Білан у саду

Білан жилкуватий (лат. Aporia crataegi) – вид метеликів з родини Біланові (лат. Piеridae). Ареал цієї комахи охоплює всю євразійську територію, від північно-західної Африки на заході до Закавказзя, Сибіру та Японії на сході. На півдні вона зустрічається в Туреччині, на Кіпрі, в Ізраїлі, Лівані та Сирії.

В Україні найчисельніші популяції білана жилкуватого спостерігаються на Поліссі, у Лісостеповій зоні, в Карпатах і в гірських районах Криму. Максимальне зростання чисельності комах зазвичай відбувається у червні-липні за умови підвищеного рівня вологості.

Ці чималих розмірів метелики мають білі з чорними прожилками крила, ведуть денний спосіб життя, а їхня гусінь живиться багатьма видами рослин, зокрема плодовими деревами. Личинки білана жилкуватого завдають неабияких збитків у садівництві. Вони пошкоджують листя, бруньки, квіткові бутони рослин, – переважно дерев з родини Трояндові (лат. Rosaceae). Комахи становлять небезпеку для яблуні, груші, вишні, черешні, терну, горобини, черемхи, а також здатні вражати деякі види ягідних чагарників, зокрема й виноград.

За сприятливих умов личинки спроможні за один-два тижні знищити все листя на садових культурах, внаслідок чого лишаються лише вщент оголені гілки. Такі дерева й чагарники втрачають здатність до повноцінного фотосинтезу, у них знижується імунітет і холодовитривалість. Якщо наступна зима буде морозною, рослини можуть загинути.

Економічний поріг шкодочинності білана жилкуватого – близько 15% пошкодженого листя на рослинах.

У масовому розмноженні білана жилкуватого чітко спостерігається циклічність. Зазвичай пік зростання популяції шкідників спостерігається протягом 3–4 років, після чого їх чисельність помітно знижується, і наступне стрімке збільшення відбувається через 6–7 років.

• Опис шкідника

Розмах крил у дорослого метелика білана жилкуватого сягає 5–8 см. Вони овальні за формою, білі, з напівпрозорими лусочками та добре помітними прожилками, темнішими (чорними) в самця і світлішими (коричневими) у самки. Груди й черевце в імаго темні, вкриті світлими щетинками. Самки зазвичай трохи більші за самців.

Яйце ребристе, довгасте, спочатку жовтого чи помаранчевого кольору, а в подальшому темнішає. Приблизно на 14-й – 20-й день набуває зеленого забарвлення, а ще через день з нього з’являється личинка (гусениця).

Личинка старшого віку сягає завдовжки 4,5–5 см. Тіло в неї глянсове, зеленкувато-сірого кольору, вкрите рідкими волосками. На спинці чергуються чорні та коричнево-помаранчеві поздовжні смужки. Голова темно-коричнева.

Лялечка має довжину приблизно 2,5 см. Вона кремово-білого або жовтого кольору, з візерунком із темних цяток.

Лялечки розміщуються вертикально, зазвичай на дерев’яних поверхнях (на стовбурах чи гілках дерев і чагарників, на парканах, будівлях тощо), де утримуються шовковою павутинкою. Їхнє забарвлення може варіюватися, оскільки значною мірою залежить від кольору об’єкта, до якого вони прикріплені. Що темніша основа, то темніша і лялечка.

• Спосіб життя

Зимують личинки ІІ–ІІІ віку. Вони ховаються в поодиноких гніздах (коконах), які створюють з сухого листя, скріпленого між собою шовковою павутиною.

На початку весни, щойно середньодобова температура повітря досягне позначки +7…9°С, личинки виходять з коконів і починають активно живитися бруньками, молодим листям і квітковими бутонами. За несприятливих погодних умов гусениці повертаються до своїх гнізд.

Перебравшись на ожилі бруньки, гусениці виїдають їх зсередини, лишаючи неушкодженими тільки покривні лусочки. Молоде листя об’їдають повністю, аж до скелетних жилок. У молодшому віці личинки живляться групами, але в старшому переходять до поодинокого існування.

Наприкінці життєвого циклу (у травні або на початку червня) гусениці припиняють своє живлення і прикріплюються до різних поверхонь за допомогою павутинного «паска», де й заляльковуються.

Розвиток ляялечки триває приблизно два тижні.

У південних регіонах України дорослі метелики з’являються у травні, а в Лісостеповій зоні – у червні.

Виходячи з лялечки, імаго білана жилкуватого виділяє з кишківника крапельку червонуватої рідини – меконіуму, продукту його життєдіяльності. Меконіум може деякий час зберігатися на крилах або на різних об’єктах у вигляді розмазаних кривавих плям. Іноді внаслідок опадів вони утворюють на землі червонуваті калюжки, відомі в народі як «кривавий дощ», що посприяло виникненню всіляких містифікацій та забобонів.

Дорослі комахи білана жилкуватого живляться виключно квітковим нектаром. Значні скупчення метеликів можна спостерігати сонячної, теплої днини поруч із калюжами або поблизу прісноводних водойм, де вони п’ють воду. У період масового льоту відбувається і спарювання комах.

Тривалість життя імаго не перевищує одного місяця.

Запліднені самки відкладають яйця на поверхні листків кормового об’єкта. У кожній кладці їх міститься від 30 до 150 штук, а загальна плодючість однієї жіночої особини за сезон становить від 200 до 500 яєць. Цей показник значною мірою залежить від погодних умов, зокрема від ступеня вологості (плодючість самок різко зменшується у разі зниженні рівня вологості до менше ніж 75%).

Відроджені личинки активно живляться протягом 3-4 тижнів, а потім, після дворазової линьки, беруться за спорудження гнізд для зимівлі.

Білан жилкуватий продукує за сезон лише одне покоління потомства.

• Заходи щодо убезпечення рослин від шкідника

Найбільш небезпечними для рослин є личинки білана жилкуватого, яким вдалося перезимувати.

Навесні, ще до розпускання листя, потрібно знищувати гнізда гусені, які можна дістати за допомогою довгої жердини. Збирати їх найкраще рано вранці або пізно ввечері.

Відроджених личинок можна струшувати на попередньо розстелене під деревами полотно. Для цього добре підійде поліетиленова плівка, брезент, клейонка тощо.

З початку червня необхідно регулярно оглядати плодові дерева та чагарники задля вчасного виявлення яйцекладок на листках рослин. Заражені листки зривають і знищують разом з розміщеними на них яйцями білана жилкуватого.

Не менш важливо своєчасно знищувати бур’яни на прилеглих до саду ділянках, особливо під час їх цвітіння, щоб позбавити дорослих метеликів бази живлення.

У разі значної кількості комах варто використовувати інсектициди на основі піретроїдів. Хороший результат забезпечують препарати «Моспілан», «Фітоверм», «Сілкер», «Дімілін», «Матч» тощо.

Обробляти сад потрібно під час масового відродження личинок, з інтервалом 10–14 днів. 

З біопрепаратів для захисту рослин використовують «Бітоксибацилін» та «Лепідоцид». Ці засоби абсолютно безпечні для людей, теплокровних тварин і комах-запилювачів, але їх рівень ефективності у знищенні шкідників є досить високим.