусти, кукурудзи, картоплі (бульб) та інших культурних рослин.

Одна доросла тварина (корова) потребує близько 10 тонн силосу, а щоб забезпечити кормом молодняк, достатньо близько 3 тонн продукту на одну голову.

Заготівлю силосу в господарствах здійснюють зазвичай у спеціально призначених для цього сховищах (цегляних або бетонних вежах), хоча також використовують облаштовані для зберігання сировини глибокі й широкі траншеї. Другий спосіб дешевший, до того ж він дає можливість заготовити силос у значних кількостях, тому застосовується найчастіше.

Траншеї під силос попередньо бетонують, або ж обкладають цеглою чи бутовим камінням.

Приготування силосу

Якість силосу залежить першочергово від різновиду культур, з яких він виробляється, а також від технології його приготування та умов зберігання.

Щоб отримати продукт з високопоживними характеристиками, слід збирати рослини в найсприятливіший для цього час, з урахуванням їх стадій росту та розвитку. Наприклад, кукурудзу на силос найкраще скошувати саме тоді, коли її качани досягають стадії молочно-воскової або воскової стиглості.

Зазвичай вологість силосу становить близько 70%. Якщо вона перевищить 75%, то силос може перекиснути. Щоб уникнути цієї неприємності, для поглинання зайвого соку і збільшення частини сухої речовини в зеленій масі, до силосу додають чисту (без сміття, гнилі чи цвілі), подрібнену солому. Після її внесення усю масу потрібно ретельно перемішати.

Таблиця щільності готового силосу в траншеях

Примітка: у разі силосування в силосних баштах, вказані показники слід збільшити на 100 кг/м³.

Для підвищення якості силосу, до нього додають також бобові культури (конюшину, люцерну, еспарцет) у кількості, що не перевищує 20% від загальної маси кукурудзи.

Часто для приготування силосної маси використовують соняшник, який дещо поступається за якістю кукурудзі, оскільку перетравлюваність такого продукту худобою знижується приблизно на 15%.

Силос чудової якості отримують внаслідок використання горохово-вівсяної суміші, оскільки горох містить значну кількість цукрів і протеїну, або в разі виготовлення силосного корму з кормового люпину разом з вівсом (люпин слід збирати у фазі утворення зерна).

Щоб отримати силос хорошої якості, його необхідно попередньо подрібнити, а потім утрамбувати сировину в сховищі та ізолювати від проникнення повітря й вологи всередину зеленої маси. Чим щільнішою є закладка сировини, тим якіснішим вийде продукт і, відповідно, зменшаться втрати під час його зберігання.

Під час подрібнення рослин слід звертати увагу на ступінь їх вологості. Якщо вологість рослин знаходиться у межах 70%, їх слід подрібнювати на частинки розміром від 1 до 2 см. Чим вища вологість, тим більшою має бути фракція.

Розмір подрібнених частинок за вологості зеленої маси понад 80% повинен складати вже близько 10 см. Проте слід пам’ятати, що занадто грубі й жорсткі рослини слід подрібнювати ретельніше, бо тварини не зможуть їх пережувати, і тому такий корм автоматично перетвориться на відходи.

Зазвичай ущільнення зеленої маси в траншеях здійснюється за допомогою важких гусеничних тракторів, причому процес трамбування повинен відбуватися постійно, необхідно ущільнювати кожен свіжий шар подрібненої маси, як тільки його товщина досягне 30 см.

Якщо вологість зеленої маси є високою, то ущільнювати її потрібно помірно, щоб не викликати додаткового посиленого виділення соку. Слід також пам’ятати, що повільне ущільнення проводять лише в разі швидкого заповнення траншей (один, два дні), оскільки воно сприяє підвищенню температури всередині силосної ями.

Силосні траншеї зазвичай завантажують до верхнього рівня бічних стін, а потім ретельно вкривають міцною полімерною плівкою, поверх якої насипають шар піску або землі (до 10 см), або торфу (близько 20 см). Через 30 днів силос готовий до вживання.

В якості утеплювача силосу не рекомендується використовувати солому та подібні до неї матеріали. По-перше, це сприятиме можливому розмноженню шкідливих гризунів, а по-друге, солома є потенційним легкозаймистим осередком.

Готовий якісний силос набуває приємного жовтувато-бурштинового або брунатного кольору і має приємний аромат спеченого хліба.

Важливим показником якості силосу є його кислотність рН, яка має знаходитись у межах чотирьох одиниць. Разом з тим вміст молочної кислоти у силосній масі не повинен перевищувати 1,5%.

Якщо силос відгонить аміаком або має запах оцтової кислоти, то це ознака, що він зіпсований і непридатний для вживання тваринами в якості корму.

Щоб нагодувати худобу, доставати силос із сховища потрібно дуже акуратно, порціями, без руйнування викладених раніше шарів.

Процес заготівлі зеленої маси на силос

Увесь процес заготівлі силосу складається з наступних операцій:

·  скошування рослинної маси;

·  подрібнення рослин;

·  транспортування зеленої маси до сховища;

·  завантаження і трамбування сировини;

·  ізоляція та утеплення.

Для того, щоб мінімізувати транспортні витрати на подальшу доставку кормів, силосні траншеї слід розміщувати неподалік або поруч із тваринницькими комплексами.

Бажано, щоб закладання зеленої маси відбувалося безперервно і тривало не більше трьох, чотирьох днів.