Останніми роками в сучасному землеробстві все частіше запроваджуються такі нетрадиційні для наших регіонів методи обробітку грунтів як no-till (нульовий), mini-till (мінімальний), strip-till (смуговий). Вони дозволяють досягти значної економії трудових, ґрунтових та енергоресурсів, запобігти деградації ґрунтів, а також наслідків руйнівного впливу вітрової та водної ерозії, сприяють накопиченню і збереженню максимальної кількості вологи в родючому горизонті, нівелюють коливання ґрунтової температури тощо.
Ефективність таких способів обробітку посівних площ доведена багаторічним досвідом їх застосування під час вирощування просапних культур (кукурудзи, соняшника, цукрових буряків, ріпаку, сої, сорго та ін.) в умовах спекотного й посушливого клімату південних штатів США, Мексики, Бразилії, Австралії.
Результативний досвід застосування подібних методів отримали вже й землероби України. А через неконтрольовану зміну клімату на планеті та постійне підвищення середньорічних температур подальший перехід аграріїв на екологічно безпечне землеробство є неминучим.
Разом з тим не можна підходити до впровадження зберігаючих землеробських технологій виключно через їхню популярність та безперечні переваги, без ретельного вивчення отриманого досвіду, всебічної, виваженої оцінки пов’язаних з ними ризиків, можливих негативних моментів, зокрема впливу кліматичних, ґрунтових та інших факторів, властивих кожному конкретному аграрному господарству.
Важко робити висновки про результативність застосування методів мінімального обробітку ґрунтів через рік – два після їх апробації, оскільки за такий незначний період не вдасться отримати достатній обсяг даних для формування остаточних висновків.
Процес переходу на сучасні агротехнології обробітку ґрунтів є досить тривалим, оскільки передбачає максимальне вирівнювання полів і повне руйнування плужної підошви шляхом глибокої (до 35 см і більше) оранки, що потребує не менше 4-х – 5-ти років.
Економічна ефективність, досягнута внаслідок впровадження технологій no-till, mini-till або strip-till, залежить не тільки від регіону та клімату, а й від сівозміни, виду культури, що обробляється, та багатьох інших показників.
Кожен із новітніх методів ґрунтообробки вимагає від аграріїв аналітичного підходу з урахованням специфічних особливостей техніки, усіх нюансів розвитку культур разом з попередніми та покривними, їх генетики, визначення оптимальних термінів, норми, глибини внесення мінеральних та органічних добрив, вибору кращого періоду та способів закладення рослинних решток.
Тому, щоб керуватися конкретними результатами, які б підтверджували чи спростовували доцільність переходу від традиційної оранки до зберігаючого землеробства, потрібно проаналізувати й узагальнити багаторічні досягнення, прорахунки та помилки, отримані на особистому досвіді впровадження нових технологій.
Нині практика застосування ресурсозберігаючих методів землеробства найбільше поширилась у регіонах, що потерпають від посухи, або з обмеженою кількістю опадів. Саме там вона є цілком виправданою, як технологія, що найкраще забезпечує водоутримуючу здатність ґрунту.
Цьому сприяють рослинні рештки, непошкоджена ґрунтова структура на більшій частині посівних площ, покривні культури. Водночас накопичення на поверхні ґрунту шару з мульчі зі значною кількостю гумусу провокує в умовах надмірній вологості активний розвиток патогенної мікрофлори, що в подальшому може чинити негативний вплив на розвиток посівів.
Ще один недолік, пов’язаний з мінімальним обробітком посівних земель – це створення умов для безперешкодного зростання бур’янів. У цьому випадку, щоб уникнути сильної засміченості, вдаються до використання пестицидів. Також в осінній період, за сприяння теплого південного клімату, відбуваються додаткові втрати ґрунтового запасу вологи та поживних компонентів внаслідок інтенсивного зростання покривних культур, тому збирати їх слід своєчасно.
Значний вплив на результат вирощування сільськогосподарських культур із застосуванням сучасних методів обробітку ґрунтів мають точність та період внесення добрив. Неабияку роль у цьому відіграють також і погодні умови.
Точне внесення певної дози поживних елементів під кореневу систему кожної рослини – завдання непросте, і для його вирішення потрібна насамперед спеціальна техника. Але такий метод цілком себе виправдовує, оскільки дозволяє уникнути перенасичення ґрунтового середовища хімічними сполуками за рахунок зменшення витрати препаратів, що своєю чергою забезпечує господарству суттєву економію.
Водночас відсутність опадів у весняний період може створити небезпечну ситуацію, коли висока концентрація добрив здатна завдати опіки тканинам кореневої системи сходів. Щоб успішно вирішити цю проблему, слід вибрати для внесення необхідних культурам азоту, калію та фосфору оптимальний період (восени чи напровесні), з урахуванням норм їх споживання рослинами та умов збереження в кореневмісному шарі.
Практика доводить, що дотримання правил сівозміни допомагає отримувати вищі урожаї. Така ж закономірність поширюється і на культури, які вирощуються із застосуванням методів сучасного обробітку ґрунту. Так, у разі використання технології strip-till, показники врожайності кукурудзи, попередником якої була соя, виявилися на 17% вищими, ніж на полях, де раніше також вирощувалась кукурудза.
Ситуація в сучасному землеробстві складається таким чином, що нові ґрунтообробні технології поступово витісняють традиційний спосіб інтенсивного обробітку землі. Але повний перехід до них не може бути здійснено одночасно. Аграрні компанії та невеликі фермерські господарства, залежно від кліматичних умов та ґрунтових особливостей, нарівні з ресурсозберігаючими способами зберігають практику застосування і традиційних методів розпушування ґрунтів.
Поділитись в соцмережах:
