Чимало аграріїв стикаються з проблемою: придбали засіб захисту рослин, обробили ним посіви, але хвороби, шкідники чи бур’яни не зникли. Причини того, що препарат не спрацював, можуть бути різними. Наприклад, купуючи ЗЗР у сумнівних продавців, цілком ймовірно натрапити на підробку. Однак, буває й так, що не спрацьовує якісний фірмовий препарат відомого добросовісного виробника. І перше, що треба зробити в такій ситуації, – перевірити якість води, яку використовували для приготування робочого розчину. Адже часто ЗЗР виявляються неефективними через банальне недотримання найпростішого параметру – рівня pH.
Що ховається за буквами «рН»
Будь-який ЗЗР – це препарат, що містить ряд хімічних речовин, а якщо засіб біологічний, то в його складі – сполуки природного походження або живі мікроорганізми. І кожне таке поєднання складових потребує певного середовища, щоб проявилися його корисні властивості. Створюється потрібне середовище під час приготування робочого розчину. А використовують для цього воду.
Однак, реальна вода – це не абстрактна H2O. Залежно від джерела свого походження, вона обов’язково містить різні механічні домішки, солі, бактерії, продукти життєдіяльності живих організмів тощо. Все це змінює рівень її кислотності і, відповідно, здатність впливати на властивості препаратів, які в ній розчиняють. Щоб правильно підібрати воду, треба знати її pH і вміти ним керувати.
Нагадаємо, що водневий показник, який позначається буквами pH, – це величина, що показує міру активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Для нейтрального середовища pH дорівнює 7. Якщо цей показник більше 7, – розчин є лужним, якщо менше – кислим.
Саме поняття водневого показника запропонував у 1909 році данський біохімік Сорен Петер Лауріц Соренсен. У цей час він керував хіміко-фізичною лабораторією пивної компанії «Карлсберг» у Копенгагені. Серед досліджень, які він проводив, було, зокрема, вивчення впливу ступеню кислотності середовища на активність ферментів і, відповідно, на процеси ферментації. У опублікованих С. Соренсеном статтях, в яких йшлося про результати цих досліджень, він вперше використав водневий показник pH. Статті вийшли німецькою і французькою мовами, тож букву «p» у скороченні водневого показника науковець взяв з німецького слова «Potenz» або французького «puissance», що й означає «показник». А буква «H» – це, власне, загальноприйняте позначення водню як хімічного елементу.
Крім самого показника, С. Соренсен також розробив шкалу pH і методи pH-метрії. Все це виявилося настільки зручним і практичним, що вже понад сто років використовується майже в незмінному вигляді у найрізноманітніших галузях, в тому числі – і в сільському господарстві.
Вода буває різною
Що стосується води, то в ній завжди є як іони водню Н+, так і гідроксил-іони OH-. Від їх співвідношення залежить, буде середовище кислим чи лужним. Якщо концентрація іонів Н+ дорівнює концентрації іонів OH-, вода буде нейтральною (pH=7). Але це – ідеальний варіант, який майже ніколи не зустрічається в реальності і притаманний хіба що дистильованій воді в лабораторних умовах. Адже pH води змінюється навіть при її контакті з повітрям. Якщо, внаслідок розчинення у ній тих чи інших речовин, збільшується вміст іонів Н+, середовище стає кислим (pH<7), якщо ж більше іонів OH-, то його реакція лужна (pH>7).
У природних джерелах води значення pH, як правило, коливається від 6,5 до 8. Однак бувають і суттєві відхилення від цих показників. Наприклад, у водоймах, розташованих поблизу промислових підприємств, особливо тих, де погано очищують скиди, часто утворюється кисле середовище, і рН може знижуватися до 4,5, а подекуди буває ще меншим.
Але в Україні сільгоспвиробники частіше стикаються з підвищеною лужністю води, адже на території нашої країни чимало природних джерел мають рН>8. Високий рівень рН має зазвичай і питна вода з водогонів населених пунктів. У багатьох містах її беруть з поверхневих водойм, де завжди є шкідливі мікроорганізми. Тому таку воду знезаражують, додаючи до неї певні хімічні речовини, найчастіше – хлор. Однак препарати для дезінфекції додають і у воду, отриману з глибоких свердловин. Хоча там вона чиста і найчастіше має реакцію, близьку до нейтральної, забруднення може відбуватися під час транспортування по водогонах зі зношеними, негерметичними, іржавими трубами. Для профілактики потрапляння збудників захворювань використовують той самий хлор. В результаті питна вода стає лужною і її рН найчастіше має значення 7,8–8,5.
Чому рівень рН води важливий при застосуванні ЗЗР
З практичного погляду, для аграріїв більш важливою є якраз підвищена лужність води, яку використовують для розведення ЗЗР. Адже більшість пестицидів піддаються лужному гідролізу. Причому, багато з них починають розпадатися вже при рН більше 7, інші – якщо цей показник перевищує 8. В результаті гідролізу молекули препарату з активної форми переходять у неактивну, що зводить нанівець їх ефективність. До лужного гідролізу дуже чутливі, наприклад, пестициди, вироблені на основі таких діючих речовин як фолпет, диметоморф, гліфосат, МЦПА та інші. Однак деякі препарати розпадаються і в кислому середовищі.
Крім того, час, за який відбувається деградація тієї чи іншої діючої речовини, змінюється залежно від рівня pH. Наприклад, хлорпірифос вважається стабільним при рН=7 і менше, проте, процес розпаду відбувається і при таких значеннях, лише досить повільно: період напіврозпаду в такому випадку становить 35 днів. А ось при рН=8 він скорочується до півтора дня.
Таблиця. Час гідролізу засобів захисту рослин в залежності від рН робочого розчину
Виходячи з наведених даних, стає зрозумілим, що більшість ЗЗР найефективніші, коли їх робочі розчини готують з використанням слабо-кислої води (рН=5,5–6,5), або близької до нейтральної. Бувають і винятки. Скажімо, препарати, що містять гліфосат, найбільш ефективні, якщо брати воду з рН=3,5. І лише окремі ЗЗР, наприклад, гербіциди, вироблені на основі сульфонілсечовини, потребують слабо-лужної води з рН трохи більше 7.
Під час приготування робочого розчину важливо не лише дотримуватися оптимальних параметрів середовища, визначених для конкретного препарату, а й використовувати його якнайшвидше. Як правило, робочий розчин залишається придатним протягом лічених годин. Більшість препаратів при використанні води з рН=3,5–6 зберігають свою ефективність максимум до 12–24 годин. Якщо вода має рН=6–7, то розведений нею пестицид необхідно застосувати протягом однієї-двох годин. У тих випадках, коли є лише лужна вода і немає можливості змінити її рН, також можна приготувати робочий розчин, але проводити ним обробку потрібно негайно, адже більшість препаратів в таких умовах втрачають свої властивості за лічені хвилини.
Також слід мати на увазі, що є препарати, які самі підвищують рівень рН робочого розчину. Це, наприклад, стосується деяких добрив, зокрема, вироблених на основі аміаку. Вони можуть збільшувати рН до значення 10–12. Це необхідно враховувати, формуючи бакові суміші, адже переважна більшість пестицидів при такому суттєвому підвищенні рівня лужності буде піддаватися швидкому гідролізу, що призведе до втрати їх ефективності.
Проблема має ефективне вирішення
Що ж можна зробити на практиці, щоб рівень рН не вплинув негативно на пестициди? Насамперед, звісно, потрібно визначити, яким є водневий показник води, яку сільгоспвиробник буде використовувати під час приготування робочих сумішей. Найчастіше її беруть з одного і того самого джерела, або, якщо господарство велике за своєю територією, то з кількох. Якщо таким джерелом є свердловина або водогін, то, швидше за все, рівень рН там завжди залишається постійним. Якщо ж йдеться про поверхневу водойму, то він може змінюватися через скиди промислових стоків, змивання хімікатів з полів під час повеней або злив тощо. Тому найкраще – придбати рН-метр і періодично проводити вимірювання рівня рН води з таких водойм. А вже за їх результатами вирішувати, чи потрібно вживати заходів для його доведення до певної величини.
Як можна побачити з наведених вище фактів, аграріям, які мають у своєму розпорядженні слабо-кислу воду, можна не турбуватися, використовуючи більшість засобів захисту рослин. Якщо ж вода лужна, її доведеться підкислювати. Для цього використовують препарати з групи ад’ювантів. Застосування ад’ювантів підвищує ефективність інших препаратів, які мають специфічну дію, – гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів, мікродобрив тощо. Досягається це різними шляхами. Один із них – доведення до оптимальних значень параметрів води, призначеної для приготування робочих розчинів.
При цьому той чи інший ад’ювант може вирівнювати лише один або кілька параметрів води. Наприклад, тільки рН, або – і рН, і жорсткість. Скажімо, пом’якшувач води з функцією pH-коректора AUDITOR® української компанії DOLINA одночасно усуває негативні явища, пов’язані з підвищеною жорсткістю води, і знижує рН бакової суміші до нейтральних значень. А стабілізатор pН REFERI® цього ж виробника спеціально створений тільки для підкислення води з високим рівнем рН, причому, початкові значення водневого показника можуть бути різними.
Користуватися подібними ад’ювантами не складно. Потрібно лише правильно розрахувати, в якій кількості такий препарат треба додавати в бакову суміш. Допоможуть найпростіші інструменти – рН-метр, шприц і колба або мірна склянка. Спочатку роблять модельну суміш робочого розчину. Її необхідна невелика кількість, але в ній повинні бути всі препарати, які використовуватимуться під час реальної обробки поля, і вода. Всі компоненти відміряють у тій самій пропорції, в якій вони будуть і в баковій суміші. Після змішування, визначають рівень рН розчину. Якщо він зависокий, проводять коригування. Роблять це спочатку, знов таки, на модельній суміші. До неї за допомогою шприца поступово, по краплині, додають ад’ювант, кожного разу перевіряючи рівень рН. Коли буде отримано потрібний показник, кількість використаного підкислювача перераховують на весь обсяг бакової суміші. Відповідно до цих розрахунків і готують робочий розчин з додаванням ад’юванту.
Існують і препарати, які, навпаки, підвищують рівень рН. Але це потрібно рідше, адже серед ЗЗР лише окремі вимагають лужного середовища. До того ж, у багатьох місцевостях країни вода вже має необхідний для них рівень лужності.
Отже, зважаючи на важливий вплив такого параметру, як рівень рН води, на ефективність використання агрохімічних засобів, не слід нехтувати його визначенням і заходами з доведення цього показника до оптимальних значень. Адже таким чином можна у повній мірі розкрити весь потенціал ЗЗР, а витрачені на них чималі кошти не пропадуть марно.
Поділитись в соцмережах:
