Бактеріальний вілт гвоздики

Гвоздика – одна з найпопулярніших в Україні квіткових рослин, яку вирощують переважно для реалізації в букетах і зрізаних живих квітах. Проте вдалому розвитку цього бізнесу можуть суттєво зашкодити несприятливі кліматичні умови, шкідники, а також різні хвороби, однією з яких є досить небезпечний бактеріальний вілт гвоздики.

Квітковий ринок у нашій країні ще доволі молодий, але надзвичайно перспективний. Вітчизняні флористи поки що не в змозі повною мірою забезпечити попит українців, тому частка імпортованих декоративних рослин у торгівельній мережі становить сьогодні приблизно 80%. Насамперед до України ввозять у значних обсягах троянди, хризантеми та гвоздики. У дещо меншій кількості закуповуються тюльпани, лілії, орхідеї та решта популярних культур.

Разом з квітковою продукцією з інших країн в Україну нерідко потрапляють рослини, інфіковані небезпечними захворюваннями. Одне з них – бактеріальний вілт гвоздики, відомий ще як бактеріальне в’янення, збудником якого є бактерія Burkholderia caryophylli (Burkholder) Yabuuchi et al.

Ця хвороба зафіксована у багатьох регіонах світу, зокрема в Європі (Великобританія, Італія, Швеція, Словенія, Франція, Туреччина, Сербія, Угорщина, Данія), в Азії (Японія), а також  у Північній, Південній та Центральній Америці.

Збудник бактеріального в’янення гвоздики знаходиться у списку А1 карантинних організмів України, у списку А2 Європейської та Середземноморської організації захисту рослин та в аналогічних списках цілого ряду країн.

Бактеріальне в’янення вражає насамперед такі рослини, як складний багатовидовий гібрид гвоздики Dianthus allwoodii та вид Гвоздики бородаті Dianthus barbatus. Окрім того, вілт є доволі небезпечним для представників роду Лізіантус або Еустома (Eustoma), роду Лищиця (Gypsóphila), декоративних сортів соняшника звичайного (Helianthus annuus) і виду рослин Кермек виїмчастий (Limonium sinuatum). Найбільше від вілту потерпають їх маточні та горщикові рослини.

В Україні випадки бактеріального в’янення потребують особливої уваги, оскільки згадані види рослин є в нас доволі популярними і часто вирощуються як декоративні культури у квітниках, садах, на клумбах та присадибних ділянках.

• Опис бактеріального в’янення (вілту гвоздики)

Уперше збудник бактеріального вілту гвоздики був помічений 1940 року на рослинах гвоздики садової (Dianthus caryophyllus) у Сполучених Штатах. Тоді він завдав суттєвої шкоди квітковій плантації. Бактерії Burkholderia caryophylli потрапляють всередину рослин через пошкодження в їх зовнішній тканині, після чого вражають судинну систему квітів.

Патоген Burkholderia caryophylli є аеробом, тобто здатен розвиватися виключно в середовищі, що містить кисень. Спор не утворює. Сама бактерія має паличкоподібну або трохи зігнуту форму з заокругленими кінцями, рухлива, з одним чи двома джгутиками. 

Оптимальна температура довкілля для розвитку збудника вілту становить +30…35ºС, мінімальна – близько +5ºС. Необхідною умовою для активного росту колонії бактерій є підвищений рівень вологості.

• Ознаки інфікування рослин вілтом 

Захворювання зазвичай має приховану форму розвитку, тобто ознаки інфікування вілтом з’являються не одразу, або ж тривалий період лишаються непомітними. У цьому й полягає підступність хвороби. Часто її виявляють тоді, коли рятувати рослини вже пізно.

Перші ознаки ураження бактеріальним в’яненням можуть з’явитися навіть через 2–3 роки після інфікування. Такі випадки нерідко трапляються в умовах прохолодного літнього періоду. 

За сприятливих для збудника умов перші ознаки бактеріального вілту стають помітними вже на початку вегетації рослин. Молоде листя гвоздик скручується, набуває сірого забарвлення і починає поступово в’янути.

Прикоренева частина стебла розтріскується вздовж волокон, на нижніх міжвузлях утворюються осередки у вигляді глибоких виразок, з яких виділяється коричнево-жовтий бактеріальний слиз. Можливе також в’янення бічних пагонів. На поперечному зрізі ураженого стебла помітне побуріння судинних кілець.

Корені інфікованих вілтом рослин загнивають, і такі гвоздики легко висмикуються з ґрунту.

• Як поширюється бактеріальний вілт

Поширення збудника бактеріального в’янення природним шляхом відбувається надзвичайно повільно, і основним джерелом зараження рослин є імпортування інфікованого вілом посадкового матеріалу.

Патогенні бактерії, що знаходяться у ґрунті, зберігають високий рівень життєздатності, тому збудник може поширюватись і через інфіковані грудочки землі. Переносити небезпечну хворобу здатні й різні комахи.

• Фітосанітарні заходи

Для вирощування гвоздик необхідно насамперед використовувати здорові, без ознак ураження маточні рослини та живці.

Увесь імпортований посадковий матеріал, який ввозиться до країни, слід ретельно обстежити щодо наявності симптомів захворювання. У разі підозри на можливе інфікування негайно роблять лабораторні аналізи зразків тканин рослин.

На цей час не існує надійних методів лікування гвоздик від бактеріального вілту, тому знайшовши на рослинах найменші свідчення цієї хвороби, необхідно негайно викорчувати всі рослини та спалити їх на відкритому вогні, а ґрунт – обов’язково продезинфікувати формаліном або гашеним вапном.

З метою профілактики рослин гвоздики від ураження бактеріальним вілтом потрібно виконувати певні правила:

• суворо дотримуватись 3–5-річної сівозміни;

• регулярно проводити стерилізацію ґрунту та ретельне знезаражування інвентарю й робочих інструментів;

• періодично здійснювати моніторинг маточних рослин і живців з метою завчасного виявлення можливого зараження вілтом.