Останніми десятиліттями все більшої популярності набуває така фермерська галузь, як самостійне вирощування грибів. Додатково до традиційних місцевих видів асортимент грибної продукції поповнився екзотичними, батьківщиною яких є Японія та Китай. Гриб шіїтаке вважається серед них найдоступнішим для культивування в умовах приватних господарств.
У країнах Азії попит на гриби шіїтаке не зменшується вже протягом сотень років. Цей гриб має чимало корисних властивостей. Він знижує рівень цукру і холестерину в організмі, покращує загальний стан, має протипухлинний ефект і навіть нейтралізує дію зміїної отрути. Його корисні якості прирівнюються до цілющої дії женьшеню.
Шіїтаке – це деревний гриб, тому його виращують на деревних колодах, пеньках або на оброблених брусах дерев листянних порід. У приватних господарствах можна обирати різні способи отримання врожаю. Серед найбільш використовуваних – вирощування шіїтаке на відходах деревини.
Субстратом у такому разі слугує деревна стружка, подрібнені гілки садових дерев і чагарників, тирса. Щоб їх збагатити, до субстрату додають висівки або соняшникове лушпиння, згодяться також зерна вівса, ячменю чи проса.
Субстрат перед використанням потребує попередньої стерилізації. Гриби шіїтаке ростуть повільніше за гливи, тому ризик розвитку грибкових захворювань впродовж розростання міцелію і розвитку плодових тіл є для них значно вищим.
Для стерилізації знадобиться міцний полімерний мішок. Його наповнюють субстратом і міцно зав’язують горловину, аби уникнути потрапляння всередину води. Загальна вага субстрату з мішком не повинна перевищувати 5 кг. Мішок, наповнений субстратом, проварюють у воді температурою +80…100°С протягом двох годин. Після цього дають йому добу на вистигання і повторюють процедуру.
Після другої стерилізації, коли температура обробленого субстрату знизиться до +20…23°С, полімерний мішок розв’язують і насипають на субстрат зверху 20 г міцелію. Щоб забезпечити вентиляцію, у горловині мішка розмішують виготовлену самостійно ватно-марлеву пробку і зовні обв’язують мішок мотузкою. Усі ці операції здійснюють у чистому, продезінфікованому приміщенні, з використанням стерильних рукавичок.
Надалі пакети з міцелієм переносять у прохолодне, вологе приміщення. Оптимальна температура для процесу розростання грибниці становить +18…20°С. Строк колонізації зазвичай триває 2 місяці. За цей час вміст пакетів (субстратний блок) ущільниться, набуде спершу білого, а згодом коричневого забарвлення. Тепер грибниця готова до плодоношення.
Якщо плодоношення у гливи стимулюється імітацією осіннього холодного клімату, то для шіїтаке, період достигання яких у природних умовах припадає на сезон дощів, необхідно створити дуже вогке середовище у довкіллі. Задля цього пакет розрізають, дістають з нього субстратний блок і ретельно його зволожують (можна облити прохолодною водою або занурити в бак чи контейнер, наповнений холодною водою). Надалі такі зволоження потрібно робити щодня.
Блоки можна зберігати і на відкритому просторі, наприклад, на балконі чи в саду, прямо на землі. Для зростання грибів потрібно забезпечити їх освітленням не менше 8 годин на добу. Але світло має бути розсіяним, неяскравим. Слід захистити субстратний блок з міцелієм від прямого сонячного проміння і вітру. Щоденний полив є обов’язковим. Гриби почнуть з’являтися через один-два тижні, а ще через такий же час можна збирати перший врожай.
Також шіїтаке вирощують на пеньках, дерев’яних обрубках, колодах листяних порід дерев. Цей метод потребує створення на деревній поверхні невеликих отворів діаметром 2 см і завглибшки 6 см, куди щільно закладається зерновий міцелій. Заглиблення заповнюються так, щоб до краю отвору лишався вільним 1 см. Отвори закривають садовим варом, липкою стрічкою або деревною стружкою. Відстань між сусідніми отворами має становити не менше 6 см.
Попередньо слід уважно оглянути деревину, на якій планується вирощувати шіїтаке. Неприпустимо використовувати пошкоджені або вражені будь-якими захворюваннями поліна. Обрізки гілок чи колоди заготовлюють у другій половині осені – це сприяєтиме формуванню грибів з кращими смаковими якостями. Вологість деревини має становити не менше 60% (але й не більше 70%), а перед самим засівом поліна витримують у воді впродовж 4–5 діб. Або ж, як один з варіантів, практикується кип’ятіння брусків протягом години.
Розростання грибниці триває від 6 місяців до півтора року. Про завершення в міцелію інкубаційного періоду свідчать білі плями, що з’являються на поверхні деревних заготовок. З того часу колоди починають рясно поливати, аби створити наближені до природних умови (сезон дощів), а також накривати тканиною для захисту від яскравого світла. Залежно від розмірів обраних полін (колод), шіїтаке здатні регулярно плодоносити від 2-х до 5-ти років.
Для споживання використовують лише шапинки грибів. Ніжки надто жорсткі та волокнисті, тому їх після збирання врожаю акуратно зрізають чистим ножем. Шіїтаке вживають як свіжими, так і сушеними чи навіть у порошкоподібному стані. У будь-якому разі їх смакові та корисні якості зберігаються.
Поділитись в соцмережах:
