Молочай Фішера (лат. Euphorbia fischeriana, родина Молочайні) або молочай Палласа – багаторічна трав’яниста рослина, яка має багато цілющих властивостей і відноситься до категорії лікарських трав. Цей вид молочаю названий на честь німецького ботаніка Ф. Фішера, який відкрив його в 1812 році. Природне середовище рзповсюдження – території Китаю, Монголії, Кореї, Забайкалля.
Рослина здебільшого оселяється на берегах річок і водойм з родючим, багатим на органіку ґрунтом, на луках, зустрічається на кам’янистих південних і південно-західних схилах, на висоті до 600 м, а також (набагато рідше) в степах, на рівнинній місцевості. Надає перевагу відкритим, добре освітленим або з незначним затіненням ділянкам.
Молочай Фішера може досягати висоти 20–60 см. На його прямих, здебільшого вкритих опушенням стеблах розміщені численні вузькі або овальні (залежно від висоти розташування) листки довжиною до 9 см.
Цвіте рослина в травні – червні. Квіти жовтого забарвлення зібрані в суцвіття-зонтики. У липні дозрівають великі трикамерні коробочки-плоди (так звані тригорішники), всередині кожного з яких знаходяться світло-коричневі насінини (3 шт.), що мають вигляд маленьких горошин.
Рослині властиве утворення потужної кореневої системи з довгим (іноді завдовжки понад 1 м) стрижневим коренем та м’ясистими потовщеннями. Як і в женьшеню чи мандрагори, форма підземної частини молочаю віддалено нагадує людську фігуру, через що в народі він отримав назву «мужик-корінь».
Хоча всі частини рослини мають цілющі властивості, саме коренева частина цінується в медицині Тібету, китайській, сибірській народній медицині як засіб від багатьох функціональних порушень і захворювань організму.
У коренях, стеблах і листках молочаю знаходяться токсичні для людини сполуки, зокрема еуфорбін. Вони зосереджені переважно в густому, білому соку рослини (молочному латексі). Тому в разі контакту з молочаєм необхідно бути дуже обережним, оскільки рослина отруйна. Молочко, яке виділяє молочай, здатне викликати опіки шкірних покривів та слизової оболонки. Особливо слід уникати потрапляння його в очі або в шлунок.
Водночас молочний сік молочаю успішно застосовують для лікування грибкових та інших уражень шкіри (від лишаю, корости тощо), для видалення пігментних плям, бородавок, мозолів, злоякісних утворень. У лікуванні використовують водний розчин соку невеликої концентрації.
Особливу обережність слід проявляти людям, схильним до алергічних реакцій. Вагітним, дітям, жінкам в період лактації, а також у разі індивідуального несприйняття продукту, тахікардії, тромбофлебіту, підвищеного збудження контакт з рослиною категорично протипоказаний.
Цілюща дія рослини пояснюється її унікальним хімічним складом. У коренях молочаю Фішера виявлені фітоандрогени (фітоаналоги чоловічих гормонів) і фітоекдістероїди (біологічно активні речовини, за своєю дією аналогічні гормонам), алкалоїди, сапоніни, терпени, глікозиди, флавоноїди, токсини, аскорбінова кислота, велика кількість селену, дубильні речовини, кумарини, органічні кислоти, гіркоти, смоли (до 8%) та ін. Такий склад пояснює імуномодулюючі властивості рослини.
Окрім того, коріння молочаю Фішера надає загальнозміцнюючу, кровотворну, проносну, протизапальну, антибактеріальну та протипухлинну дію. Його застосовують як засіб, що допомагає в лікуванні аденоми передміхурової залози та простатиту, в разі виникнення пухлин жіночої статевої сфери (міома матки, мастопатія), а також для регулювання гормонального балансу в організмі.
Відваром коренів молочаю лікують дизентерію, скарлатину, коклюш, малярію, нефрит, епілепсію, ендометрію. У разі онкології (зокрема лейкозу), сибірки, ревматизму, венеричних захворювань застосовують настій коренів (10 г подрібненого кореня закип’ятити в 750 мл води, дати настоятися впродовж 1 години, процідити і вживати по 1 ст. л. після їди протягом місяця). Дуже важливо чітко дотримуватися дозування всіх препаратів з молочаю Фішера, щоб уникнути негативних наслідків.
Збирають траву молочаю Фішера в пору цвітіння. Використання під час цієї роботи індивідуальних засобів захисту (рукавичок, захисних окулярів) і закритого одягу є обов’язковим. Сировину сушать під навісом, потім подрібнюють і зберігають у сухому темному місці в паперовій або щільній тканинній упаковці.
Коріння викопують восени, після того як зів’яне надземна частина рослини. Його обережно очищають від ґрунту, промивають водою і просушують на сонці. Підв’ялена кора на поверхні коренів відлущується, після чого їх розрізають на невеликі шматочки і просушують у затіненому місці, без доступу прямого сонячного проміння.
За необхідності висушену сировину перемелюють до порошкоподібного стану. Зберігати продукт можна в закритій сухій тарі до 3-х років.
Створивши необхідні умови для розвитку і за належного догляду за рослиною, молочай Фішера можна вирощувати у відкритому чи закритому ґрунті (на ділянці, в саду, галереї, на балконі або підвіконні). Для рослини вибирають достатньо глибокий контейнер, заповнюють його на третину дренажним матеріалом (щебенем, гравієм, керамзитом, цегляною крихтою й т. ін.), поверх якого розміщують шматочки деревної кори, а потім насипають пухку, поживну землесуміш з торфу, піску, листяного перегною, дернини.
Як посадковий матеріал використовують верхню частину стебла (7–10 см), акуратно відділену від рослини. Після того, як сік на пошкодженому кінці стебла потемніє і засохне, живець поміщають у підготовлений горщик, заглибивши його у вологий ґрунт. За температури від +20°С і вище рослина вкорінюється через 20–30 днів, після чого в подальшому її можна вирощувати й у відкритому ґрунті.
Догляд за молочаєм Фішера полягає у підтримці помірної вологості грунту (не можна допускати його пересихання або перезволоження), розпушуванні верхнього земляного шару, видаленні бур’янів, підживленні мінеральними добривами (2–3 рази за сезон). У разі занадто суворих зим рекомендується восени мульчувати ґрунт з рослинами опалим листям, тирсою, а зверху вкривати ялиновим гіллям.
Поділитись в соцмережах:
