Незбутниця волохата (лат. Galinsoga quadriradiata) – однорічна трав’яниста рослина роду Незбутниця родини Айстрові. Свою назву отримала на честь відомого іспанського лікаря, директора Королівського ботанічного саду Мадрида, члена іспанської Королівської національної медичної академії Іґнасіо Маріано Мартінеса де Ґалінсоґа (1756–1797).
Перший детальний опис незбутниці волохатої був зроблений американським ботаніком, істориком, археологом, натуралістом Константіном Самюелем Рафінеском-Шмальцем (1783–1840) та опублікований у 1922 році в журналі Ботанічного клубу Нової Англії «Rhodora».
Батьківщиною рослини є центральна Мексика, хоча незбутниця волохата натуралізована й у багатьох інших місцях (Північна та Південна Америка, Європа, Японія, Філіппіни, Північна Індія, Непал та ін.).
У 1796 році насіння незбутниці випадково завезли до Франції, звідки рослина, яку стали називати «французькою травою», швидко розповсюдилась до інших країнах Європи і згодом захопила практично весь євразійський континент.
Нині Galinsoga quadriradiata зустрічається в усіх теплих (тропічних і помірних) регіонах світу. Це рудеральна рослина і злісний бур’ян, який часто зростає разом з морфологічно й екологічно дуже спорідненим видом Galinsoga parviflora (незбутниця дрібноцвіта). Ця рослина добре відома в Україні, Білорусі та на всій території аж до Далекого Сходу.
Незбутниця волохата надає перевагу місцинам з пухким, родючим і добре зволоженим ґрунтом (суглинки, збагачені азотом землі), тому найчастіше оселяється на луках, орних угіддях з посівами культурних рослин, приватних городах і присадибних ділянках, у квітниках і садах.
Цей бур’ян надзвичайно стійкий і живучий, до того ж на Євразійському континенті в нього немає природних шкідників чи захворювань, які могли б обмежувати розвиток і поширення рослини. Навіть повністю сполоте «під корінь» стебло незбутниці практично не в’яне, і за умови достатньої кількості вологи продовжує рости, цвісти та продукувати насіння.
До того ж цей бур’ян має унікальну здатність випускати додаткові повітряні корені із стеблових міжвузлів. Він здатен проростати за рахунок вологи, яку його листя вловлює і поглинає з довкілля.
Рослина чудово почувається навіть у несприятливих кліматичних і погодних умовах, вона стійко переносить заморозки, посуху чи підвищену вологість. А її насіння зберігає високий рівень схожості протягом 10 років.
Опис незбутниці волохатої
Стебло в рослини прямостійне, густо вкрите дрібними, шорсткими ворсинками, галузиться здебільшого біля основи. Виростає заввишки 0,2–0,8 м, хоча може сягати й 1,3 м.
Корінь тонкий, веретеноподібний, від нього відходить чимало бічних корінців.
Листя розміщене супротивно, також вкрите грубими, чіпкими щетинками, має яйцеподібну або трикутну форму з загостреною верхівкою і зубчастим краєм, черешки короткі.
Перші рослини незбутниці з’являються у травні. Від проростання насіння до початку цвітіння минає близько місяця, саме ж цвітіння триває аж до кінця серпня.
Суцвіття-кошики діаметром 0,5–1 см складаються з багатьох трубчастих і 5-язичкових квітів. Язичкові квіти (жіночі) мають біле, інколи ніжно-рожеве забарвлення пелюсток, які завершуються трьома округлими зубчиками по краю, а трубчасті (двостатеві) забарвлені в яскраво-жовтий колір.
Рослина утворює значну кількість дрібних однонасінних плодів – пласких сім’янок чорного кольору товщиною 0,5 мм і завдовжки 1,2–1,6 мм, кожна з яких має в своїй основі папус (чубчик), який надає насінню летючості і сприяє швидкому поширенню бур’яну.
Заходи з запобігання поширенню бур’яну
Незбутниця волохата формує надзвичайно розгалужену кореневу систему, тому практично єдиним ефективним способом боротьби з бур’яном є регулярні обробітки ґрунту плоскорізом або ретельне ручне сапування та виривання бур’яну.
Для досягнення позитивного результату дуже важливо пам’ятати, що навіть незначна частина зрізаних і залишених на поверхні землі стебел незбутниці за сприятливих погодних умов і наявності вологи здатна одразу ж вкоренитися і пустити нові пагони, які зацвітуть і дадуть насіння найближчим часом.
Серед агротехнічних заходів боротьби з незбутницею традиційно застосовуються:
· чітке дотримання сівозмін (добре пригнічують розвиток бур’яну посіви озимого жита);
· глибока зяблева оранка посівних площ;
· регулярне розпушування та обробка ґрунту в міжряддях.
На невеликих площах відчутного результату можна досягти шляхом мульчування грядок і навколостовбурних кіл. Через шар мульчі насіння бур’яну не здатне пробитися на поверхню землі. Для мульчування можна використовувати солому, торф або затемнену поліетиленову плівку.
Боротися з незбутницею за допомогою гербіцидів недоцільно. По-перше, цей бур’ян надзвичайно швидко адаптується до впливу отрутохімікатів, а по-друге, систематичне застосування гербіцидів завдає непоправної шкоди довкіллю.
Корисні та оздоровчі властивості рослини
Попри значний вміст корисних речовин і елементів, незбутниця волохата не належить до фармакопейних рослин і в офіційній медицині не використовується.
Проте вона (разом з незбутницею дрібноквітковою) добре відома як їстівна овочева рослина, хоча особливої популярності в кухнях світу не здобула (окрім Китаю). За смаком нагадує топінамбур чи артишок. Використовується в кулінарії замість шпинату (найчастіше для приготування зелених салатів), або додається в суп. А ще вона має оздоровчі властивості.
УВАГА! Слід проявляти обережність, щоб не сплутати ці два види з віддалено спорідненою і візуально схожою рослиною Tridax procumbens, яка є отруйною.
До складу незбутниці входить чимало вітамінів і таких важливих для здоров’я людини речовин як флавоніди, сапоніни, амінокислоти, рослинна олія, макро- та мікроелементи.
З листя і квітів рослини готують відвари та настої, що допомагають у лікуванні анемії, екземи, дерматитів, артритів і радикулітів. Також вона надає кровоспинну, ранозагоювальну, гіпотензивну, жарознижувальну дію.
Незбутниця волохата містить значну кількість активних компонентів, які сприяють прискоренню обмінних процесів і нормалізації роботи імунної системи людини.
Поділитись в соцмережах:
