Жуки, відомі нам як туруни або жужелиці, утворюють надзвичайно численну родину (лат. Carabidae) ряду твердокрилих, що налічує у світі понад 40 тисяч видів, з яких в Європі поширені 2,7 тисяч. В Україні ці комахи зустрічаються повсюдно. Є й рідкісні види, 11 з яких занесено до Червоної книги України.
Окрім деяких тропічних і субтропічних видів турунів, більшість з них оселяється на землі. Дорослі жуки та личинки живуть у ґрунті, в опалому листі, під корою, серед каміння чи під деревиною. Переважна більшість цих комах веде хижацький спосіб життя. Проте є й немало рослиноїдних видів. А деякі туруни можуть живитись як рослинною, так і тваринною їжею.
Турун – це чимала комаха. Розміри імаго можуть становити від 0,1 до 8,5 см. Дорослі жуки мають пласке й довгасте тіло з гладкою, блискучою поверхнею темного, чорного, бурого чи зеленкуватого з металевим або перламутровим полиском кольору. Черевце складається з добре помітних 6 сегментів – стернітів. На надкрилах є поздовжні борозенки, кількість яких залежно від виду може варіювати від 8 до 15.
Голова спрямована вперед й має дещо видовжену форму. На голові комахи з обох боків знаходяться складні фасеткові очі, утворені з шести простих вічок (оматидій), розташованих у два ряди. Як і в решти членистоногих, ноги турунів складаються з п’яти елементів-члеників. Майже в усіх жуків на гомілках передніх ніг можна помітити борозенку з гребінцем волосків, якими вони чистять вусики.
Більшість турунів вміють літати, завдяки чому активно поширюються. Але є й такі, в яких надкрила зростаються, а м’язові тканини регресують. Проте й у цих видів також є величезний потенціал для поширення, оскільки вони здатні долати за ніч відстань до 77 метрів та мають швидкість бігу 0,16 м/с.
Туруни в переважній більшості – нічні комахи. Деяким видам притаманний денний спосіб життя. Зустрічаються й такі, що можуть змінювати час своєї активності залежно від сезону або кліматичних факторів.
Шлюбний період в турунів відбувається відповідно до сезонного ритму. Самки відкладають яйця (від чотирьох до кількох сотень) індивідуально або групами в невеликі заглиблення в субстраті чи під корою. Розвиток в яйці триває від кількох днів до кількох тижнів. Личинки здебільшого проходять три стадії розвитку. Заляльковування зазвичай відбувається у вологому ґрунті. Тривалість життя жуків складає до чотирьох років. У помірних широтах вони живуть не менше року.
У турунів є добре розвинені парні пігідіальні залози в нижній частині черевця, з яких у разі небезпеки виділяються назовні їдкі й отруйні викиди. Така особливість допомагає комахам відлякувати потенційних ворогів. У деяких видів, відомих як жуки-бомбардири, ці виділення змішуються з леткими сполуками й викид супроводжується гучним вибуховим спалахом з одночасним виділенням хмари гарячого та їдкого газу. Внаслідок дії цього захисного механізму деякі безхребетні хижаки можуть навіть загинути, а такі дрібні ссавці, як землерийки, дістати поранення.
Дорослі особини турунів належать до всеїдних комах, хоча хижий раціон в них переважає. І личинки, й імаго частково перетравлюють їжу поза кишківником. Здобич, яка утримується нижніми й верхніми щелепами, обробляється травними соками, що виділяються назовні. Є кілька груп турунів, які живляться виключно рослинною їжею. Наприклад, добре відомий в Україні шкідник турун хлібний (лат. Zabrus tenebrioides).
Фітофаги
Існує невелика частина турунів, переважно нічних та сутінкових, які винищують культурні рослини, завдаючи таким чином відчутної шкоди аграрним господарствам та городнім ділянкам. Найвідомішим представником цієї групи шкідників є турун хлібний.
Турун хлібний – чорний жук завдовжки 1,2–1,6 см. Його вусики й ноги мають коричневе забарвлення. Ареалом поширення хлібного туруна є субарктична екозона. Типове місце його проживання – степи та посіви зернових. І дорослі особини, й личинки живляться травами, зокрема злаками.
Самка туруна хлібного відкладає до 250 яєць. Вони гладенькі, білого кольору, мають овальну форму, з діаметром близько 2 мм. Тривалість розвитку яєць становить від десяти до двадцяти п’яти днів. Личинки в туруна хлібного світлі, з коричневою головою. Вони живуть у верхньому шарі ґрунту, в норах, куди затягують свою їжу – листя пшениці та інших злаків.
Наприкінці квітня, на глибині близько 20 см личинка заляльковується (ця фаза триває близько трьох тижнів), а потім перетворюється на дорослу комаху. Дорослі жуки з’являються в червні. По стеблах рослин вони піднімаються вгору та з’їдають молоду зав’язь і зерно. Вживають жуки й молоде озиме насіння. Найбільшу шкоду комаха завдає озимій пшениці, але також нищить посіви ячменю, овса й навіть кукурудзи.
Зимують в туруна хлібного личинки та імаго батьківського покоління.
Раніше цей вид турунів вважався небезпечним, тому що донедавна, коли його популяції були численними, міг привести до втрати врожаю. Проте останніми роками комахи зустрічаються дедалі рідше й нині навіть частково перебувають під загрозою зникнення.
Найкращий захист від туруна хлібного – це проведення ранніх жнив у стислі строки. Не завадить і подальше ретельне видалення з полів соломи, а також своєчасне лущення стерні. Восени землю потрібно переорати.
Боротьбу з личинками шкідника здійснююь шляхом протруювання насіння пестицидами, а в період формування зерна обробляють посіви інсектицидами.
Ентомофаги
Турун-хижак приносить неабияку користь сільському та присадибному господарству, оскільки поїдає значну кількість шкідливих комах: жучків, личинок, лялечок, гусені, а також слимаків, равликів та інших шкідників.
Хижі туруни мають витягнуті вперед, потужні, серповидні щелепи та міцні, довгі, добре розвинені ноги, які добре пристосовані для швидкого пересування по землі. Жук виглядає міцним, жилавим, сильним, оскільки за швидкістю має перевершувати свою здобич, що живе переважно у верхніх шарах ґрунту. Одниим з таких хижих видів є турун звичайний або садовий (лат. Carabus hortensis).
Турун звичайний – жук, довжина тіла якого сягає від 22 до 30 мм. Забарвлення надкрил в комахи може бути бронзово-коричневим, мідним, чорним. На них добре помітні поздовжні смуги-боріздочки з рівновіддаленими червонуватими, золотавими чи зеленкуватими цятками-ямками. Ареал туруна звичайного охоплює Центральну, Західну та Східну Європу.
Найчастіше комаха зустрічається в лісах, парках, у живоплотах. Представників виду можна побачити як у низовинах, так і на високогір’ях. Надає перевагу кам’янистим або гравійним ґрунтам. Це нічний хижак. Він ловить свою здобич, якою можуть бути інші комахи, личинки комах, равлики, попелиці, мурахи, павуки та черв’яки. Вдень цього жука можна знайти під камінням, корою дерев тощо.
Турун звичайний проявляє активність з квітня по жовтень. Зимує тільки личинка.
Щелепи у хижих видів турунів за силою й міццю не поступаються ногам. Щелепний апарат дорослого жука може розірвати хітиновий покрив більшості комах, а слимаки й равлики є для нього легкою здобиччю. Наздогнавши жертву, жук хапає її щелепами, форма яких пристосована до того, щоб міцно тримати здобич, і виділяє всередину їдку отруйну рідину, яка поступово розчиняє тканини.
За один сезон (весна – літо – осінь) одна сім’я (самка й самець туруна) може знищити до кількох тисяч різноманітних шкідників.
Плодючість самок хижих видів турунів складає 150 яєць. Личинки розвиваються близько трьох тижнів, а лялечка в середньому – два тижні.
На жаль, чисельність корисних видів турунів з року в рік скорочується. По-перше, вони вкрай чутливі до впливу отрутохімікатів, а по-друге, немалу кількість цих комах знищують діти, колекціонери, туристи, адже жуки виглядають дуже гарно.
Як відрізнити корисну комаху від шкідника
Ноги й щелепи – головні ознаки, за якими можна визначити, належить турун до корисного чи до шкідливого виду
У туруна хлібного кремезне тіло з короткими лапками, які порівняно з міцними ногами хижих видів виглядають недорозвиненими. Голова має трохи заокруглену форму, щелепи не виступають і пристосовані лише до перетирання рослинної маси. А сам жук не виявляє особливої активності.
Турун-хижак на вигляд більший за розміром та жилавий (як мурашка), має довгі ноги й добре розвинену щелепу, яка допомагає комасі вхопити й не відпускати здобич.
Міксофаги
Існує також численна група турунів змішаного типу живлення. Це так звані міксофаги. Хоча здебільшого вони живляться рослинною їжею, та іноді не відмовляються й від тваринної. Наприклад, турун волосистий (лат. Harpalus rufipes). На присадибних ділянках, у садах цей жук знищує шкодочинну фауну: личинок комах, равликів, слимаків, яйця листогризучих совок, колорадського жука тощо. І хоча завдяки рослинному раціону туруна волосистого, який складається зокрема й з насіння бур’янів, вдається значно зменшити забрудненість посівів, цей жук може водночас завдати шкоди й різним сільськогосподарським культурам, підгризаючи їхні вегетативні та генеративні органи.
Поділитись в соцмережах:
